Вернадський 🇺🇦 Антарктида 🇦🇶

Очільниця 31-ї Української антарктичної експедиції Анжеліка Ганчук увійшла до рейтингу «УП 100. Сила жінок» 😎Це щорічна церемонія видання «Українська правда», яка відзначає 100 жінок, що формують сучасну Україну: у військовій сфері, бізнесі, культурі, науці, громадському секторі та міжнародній адвокації.Нагадуємо, що Анжеліка — перша керівниця річної місії на станції «Академік Вернадський» 🇦🇶 Це історичний крок для української антарктичної програми, адже до 2018-го близько 20 років діяла негласна заборона навіть на включення жінок в експедиції. 💬 «За плечима Анжеліки — понад 10 років роботи у сфері метеорології та кліматології, шлях від синоптикині до очільниці сектора чисельного моделювання та прогнозування Укргідрометцентру, міжнародні проєкти, співпраця з європейськими метеорологічними структурами, викладання», — розповідає Юрій Отруба, бейскомандер 27-ї експедиції, в якій він працював разом із Анжелікою. Ця експедиція мала вирушати в Антарктику наприкінці лютого 2022 року. За кілька днів до виїзду почалася повномасштабна війна. Перезмінка на станції була під загрозою зриву. 💬 «В умовах невизначеності саме Анжеліка однією з перших підтвердила готовність їхати на зимівлю. Бо якщо відібрали — значить, треба виконувати завдання і змінювати попередню команду, яка працювала в Антарктиці вже рік», — пригадує Юрій. За його словами, головна сила вченої — в професійності та людяності. Вона цінує родинні основи, поважає команду й не уникає відповідальності. У складні для країни часи вона не шукає простих рішень — вона бере на себе більше.💬 «Анжеліка — це новий тип українського лідерства. Тихого, системного, внутрішньо сильного. Як Антарктика — стримана зовні, але потужна всередині», — наголошує полярник.🔗 Повний текст можна прочитати на сайті Укрправди: https://www.pravda.com.ua/projects/2026/03/24/8027017/#modal41 Вітаємо Анжеліку та щиро пишаємося 🤍 Прагнемо, щоб очільниці антарктичних команд були для нашої країни нормою, а не унікальним випадком.

Чекали на новини про стрибучого горбаня? А він тим часом пройшов ідентифікацію у світовій базі китів «Happywhale» і навіть отримав ім’я 😎 Знайомтеся — Jumpzilla, Sir Leapington of the South 🔥Це ім’я вигадала біологиня 30-ї експедиції Зоя Швидка.💬 «Перша частина “Jumpzilla” — від “jump” — стрибати та “годзілли”, бо він великий і дуже стрибучий. “Sir”🎩 — бо люблю шанобливо звертатися до тварин. “Leapington” походить від слова “leap”, що позначає довгий, високий стрибок. А “of the South” вказує на Антарктику. Українською це можна перекласти як “великий стрибун Півдня”», — пояснює Зоя.Цей кит є новим для бази «Happywhale». Тобто наші вчені першими зробили фото для його ідентифікації та внесли в каталог. Горбанів дослідники «упізнають» за хвостовими плавцями, а точніше — за обрисами їхнього краю та візерунком на них. Цей набір ознак унікальний, як відбиток пальця у людей. Двох однакових не існує, тож саме за світлинами хвостів відбувається ідентифікація 🐋 Вона допомагає вивчати міграції китів, динаміку відновлення їхніх популяцій тощо.Українські вчені активно долучаються до формування світової бази «Happywhale». Нині наші полярники та полярниці зазнімкували 📸 понад 1000 горбанів, з яких 644 вже пройшли верифікацію в базі.З них 391 велетень був внесений вперше, а для 253 це були повторні зустрічі. Водночас наших «нових» горбанів у майбутньому фіксували інші вчені: 68 — в Антарктиці, а 47 — в районах розмноження. 💬 «Коли є кілька фіксацій одного й того ж кита — це дає нам дуже цінну інформацію. Можна дізнатися, коли і де його вперше зустріли. Нам траплялися кити, про яких після першої реєстрації 18–20 років тому більше не було жодної інформації. Інколи вдається визначити стать особини. Це можливо, якщо вдалося відібрати зразки біопсії або зробити чіткі фото нижньої частини черева тварини. Дорослу самицю також можна впізнати, якщо поруч із нею постійно тримається дитинча. Для деяких таких самиць уже зафіксовано малят у різні роки, що дозволяє відстежувати їхню життєву історію», — розповідає біологиня Оксана Савенко.Тож завдяки нинішній фіксації нашими вченими Джампзілли — Великого стрибуна Півдня у подальшому можна буде відслідковувати його долю. І хто зна, може ми колись дізнаємося, що це не Sir, а Dame 😅📸 Юлія Іванчикова#Кити_в_Антарктиці

