Всесвіт у кишені

☄️ Як за розкладом: до послідовності із 4 (відносно) яскравих присонячних комет сімейства Крейца додалася ще одна. Спостерігається чудернацька закономірність — вони наближаються до Сонця з проміжком ~4-4,7 доби.Відео зібране зі знімків коронографа CCOR-1 на супутнику GOES-19. Сонце в даному випадку у правому верхньому куті — приховане блендою. І ви можете побачити як приблизно з центру поля зору до зорі прямує крихітка-комета.Підсумуємо:‣ щонайменше одна невеличка комета передувала основній C/2026 A1 (MAPS) і пройшла перигелій 31 березня;‣ C/2026 A1 (MAPS) пройшла перигелій 4 квітня;‣ іще три маленькі комети наблизилися до Сонця 8-го, 12-го і 16-го квітня. Таким чином, загалом 5 комет, які майже напевно мають спільне походження, і для них усіх зустріч із Сонцем закінчилася фатально.Детальніше про цю послідовність було отут.Ми обговорили пару днів тому це явище зі Зденеком Секаніною (Zdeněk Sekanina) — астрономом, який спуціалізується на кометах. Він нещодавно висунув припущення про те, що C/2026 A1 (MAPS) напряму походить від розпаду великого кометного тіла ще в 363 р. Він погоджується, що така щільна послідовність доволі яскравих комет сімейства Крейца є вельми дивною. Цілком можливо, що вони усі є результатом одного чи двох епізодів фрагментації. Однак, наголошує на тому, що через низьку точність визначення орбіт за даними коронографів, цю гіпотезу неможливо ані остаточно підтвердити, ані спростувати 🤷🏻Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌑 Несподівано швидкий сонячний вітерПара супутників Proba-3, що забезпечують безпрецедентно тривале штучне сонячне затемнення, не тільки довели майстерність своїх інженерів, а й дали перші цікаві наукові результати. І головний з них — структури сонячного вітру у внутрішній короні можуть рухатися в 3-4 рази швидше, ніж очікували вчені.Окрім різних видів електромагнітного випромінювання, Сонце є джерелом частинок, потік яких називають сонячним вітром. Зазвичай з корональних дір спостерігається швидкий (і доволі однорідний) сонячний вітер. А джерелом повільного (та неоднорідного) є зміни у магнітних структурах. Починаючи з липня 2025 року, Proba-3 створили вже 57 штучних затемнень, і зібрали 250 годин відео-записів високої роздільної здатності.Цим апаратам доступна внутрішня область сонячної корони, яку зазвичай дуже складно вивчати. Вчені виявили, що замість очікуваної швидкості ~100 км/с, згустки плазми рухаються зі швидкостями 250–500 км/с 🤯Тепер геліофізики будуть шукати відповідь на питання "що так прискорює сонячний вітер?".Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🛰 Відщипнути шматочок недоторканої кометної речовини: JAXA має нову амбітну мету.Японське космічне агентство JAXA вже має за плечима місії Hayabusa (2010) та Hayabusa 2 (2020), які доставили на Землю речовину астероїдів Ітокава та Рюгу. Тепер же JAXA має на меті у 2030-40-х відвідати комету 289P/Blanpain та роздобути трохи речовини з її підповерхневих шарів.☄️ Сама комета — вельми цікава. Її відкрив Jean-Jacques Blanpain ще в 1819 р., однак впродовж наступних майже двох століть доля комети залишалася невідомою. Відтак, вона отримала позначення D/1819 W1 (Blanpain), де літера D означає, що комета або розпалася, або втрачена. Знову виявили її (або радше її фрагмент) у 2003 р., і спочатку віднесли до навколоземних астероїдів. Але після спалаху активності у 2013, в ній таки розпізнали комету.289P/Blanpain дуже мала — її радіус оцінюється у 160 метрів. Із періодом 5,3 роки, вона відноситься до сімейства Юпітера — афелій близький до орбіти гіганта. А останній перигелій комета пройшла рівно рік тому — 14 квітня 2025.Поверхня комети постійно піддається розігріву та охолодженню, сонячній радіації та космічному вивітрюванню. Тому вчені прагнуть видобути саме речовину з-під поверхні, де зберігається первісний лід та пил з часів формування Сонячної системи. Наразі запуск місії запланований на 2034 р. Разом із космічним апаратом — Deep Space Orbital Transfer Vehicle (DSOTV) — у подорож відправиться посадковий модуль. DSOTV супроводжуватиме комету півтора роки. Самі ж зразки потраплять в кріогенну чисту кімнату аж в 2048 р.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

