Всесвіт у кишені

☄️ Навколоземний об'єкт, який майже 28 років вважали звичайним астероїдом, виявився темною кометою, а головне — він став першим, у якого спочатку передбачили, а потім виявили кометну активність. Відповідна стаття вийшла буквально вчора в Nature Astronomy.Аналізуючи дані спостережень навколоземного астероїда 1998 SH2 за 1998-2025 рр, міжнародна команда вчених виявила крихітні відхилення від розрахованої траєкторії. Орбіта об'єкта поступово змінювалася під дією негравітаційного прискорення. Зазвичай воно характерне для комет, які втрачають газ під час нагрівання Сонцем. Однак, жодної кометної активності за минулі три десятиліття у 1998 SH2 видно не було. Такі об'єкти буквально три роки тому виділили у новий клас — темних комет (dark comets). І на сьогодні їх відомо лише 14.Перші прицільні спостереження, спрямовані на виявлення кометної активності у 1998 SH2, не дали жодних результатів: об'єкт вміло прикидався звичайним астероїдом. І лише на глибоких знімках 3,6-м телескопа CFHT (Canada-France-Hawaii Telescope) вчені побачили маленький, але чітко видимий хвостик.🪐 Окрім цікавого наукового результату, є у цього відкриття і цілком практичне значення. Рух подібних об'єктів може бути суттєво більш "збурений", ніж у звичайних астероїдів, що впливає на оцінку ризику їх зіткнення із Землею.Півтора роки тому було анонсоване відкриття 7 нових темних комет, що подвоїло кількість таких об'єктів. Це також дозволило розділити їх на дві популяції: внутрішні (в середньому менші за розміром і рухаються майже круговими орбітами) та зовнішні (більшого розміру та на більш витягнутих орбітах). До останніх зокрема відноситься і 1998 SH2.Тепер же цілком можливо, що на наших очах класифікація ускладнюється або уточнюється. Адже поки що невідомо, чи можливо буде виявити активність і у інших темних комет. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

💥 Чи може органіка пережити близький вибух наднової?Використовуючи радіотелескоп ALMA, група астрофізиків виявила "зоряні колиски" із теплого молекулярного газу прямо в тій області, де ~1600 років тому вибухнула масивна зоря. Тепер там спостерігається залишок наднової RX J1713.7−3946. А в "зоряних колисках" — розмаїття молекул, включно зі складними органічними та водою 😳До цього часу астрономи не знали, чи можуть складні органічні молекули пережити настільки екстремальні умови. Залишки наднових пронизані ударними хвилями, рентгенівським і гамма-випромінюванням та потоками космічних променів, які потенційно здатні руйнувати молекули. Проте ALMA виявив органіку в двох новонароджених зоряних системах, причому їхня кількість виявилася майже такою самою, як у звичайних областях зореутворення.Вважається, що в холодних молекулярних хмарах, із температурою нижче −260 °C, хімічні реакції відбуваються на поверхні пилових частинок. Вони діють як каталізатори, завдяки яким формуються зокрема складні органічні молекули у формі льодів. Коли в молекулярній хмарі народжується зоря, оточуючий газ сублімується. Радіоспостереження виявили наявність таких органічних молекул в "гарячих ядрах" — теплих щільних скупченнях молекулярного газу навколо новонароджених зір. 🪐 Приблизно так, ймовірно, виглядала зовсім юна Сонячна система. Відомо, що вона могла утворитися в регіоні, який перебував під впливом вибухів наднових. А ще — що матеріал, з якого вона сформувалася, містив різноманітні органічні молекули, які могли служити попередниками біологічно значущих сполук. 🎇 Гарячі ядра всередині залишку наднової — уявлення художника.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

