УП. Кляті питання

Два місяці ударів по енергетиці РФ. Чи вдається Україні "виключати" російську нафтову галузь?За словами президента Зеленського, Україна вже здатна запускати по Росії 100-150 дронів на день. Це в кілька разів менше за ворога, але вже дає свій відчутний результат, який ми чи не кожного дня бачимо в медіа. OSINTери з "Кіберборошна" проаналізували останні удари по російській енергетиці, і от що з цього вийшло: 1. Заявлених ударів було близько 50, але частина з них не увійшла до аналізу, оскільки їм немає підтверджень, окрім текстових згадок у ЗМІ. Отже, за серпень-вересень 2025 року вдалося підтвердити 30 атак на енергетичні об’єкти на території РФ. З них: успішні - 23, неуспішні - 2, невідомо - 5. 2. Тобто Сили оборони робили по 3 успішних підтверджених ураження на тиждень. Для порівняння, у січні-березні 2025 року, коли Україна теж била по нафтових об’єктах РФ, було 2,1 успішні ураження енергетики на тиждень. Це пов’язано не тільки із фактичною успішністю українських атак, але і їх концентрованістю в певний проміжок часу та більшому фокусуванні саме на енергетичній інфраструктурі. Що важливо – багато ударів зараз припадають саме на критичне обладнання, а не цистерни, як під час минулої кампанії.3. Домінуючим українським засобом ураження, принаймні за опублікованими відео, став безпілотник FP-1 від компанії Firepoint. Легендарні "Люті" теж продовжують літати, але вже їх видно менше.4. Важливо розглядати подібні атаки не лише через призму дальності польоту чи факту влучання, а насамперед у розрізі тривалості зупинки виробництва, перебоїв із постачанням та реального впливу на систему. «Долетіли 1700 км» саме по собі не можна вважати успіхом.5. Ми проаналізували російські відкриті джерела і зафіксували повідомлення про проблеми з пальним у 33 суб’єктах РФ з 83. Водночас було б наївно вважати, що ситуація з пальним якось вплине на наявність дизелю у ворожій армії. Однозначно, російські танки будуть заправляти пріоритетно, а дефіцит відчуватимуть цивільні люди та експортери.6. Але це хороший спосіб економічного тиску, адже нафта і нафтопродукти – це близько 30% доходів російського бюджету, на який вони купують зброю та оплачують свою армію найманців.

