Тримаємо руку на пульсі Всесвіту і розповідаємо про цікаві астрономічні факти, наукові відкриття та новітні досягнення! Канал адмініструється товариством популяризаторів астрономії «Шлях до Всесвіту». Адміни: @Proto_star, @MasalovychNataliia
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Шоу скасовується: астероїд 2024 YR4 промаже не тільки по Землі, а й по Місяцю 🤷🏻Використовуючи спостереження космічного телескопа ім. Джеймса Вебба від 18 та 26 лютого, спеціалісти Лабораторії реактивного руху уточнили траєкторію астероїда 2024 YR4. Нові моделі зводять до 0% ймовірність зіткнення з Місяцем 22 грудня 2032 року: астероїд пройде повз поверхню нашого супутника за ~21 200 км.Астероїд 2024 YR4 відкрили наприкінці 2024 року і певний час вважалося, що він має (невеличкий) шанс зіткнутися з Землею. Додаткові дані минулого року дозволили знизити цю загрозу до 0%, але залишався ~4,3% шанс, що астероїд вріжеться в Місяць. Ми навіть бачили прогнозовану смугу падіння — на видимому боці Місяця.З одного боку, дуже шкода, що таки не вріжеться, бо падіння на Місяць булижника розміром ~60 м ми б побачили навіть неозброєним оком. І це був би шанс для вчених дослідити свіжу речовину глибоко під шаром реголіту, а також перевірити моделі утворення кратерів.З іншого боку, вибиті уламки не втримаються місячною гравітацією. Вони можуть становити загрозу для апаратів як на орбіті Місяця, так і навколо Землі.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🌑 Затемнення сонячне —> затемнення місячне. І з жодним із них нам цього разу не пощастило.Виявляється, максимальна фаза кільцеподібного сонячного затемнення 17 лютого таки спостерігалася - її змогли побачити мешканці антарктичної станції "Конкордія" (перше зображення). Найближчі один до одного сонячне й місячне затемнення розділені приблизно двома тижнями — час між фазами молодика та повні. Тож вже завтра, 3 березня, відбудеться повне місячне затемнення. На доданій мапі чим темніший колір, тим більше фаз затемнення можна буде побачити. Отже, оптимальні умови десь посеред Тихого океану 🤷🏻Місячне затемнення відбувається виключно під час повні, коли Сонце, Земля та Місяць опиняються на одній прямій, причому саме с такому порядку. Через прецесію місячної орбіти, затемнення спостерігаються не кожної повні, а лише тоді, коли Місяць потрапляє в конус тіні нашої планети.⏰ Місячне затемнення видно всім, кому в цей час видно Місяць — орієнтовно половина земної кулі. Середина завтрашнього затемнення припадає на 13:34, коли у нас Сонце височіє над горизонтом, а Місяць, напроти, глибоко під ним.Але сподіваємося на круті фоточки, наприклад, з Австралії та Нової Зеландії! 🤞🏼 Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
☄️ Наслідки потужного зіткнення 6 млн років тому.В Бразилії нарешті вперше виявлено поле тектитів — природного скла (на першому зображенні), що утворюється при потужному ударі космічного тіла об поверхню Землі. Зразки, знайдені в штатах Мінас-Жерайс, Баїя та Піауї, отримали назву "жераїзити", і загалом їх налічується більше 600.До цього часу було відомо лише 5 тектитових полів: Австралазійське, Центрально-Європейське, Івуарійське, Північноамериканське та Белізське. А от у Південній Америці — жодного.Протяжність бразильського поля тектитів перевищує 900 км, що можна порівняти з великими відомими полями світу. Радіометричне датування (по співвідношенню ізотопів аргону ⁴⁰Ar/³⁹Ar) вказує на єдину подію зіткнення близько 6,3 млн років тому — кінець міоцену.Кратер, який міг би були пов'язаний з цими тектитами, наразі не виявлений. Якщо його вдастся знайти, це допоможе уточнити масштаб зіткнення. Хоча вже зараз ясно, що йдеться про значну, хоч і не глобальну подію.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