Сьогодні для українських полярників і полярниць особлива дата — Всесвітній день метеоролога 🌦📌 Саме метеорологічний напрям досліджень започаткували першим на британській антарктичній базі «Фарадей», що з 1996-го стала українською станцією «Академік Вернадський». Нині наші метеорологи продовжують найдовший в Антарктиці ряд спостережень за кліматом (з 1947 року). Завдяки цим даних вдалося встановити, що відтоді середньорічна температура повітря зросла на майже 4 С°.📌 У кожній річній українській антарктичній експедиції беруть участь метеорологи. По черзі за будь-якої погоди що три години вони вимірюють погодні характеристики в районі станції і передають їх у Всесвітню метеорологічну організацію, Укргідрометцентр та інші установи. Це стає основою для прогнозів погоди, якими ми всі користуємося.📌 Українські вчені мають значні здобутки в сфері антарктичної метеорології. Так, кілька років тому наші науковиці разом з іноземними колегами виявили феномен атмосферних рік в Антарктиці. Це екстремальні погодні явища, які швидко переносять тепло та вологу з субтропіків та/або середніх широт Південної півкулі до крижаного континенту. Це пояснює, чому в Антарктиці збільшилися випадки рясних снігопадів і різкого потепління.📌 Але наші полярні метеорологи не лише проводять дослідження. Четверо з них стали «бойовими пінгвінами» — долучилися до Сил оборони України. І зараз зі зброєю в руках на фронті захищають нашу державу і нашу можливість та займатися наукою. Трьох метеорологів об’єднав одний підрозділ — 159-та окрема механізована бригада Збройних сил України.📸 Тож на честь свята метеорологи 30-ї та 31-ї Українських антарктичних експедицій та сезонного загону разом з геофізиком-рекордсменом Юрієм Отрубою сфотографувалися з прапором згаданої бригади на «Вернадському».Цей стяг надзвичайно важливий для нас як символ зв’язку полярної спільноти — тими, хто продовжує дослідження в Антарктиці, та тими, хто захищає Україну.Вітаємо зі святом усіх метеорологів 🤍 Бажаємо насамперед нашої Перемоги, щоб науковці повернулися до улюбленої роботи, а ще — наснаги продовжувати важливі для всього людства дослідження і надалі.

👀 Дивіться, яку цікаву істоту зустріли наші вчені під час підводного занурення неподалік причалу станції «Академік Вернадський». Це — канделяберник Candelabrum, імовірний вид — austrogeorgiae.Він — гідроїдний поліп, хижак типу кишковопорожнинних, які є одними з найстаріших жителів нашої планети. Його тіло має довжину до 12 см та характерний яскраво-помаранчевий колір 🧡Канделяберник майже нікуди не рухається і живе, прикріпившись до скель на глибині 20–30 м.Він живиться планктоном, який ловить за допомогою великої кількості щупальців, «оснащених» жалами. Вони містять отруту, здатну паралізувати здобич.Наявність жалких клітин є настільки характерною для цього типу, що одна з латинських назв кишковопорожнинних — Cnidaria — так і перекладається: «ті, що жалять».Добре відомим українцям представником жалких є медузи 🪼Загалом підводний світ Південного океану наповнений істотами, про які нам наразі мало відомо. Щоб дізнатися більше, цього сезону під водою в акваторії біля «Вернадського» працювали спеціалісти з Інституту морської біології НАН України. Крім відбору зразків живих організмів, вони зняли багато унікального фото та відеоматеріалу 😎 Тож чекайте на продовження історій про морських мешканців Антарктики.🫶 Дякуємо за відео і допомогу з дописом Олександру Куракіну, вченому Інституту морської біології НАН України.#Підводний_світ_Антарктики

