Вернадський 🇺🇦 Антарктида 🇦🇶

Ці речі стали допоміжними для підрозділів «бойових пінгвінів» Олександра Книжатка та Артема Ігнатенка (сумський напрямок), Михайла Набокіна (Покровськ), Ігоря Артеменка (куп’янський напрямок), Вячеслава Марченка (особливі місії), Вадима Жуковського (харківський напрямок), Євгена Прокопчука (київська ППО), Олександра Заклецького (Культурні сили).✅️ Загальна сума закупівель становить 867,6 тис. гривень. Це стало можливим завдяки таким донатам: ▪️654 475 грн — від користувачів Монобанку, які встановили антарктичний скін до 30-ліття «Вернадського». До речі, обкладинка зі станцією та пінгвінами досі доступна в магазині скінів Монобанку 😉▪️100 500 грн — від збору стендап-коміка Фелікса Редьки▪️775 USD — від Асоціації української молоді у Великій Британій▪️43 тис. грн — від бренду Huru (антарктичні рюкзаки)▪️16 316 грн — від бренду YaVereta (антарктичні патчі)▪️5 тис. грн — від бренду Oliz (хустки з пінгвінами)▪️решта суми — від учасників онлайн-екскурсій станцією, полярників, наших колег з НАНЦ та небайдужих людей.Щиро дякуємо всім, хто допомагає збройним силам боронити нас, тримати небо і лінію зіткнення. Низький уклін захисникам та захисницям України. Разом наближаємо час нашої Перемоги 🇺🇦

25 квітня — Всесвітній день пінгвінів 🐧☺️ Звісно, ми не могли оминути цю дату, адже саме субантарктичні пінгвіни є найчисельнішими сусідами українських полярників. Щороку наші науковці фіксують тисячі цих птахів на острові Галіндез, де розташована станція «Академік Вернадський» 🇦🇶🇺🇦 Але так було не завжди. До 2007 року субантарктичні пінгвіни взагалі не гніздували на Галіндезі. Вчені пов’язують це з пізнім розмерзанням вод навколо острова. Раніше тут фіксували морози -20 °C і нижче, через що акваторія довго залишалася скутою кригою. У таких умовах пінгвіни не могли ефективно полювати в океані й обирали території північніше. З потеплінням ситуація змінилася, і чорно-білі пернаті почали активно просуватися на південь 🌏🧐Поява ж Всесвітнього дня пінгвінів пов’язана з іншим видом цих птахів —  Аделі. Вчені з американської станції Мак-Мердо помітили, що орієнтовно 25 квітня вони масово залишають узбережжя біля бази, мігруючи на зиму північніше.🎯Ця дата має і важливу місію. Вона нагадує про зміну клімату і необхідність збереження антарктичних екосистем. За даними Всесвітнього фонду дикої природи 🐼, більшість видів пінгвінів сьогодні мають статус від «вразливих» до «тих, що перебувають на межі зникнення».До речі, той факт, що субантарктичні пінгвіни почали гніздувати біля «Вернадського» і постійно збільшують тут свою присутність, — один із чітко задокументованих прикладів того, як клімат впливає на природу в цьому регіоні. Саме тому ці процеси перебувають у фокусі уваги українських науковців.Ми постійно розповідаємо про кліматичні зміни на наших сторінках, а сьогодні вирішили трохи розбавити серйозну тему й зробити невелике інтерактивне тестування про пінгвінів. Адже знаємо, як вам подобається за ними спостерігати 😌Гортайте карусель нижче і пишіть у коментарях, хто зібрав усі правильні відповіді ⬇️⬇️⬇️