☄️ Ми зможемо побачити цей астероїд на власні очі навіть без оптичних приладів! Рівно через 3 роки потенційно небезпечний астероїд Апофіс пролетить повз Землю.Астероїд (99942) Apophis відкрили 19 червня 2004 року астрономи Обсерваторії Кітт-Пік. Тоді він отримав позначення 2004 MN4. Науковці доволі швидко виявили, що період обертання цього астероїда у 323,6 діб вельми близький до земного року. Рухаючись витягнутою орбітою, астероїд то наближається до орбіти Венери, то віддаляється від Сонця за орбіту Землі.Вчені виявили також, що ймовірність зіткнення 340-метрової брили із Землею 13 квітня 2029 року сягає 2,7%. Апофіс очолив список потенційно небезпечних астероїдів. На щастя, додаткові спостереження у 2006 р. виключили сценарій зіткнення. А радіолокаційні дослідження радарами Goldstone та Green Bank у 2021 р. показали, що в найближчі 100 років катастрофи не станеться. 13 квітня 2029 року Апофіс наблизиться до поверхні Землі на відстань 31643 км - ближче ніж геостаціонарні супутники. Астероїд буде рухатися на тлі зір вельми швидко. Звісно, не так як МКС, але точно помітно впродовж хвилин. Його яскравість має досягнути 3,1m, що зробить його видимим навіть у місті!🛰 Вчені припускають, що ця космічна зустріч може викликати своєрідні "астероїдотрясіння", а також дещо змінити орбіту Апофіса. А це надзвичайно цікаво з наукової точки зору. Тому до астероїда заплановано декілька місій.🛰 Апарат NASA OSIRIS-APEX ("у минулому житті" OSIRIS-REx, що доставив зразки астероїда Бенну) наблизиться до Апофіса невдовзі після його близького прольоту повз Землю та супроводжуватиме його впродовж 18 місяців.🛰 Ramses (Rapid Apophis Mission for Space Safety) — європейсько-японська місія, яку мають запустити за 2 роки — навесні 2028. Ramses визначить як вплинула на астероїд зустріч із Землею.🛰 Китайське космічне агентство розглядає вивчення Апофіса в рамках можливого розширення місії Tianwen-2, запущеної минулого року до квазісупутника Землі — астероїда Kamoʻoalewa.🛰 Не виключено також, що до Апофіса полетять і різні кубсати — маленькі космічні апарати, зокрема виробництва приватних компаній.І, варто зазначити, все це дуже нагадує "Армаду Галлея" — п'ятірку різноманітних космічних апаратів, що у 1986 р. вивчали комету Галлея поблизу перигелію.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🪐 Як так вийшло, що Юпітер обзавівся більшою кількістю великих супутників, ніж Сатурн? Справа може бути в порожнинах у магнітосферах.Дві найбільші планети Сонячної системи — Юпітер і Сатурн — мають вельми розвинені, але дуже різні сімейства супутників. Зокрема у Юпітера відомо 101 супутник, з яких 4 великі (Іо, Європа, Ганімед і Каллісто), тоді як у Сатурна зареєстровано вже 285, а великий — лише один (Титан).Нові симуляції, проведені вченими Національної астрономічної обсерваторії Японії (NAOJ), показали: магнітне поле планети відіграє неабияку роль у виживанні та розвитку супутників. Науковці відтворили в моделях внутрішню структуру зовсім юних Юпітера і Сатурна, аби простежити їх теплову еволюцію і зміни магнітного поля.🪐 Частина супутників утворюються з газу й пилу, що диском оточують молоду планету. Однак, взаємодія з цим диском може призвести до падіння на планету. Моделювання показало, що потужне магнітне поле юного Юпітера утворило безпечну "порожнину" навколо планети, яка, ймовірно, "захопила" Іо, Європу та Ганімед — трійку, що перебувають у тривалому резонансі.