Ось і відео горбаня-рекордсмена, про якого ми вчора писали 😎🐋Правда ж, вражає? Нагадуємо, що під час зустрічі з нашими вченими він стрибнув понад 50 разів. Обов’язково додивіться до кінця. Спойлер: на 43-й секунді у вас точно будуть мурахи 🥹Загалом саме горбані вважаються найбільш «стрибучими» серед підряду вусатих китів. Чому вони це роблять? Науковці мають кілька гіпотез ⬇️Перша — так кити позбуваються паразитів, які масово живуть на їхній шкірі та спричиняють подразнення. Потужними ударами об воду 🌊 вони «струшують» із себе непроханих гостей, а заодно — «чухаються».Друга — стрибки є способом комунікації. Причому не лише з китами поруч, а й із тими, що перебувають на значній відстані. Звук від удару об воду поширюється далеко, тож може слугувати сигналом, наприклад, про місце, де можна поживитися 🦐Але ця версія стосується передусім горбанів в Антарктиці, куди вони припливають наїсти запаси влітку. У тепліших водах, де ці тварини перебувають узимку й розмножуються, стрибки також можуть бути частиною ❤️ «любовних ігор», залицяння до самиць або демонстрації сили перед конкурентами.До речі, у коментарях ви писали схожі гіпотези — і це тішить 🔥 (хоча варіант про збір китового ОСББ нам теж сподобався 😅).На початку відео можна побачити й інші види типової поведінки горбанів: фонтанування, округлення спини під час пірнання, демонстрація хвостового плавця. Про них ми уже докладно розповідали в дописах рубрики #Кити_в_АнтарктиціНа 10-й секунді також є ляскання грудними плавцями, про яке в нас ще немає постів. Тож напишіть у коментарях, чи цікаво вам дізнатися більше про цей тип поведінки 😉До речі, вже маємо новини щодо ідентифікації стрибунця за хвостовим плавцем. Поділимося зовсім скоро, дочекайтеся!📹: Зоя Швидка

🐧 Це сталося — нарешті розказуємо і показуємо, як же наші біологи рахують тисячі пінгвінів!Отже, способів два ⬇️📌 Перший — піший обхід. Він основний і застосовується для обліку всього: пінгвінів, їхніх гнізд, яєць та малюків.Біолог бере автоматичні лічильники, йде островом і рахує птахів (як саме — дивіться на відео). Це відбувається з різною періодичністю залежно від етапу життєвого циклу пінгвінів. Водночас є контрольна ділянка, куди вчені навідуються щодня. За нею визначають правильний час для інших підрахунків.Наприклад, якщо на цій ділянці у більшості пінгвінів уже є яйця — значить біолог має лічити гнізда з яйцями на всьому острові. Так само і з малюками 🐣Для обходу для підрахунку пінгвінів підбирають час, коли більшість з них на суші. За словами біологині 30-ї УАЕ Зої Швидкої, найкраще підходить вечір — тоді птахи зазвичай уже прийшли з полювання в океані.💬 «Процес дещо спрощується, коли пінгвіни вже сидять на гніздах. Тоді ми рахуємо не окремих птахів, а гніздові пари, вважаючи, що кожне гніздо — це двоє, самець і самиця. Такі обліки не залежать від часу доби. Потім до пари додаються пташенята, які до об'єднання в ясла постійно перебувають в гніздах. Їх рахуємо окремо від дорослих», — розказує Зоя. 📌 Другий спосіб — підрахунок за допомогою дрона. Він помічний тоді, коли немає часу чи можливості робити піший обхід. Приміром, вченому треба на виїзд в океан: тоді він може зняти відео, а підрахунок зробити в зручний час після повернення.Або ж на інших островах (так-так, наші полярники рахують пінгвінів не лише на Галіндезі). 💬 «У нашій зоні є великі острови, на яких навіть за день піші обліки не зробиш. Там ми робимо зйомки дроном, а “розшифровуємо” вже на станції», — ділиться Зоя. Водночас вона зауважує, що підрахунок з дрона ефективний насамперед для обліку кількості пінгвінів. А от лічити гнізда, яйця та малюків — інформативнішим є піший обхід 🚶‍♀️До речі, як гадаєте, скільки часу треба Зої для такого обходу нашого острова Галіндез? Враховуючи, що його площа — близько 1 км кв., а кількість пінгвінів цього сезону — майже 11 тисяч:) Нагадуємо, що українські науковці спостерігають за пінгвінами та іншими птахами в контексті зміни клімату. Адже їхні міграції є одним із підтверджень потепління в цьому регіоні Антарктики 🇦🇶

