Статистика telegram channel - @ukr_pravda

Трамп без союзників: чому європейці не поспішають надсилати війська до Ормузької протоки?Атакуючи союзників та неприховано демонструючи їм свою зневагу, президент США лише додатково посилює опір європейців вступати у війну, розв'язану Трампом. Як на це реагують союзники? Розповідаємо: 1. Премʼєр-міністр Великої Британії Кір Стармер відреагував спокійно, підкресливши власну позицію щодо керівництва країною: "Моє лідерство полягає в тому, щоб твердо відстоювати інтереси Британії, попри зовнішній тиск". Він також наголосив, що британський уряд продовжує тісно співпрацювати з усіма союзниками, зокрема європейськими партнерами, над пошуком спільних шляхів для відновлення безпечного проходу суден через Ормузьку протоку.2. Президент Франції Емманюль Макрон заявив, що Франція ніколи не братиме участі в операціях з розбору Ормузької протоки в нинішніх умовах. За його словами, Париж бажає гарантувати свободу судноплавства та морську безпеку в регіоні, однак не братиме участі у військових операціях в Ормузькій протоці, поки триває війна.3. Уряди Німеччини та Іспанії відкидають можливість долучення до операції, посилаючись на небажання загострювати конфлікт на Близькому Сході та на необхідність спершу оцінити всі політичні та безпекові ризики. "Що Трамп очікує від кількох європейських фрегатів в Ормузькій протоці, чого не може зробити потужний флот США? Це не наша війна, ми її не починали", – наголосив міністр оборони Німеччини Пісторіус.4. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський не виключив можливості ведення діалогу зі США щодо ситуації в Ормузькій протоці, водночас наголосивши, що Польща не планує брати участь у жодній військовій місії у цьому регіоні. Схожу позицію висловила і міністерка закордонних справ Фінляндії.5. Головна дипломатка Європейського Союзу Кая Каллас заявила, що ЄС активно вивчає можливості для забезпечення безпеки судноплавства в Ормузькій протоці, зокрема шляхом зміни мандата чинних військово-морських місій ЄС у регіоні. Вона чітко наголосила, що збереження відкритого проходу через протоку є стратегічним інтересом ЄС, а серед потенційних заходів розглядається створення спільної місії з ООН.

Як легендарні "Госпітальєри" опинилися в центрі суперечки про гроші, довіру та війну?На початку березня 2026 року в соцмережах вибухнуло публічне обговорення фінансової та описової звітності батальйону "Госпітальєри". Ми поспілкувалися з військовими, волонтерами, цивільними медиками, щоб зрозуміти, скільки коштує невідкладна допомога на фронті, та яка роль цивільних у співпраці з медичними службами СОУ. Отже:1. Оскільки батальйон не входить до структури ЗСУ, держава їх не забезпечує, тому вони змушені відкривати збори. Фактично закуповують собі те, чим їх могла б забезпечити держава, якби вони влилися в армійські структури. Яна Зінкевич пояснює те, чому "Госпітальєри" не стають підрозділом армії, недовірою до командирів. 2. Співпраця з "Госпітальєрами" для медичних служб завжди означає додаткову відповідальність і ризики. Передача зв'язку цивільними, їхня загибель у зоні бойових дій – все це може стати підставою для відкриття проваджень. Важливо, що якщо людина в структурі СОУ, то проблем взаємодії з нею немає. 3. "У нас була ситуація в 2024 році, коли екіпаж "Госпітальєрів" "спалив" місце розташування нашого стабпункту в Покровську. Після ротації вони опублікували у своїх соцмережах "звіт" про виїзд. Це було відео, на якому було видно заїзди на стаб, дуже чітко видно місце "розгрузки" і що це лікарня. "Госпітальєри" не взяли відповідальності, а екіпаж не відсторонений від роботи", – розповідає Аліна Михайлова, керівниця медслужби "Ульф" батальйону "Вовки Да Вінчі".4. Ротації у "Госпітальєрів" тривають до місяця. Найчастіше – два тижні. Наші співрозмовники акцентують увагу на тому, що в організації є дуже злагоджені та професійні команди, які стають надійною опорою. Але оскільки екіпажі відрізняються за професійністю, то не завжди конкретні люди, які приїхали на ротацію, можуть бути корисними.5. "Госпітальєри" – не унікальна цивільна організація, яка надає медичну допомогу в зоні бойових дій. Але вони – фактично єдина цивільна організація без легального статусу. Оскільки "Госпітальєри" – це добровольчий рух, то людям не платять зарплати. За словами Зінкевич, в зоні ураження постійно перебувають орієнтовно 60 представників організації та працюють 15 екіпажів. 6. На свою діяльність у 2025 році організація зібрала майже 75 млн грн, $51 тис, €906 тис. До прикладу, у 2026 році потреба медичної служби батальйону "Ульф" з операційною, шоковою, лабораторією та відділенням еваку складає 20 млн грн.