Дуже душевний ролик про космічний телескоп Nancy Grace Roman, який готується до запуску 30 серпня 🥰Nancy Grace Roman вже пройшов величезний шлях, що тривав більше десятиліття. Колись окремі його компоненти були розкидані по всій країні. Наприклад, коронограф для вивчення екзопланет будувався в Каліфорнії.Основний інструмент для сканування неба збирався в Колорадо.А дзеркало, що є братом-близнюком головного дзеркала телескопа Hubble, перебувало у Нью-Йорку.Окремі частини промандрували через всю країну, аж допоки не зустрілися в Центрі космічних польотів імені Ґоддарда в Меріленді, де опинилися в дбайливих руках інженерів, які зібрали їх всі докупи. 8-денний вояж морем — і телескоп вже у Флориді, в Космічному центрі ім. Кеннеді, де прямо зараз проходить фінальні перевірки перед головним стартом на ракеті SpaceX Falcon Heavy. Але значно більший шлях іще попереду — мандрівка до точки Лагранжа L2, де він приєднається до James Webb Space Telescope та Euclid. А потім ще мільярди кілометрів у космічному просторі, таємниці якого він буде розкривати.P.S.: Точно знаємо, що деякі з вас відправляли своє ім'я на Місяць і Марс. Тепер NASA пропонує долучитися до віртуальної подорожі разом із найсучаснішим телескопом, у якого попереду купа нових відкриттів. Зареєструватися можна отут 👈🏻 Залишилося лише пару днів!Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🚀 MoonFall і SkyFall: дві місії NASA, що уособлюють революційний підхід до дослідження Місяця та МарсаОбидві роботизовані місії, MoonFall і SkyFall, використовують схожу загальну концепцію: замість одного великого посадкового апарата на поверхню буде доставлено кілька автономних пересувних апаратів. Проекти значною мірою надихаються і спираються на досвід марсіанського гелікоптера Ingenuity.Місії об'єднує ще дещо: в обох визначну роль відіграє Firefly Aerospace, що увійшла в історію минулого року як перша приватна компанія, що повністю успішно здійснила посадку на Місяць (апарат Blue Ghost).🛰 🌖 Місія MoonFall, запуск якої запланований на 2028 рік, доставить до південного полюса Місяця чотири реактивні дрони (як на симуляції у відео). Орбітальний буксир Elytra компанії Firefly Aerospace випустить їх під час спуску на поверхню. Після цього кожен апарат здійснить серію польотів над важкодоступною місцевістю, створюючи надзвичайно детальні карти.Апарати шукатимуть підповерхневу воду та вимірювати радіаційне середовище в районах майбутніх місій Artemis. Після завершення польотів дрони залишаться працювати як стаціонарні наукові станції.🚁 🪐 Вчора Firefly Aerospace об'явили про отримання субпідряду в $13 млн на створення аеродинамічної оболонки SkyFall. Місія SkyFall має вирушити до Марса наприкінці 2028 року. Вона доставить три гелікоптери нового покоління, яким не потрібен посадковий модуль. Замість цього вони будуть випущені з капсули під час входження в атмосферу, самостійно долетять до поверхні та розпочнуть дослідження. Окрім отримання зображень високої роздільної здатності, апарати використовуватимуть бортовий радар для пошуку підповерхневих структур і покладів водяного льоду — важливого ресурсу для потенційних майбутніх експедицій людей на Марс.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🪐 Про планету, що пережила драматичну трансформацію своєї зорі... і про ті планети, чию долю така трансформація кардинально змінила.Нещодавнє дослідження "Джеймса Вебба", відкриває віконечко у майбутнє Сонячної системи. Міжнародна група астрономів вивчила екзопланету WD 1856 b розміром з Юпітер та масою в 4-11 разів більшою. Ця планета кожні 34 години проходить на тлі своєї зорі — білого карлика WD 1856+534. Причому на відстані менше ніж 3 млн км від нього, що майже в 20 разів ближче, ніж від Меркурія до Сонця! 🤯 Наше Сонце через ~5 млрд років теж перетвориться на білий карлик, попередньо роздувшись до червоного гіганта та "проковтнувши" 2-3 внутрішні планети. Постає закономірне питання: як екзопланета WD 1856 b пережила загибель своєї зорі?