👍Принципові оновлення програми Artemis.Зокрема Artemis III на Місяць не полетить. 🔹Artemis II, як і раніше, планується на квітень 2026. Наразі ракета-носій SLS перебуває у будівлі вертикального складання, де інженери працюють над усуненням проблем з подачею гелію у верхній ступінь.🔹Artemis III запланована на 2027 рік, але замість висадки на Місяць буде спрямована на тестування різноманітних систем на низькій навколоземній орбіті. Зокрема передбачатиме зближення та стикування з одним або обома комерційними посадковими модулями від SpaceX та Blue Origin, перевірку систем життєзабезпечення та зв'язку, випробування нових скафандрів для позакорабельної діяльності (xEVA) тощо.🔹Artemis IV планується на 2028 рік. Якщо раніше вона передбачала пілотований політ до місячної орбітальної станції Gateway та висадку двох астронавтів на Місяць, то тепер фактично матиме профіль Artemis III. 🚀 Зміни конфігурації SLS, які мали б бути спрямовані на збільшення потужності та вантажопідйомності, визнані занадто складними.🗓 Після 2027 року планується здійснювати щонайменше 1 висадку на Місяць щорічно.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
☄️Схоже, до нас летить комета з великим ядром. Наразі вона у 9,8 разів далі від Сонця ніж ми, та трохи далі ніж Сатурн. Але, судячи з яскравості, виглядає перспективною.На сторінці підтвердження Центру малих планет нещодавно з'явилася нова комета — A11yzTN. Увагу багатьох спостерігачів привернула її абсолютна зоряна величина: H = 9.4, що вказує на значний розмір ядра — він може виявитися ~40 км. Для порівняння, ядро 67P/Чурюмова—Герасименко не перевищує 5 км, а у знаменитої комети C/1995 O1 (Хейла—Боппа) сягає ~60 км.Однак, варто зважати на те, що розмір ядра може бути завищений, якщо комета вже проявляє певну активність (навряд чи так далеко від Сонця). Alan Hale спостерігав її вчора і не виявив кометної активності. 🔭A11yzTNвідкрили 11 лютого в Обсерваторії Пурпурової Гори, відомої також як Tsuchinshan. Тій самій, де була відкрита комета C/2023 A3 (Tsuchinshan-ATLAS), якою ми насолоджувалися восени 2024-го. 💫 Завдяки архівним спостереженням інших обсерваторій, вдалося простежити рух нової комети аж з 22 грудня 2025 року. Тобто дуга спостережень — не 2 тижні, а більше 2 місяців, що дає більшу впевненість в елементах орбіти. Ексцентриситет оцінюється у 0.9992, тобто це довгоперіодична комета, але не ясно чи наближалася вона до Сонця раніше.На наведеній симуляції видно просторову орієнтацію орбіти. Приблизно 7-8 листопада 2028 року A11yzTN пройде перигелій — на відстані 1,15 а.о. від Сонця. Як завжди, пощастить південним спостерігачам 🙄 Ми же зможемо побачити комету через певний час після перигелію. 👀 Поки не ясно наскільки яскравою вона тоді буде. Навряд чи варто очікувати шоу, яким порадували комети Хейла-Боппа, NEOWISE та Tsuchinshan-ATLAS, але A11yzTNцілком може стати гарним візуальним об'єктом.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Подвійне затемнення — одночасний транзит Фобоса і Деймоса по диску Сонця, знятий з поверхні Марса! 🤯А ще — це фейк🤷🏻Деякі марсоходи дійсно знімали схожі транзити, але тільки одного із двох супутників за раз. Кілька прикладів з надійних джерел: фото транзитів кожного із супутників від Opportunity, фото і відео від Curiosity, відео та фото від Perseverance.Але чи бувають насправді такі "подвійні затемнення" (одночасні транзити), як на відео?Цим питанням задався Семюель Коді (Samuel Cody). Його допитливість викристалізувалася у наукове дослідження, препринт якого він опублікував кілька днів тому. Йому вдалося виявити 8631 подвійний транзит за 1600 — 2600 роки. Однак під час 8565 із них принаймні один супутник закриває Сонце лише маленьким краєчком, і лише 17 подій (за 1000 років!) виглядали б отак красиво як на відео.Фобос і Деймос обертаються майже точно в екваторіальній площині планети. Але знаходяться значно ближче до Марса, ніж Місяць до Землі — 6000 км та 23460 км над поверхнею відповідно. Ці обставини накладають певні обмеження на смуги затемнень. Теоретичні розрахунки показали, що подвійні транзити можуть спостерігатися не далі ніж за 13.1° від екватора.Найближчий подвійний транзит прогнозується на 17 квітня 2034 року. Цікаво, чи буде кому його спостерігати?..Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🌟"Астросфера": астрономам вперше вдалося роздивитися бульбашку, яку роздуває зоря, схожа на юне Сонце. За допомогою космічного рентгенівського телескопа Chandra навколо зорі HD 61005 вдалося виявити своєрідну бульбашку, створену зоряним вітром. У Сонця теж є така структура, відома як геліосфера. Але бульбашка навколо HD 61005 на декілька мільярдів років молодша, і стала першою, виявленою навколо молодої зорі сонячного типу.Вік зорі HD 61005 оцінюється лише в 100 млн років, а діаметр її астросфери сягає 200 астрономічних одиниць. Попередні спостереження "Хаббла" показали, що речовина поблизу HD 61005 може бути у 1000 разів більш щільною, ніж навколо Сонця. Вражають і характерні "крильця", які в інфрачервоному діапазоні побачив космічний телескоп STIS.Вважається, що вони утворюються з матеріалу, який залишився після формування зорі — подібного до поясу Койпера в Сонячній системі.Астрономи сподіваються, що вивчення зір, подібних до HD 61005, наблизить їх до розуміння яким був сонячний вітер на ранніх етапах еволюції нашої зорі.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