Революція завдяки ЗСУ: як військовий досвід України став потрібним США та світу?Якукраїнський бойовий досвід та технології можуть стати в нагоді союзникам США на Близькому Сході? І які ризики та можливості новий конфлікт створює для України? Пояснюємо: 1. Навіть якщо допомога союзникам США у протидії іранським дронам буде позитивно сприйнята у Вашингтоні, вона навряд чи сама по собі стане фактором, який визначить американську політику щодо Києва. Радше йдеться про додатковий аргумент для України – можливість показати себе як партнера, чий бойовий досвід і технологічні рішення можуть бути корисними для безпеки союзників США.2. З одного боку, світовий тренд на зростання цін на нафту посилює РФ, дозволяючи їй вирішити чималу частину бюджетних проблем навіть без скасування західних санкцій. Фактично кожне подорожчання нафти автоматично збільшує доходи російського бюджету, значна частина якого сьогодні працює на фінансування війни.3. Також загострюється конкуренція за обмежені запаси ракет для систем Patriot, які можуть бути переорієнтовані на Близький Схід. У разі подальшої ескалації США можуть бути змушені посилювати ППО своїх баз і союзників у регіоні, що неминуче впливатиме на розподіл цих систем і боєприпасів у глобальному масштабі.4. Ще одна проблема – активне висміювання американськими ЗМІ недолугого рішення Трампа відмовитися від української допомоги хоч і тішить самолюбство, проте може додатково налаштувати президента США проти України. З огляду на чутливість Трампа до медійної критики, така хвиля публічних насмішок може мати і зворотний ефект – підсилити його особисте роздратування та зробити позицію Білого дому менш передбачуваною.5. З іншого боку, українські компанії отримують шанс запропонувати державам регіону Близького Сходу перевірені технології боротьби з дронами. Фактично Україна може вперше масштабно вийти на ринок експорту власних рішень у сфері протидії безпілотникам – одного з найбільш швидко зростаючих сегментів сучасної оборонної індустрії.6. З'являються і нові перспективи для співпраці із США, яким Україна пропонує модель обміну технологіями. Київ готовий ділитися своїми системами перехоплення безпілотників і досвідом боротьби з Shahed в обмін на додаткові ракети для систем Patriot. Така модель фактично перетворює військовий досвід України на дипломатичний ресурс, який може використовуватися у переговорах із союзниками.

Як Орбан узаконив пограбування українських інкасаторів та що буде далі? Малоймовірно, що Орбан погодив захоплення українських інкасаторів лише для того, щоб вимагати відкрити нафтопровід "Дружба". Тим більше, коли в нього є важіль, значно вагоміший за гроші з інкасаторської машини (він і досі блокує допомогу Україні на 90 млрд євро). Тож для чого це все Орбану? Розповідаємо: 1. За весь час позбавлення волі українцям так і не висунули жодного юридичного звинувачення і допитували як "свідків" незрозуміло якого злочину (що робить ще більш очевидним порушення їхніх прав, від кайданок до позбавлення зв'язку). Співробітників "Ощаду" допитували, всупереч угорським правилам, без перекладу їхньою рідною мовою. В антитерцентрі говорили із затриманими російською і вимагали відповідей російською.2. Найцікавіше те, що один з нібито "угорців", учасників допиту, розмовляв російською як своєю рідною. А підстав стверджувати, що росіяни були долучені до спецоперації – достатньо. Як відомо, перед початком цієї історії угорські медіа дізналися, що виборчий штаб партії Орбана почав системну співпрацю з технологами з Москви, які прибули до Угорщини під дипломатичним прикриттям.3. Джерела "ЄП" вважають, що саме росіяни вказали угорцям на саме той конвой, до складу якого увійшов колишній топ СБУ, генерал Геннадій Кузнєцов, який зараз працює в службі безпеки "Ощаду". Про це свідчить і те, що саме інформбійці Кремля почали розкручувати конспірологію про генерала і про "особливі перевезення грошей" ще тоді, коли затримані були в Угорщині, їхні персональні дані ніде не публікувалися і про наявність серед них генерала не було широко відомо.4. Та необхідно наголосити: навіть за участі росіян у цій спецоперації, головним її виконавцем була саме угорська влада. Немає жодних сумнівів у тому, що Орбан особисто погодив початок цієї операції. І тут треба додати, що