😲 Обертання комети спочатку сповільнилося, а згодом — взагалі змінило напрямок на протилежний 🤯 Такого висновку дійшли астрономи, аналізуючи спостереження "Хаббла" комети 41P/Tuttle-Giacobini-Kresák.41P — короткоперіодична комета з ядром ~1 км, яка кожні 5,4 роки повертається до Сонця. Вважається, що як і переважна більшість комет, 41P прилетіла у внутрішню частину Сонячної системи з її околиць — із поясу Койпера. А своєю нинішньою орбітою вона зобов'язана гравітації гіганта Юпітера. 💫 Після наближення до Сонця у 2017 році, за даними обсерваторії Swift, ядро комети різко сповільнило своє обертання. У травні воно було утричі повільнішим, ніж у березні, і період сягав 60 годин. Аналіз знімків "Хаббла" за грудень того ж року показав, що обертання пришвидшилося — період становить лише 14 годин!Автори відповідного дослідження пояснюють це так: струмені газу, що вириваються з-під поверхні в результаті сублімації льодів, діють як своєрідні реактивні двигуни. За рахунок цього ядро спочатку сповільнилося, а потім почало розкручуватися у протилежному напрямку. ☄️ Загалом відомо, що мінлива активність може впливати на динамічну та фізичну еволюцію малих тіл. Але це перший випадок, коли астрономам вдалося спостерігати зміну напрямку обертання кометного ядра.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🎆 Астрономи розгадали 50-літню загадку дивакуватої зорі в Кассіопеї — у неї є "невидимий друг", на який падає її гаряча речовина, що й призводить до екстремального випромінювання. Іще в 1866 р. італійський астроном Анджело Секкі помітив вражаючу особливість спектру змінної зорі γ (Гамма) сузір'я Кассіопеї. Лінії водню були яскравими, а не темними, як, наприклад, у Сонця. Лише за кілька десятиліть стало зрозуміло, що джерелом випромінювання є диск із речовини, викинутої зорею через її швидке обертання. Зорі, подібні до γ Кассіопеї, називають Be-зорями.У 1970-х виникла нова загадка. Спостереження γ Кассіопеї в рентгенівському діапазоні показали дивне джерело потужного випромінювання — плазму з температурою 150 млн градусів. Вчені розглядали 2 основні гіпотези: або джерелом є магнітні процеси в самій зорі та її газовому диску, або ж рентгенівське випромінювання виникає через падіння речовини на невидимого компаньйона.Нові спостереження космічного рентгенівського телескопа XRISM показали, що сигнали від гарячої плазми і справді слідують орбітальному руху маленького супутника. Вчені вважають, що ним є білий карлик. Він перетягує газ більшої зорі та випромінює в рентгенівському діапазоні. Ймовірно, цю модель можна розповсюдити і на інші Be-зорі зі схожим характером випромінювання.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
🤯 На Місяці утворився новий 225-метровий кратер! Кратери такого розміру з'являються, в середньому, раз на 139 років.Знахідку анонсували 17 березня на Зустрічі з місячних та планетарних наук у Вудлендсі, штат Техас (Lunar and Planetary Sciences Meeting). Кратер діаметром 225 метрів та глибиною 43 метри вдалося знайти на знімках космічного апарату Lunar Reconnaissance Orbiter. Цей кратер став рекордним для усієї місії LRO, перевищивши минулу рекордну знахідку (70-метровий кратер) більш ніж у 3 рази.🌕 Кратер утворився в результаті зіткнення з невеличким астероїдом орієнтовно у квітні-травні 2024 року. Наведений вище фрагмент охоплює 950 м, і на ньому видно розкидану скрізь світлу речовину. Переважно — підповерхневий місячний грунт. Сліди зіткнення вдалося знайти на відстані, що перевищує 22 км.Автори знахідки не вказують місцезнаходження кратера, тож невідомо навіть на якому боці Місяця він розташований. Є, однак, натяк, що він утворився на межі між кратерованими й скелястими місячними високогір'ями та широким плоским морем застиглої магми.Немає також і даних про розмір астероїда-самогубця, але можна орієнтовно оцінитийого у 10-20 метрів. 🪨 Ми з вами неодноразово бачили відео зіткнення з Місяцем невеличких тіл, які зафіксував Даїчі Фуджі. Ті спалахи були викликані метеороїдами розміром до десятків сантиметрів. Уявіть як виглядало б зіткнення з 10-метровим тілом! Зважаючи на те, що поверхню Місяця дуже щільно моніторять як аматори, так і профі, поки припустимо, що кратер знаходиться таки на зворотному боці Місяця.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Рідкісна космічна зустріч: міжзоряна комета "під прицілом" апарату Juice! ESA розкриває більше деталей про спостереження 3I/ATLAS.