Дірки між піхотними позиціями стають усе більшими. Що заважає українській армії стримувати росіян?Ми поспілкувалась із військовими як безпосередньо на передовій, так і у штабах, і вирішили розібратись, які основні проблеми заважають Силам оборони стримувати тиск росіян на фронті. Отже: 1. Дефіцит піхоти. Найгострішою потребою безпосередньо на передовій залишається піхота. Тому відстань між сусідніми позиціями може складати 200–300, 500–700 метрів, а іноді навіть по кілометру. У межах фронту це величезна відстань, точніше – дірка для проходу ворожої піхоти. За словами офіцера однієї з бригад, що стоїть на Покровському напрямку, є навіть позиції, які стоять суто заради галочки – на них контужені, трьохсоті: "Вони стоять там, щоб зверху тішилися, що в нас там є позиції".2. Дірки між позиціями та відсутність сталої лінії бойового зіткнення (ЛБЗ). Це означає тісне розміщення позицій Сил оборони між позиціями ворога – як, наприклад, на Добропільському виступі, проникнення піхоти, а не ДРГ противника, у прифронтові міста – як у випадку з Костянтинівкою чи Ямполем. Через відсутність бійців на першій лінії піхотою вимушено стають дронщики та мінометники, які стоять за 3–5 км від переднього краю. У найгірших випадках, про які УП теж відомо, росіяни навіть доходять до артилерійських позицій. Це 10–15 км від ЛБЗ.3. Складний перехід на корпуси. Ключовою перевагою переходу Сил оборони на корпусну систему прихильники реформи називали появу сталих органів управління. Але саме цього поки так і не відбулося, оскільки на місцях в тому чи іншому вигляді все ще існують тимчасові ОТУ, ТГРи і т.д..4. Мікроменеджмент головнокомандувача та постійні зміни в структурі управління військами. У червні 2025-го УП писала, як головком Олександр Сирський вдається до ручного управління фронтом. За ці три місяці ситуація лише ускладнилася. Спочатку Сирський почав регулярно відвідувати та "підрулювати" дії підрозділів на Добропільському виступі, який нині "зрізають" Сили оборони. Згідно з публічними згадками самого головкома, за останні 3,5 місяця він з'їздив на наради та зустрічі з тамтешніми командирами аж вісім разів. За даними УП, саме головком, а також командувач ДШВ Олег Апостол є ключовими людьми, що ставлять задачі штурмовим підрозділам на цьому напрямку – попри те, що тут має керувати 1-ий корпус НГУ "Азов".5. Дронові виклики. Якщо дивитись на ситуацію в розрізі, то можна виділити головну тезу – Україна все ще переважає в інноваціях, але росіяни беруть масовістю виробництва, що з кожним днем все більше й більше відчувається як на фронті, так і в тилу.6. Відтягування тилів від лінії бойового зіткнення. Через активність російської авіації та дронів приблизно з кінця весни – початку літа цього року підрозділи забезпечення української армії почали відсуватися подалі від ЛБЗ. Це означає, що плече логістики стає довшим і складнішим. Водночас це є способом уберегти людей та техніку. Разом із підрозділами забезпечення подалі від ЛБЗ почали шукати житло й самі військові, що суттєво подовжує час добирання на позиції.

Китай в кожному дроні. Чому в нашій зброї так мало українського?Власне виробництво комплектуючих до зброї зараз як ніколи потрібне Україні в усіх сенсах: і політично, і економічно, і військово. Тож що заважає українському виробництву комплектуючих? Пояснюємо у тексті, а ось дуже коротко про те, чому імпорт з Китаю – не варіант.1. Чому компоненти для зброї – це стратегічне питання? Один китайський завод може одночасно виконувати замовлення для російських та українських "друзів". При цьому Пекін щороку ускладнює доступ своїх підприємств на український ринок. Спочатку компартія ввела обмеження на вивіз дронів, а потім – на компоненти для них. Втім, ринок таки знайшов спосіб продовжувати торгівлю через посередників та лазівки у законодавстві. 2. Очевидно, що це залишається можливим лише тому, що цього хоче китайська влада. У випадку загострення конфлікту або чергового зближення Пекіну з Москвою, Україна разом з партнерами швидко може залишитись без спроможності виготовляти свою головну зброю, принаймні в таких же великих обсягах.3. Що не так з постачаннями з Китаю? Непоодинокими були випадки, коли з Китаю на українські заводи приходила низькоякісна техніка, непридатна до бойових дій. Або ж вона приходила невчасно. Вимоги до бойових безпілотників постійно зростають, а сфера їх застосування на війні – розширюється. Через це з’являється потреба у спеціалізованих військових компонентах, а не звичайних цивільних.4. Як Україна виграє від локального виробництва? Спроможність виробляти бодай якусь частину комплектуючих – це і про економічну вигоду та розвиток інженерії. Український ринок дронів та снарядів – це мільярди доларів, більшість з яких витікає за кордон через потребу купувати там електроніку та вибухові речовини. За словами засновника компанії Vyriy Олексія Бабенка, якщо в майбутньому перевести всі українські дрони на вітчизняні мотори, це допоможе створити близько 1000 робочих місць.5. Що буде з експортом зброї? "Якщо ми орієнтуємось на продаж зброї країнам НАТО, то використання китайських компонентів є "ред флегом" для покупця. Західні країни висувають вимоги до своїх виробників на мінімізацію залежності від Китаю.6. Чим займатимуться виробництва після війни? Виробничі лінії з електронікою можливо перевести на цивільні рейки після закінчення бойових дій. Наприклад, якщо ми робимо льотний контролер, то ми згодом зможемо робити плати для систем безпеки, сигналізацій, пральних машин, мікрохвильовок, холодильників тощо.