за пів дня до нападу на український конвой він він особисто їздив в антитерористичний центр, який потім і захопив інкасаторські авто.5. Невдовзі після затримання українських інкасаторів в Угорщині на підконтрольних уряду майданчиках почали розганяти думку, що арештовані гроші насправді мали йти не в Україну, а на фінансування виборчої кампанії лідера опозиції Петера Мадяра та його партії "Тиса". Ця версія стала також основою офіційних документів.6. У понеділок уряд Орбана заднім числом оголосив, що держава має право вилучити гроші та цінності з двох конкретних автомобілів і зобов'язана утримувати їх як мінімум 60 днів, перевіряючи, чи ці гроші не йдуть на фінансування угорської опозиції. Також партія прем'єра вже наступного дня схвалила закон з тим самим змістом. Ухвалення закону, присвяченого двом автомобілям, – це, напевно, історичний прецедент.7. Фінансування партії з-за кордону є надзвичайно тяжким порушенням виборчого права Угорщини. Втім, сценарій того, що Мадяра знімуть з виборів через фейк про українські інкасаторські гроші, видається нереальним навіть в Угорщині. Але в інформаційній війні буває достатньо звинуватити. 

Якою буде весна на фронті?Де саме на Донеччині можуть тиснути росіяни цього літа, який насправді масштаб наступальних дій Сил оборони на Олександрівському напрямку та навіщо росіяни захоплюють крихітні села на Сумщині та Харківщині? Читайте в матеріалі УП, а ми тезово перекажемо:1. Готовність української армії до весняної кампанії противника цього року видається на вищому рівні, ніж минулого. Принаймні так відгукуються щодо поїздки джерела УП в Силах оборони. Схожої думки про ліпшу готовність дотримується і командувач Угруповання об'єднаних сил Михайло Драпатий, який відповідає за північну частину фронту – Сумщину, Харківщину та частину Донеччини.2. Найбільш імовірно, як припускають співрозмовники УП, противник зосередиться на Лиманському напрямку або Краматорській агломерації – Костянтинівці, Дружківці, Краматорську та Слов'янську.3. За найоптимістичнішим для Сил оборони сценарієм, який чула УП, готуючи цей текст, росіяни цього літа не зможуть захопити навіть Костянтинівку, на околиці якої вони вже зайшли. За найпесимістичнішим – заволодіють Костянтинівкою і спробують підготувати умови для штурму Слов'янська та Краматорська.4. Донеччина. Ініціатива майже на всіх напрямках – за росіянами. Попереду важкі весна та літо. Повне захоплення Донецької області залишається як військовою, так і політичною ціллю росіян номер один. Саме тут вони сконцентрують свої сили цієї весни. Варіантів головного удару противника кілька: Лиманський напрямок, Слов'янський, Костянтинівський або Добропільський.5. Дніпропетровська та Запорізька області. Сили оборони зривають плани росіян на весняно-літню кампанію. Наприкінці 2025-го року штурмові підрозділи зайшли на Гуляйпільський напрямок, щоб завдати противнику підготовчого удару. Офіційно КДШВ заявляло, що метою наступальних дій української армії є звільнення Дніпропетровщини, куди противник просунувся ще влітку 2025-го. Однак є припущення, що задум може бути глобальнішим. Втім, поки що відкритим питанням є те, чи зможуть Сили оборони закріпитися на нових позиціях і втримати за собою ці села.6. Сумщина та Харківщина. Росіяни "відкушують" прикордонні села, щоб сформувати "буферну зону" в обох областях. Імовірно, варто посилити підрозділи, які стоять на кордоні. Попри постійну активність на кордоні, противник цієї весни – літа, ймовірно, не планує наступати на Суми чи Харків. Його задача – створити 20-тикілометрову "буферну зону" вздовж кордону в обох областях, пояснює УП командувач Угруповання об'єднаних сил Михайло Драпатий. Саме тому росіяни "відкушують" нові прикордонні села на Сумщині – зокрема в тих місцях, де навіть не проходить фронт. Після таких дій противника не слідує заїзд на важкій техніці, активні штурмові дії тощо.7. На що робить ставку російська армія? Цієї весни – літа російська армія, ймовірно, піде по накатаній схемі. По-перше, вона буде і надалі інфільтровуватися між українських позицій. По-друге, продовжить вибивати логістику Сил оборони дронами на глибині 10–15 км. По-третє, що найнебезпечніше, зазначають співрозмовники УП, масштабує свій козир – колись секретний військовий підрозділ "Рубікон".