Значно менш масивний Сатурн мав слабше магнітне поле, тому у нього вижив лише Титан, що сформувався достатньо далеко від планети.Автори дослідження припускають, що такі ж принципи можна розповсюдити і на екзопланети. Однак, наразі, жодних надійних свідчень існування у них супутників ще нема.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Місячна загадка, що бентежила людство десятиліттями.На наведених вище зображеннях блакитним кольором показані місця скупчення водяного льоду: ліворуч — поблизу південного полюсу, праворуч — в околицях північного. Асиметрія очевидна: в першому випадку льоду значно більше; він концентрується в глибоких затінених кратерах. Тому південний полюс вважається більш перспективним для висадки екіпажу Artemis IV та (потенційно) заснування постійної бази. Але звідки там водяний лід?Автори дослідження, опублікованого кілька днів тому, вважають, що лід накопичувався впродовж тривалого часу — 3 - 3,5 млрд років, а не в результаті якоїсь однієї події (скажімо, зіткнення з кометою). Поки що вчені не мають однозначної відповіді на питання походження водяного льоду на поверхні Місяця. Припускають, зокрема, що він міг утворюватися в "холодних пастках" за участі сонячного вітру, як джерела водню. Науковці сподіваються дізнатися більше про ці процеси, якщо матимуть зразки з відповідних ділянок поверхні.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

👍 Зустрічаємо астронавтів Artemis II, які цієї ночі повертаються на Землю після 10-денної подорожі до Місяця! Десь годину тому була виконана фінальна корекція траєкторії. А вже за кілька годин розпочнеться найризикованіший та найнебезпечніший етап місії — вхід в земну атмосферу та приводнення неподалік від Сан-Дієго.Капсула Orion Integrity увійде в атмосферу на швидкості ~40 000 км/год, що призведе до розігріву теплозахисного екрану до ~3000°C. В результаті минулої місії, Artemis I, виявилися проблеми з тепловим захистом капсули, тож інженери його допрацьовували. Сподіваємося, все буде добре 🤞🏼 Одним з найбільш напружених моментів буде втрата зв'язку з екіпажем на 6 хвилин, що пов'язано з утворенням плазми навколо капсули.Плануєте стати свідками цієї історичної події?Тоді запрошуємо вас долучитися до трансляцій та підтримати космічний контент українською!▶️ Трансляція від Alpha Centauri — розпочнеться о 02:00.А поки що можна подивитися чудовий трейлер.▶️ Трансляція від Всесвіт UA — розпочнеться о 02:00▶️ Якщо ж раптом захочеться подивитися оригінал від NASA, він буде отут, трансляція розпочнеться о 01:30.▶️ Що відбувається на Orion Integrity прямо зараз — можна побачити отут.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Я вражена!.. тому, напевно, ви бачили здивування і шок на моєму обличчі. Кеслі Янг (Kelsey Young), керівниця наукової місії Artemis II, була абсолютно приголомшена кількістю спалахів на темному боці Місяця, яку зміг побачити екіпаж. За час спостережень їм вдалося побачити аж 6 штук тривалістю у мілісекунди! І це при тому, що Кеслі Янг взагалі не очікувала жодного 🤔Аналогічним чином висловлюється Брюс Беттс, головний науковий співробітник Планетарного товариства:Особисто я... здивований, що вони побачили стільки, хоча астронавтів навчили їх шукати. Серед усіх наукових задач, поставлених перед астронавтами, ця була, мабуть, найцікавішою. Ми точно знаємо, що на видимому боці Місяця фіксуються спалахи від ударів метеороїдів. Так, японський астроном-аматор Даїчі Фуджі регулярно моніторить спалахи на темному боці Місяця. Ми навіть бачили як він зафіксував аж три за одну добу — під час метеорного потоку Гемініди.Фіксують їх і в рамках проекту Impact Flash! Власне, прикріплене фото — саме звідти. Близько 1% енергії зіткнення йде на спалах, що типово триває менше 0,1 секунди.