Відкрита 1 липня 2025 року, міжзоряна комета майже не дала вченим змоги підготуватися до прицільних досліджень. Планування та реалізація місії тривала би багато місяців, чи, скоріше, декілька років. А команда Juice мала фактично лише кілька тижнів — підготовчі роботи треба було завершити у вересні.Збій у системі зв'язку наприкінці серпня, перед маневром Juice навколо Венери, змусив інженерів понервувати. На щастя, аномалію вдалося швидко усунути. Ще одна проблема полягала в тому, що апарат залишався в режимі крейсерського польоту, та використовував основну антену як теплозахисний щит.
Мабуть, Juice був як раз найбільш підходящим космічним апаратом для вивчення 3I/ATLAS. Він був спроектований для дослідження крижаних супутників Юпітера, та й комета — крижаний об'єкт. Офіційні спостереження тривали з 2 до 25 листопада 2025 р, а найтісніше зближення відбулося 4-го, на ~60 млн км. Через температурні обмеження, спостереження були обмежені шістьма 45-хвилинними інтервалами та заключним 4-годинним. Сукупно вдалося зібрати та передати на Землю 126 наукових файлів.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
👀 Слідкуємо за долею C/2026 A1 (MAPS) — присонячної комети сімейства Крейца, яка менше ніж за два тижні (4 квітня) має пройти перигелій на відстані лише ~160 тисяч км від фотосфери Сонця.Автори наведених знімків, Gerald Rhemann та Michael Jäger, наголошують на змінах, що відбулися з кометою останнім часом. Зокрема між 14 та 20 березня починає проявлятися пиловий хвіст, окрім газового. Газовий же зараз сягає 100' = 1,7º. В той же проміжок часу, згідно з їх спостереженнями, комета збільшила свою яскравість на 1m (приблизно в 2,5 рази). Однак, 21-го березня вона виглядала слабшою, ніж 20-го, одночасно з тим зменшився і діаметр коми.На графіках видно, як комета "увімкнулася" орієнтовно 4 лютого: розігрів призвів до різкого стрибку яскравості, який вирізняється на верхньому графіку COBS. Однак, останнім часом блиск зростає повільніше, ніж передбачають моделі. Впродовж найближчих кількох днів яскравість комети мала б почати доволі різко зростати. Що ж з нею буде насправді — подивимося. Адже C/2026 A1 була відкрита на рекордно великій (для крейців) відстані від Сонця, а отже моделі для неї можуть і не працювати. Поки що Nicolas Lefaudeux оновив графік із порівняльними характеристиками різних комет сімейства Крейца. Наразі C/2026 A1 обіцяє бути "середнячком". Розмір ядра оцінюється орієнтовно в 400 метрів — значно більше ніж у крихітних комет, які відкривають на знімках SOHO, і лише трохи менше ніж у знаменитої комети Лавджоя (C/2011 W3 Lovejoy). Остання хоч і суттєво "схудла" у перигелії, все ж таки вижила.📷 Gerald Rhemann та Michael Jäger, 20 та 21 березня 2026.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Марсохід Perseverance виявив стародавню річкову систему під поверхнею Червоної планети. І ні, це не сама дельта Єзеро, яку досліджував ровер. Знайдена система формувалася задовго до тієї, яку ми бачимо на поверхні.Приховану дельту показав радіолокаційний сканер RIMFAX (Radar Imager for Mars Subsurface Experiment) на борту Perseverance. Він пробився на глибину більше 35 м впродовж 6,1-км відрізку маршруту. Це дозволило виявити підземні шаруваті структури, багаті на карбонати магнію, на масштабах від десятків сантиметрів до сотень метрів. Вони свідчать про численні епізоди ерозії та осадження, і показують, що ця область промивалася водою впродовж тривалого часу.Західна Дельта кратера Єзеро, яку можна побачити з орбіти, утворилася ~3,7 млрд років тому. А виявлена під поверхнею дельта почала формуватися суттєво раніше — 4,2 млрд років тому. Це означає, що рідка вода на поверхні Марса могла існувати довше, ніж вважалося раніше, відкриваючи ширші можливості для потенційного розвитку життя.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Справжня філія пекла: вчені виявили екзопланету нового типу — її поверхня вкрита океаном магми, а атмосфера насичена сполуками сірки.Екзопланету L 98-59 d відкрили ще в 2019 році, і тоді її класифікували як супер-Землю, що обертається навколо червоного карлика. Однак, з уточненням її фізичних параметрів, виявилося, що планета має занадто низьку густину. Із масою 1,64 маси Землі та радіусом аж 1,627 земних, середня густина становить 2,2 г/см³. Спочатку астрофізики припускали, що планета може бути або багатою на воду (як гікеани), або мати протяжну воднево-гелієву атмосферу (як міні-нептуни). Однак подальші спостереження показали, що її атмосфера планети насичена сполуками сірки.