Чи коли-небудь відновлять Дарницьку ТЕЦ?Хто, за який кошт та в які терміни планує відбудовувати станцію та чи варто мешканцям Дарницького та Дніпровського районів розраховувати на повернення тепла хоча б до наступної зими? Розповідаємо:1. Хто відповідальний? На відміну від "пʼятої" та "шостої" ТЕЦ, Дарницька ТЕЦ належить приватній ТОВ "Єврореконструкція", яку пов'язують із екснардепом Анатолієм Шкрібляком. За даними ЕП від джерел в енергетичній галузі, після обстрілу Шкрібляк "був не у захваті від ідеї фінансувати повну відбудову ТЕЦ власним коштом". Тим більше, з огляду на ризик повторних ударів. За словами іншого співрозмовника ЕП у Кабміні, компанія просто не має на це ресурсів. 2. Скільки може коштувати відбудова? Наразі у високих кабінетах звучали дві орієнтовні оцінки. Повноцінне відновлення станції нібито може обійтися приблизно у 4 млрд грн. Часткове відновлення окремих вузлів оцінюють приблизно у 140-150 млн грн. За даними ЕП, останню суму приватний власник готовий вкласти самостійно. Інвестиції ж у кілька мільярдів гривень для повної відбудови станції він називає непідйомними.3. Які є сценарії розвитку подій? З технічної точки зору відновити мінімально необхідну генерацію тепла до початку нового опалювального сезону можливо. На це є щонайменше 7–8 місяців. Утім, важливо якомога швидше ухвалити рішення про модель фінансування та вирішити, відповідальність повністю лягає на плечі акціонера ТЕЦ чи держава може частково допомогти з грошима або обладнанням. 4. Де брати кошти? Шмигаль неодноразово заявляв, що Україна найближчим часом повинна отримати обладнання шести європейських ТЕЦ та ТЕС. Утім, якщо обладнання передаватимуть із Європи, найімовірніше, воно оформлюватиметься на державу. Але юридичну конструкцію, як це інтегрувати в приватний актив, поки ніхто публічно не пояснив.5. Чи є альтернатива відновленню ТЕЦ? Частина фахівців вважає, що ставку потрібно робити на нову модель енергосистеми із розподіленою генерацією, когенераційними установками та локальними котельнями. Утім, навіть прихильники такого підходу визнають, що у короткій перспективі ці рішення не здатні повністю замінити великі теплові потужності.

Квартал без Єрмака. Як Зеленський керує урядом Свириденко?Як система влади пережила перший квартал без фізичної присутності Єрмака біля президента на Банковій? Розповідаємо: 1. Коли Єрмак перестав бути операційно залучений у систему управління, Свириденко досить швидко почала витискати окремих людей Єрмака з уряду. Наприклад, джерела УП розповідають про перманентне невдоволення прем'єрки віцепрем'єром з відновлення Олексієм Кулебою. Його прийнято вважати креатурою саме Єрмака. 2. Власне, саме Кулебу, як і главу ОВА на Одещині Олега Кіпера чи керівника Держфінмоніторингу Філіпа Проніна називали після відставки Єрмака маркерними фігурами. Їхня відставка означала б реальну втрату впливу Єрмаком і навпаки. Станом на зараз усі троє зберігають свої посади, що дає ґрунт для розмов про збереження тіньового впливу Андрія Борисовича.3. Проблема в тому, що в уряді постійно проводять багатогодинні наради, з ранку до вечора. Але це наради без рішень. "Люди зашугані, бояться брати хоч якусь відповідальність і самі щось робити. Краще нічого не зробити, і хай тобі влетить десь потім, ніж почати щось робити, потрапити на радари ОП і, не дай Бог, напартачити", – ділиться додатковими спостереженнями співрозмовник УП.4. Наочним свідченням кризи лідерства в уряді є ледь не щоденні енергетичні селектори. Зеленський вимушений сам постійно збирати всіх – від міністрів і депутатів до голів ОВА та дрібних регіональних чиновників, бо інакше навіть у такій важливій сфері добитися нормальної роботи не вдається. 5. Проблема в тому, що прем'єр звикла працювати як модератор між президентом, ОП, урядом та Радою. І ключові міністри теж модератори. "Кабмін Свириденко може спокійно проіснувати далі, але успішним він буде тільки тоді, коли умовних Михайлів Федорових, людей, які не бояться щось робити, у ньому буде хоч троє – четверо на ключових напрямках", – розмірковує один із колишніх урядовців, якому доводилося працювати зі Свириденко.6. Загалом багато хто з нинішніх міністрів – сильні менеджери, які були чудовими на рівні керівників департаментів або заступників міністра. Однак масштаб викликів, перед якими стоїть держава, та масштаб особистостей багатьох членів уряду просто неспівмірні. Але пере- чи дозавантаження уряду виглядає проблемним не лише через відсутність сильних менеджерів. Інша перепона – як провести призначення через парламент, ресурс якого майже вичерпаний.