Національний антарктичний науковий центр став учасником нового проєкту 🇪🇺ЄС «Полярний сніг, вічна мерзлота і материковий лід у світі, що змінюється» (SnowPI).В його межах вчені планують зібрати нові дані про кріосферу обох полярних регіонів: як Арктики, так і Антарктики. Основна мета — спрогнозувати швидкість змін, які вже спостерігаються в полярних регіонах через глобальне потепління☀️, і розробити стратегії адаптації до них.🔵Проєкт розрахований на 4 роки та налічує 14 учасників — провідних інституцій Європи з питань дослідження та моделювання клімату, зокрема НАНЦ. Координатором є Норвезький дослідний інститут (NORCE). Фінансування здійснює Виконавче агентство ЄС з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA).НАНЦ у проєкті забезпечує проведення вимірювань на дослідному полігоні у південній півкулі — на нашій антарктичній станції «Академік Вернадський». Нині це одна з найгарячіших точок Антарктики, де потепління відчувається найсильніше 🌴Українські вчені будуть досліджувати типові властивості та характеристики снігового покриву в зоні морської 🌊🗻Антарктики, адже очікується, що сніг і льодовики тут зазнають найбільших трансформацій у найближчому майбутньому. 💬Денис Пішняк, завідувач відділу фізики атмосфери та геокосмосу НАНЦ й один з виконавців проєкту, зазначає: «Також буде можливість долучитися до обробки сучасних даних моделювання та провести цікаві експерименти з новітнім обладнанням».Тож наші дослідники зроблять внесок у вдосконалення моделей зміни стану полярного довкілля 💫Вітаємо 👨‍🔬👩‍🔬вчених НАНЦ із новими можливостями. Про хід реалізації проєкту будемо неодмінно вас інформувати.

🔥 Вперше на наших сторінках — відео підводної зустрічі полярників з одним із головних хижаків Антарктики — морським леопардом.Унікальні кадри зняли вчені Інституту морської біології НАНУ Олександр Куракін і Максим Мартинюк, які в той час проводили відбір зразків під водою 🌊Дослідники неабияк зацікавили леопарда. Найімовірніше, тварина роздивлялася їх з допитливості. 💬 «Проте, коли такий велетень дивиться на тебе з відстані витягнутої руки, це все одно викликає мурашки по спині», — згадує Олександр.Після зйомки науковці відразу поспішили на берег. Й хижак провів їх до самої суші. Очевидно, хотів переконатися, що ці дивні істоти точно покинули його володіння.Адже морські леопарди — дуже територіальні тварини. І якщо вважають, що якась ділянка — їхня, то можуть проганяти звідти чужинців. Приміром, так неодноразово було з човнами 🚤 наших полярників.Довжина леопарда становить 3–4 метри, а вага — 300–400 кг. Завдяки формі тіла та видовженим переднім кінцівкам він дуже швидко плаває у воді, розвиваючи швидкість до 40 км/год. Тож втекти від нього непросто.Свою назву морський леопард отримав через характерні плями на тілі та хижість. На відміну від родичів, зокрема тюленів Уедделла 🦭 чи крилеїдів, він може живитися не лише крилем чи рибою, а й пінгвінами та іншими тюленями.А як ви відреагували б, якби побачили леопарда так близько? Діліться у коментарях 👇#Підводний_світ_Антарктики