Вивчивши атмосферу планети, автори дослідження визначили, що її температура сягає 126℃ — сильно вище за очікувану. Вчені дійшли висновку, що 3-5,5 млрд років тому планета знаходилася значно далі від зорі. Коли та роздулася до червоного гіганта, то WD 1856 b сильно розігрілася. А пізніше, вже за фази білого карлика, планета перемістилася ближче до зорі, і тепер поступово випромінює накопичене тепло. Ймовірно, міграції посприяли сусідні зорі, адже білий карлик є частиною широкої потрійної системи.☀️ Однак, далеко не всі планети-гіганти здатні пережити перетворення своєї зорі на білий карлик. Нове дослідження свідчить про те, що під час перетворення на білий карлик зоря отримує невеличкий "поштовх", який дестабілізує планетну систему. Це може призвести до викидання зовнішніх планет із системи, через що вони перетворюються на планет-сиріт, які вільно блукають космічним простором.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🌎 Пам'ятаєте наближення навколоземного астероїда 1997 NC1, що відбулося 27 червня? Його вдалося спостерігати за допомогою радіотелескопа Goldstone Radar! 📡Ми сьогодні вже бачили зблизька астероїди 469219 Kamoʻoalewa (2016 HO3) та 98943 Torifune (2001 CC21). Але безпосереднє наближення космічного апарату — не єдиний спосіб дізнатися як виглядає астероїд. Отут ми писали детальніше про те, як вчені виявляють форму астероїда, і про український внесок. Оптичні телескопи майже ніколи не можуть роздивитися форму астероїда. І тут на допомогу приходить радіолокація. Для тих астероїдів, що підходять відносно близько до Землі, цей метод дозволяє виявити відстань до астероїда, швидкість, розмір, форму та наявність супутника.Виявилося, що астероїд 1997 NC1 має форму, схожу на квасолину або арахіс розміром приблизно в 900 метрів. Цілком можливо, що він теж є результатом злиття двох менших тіл. Попередні дослідження показували, що у цього астероїда аномально високе альбедо. Але, схоже, це не підтвердиться. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🛰 10 років тому, 5 липня 2016 року, космічний апарат Juno успішно вийшов на орбіту Юпітера після майже п'ятирічної подорожі завдовжки близько 2,8 млрд км. Найбільш критичним моментом стала 35-хвилинна робота головного двигуна: через майже 50-хвилинну затримку радіосигналу, апарат виконував усю послідовність маневрів повністю автономно. Помилка означала б або зіткнення з планетою, або проліт повз неї, тож успішне гальмування стало однією з найважливіших технічних перемог міжпланетної космонавтики.За ці роки Juno докорінно змінив наше уявлення про найбільшу планету Сонячної системи. Він зокрема показав, що атмосфера Юпітера пронизана гігантськими потоками, які простягаються на тисячі кілометрів вглиб. Магнітне поле Юпітера виявилося набагато складнішим і більш нерівномірним, ніж очікували. Дані гравітаційних вимірювань також свідчать, що якщо у Юпітера і є ядро, то воно, скоріш за все, не компактне, а "розмите" й частково змішане з навколишніми шарами планети. Саме ці результати змусили планетологів переглянути багато моделей формування газових гігантів.Первинна місія мала тривати лише близько 20 місяців, але Juno працює й досі. За цей час він не лише продовжив дослідження самого Юпітера, а й здійснив близькі прольоти повз Ганімед, Європу та Іо, передавши безцінні дані про ці світи. А ще саме камера JunoCam, яка взагалі не вважалася основним науковим інструментом, подарувала нам одні з найбільш чарівних космічних зображень останнього десятиліття — від фантастичних полярних циклонів до химерних хмарних візерунків.📹 Juno / NASA, JPL-Caltech, SWRI, MSSSВсесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