Кінець ісламському режиму? Що відбувається в Ірані – пояснює Ігор СемиволосУ новому епізоді подкасту "Кляті питання" ми говоримо з Ігорем Семиволосом — директором Центру близькосхідних досліджень та співзасновником Української миротворчої школи про Близький схід. Ми тут тезово перекажемо, але наполегливо радимо дивитися епізод повністю. Отже:Про те, чому США наважились на цю операцію саме зараз: Для Трампа іранське питання є ідеєю фікс. У 2018 році США вийшли з угоди, яку самі ініціювали у 2015 році, і, власне, з того моменту ця спіраль ескалацій розкручувалась. США зробили ставку в форматі "все або нічого". І в їхньому розумінні все – це не просто ядерна угода, це – практично розброєння Ірану. І було зрозуміло, що Ірану це не підійде жодним чином, тому що це суперечить його стратегічній культурі, суперечить його баченню про глибину стратегічної оборони тощо.Про прорахунки США: Розрахунок був на те, що ця міць, яка збирається навколо Ірану, змусить Іран підписати угоду, яка вигідна США. І для мене, наприклад, першим сигналом про те, що все пішло не так, став виступ Віткоффа за 3-4 дні до початку війни, де він каже, що, от, мовляв, ми зосередили таку армаду, такі сили, а іранці не готові до підписання угоди. Про те, чому режим встояв після вбивства Хаменеї: Поки вони відчувають, що сама вертикаль існує, структура існує, є якесь управління, бодай мінімальне, бодай теоретичне – вони будуть діяти відповідно до попередніх інструкцій. Невідомо, скільки ця фрагментована система може існувати ефективно. Тобто зараз вони намагаються максимально швидко створити такі складні умови для всіх, щоб всі заволали від жаху. І і ось з цим пов'язано блокування Ормузької протоки, удари по країнах Перської затоки і тому подібне.Про іранську опозицію: Є більш-менш верифікована інформація, що там на заході Ірану в курських провінціях ідуть бої між повстанцями і військами корпусу. Тобто є, як мінімум, такі от групи, які демонструють якусь суб'єктність. В цілому, якщо ми говоримо про революційну ситуацію, то були, в принципі, 20 відсотків активного населення, які хочуть змінити владу. Чи можна в цих умовах шляхом народного повстання зламати режим? Станом на зараз, мені здається, поки немає такої можливості. Тобто, протестний потенціал високий, але небезпека бути застреленим, вбитим – величезна.Про Росію: Я думаю, що в самому Ірані було багато людей, які дуже не любили Росію і які постійно наголошували, що Росія – ворог, Росія зрадить. Іран звернувся до росіян, росіяни сказали: "Ми співчуваємо, але знаєте, ось тут є один нюанс. В нашій угоді немає чіткого формулювання, що ми обов'язково маємо вступати за вас". І тут вони до певної міри праві. Коли вони її підписували, іранці так подумали, що якщо вони підпишуться під цим, то цілком можливо, що їхні солдати опиняться на фронті в Україні. Тому там не було цього моменту такої обов'язковості.