Цьогоріч команда 30-ї експедиції та сезонного загону привезла з Антарктики рекордну кількість зразків — 🧪понад 3 тисячі. Вони дуже різні.Найбільше (🤩 понад тисячу!) — проб морського бактеріопланктону. Є також зразки перенесених птахами рослин, гніздового матеріалу, зоо- та фітопланктону, наземних безхребетних, нематод, водоростей, що викликають цвітіння снігу, мохів, мулу тощо.Деякі зразки відбирали протягом року, інші — під час літнього сезону☀️Це надзвичайно великий обсяг роботи як для учасників експедиції, так і для тих, хто оброблятиме та аналізуватиме матеріал. Проби докладно вивчатимуть в 🔬лабораторіях як в Україні, так і за кордоном. І це, можливо, триватиме не один рік.Але спочатку зразки треба було доставити замороженими з «Вернадського» до України 🇺🇦 Це — непросте завдання, адже шлях досить довгий.Спершу — морозилки на «Ноосфері»🚢, далі — кілька перельотів з пересадками в літаках✈️, де проби подорожували з хлодогенними елементами. А у Варшаві до них треба було терміново додати десятки кілограмів льоду🧊, щоб зразки витримали тривалу автобусну подорож до Києва.Тож одразу після прибуття нашу експедицію зустріли колеги з Інституту біохімії та біофізики Польської академії наук 🇵🇱з заздалегідь приготованими 30 кг сухого льоду. Саме так працює «полярна солідарність», адже вчені інших антарктичних країн розуміють непросту специфіку такої логістики 😌Це далеко не перший приклад допомоги та успішної співпраці Інституту біохімії та біофізики з НАНЦ. На початку повномасштабного вторгнення рф в Україну саме цей інститут 🫂прихистив зимівників 27-ї експедиції, яким терміново шукали нові квитки з Варшави в Пунта-Аренаса замість відмінених з Києва.Ця ж установа в цей же час розірвала контракт з росіянами на фрахт їхнього судна для перезмінки експедиції на польській антарктичній станції «Арцтовський» і запропонувала нашій «Ноосфері» логістичну співпрацю. Така взаємовигідна кооперація успішно триває вже п’ять сезонів 🤝💬«Тож попри всі логістичні труднощі — і “нормальні” антарктичні, і додаткові, викликані війною, — завдяки зусиллям наших вчених та міжнародній полярній солідарності науковий “улов” 30-ї експедиції був найбільшим за всі роки. І це далеко не кінець роботи — адже справжні відкриття ще попереду, по мірі обробки цього “улову” в двох десятках університетів та інститутів», — зазначив очільник НАНЦ Євген Дикий.Якими будуть результати досліджень — розказуватимемо на сторінці згодом ☺️Фото: Тарас Перетятко, Марія Павловська

🇺🇦🇦🇶Вчора в Києві стартувала наша традиційна виставка «Україна в Антарктиці: дослідження та незламність». Але цього разу вона отримала нове звучання.До яскравих світлин 🌅про Антарктику, станцію «Академік Вернадський», криголам «Ноосфера», дослідження українських полярників та полярниць, зміну клімату додалися історії про українсько-американську антарктичну співпрацю.Зокрема, на виставці можна більше дізнатися про дослідження, які проводять українські біологи — випускники Програми імені Фулбрайта:▪️визначення «суперсил» прісноводних ракоподібних, які дозволяють їм вижити в екстремальних антарктичних умовах, які вивчає Ірина Козерецька;▪️вплив зміни клімату на наземну рослинність в Антарктиці, який фіксує Іван Парнікоза;▪️аналіз зразків жиру і шкіри китів, який проводить спільно з американськими колегами Оксана Савенко в Університеті Каліфорнії, США.Окремий постер присвячений логістичній співпраці🤝 між НАНЦ та Національним науковим фондом США з досліджень Південного океану. Кілька років поспіль наш криголам «Ноосфера» допомагає забезпечувати роботу вчених на американській антарктичній станції «Палмер». Ця база є найближчим сусідом «Вернадського».Під час відкриття гостей фулбрайтівського офісу привітала Джессіка Зихович, директорка Програми імені Фулбрайта і Представництва Інституту міжнародної освіти в Україні. Заступниця директора НАНЦ з 👩‍🔬наукової роботи Ірина Козерецька поділилася власним досвідом учасниці антарктичних експедицій, розповіла про роботу Центру, а також провела екскурсію світлинами.💫 До події онлайн долучилися науковці з «Вернадського»: керівниця 31-ї УАЕ, метеорологиня Анжеліка Ганчук та біолог Кирило Суліма. Вони розповіли про нинішні дослідження та показали саму станцію й фантастичні краєвиди.У відвідувачів було багато запитань щодо Антарктики, діяльності НАНЦ та майбутніх планів.Яким було відкриття — дивіться на чудових світлинах Олександра Заклецького 📆Виставка працює за адресою вул. Еспланадна, 20, 9-й поверх.Запрошуємо на екскурсію виставкою наступного четверга 23 квітня о 18:00 за попередньою реєстрацією: https://linkly.link/2gge7Захід організовано НАНЦ спільно з Програмою імені Фулбрайта, Представництвом Інституту міжнародної освіти в Україні та БО «Українське фулбрайтівське коло».