🛰 Космічне рандеву — вже сьогодніТак співпало, що сьогодні відбувається іще дещо цікаве стосовно дослідження астероїдів. Космічний апарат Tianwen-2 наближається на 20 км до першої цілі своєї місії — астероїда (469219) Kamoʻoalewa — і починає ретельне картографування поверхні. Kamoʻoalewa розміром лише ~20 м, і обертається навколо власної осі з періодом лише у 28 хвилин. Кінцевою метою Tianwen-2 є відбір зразків (кінець 2026 р. або початок 2027), які він має доставити на Землю. Якщо це вдастся, то Китай вперше привезе часточку астероїда. А поки що апарат буде вивчати характер поверхні, поступово зменшуючи відстань до астероїда. В залежності від того що він побачить, буде обрано одну із двох стратегій відбору грунту: touch-and-go (як зробив, наприклад, OSIRIS-REx з астероїдом Бенну), або тимчасове закріплення якорем. Китайське державне космічне управління (CNSA) значно більш закрита організація, ніж, наприклад, NASA, SpaceX чи навіть JAXA. А тому інформація про перебіг місії звідти фактично не просочується. Тим не менш, є незалежне джерело — AMSAT-DL, які ведуть регулярний моніторинг місії в радіо-діапазоні. Графіки, які ви бачите вище — саме від цих ентузіастів. І показують вони доплерівський зсув космічного апарату відносно астероїда.На відміну від Torifune, Камооалева є квазісупутником Землі. Повний оберт навколо Сонця він здійснює за 365,79 діб, що дуже близько до земного року. Але форма орбіти більш витягнута, ніж у Землі. Тому цей астероїд впродовж багатьох років знаходиться неподалік від нашої планети, і для спостерігача з Землі може скластися враження, що він обертається навколо. Щодо Камооалева вирує гіпотеза, ніби він є уламком Місяця. Деякі дослідники навіть називають конкретні кратери, звідки може походити цей астероїд. Зокрема вказують кратери Тихо і Аристарх. Однак, інші з цим не згодні, і вважають особливості поверхні результатом космічного вивітрювання. Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

"Вебб" сьогодні порадував детальним знімком справжнього "космічного будівельного майданчика" 😍 Просто придивіться до цих гравітаційних лінз, що розтягують зображення галактик у химерні дуги!Скупчення галактик MACS J0553.4-3342 розташоване у невеличкому південному сузір'ї Голуба. Світло, яке вловив телескоп ім. Джеймса Вебба, покинуло скупчення ще 4,4 млрд років тому. І на той момент це скупчення все ще знаходилося на етапі формування. Насправді MACS J0553.4-3342 складається із двох приблизно однакових за масою субскупчень, що знаходяться у процесі злиття. І це насправді дуже хитрий процес. Ці субскупчення вже колись "зіштовхнулися", пройшли одне крізь інше, а тепер віддаляються, аби згодом знову зійтися.Центром кожного із двох субскупчень є масивна яскрава еліптична галактика. Ці субскупчення діють як гравітаційні лінзи, завдяки чому численні фонові галактики виглядають розтягнутими дугами. І у певних випадках одну й ту ж галактику ми тут бачимо 2-3 рази.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)

✨ "Вебб" викриває нові деталі щодо формування молодих зірСвіженький реліз "Джеймса Вебба" показує не тільки численні фонові галактики, а й структури, які неможливо було раніше побачити за щільним пилом зоряної системи FS Tau, що в сузір'ї Тельця.Найяскравіший об'єкт на фото — FS Tau A, який насправді є тісною парою юних зір. Правіше і трошки вище, частково прихована смугою пилу — FS Tau B — протозоря, оточена акреційним диском. В міру нарощування маси, протозоря викидає частину пилу й газу назовні. Вважається, що більш широкі викиди формуються у результаті взаємодії магнітного поля протозорі з перегрітою речовиною внутрішньої частини акреційного диска. 🔭 Дані "Джеймса Вебба" виявляють проміжки між викидами речовини. А це свідчить на користь гіпотези, яка вже давно вирує: юні зорі ростуть не з постійною швидкістю, а дискретно — окремими епізодами. У періоди, коли протозорі накопичують речовину та збільшують масу, вони викидають перегріту речовину в різних напрямках. Між цими епізодами вони залишаються відносно спокійними.Всесвіт у кишені | FB | Twitter (X)