Чому напад США не змінив режим в Ірані, попри вимоги Трампа? Що означає рішення Трампа атакувати Іран, і до чого це може призвести? Публікуємо декілька тез зі статті американського дипломата та аналітика Річарда Хааса:1. Ця війна – превентивна, "профілактична". Іран не становив безпосередньої загрози життєво важливим інтересам США. Іран не стояв на порозі перетворення на ядерну державу. Іран не був на межі використання проти США тієї зброї, яку він вже має. Щонайбільше, загроза з боку Ірану була накопичувальною. Ця особливість – важлива.2. Світ, у якому країни вважали би своїм правом завдавати превентивних ударів по тих країнах, кого вони сприймають як (потенційну) загрозу – перетворився би на світ постійних воєнних конфліктів.3. Важливо, що Трамп проголосив мету – зміну режиму в Ірані, – яка є політичною, а не військовою. Використання армії саме по собі не призводить до зміни або розвалу режиму. І навіть якщо релігійна верхівка втратить владу, то найкращі шанси зайняти це місце мають представники чинного режиму. Зрештою, використання тактики "обезголовлювання" як засобу ініціювання зміни режиму навряд чи матиме успіх в Ірані, де майже за пів століття при владі режим інституціоналізувався.4. Зміна режиму силовим шляхом потребує фізичної присутності у країні, владу якої прагнуть змінити. Виходить, що адміністрація Трампа вирішила досягти найамбітніших зовнішньополітичних цілей обмеженими засобами. Адже не йдеться про війну з більш вузькими, суто військовими цілями (як-от послаблення іранського ядерного або ракетного потенціалу), щоб США могли достовірно стверджувати, що досягли цих цілей авіаударами.5. На додаток, адміністрація Трампа знову взяла на себе вагомі стратегічні зобов'язання на Близькому Сході. Та й американське суспільство не готове до цієї війни. Війна розхитає ринки, спричинить стрибок цін на енергоносії. Союзники Америки у регіоні також незадоволені. Іран вже обстрілює сусідні країни, а подальша війна може завдати ще більшої шкоди їхнім економікам.6. Крім того, якщо для початку війни достатньо лише однієї сторони, то для її завершення без капітуляції – потрібні дві. Тому Іран тепер матиме право голосу в тому, наскільки масштабним стане цей конфлікт і як довго він триватиме.

Як Міноборони хоче шукати зниклих безвісти і полонених та чому їхні родичі проти?Новий пілотний проєкт МОУ передбачає, що зниклих безвісти і полонених виключатимуть із "рідних" частин та зараховуватимуть до чотирьох новостворених центрів. При цьому штат кожного центру – не більше 40 співробітників. Тоді як зниклих безвісти за офіційною статистикою наразі більше 90 тисяч (більшість з них – воїни), і ще орієнтовно 7 тисяч перебувають у російському полоні. Навіщо ж Міноборони створює нову структуру і чому родичі виступають проти? Пояснюємо: 1. Дотепер за цих бійців були відповідальними підрозділи цивільно-військового співробітництва і служби супроводу безпосередньо в бригадах. За словами співрозмовника УП у Генштабі, наразі ніхто не планує розформовувати ці служби. Однак чим вони займатимуться, якщо регіональні центри запрацюють на повну потужність, невідомо.2. У служб супроводу в частинах об'єктивно більше спроможностей "вести" своїх полонених і зниклих безвісти. Співробітники регіональних центрів не матимуть інформації про весь бойовий шлях цієї категорії бійців. Вони зберігатимуть "сухий" перелік документів: особова справа, службове розслідування.3. Навіщо тоді створювати нові структури? У листі до військових частин представники Міноборони запевняють, що реалізація пілотного проєкту зменшить навантаження на військові частини, мінімізує прямі звернення рідних до підрозділів, удосконалить роботу з обліку полонених і зниклих безвісти бійців.4. Співрозмовники УП серед членів родин військових стверджують, що не отримали відповідей на більшість своїх запитань. Наприклад, не вдалося дізнатися, чи зможуть бійці після полону повертатися у свої військові частини. А також, хто проводитиме службове розслідування, якщо з'ясується, що зниклий безвісти загинув, а його справу вже передали в регіональний центр.5. Не підтримують створення регіональних центрів і керівники служб супроводу військових частин, з якими поспілкувалася УП. Наприклад, очільниця патронатної служби "Янголи" Третього армійського корпусу Олена Толкачова. На її думку, родини все одно звертатимуться до бригад із проханням поділитися деталями службового розслідування або забрати особисті речі своїх воїнів. Грубо кажучи, просто з'явиться посередник між родинами і військовою частиною.6. Але основна проблема створення таких центрів – втрата зв'язку між підрозділом і бійцями та їхніми родинами. Крім того, після переведення військові втратять свою посаду. "В нашій бригаді 70% хлопців після полону залишаються воювати. Тепер вони не матимуть такої можливості", – каже координаторка спільноти родин зниклих безвісти і полонених 57-ої окремої механізованої бригади Юлія Подару.