Також зимівники та зимівниці зробили писанки різними техніками: і класичні за допомогою воску, і сучасні з використанням яскравих фарб. Малюнки теж були дуже різноманітні. Від традиційних орнаментів до антарктичної тематики 🐧Так, лікарка Єлизавета Підгаєцька зобразила шеврон 31-ї УАЕ та косаток, адже мріє побачити цих величних тварин.Очільниця експедиції Анжеліка Ганчук намалювала антарктичні краєвиди 🏔, а біолог Олег Горяінов — наше дослідницьке судно «Ноосфера» 🚢 Цікаво, що саме писанка з криголамом виявилася найміцнішою та перемогла у навбитках.На Великдень полярники та полярниці традиційно зібралася на святковий обід. Окрім пасок, писанок та крашанок, команда смакувала холодець з вінницьким хроном та рідний борщ. 💬 «Він неабияк зігрів нас, адже біля станції зараз дуже вітряно, кілька діб поспіль пориви до 30 м/с. Загалом відзначати Великдень в Антарктиці — дуже особливо. Цей день повертає відчуттями до рідного краю, до весни, до тепла», — поділилася Анжеліка Ганчук. Вітаємо з Великоднем і щиро дякуємо за можливість відзначати його захисникам та захисницям України 💙💛Фото: Олександр Мацібура

Українські полярники зустріли рідкісних південних гладких китів 🐋 Чисельність цього виду в світі оцінюється лише в близько 13 тис.Цікаво, що за один день відбулося одразу дві зустрічі з двома різними південними гладкими китами. Це неабияка удача!Спершу вчені вийшли в океан на пошуки горбанів. Неподалік «Вернадського», у протоці Пенола помітили дивне явище. Здавалося, ніби посеред протоки з’явилася мілина — на поверхні стирчали брили, схожі на каміння 🪨 Однак глибина тут значна, тож ділянка не могла так обміліти.💬 «Підійшовши човном ближче, ми побачили велетенського кита. Одразу зрозуміли, що це не горбань. У нього не було характерного спинного плавця, кит був значно масивніший, а хвіст — іншої форми. Але поруч тримався і горбатий кит, вони з “велетнем” пірнали й виринали. Утім більший довше затримувався під водою», — згадує біолог 31-ї експедиції Кирило Суліма.Команда зробила фото й відео та визначила вид — південний гладкий кит. Він належить до підряду вусатих китів і мешкає у Південній півкулі.Назву «гладкий» отримав через відсутність спинного плавця. За поведінкою нагадує горбанів: доволі активний і має схожу вокалізацію 🔊📍 Район острова Галіндез, де розташована наша станція, є південною межею його поширення. У 1970-х радянські китобої знищили основну частину популяції біля Аргентини, нині вид поступово відновлюється.Цікавий факт: за білими мозолями на голові (наростами щільної шкіри) можна ідентифікувати кожну особину південного кита — так само, як горбанів за візерунками хвостів. Саме ці нарости й здалися полярникам камінням здалеку 😅Друга зустріч того дня відбулася пізніше, коли полярники знову вирушили до Пеноли. Але то вже був інший південний гладкий кит. Вчені визначили це за хвостовим плавцем. У кита, якого побачили вперше, одна частина плавця мала стару, загоєну травму.За словами біологині Оксани Савенко, в попередніх експедиціях наші дослідники реєстрували цих тварин у районі Антарктичного півострова двічі. І теж у квітні — в Антарктиці це осінь, для якої характерні великі скупчення крилю, що приваблюють різних китів.Чекаєте на продовження нашої рубрики #Кити_в_Антарктиці? Ставте 💙 у коментарях.📸📹: Кирило Суліма, Олександр Мацібура, Сергій Філіппов