Поки на станції триває перезмінка 30-ї та 31-ї експедицій, показуємо вам унікальні кадри найпершої української ротації на «Вернадському» 🇦🇶🇺🇦Саме 29 років тому — в березні 1997-го — завершилася зимівля першої експедиції й стартувала робота другої.Під час передачі станції з’явилася низка традицій, які побутують і досі. Про них дивіться у відео 🎬👩‍🔬👩‍🍳 Друга експедиція була унікальною тим, що в ній вперше зимували жінки: метеорологині Світлана Краковська та Людмила Маньківська, кухарка Галина Колотницька та геофізикиня Марина Орлова. Ні в британських командах на цій станції, ні в першій українській полярниць не було. Втім такий «прорив» стався ненадовго. Після другої УАЕ близько 20 років існувала негласна заборона на включення жінок в українські експедиції.Лише 2018 року ситуація кардинально змінилася, й жінки повернулися на «Вернадський» — і в річні, і в сезонні місії. А зараз 31-шу експедицію очолює метеорологиня Анжеліка Ганчук 😎Цим відео ми завершуємо серію з чотирьох частин «Перші на “Вернадському”», присвячену 30-літтю передачі Україні станції від Великої Британії. У циклі публікували ексклюзивні архівні кадри про те, як в Антарктику прибула перша група 1-ї УАЕ, як вона переймала справи в британців, якою була перша українська зимівля.Знайти попередні частини можна за тегом #Вернадський30 🤍 Дякуємо тим, хто почав самостійну антарктичну історію Незалежної України. Пишаємося, що можемо гідно її продовжувати. Зараз — завдяки Силам оборони України. Низький уклін за це.

Із першими лелеками в Івано-Франківськ завітають… пінгвіни, тюлені і навіть криголам «Ноосфера» 🚢 Але лише на фото:)Бо в місто їде виставка НАНЦ «Україна в Антарктиці: дослідження та незламність», присвячена роботі українських полярників на крижаному континенті. В Івано-Франківську цю експозицію покажуть вперше.🇺🇦🇦🇶 6 лютого єдиній українській антарктичній станції «Академік Вернадський» виповнилося 30 років. Тож символічно на виставці представлені 30 фото про життя та дослідження українців в Антарктиці, неймовірну природу далекого континенту, зміну клімату тощо.📆 Урочисте відкриття експозиції відбудеться 13 березня.⏰️ Початок: 19:00📌 Місце проведення: інноваційний центр «Промприлад» (Атріум на Foodoteka), вул. Академіка Сахарова, 23, Івано-ФранківськНа відкритті екскурсію виставкою проведе очільник НАНЦ Євген Дикий. Також онлайн підключаться полярники прямо з «Вернадського».Нині там триває перезмінка двох команд: 30-та Українська антарктична експедиція, яка рік проводила дослідження та забезпечувала роботу станції, передає всі справи наступникам з 31-ї УАЕ.☺️ Запрошуємо долучитися до відкриття виставки всіх охочих, зокрема представників медіа. Загалом же відвідати експозицію можна буде впродовж часу її роботи в Івано-Франківську: з 13 до 26 березня включно.✅️ Вхід вільний.🕕 Години роботи: З 8:00 до 22:00Виставка організована Національним антарктичним науковим центром спільно з інноваційним центром «Promprylad», компанією туристичного спорядження Gorgany та виробником сублімованої їжі ЇDLOЗавітайте до українського куточка Антарктики 🤍