Нові спостереження на телескопі "Джеймс Вебб" та моделювання, що охоплює майже 5 млрд років еволюції, показали наявність величезного магматичного океану, вкритого розплавленою силікатною мантією. І саме завдяки магматичному резервуару підтримується вміст сірководню, діоксиду сірки та інших газів в атмосфері.Дослідники припускають, що L 98-59 d може бути першим підтвердженим представником більш широкої популяції багатих на сірку магматичних світів.🎑 Система L 98-59 та лавова планета d в уявленні художника. Mark A. Garlick (markgarlick.com)Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Усіх з початком астрономічної весни! 🪻20 березня о 16:46 — момент весняного рівнодення. Саме зараз для спостерігача на Землі центр Сонця перетинає небесний екватор та переходить із південної півкулі небесної сфери в північну.І ось вам кілька цікавих фактів, про які мало хто чув:🔸у дні рівнодення Сонце піднімається над обрієм і заходить за обрій найшвидше;🔸попри назву явища, сьогодні тривалість дня і ночі різні: день довший за ніч десь на 19 хвилин; при цьому 17 березня світла частина доби в Києві тривала 11:58:04, а 18-го — 12:01:53;🔸для тих, хто зараз на екваторі, Сонце опівдні піднімається майже ідеально точно в зеніт;🔸лише у дні рівнодення з обох полюсів Землі одночасно видно Сонце;🔸впродовж року на полюсах Сонце сходить та заходить лише по 1 разу. На північному полюсі схід Сонця починається приблизно за два дні до рівнодення. Він триватиме іще пару діб, знаменуючи початок піврічного полярного дня.🌟🌙 І ще: як сховається Сонце, пошукайте на заході тоненький серпик Місяця і яскраву Венеру — буде красиво!Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
Ймовірно, ця тісна пара тьмяних крихіток матиме блискуче майбутнє! ⚡️Міжнародна група астрофізиків виявила унікальну систему ZTF J1239+8347 з двох коричневих карликів: вони обертаються так близько, що з одного на інший поступово перетікає речовина. Подібні процеси у значно більш масивних зоряних парах спостерігаються давно. Найчастіше одним із компонентів є білий карлик. Але, схоже, у коричневих карликів такого не бачили ще ніколи.💫 Вся система настільки тісна, що умістилася б між Землею та Місяцем, а на повний оберт вона витрачає лише 57 хвилин. Хоча самі коричневі карлики тьмяні, і мають температуру до 1500 К, падіння речовини локально розігріває поверхню до ~8900 К. На думку вчених, через певний час ці коричневі карлики зіллються в один об'єкт, що має шанс стати повноцінною зорею.Коричневі карлики — субзоряні об'єкти занадто малої маси, аби запустилися повноцінні термоядерні реакції. Тому й випромінюють вони слабко, і вивчати їх складно. Однак, автори дослідження вважають, що подібних систем має бути ще дуже багато.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
"Сім'я" Юпітера переступила рубіж у 100 супутників — зареєстровано 4 нових! А у Сатурна додалося ще 11. 🪐 Позавчора (16 березня) вийшла серія циркулярів Центру Малих Планет, які офіційно додали найбільшим планетам Сонячної системи загалом 15 супутників. Усі вони — маленькі, розміром 2-3 км. І усі вони були знайдені у минулі роки, а безпосередньо цього року вдалося закінчити уточнення параметрів орбіт.Тепер загалом навколо Юпітера обертається 101 супутник (до цього налічувалося 97), а кількість супутників Сатурна збільшилася до 285 (проти вже відомих 274).🪐 Четвірка зареєстрованих навколо Юпітера тіл — S/2011 J 4, S/2011 J 5, S/2018 J 5, та S/2024 J 1— відкриття відомого "мисливця на супутники великих планет та малі тіла" Скотта Шеппарда (Scott S. Sheppard). Перший із цих супутників відноситься до групи Гімалії та обертається проградною орбітою із періодом 240 діб. Інші три — поповнення групи Карме; ці супутники рухаються у ретроградному напрямку та мають періоди від 727 до 746 діб.🪐 11 нових супутників Сатурна вперше були помічені Едвардом Ештаном (Edward Ashton) та його науковою групою у 2020-2023 рр. На уточнення орбіт довелося витратити певний час, адже періоди обертання цих маленьких супутників знаходяться у проміжку між 449 та 1400 добами. Лише 4 з них є проградними, а 7 інших — ретроградні.Хоча для досліджень вже були задіяні телескопи до 8,2 м в діаметрі, ці відкриття знову піднімають питання: наскільки малим може бути тіло на орбіті планети, аби ми могли називати його супутником?📹 Юпітер і Сатурн зняті "Хабблом".Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)
TGLIST.COM.UA