☀️Турбулентність і стабільністьМіжнародна група геліофізиків використала дані про сонячну корону, зібрані зокрема під час повних сонячних затемнень впродовж майже 12 років (трохи більше за 11-річний цикл сонячної активності). Вченим вдалося чітко ідентифікувати турбулентні структури у сонячній короні та показати, що вони можуть існувати на значній відстані від поверхні Сонця.Повні затемнення дозволяють простежити тонкі структури корони, що формуються магнітними полями, на відстанях більших за 10 сонячних радіусів.Серед них особливо цікавими є вихрові кільця, про які доволі мало відомо. Їх джерелом є протуберанці — більш холодні та щільні, ніж оточуюча плазма. На межі цих контрастних областей створюються умови для турбулентного руху. Виявилося, що вихрові кільця мають складну магнітну структуру, і не розсіюються в міру віддалення від Сонця разом із сонячним вітром.P.S.: От те, що зараз можна наукові статті супроводжувати отакими анімаціями, — це прям дуже круто!Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Малий Лев цього разу буде героєм нашої регулярної рубрики «Сузір’я місяця». Це непримітне сузір'я містить один з найбільш загадкових об'єктів Всесвіту.Хоча Малий Лев (лат. Leo Minor) у ці дні опівночі опиняється майже у нас над головою, знайти його на небі не так-то й легко. Оскільки в цьому невеличкому сузір'ї немає яскравих зір, то в місті воно фактично виглядає порожньою областю неба між Великою Ведмедицею та Левом. Малого Лева можна віднести до вельми "молодих" сузір'їв. Вперше його виділив Ян Гевелій у 1687-1690 рр. на зоряних картах свого атласу "Уранографія".✨Цікаві зорі Малого ЛеваІсторично так склалося, що (на відміну від більшості сузір'їв) жодна зоря не позначена грецькою літерою α. Найяскравішою (3.83m) є зоря 46 Малого Лева - оранжевий гігант із власною назвою Преципуа. β Малого Лева - друга за яскравістю у сузір'ї - подвійна зоря, що складається з жовтого гіганта або субгіганта та біло-жовтого субгіганта.🌌Цікаві об'єкти Малого Лева.Arp 107 - химерна пара взаємодіючих галактик. NGC 3432 - спіральна галактика з перемичкою, орієнтована до нас чітко ребром.Об'єкт Ханні (Hanny's Voorwerp) - загадковий об'єкт, який зараз вважають так званим іонізаційним відлунням квазара. Він виглядає як доволі яскрава пляма волокнистої структури неподалік від галактики IC 2497. Цей об'єкт у 2007 р. відкрила голландська шкільна вчителька Hanny van Arkel в рамках проекту Zooniverse. Зелений колір тут штучний, підкреслює наявність кисню. Об'єкт Ханні майже напевно фізично пов'язаний з галактикою IC 2497. За однією з гіпотез, він може бути залишком зруйнованої галактики, який піддався дії квазару в центрі IC 2497.#constellation_of_the_monthВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
💫Меркурій: найближчі кілька днів — найкраща в 2026 році нагода побачити планету на вечірньому небі.19 лютого Меркурій опиниться у максимальній східній елонгації, тобто перебуватиме на вечірньому небі на найбільшій кутовій відстані від Сонця. Через еліптичність (витягнутість) орбіти, це значення у кожній максимальній елонгації різне — коливається між 18° та 28°. В даному випадку планета відійде від Сонця лише на 18°. Однак між заходом Сонця та Меркурія у найближчі три дні проходить ~1 год 40 хв, чого цілком достатньо для спостережень. 🔭 Якщо ви "полюєте" на Меркурій вперше, є ризик сплутати його з Венерою. Однак, вона значно більш яскрава, та буде нижче ніж Меркурій. Наведена карта — для сьогоднішнього вечора (18:00). Зверніть увагу, що між Венерою та Меркурієм розташується тоненький серп молодого Місяця. А завтра Місяць опиниться вище Меркурія.Орієнтовне оптимальне вікно для спостережень — з 18:00 до 18:20. І, звісно, необхідно обирати майданчик з відкритим західним горизонтом.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)