💧 Уявіть — навіть в краплині прісної води з антарктичного озера можна побачити різних істот! Наприклад, два види ракоподібних, що є на цьому відео. 📌 Перший — вид веслоногих рачків Boeckella poppei. Це крихітне створіння завдовжки лише кілька міліметрів досить поширене як у прісних, так і в морських водах Антарктики.📌 Другий — вид зяброногих рачків Branchinecta gaini. На відміну від першого, він лише прісноводний. Його можна знайти в річках та озерах Антарктики та Патагонії. А ще — це найбільша прісноводна безхребетна тварина Антарктики. Її довжина сягає 16 мм.Обидва види відіграють важливу роль в антарктичній екосистемі. Вони споживають організми, менші за себе: мікроскопічні водорості (фітопланктон), бактерії, найпростіших і дрібний зоопланктон. Водночас є кормовою базою для хижих безхребетних (наприклад, комах) і птахів 🐦Цього сезону наша полярниця Марта Дзиндра мала цікаве завдання: відібрати зразки прісноводного зоопланктону для подальшого дослідження трофічних зв'язків. Тобто таких відносин, коли один організм слугує їжею для іншого. 🧪 У пробах біологиня побачила та зафільмувала, зокрема, і згаданих рачків Boeckella poppei та Branchinecta gaini.Вивчення трофічних зв’язків необхідне для розуміння структури та функціонування водних екосистем, прогнозування їхньої реакції на зміну клімату та антропогенний вплив, а також для розробки науково обґрунтованих підходів до моніторингу та збереження біорізноманіття.Крім того, ці ракоподібні чутливі до змін хімічного складу води, температури та рівня ультрафіолетового випромінювання, який в Антарктиці досить високий. Тому вони можуть бути біоіндикаторами якості водного середовища в антарктичних прісноводних екосистемах.Дякуємо 🫶 за фото та відео Марті Дзиндрі та Анні Дацюк.

Чідо-мучачо — саме таке ім’я обрали для іграшкового пінгвіна українські та мексиканські полярники 🇺🇦🇲🇽Нагадуємо, що ми проводили конкурс, щоб назвати нового жителя «Вернадського», якого нам подарували учасники Першої мексиканської антарктичної експедиції. ✨️ Цей варіант запропонував на Фейсбуці Андрій Кравець: «ЧІДО-МУЧАЧО (дослівно — крутий хлопець). Коротко — ЧІДО. Це універсальне для Мексики слово — так вони називають все те, що викликає позитивні емоції.  Для “амулета” — підходяща назва:) Недаремно ж їхнє “чідо” з нашим “чудо” співзвучні)))».Після вибору імені наші полярники одразу зробили Чідо особливу річ, що є в кожного мешканця станції 😎 Це іменна табличка, якими полярники та полярниці позначають, чи вони перебувають на «Вернадському», чи за його межами.Загалом на конкурс ми отримали понад 200 пропозицій від вас в різних соцмережах. Неймовірно вдячні за таку активність 🤍Окрім імені-переможця, обрали також кілька варіантів-призерів. Ось вони: ● Сантьяго де Вернадо від Alisa Ostroukhova (Фейсбук)● Фуерте від Olena Borova (Фейсбук) ● Бамбалейо від malishka_lola (Інстаграм)● Дон Няшек від Ivanka (Телеграм) ● Льодовий Карлос від ALENA STANISLAVIVNA (Телеграм)● Hryhoriy Hernandez від CameliaAB1 (Х)Просимо переможця та призерів надіслати нам в особисті повідомлення дані для відправлення подарунків Новою поштою (місто, номер відділення / поштомату, номер телефону та ПІБ отримувача). Як обіцяли, відправимо чудові антарктичні подарунки 🎁А всіх інших просимо не засмучуватися, що ви не виграли цього разу. В нас ще буде багато конкурсів 😉Фото: Олександр Полудень