🌕 Так от: є серйозні сумніви, що астронавти бачили саме спалахи від зіткнення метеороїдів з поверхнею Місяця. І ось чому. ‣ Перш за все, таке інтенсивне бомбардування саме по собі виглядає дивним (недарма Янг і Геттс так здивовані), навіть з урахуванням того, що астронавти були у ~40 разів ближче до Місяця, ніж ми. Адже зараз не діють потужні метеорні потоки, на кшталт Гемінід чи Персеїд.‣ По-друге, схоже, що жоден зі спалахів не був одночасно зафіксований двома астронавтами.‣ По-третє, відомо, що астронавти МКС, а також місій Apollo (принаймні 11, 12, 13), час від часу бачили випадкові короткочасні спалахи (light flashes), перебуваючи у повній темряві або із заплющеними очима. Це явище відносять на рахунок космічних променів — надзвичайно швидких частинок, від яких космічний корабель захищає не повною мірою. Коли такі частинки потрапляють на світлочутливі клітини сітківку ока, вони запускають електричні сигнали через зорові нейрони, які сприймаються мозком як невеликі спалахи світла.▶️ Тому наразі робоча гіпотеза така: спалахи, які бачили астронавти, — не більше ніж реакція сітківки та нервової системи на космічні частинки, від яких вони не були захищені магнітосферою та атмосферою Землі.Що може спростувати цю гіпотезу? Наявність бодай одного спалаху, який був зафіксований щонайменше двома астронавтами, або відео, зняте швидкою камерою, де видно затухання цього спалаху.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Не корона? 🤔 А тоді що?Сьогодні увечері NASA Solar System (один з Twitter-акаунтів NASA) опублікували отаку пару знімків ☝️із таким коментарем:Два роки тому: мільйони людей спостерігали повне сонячне затемнення по всій Америці.Два дні тому: лише чотири людини спостерігали повне сонячне затемнення з Orion. І це гарний привід обговорити що ж саме побачили астронавти під час затемнення, яке тривало більше 50 хвилин.На першому знімку — сонячна корона, яку з Землі можна роздивитися навіть неозброєним оком під час сонячного затемнення. У даному випадку — того самого, що відбулося 8 квітня 2024 року.Явище на другому кадрі на прямій трансляції обльоту теж називали сонячною короною. Однак, вочевидь воно виглядає геть інакше. Найбільш ймовірно, світіння пов'язане із розсіюванням світла на частинках міжпланетного пилу, і є спорідненим із зодіакальним світлом. Світіння ми бачимо завдяки так званому прямому розсіюванню.Що говорить на користь цієї гіпотези?• У світлому гало немає характерної для сонячної корони структури.• Найяскравіша частина простягається приблизно в напрямку екліптики (судячи з розташування планет).• Якщо під час повного сонячного затемнення видимі розміри Сонця і Місяця збігаються, то в даному випадку Місяць виглядає приблизно у 35 разів більшим — кутовий розмір сягає 17°20'. Навряд чи настільки далеко від Сонця можна зафіксувати корону на фотоапарат Nikon Z 9 за 2 секунди.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Останні сонячні промінчики осяяли космічний корабель... і, схоже, таки дійсно видно фрагмент сонячної корони! Навіть є натяк на структуру у сонячній короні.Orion занурюється майже у суцільну темряву... лише краєчки Місяця підсвічені.Тепер годину летять без сонячних панелей.Для спостережень доступний тільки неосвітлений бік Місяця, на якому можна спробувати роздивитися великі деталі рельєфу або спалахи від падіння метеоритів.Дуже цікаво що було видно оком, і що астронавти змогли зняти. У них для спостереження затемнення навіть є із собою спеціальні сонячні окуляри, призначені для спостереження затемнень.Майже у повній темряві астронавти змогли побачити Венеру, Сатурн і Марс!А головне — вони таки дійсно змогли побачити вже щонайменше 6 дуже короткочасних спалахів на неосвітленому боці Місяця 🤯Ці спалахи (якщо вони справжні і не є, наприклад, відбиттям спалахів приладів на склі) є результатом падіння маленьких метеороїдів. В земній атмосфері такі космічні камінчики згоріли б яскравими метеорами.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)