😔 Друзі, ми помилилися і ввели в оману вас. Тож щиро перепрошуємо та виправляємося.На відео — антарктична морська зірка або лабідіастер кільчастий Labidiaster annulatus. Її називають сонячною, адже за формою і великою кількістю променів вона нагадує це світило ☀️Спершу ми сплутали її з офіурою, адже цей вид морської зірки, як і офіура, має багато рухливих променів. Обидва класи належать до типу голкошкірих.Але на відміну від офіур, які вміють досить швидко пересуватися дном, лабідіастер кільчастий надає перевагу полюванню на одному місці. Для цього використовує промені, яких у нього може бути від 9 до 50. І вони досить довгі: діаметр зірки 🌟 сягає 70 см.Лабідіастер має унікальну навичку полювання, яка вразила вчених, коли вони вперше її помітили 😯Тварина піднімає центральний диск, утворюючи під своїм тілом затишну порожнину. Морські безхребетні та риби обожнюють печери. Приваблені цим, здавалося б, притулком, вони заповзають або запливають всередину і там… стають здобиччю хижої зірки.За даними українського полярного біолога Андрія Утєвського, ця морська красуня зустрічається лише в Антарктиці 🇦🇶 — в районі острова Південна Георгія, Південних Оркнейських островів, Південних Сандвічевих островів, острова Кергелен та вздовж Антарктичного півострова на глибинах від 15 до 400 метрів і більше.Окиснення океану внаслідок зміни клімату негативно впливає на морських зірок, офіур та морських їжаків. Зокрема, значно знижується темп росту та розвитку морських зірок.🔬 Тож нині наші вчені зі співробітниками Польської академії наук 🇵🇱 вивчають, чи спостерігаються зміни в скелетних елементах — кістках, мушлях, панцирях — морських тварин, що живуть у Південному океані.Завдяки цим дослідженням науковці зможуть оцінити чутливість/стійкість водних безхребетних до зміни хімічного складу океану та виявити групи, яким передусім загрожують наслідки кліматичних змін в Антарктиці.Відео: Олександр Куракін, Інститут морської біології НАНУФото: Андрій Утєвський, Dirk Schories#Підводний_світ_Антарктики

Продовжуємо наші розповіді про підводний світ Антарктики 🪸Дивна істота на відео — офіура або змієхвістка. Вона має багато променів, що нагадують хробаків, які звиваються.Живе на дні океану і є родичкою морської зірки ⭐️ Але якщо в зірки промені — товсті та малорухливі, то в офіури вони дуже активні.Працюючи ними, тварина не лише рухається, а й добуває їжу. Зазвичай це детрит (осілі частинки рослинних і тваринних організмів) або планктон 🦠Офіури мають високу здатність до регенерації втрачених частин тіла: швидко відновлюють промені та фрагменти диску. Деякі види здатні світитися жовтувато-зеленим.🌡 Закислення океану, спричинене підвищенням температури, негативно впливає на офіур, адже їхні скелети з магнієвого кальциту слабшають.Дослідження також показують, що в разі прогнозованого рівня pH води 2300 року (7,3) регенерація променів офіур може знизитися приблизно на 30%. Також у них може розвинутися атрофія м’язів.🔬 Тож нині наші вчені зі співробітниками Польської академії наук вивчають, чи спостерігаються зміни в скелетних елементах — кістках, мушлях, панцирях — морських тварин, що живуть у Південному океані.Завдяки цим дослідженням науковці зможуть оцінити чутливість/стійкість водних безхребетних до зміни хімічного складу океану та виявити групи, яким передусім загрожують наслідки кліматичних змін в Антарктиці.Фото і відео: Олександр Куракін, Марта Дзиндра.#Підводний_світ_Антарктики