Чому ресторатори готуються до невідворотної кризи та закриття закладів? "Ресторанна галузь – це БДСМ-клуб. Нам неприємно, але ми продовжуємо це робити", – каже ресторатор Алекс Купер. Чим спричинена неминуча криза в галузі, яку учасники ринку прогнозують вже на листопад? Розповідаємо з їхніх слів:1. Брак трудових ресурсів в Україні не оминув жодний бізнес і ресторанний – не виняток. Співвласниця True Burger Bar і Hendrick’s Bar Анна Каткова каже, що не виходить з Work.ua. Там 35 тисяч вакансій тільки в Києві, з них 3,5 тисячі – ресторанних. Відгуків на вакансію немає, шукати кандидатів доводиться самій. Причому почасти кандидати знаходять вакансії ще до того, як рестораторка відгукується на їхнє резюме.2. Проте брак кадрів – проблема для бізнесу, але не головна причина майбутньої кризи в галузі. Листопад, грудень і січень, крім різдвяного періоду, завжди були одними з найгірших місяців для галузі HoReCa за доходом, а війна підсилює цей тренд. "Якщо будуть дощова холодна погода та постійні обстріли, то ситуація лише погіршиться. Раніше це було сезонним коливанням, а зараз стає критичними спалахами", – ділиться Завертайло. 3. CEO та співзасновник компанії з автоматизації закладів Poster Родіон Єрошек поки що не фіксує масових закриттів кав'ярень, кафе і ресторанів. За його даними, кількість діючих закладів і тих, що готуються до відкриття, – у межах середніх значень. "Останніми роками кожна зима – це стрес-тест для ринку. Після новорічних свят і так є зниження відвідуваності гостей, а у воєнні роки до цього ще додаються блекаути, посилення обстрілів, відплив працівників", – каже Єрошек.4. Передвісником кризи, що наближається, є економічна картина, каже Завертайло. "Платоспроможність населення падає, ціни зростають, люди менше відвідують заклади", – каже ресторатор. Його слова підтверджує аналітика Poster: у січні-серпні 2025 року заклади видали відвідувачам на 8,5% менше чеків, ніж за аналогічні місяці 2024 року.5. Завдяки номінальному зростанню цін середній чек у гривні збільшився в середньому в Україні на 16,5%. При цьому через падіння відвідуваності дохід закладів рік до року зріс у середньому на 6,5%. Тобто виручка в ресторанному бізнесі наздогнала інфляцію, при тому, що певні ціни в галузі зростають швидше, ніж офіційна інфляція", – розповів Єрошек на конференції "Реве та стогне ресторатор".6. Купер попереджає, що спроби зарегулювати ринок за допомогою різких рухів призведуть до краху. За його словами, переведення ресторанів і кафе на загальну податкову модель призведе до підвищення цін на страви на 45% і суттєвого скорочення персоналу. Мовляв, ресторани – це високоризикований бізнес, який, якщо пощастить, окуповується за 2-4 роки. Вкладати в цей бізнес і чекати повернення інвестицій десять років ніхто не буде – простіше купити квартиру і здавати її в оренду.

Що нам розповів міський голова Львова Андрій Садовий?За майже 20 років у місті так і не знайшлося сильного конкурента, який зміг би скинути Садового з п'єдесталу львівської політики. Але у цьому інтервʼю ми майже не говорили про місто Лева. Це – ширша розмова про останні 20 років української політики. Отже:Про те, чому влада змінює багатьох у гіршу сторону: Я часто говорю, що найбільшу тупість і глупість легко сховати за стінами адміністративних будівель. Будемо говорити без прізвищ, але є тисячі невігласів, які отримали владу, повдягали костюми і ходять когутами. Це трагедія. Знаєте, 100 років тому на вході у львівську ратушу був такий напис: "Щасливе те місто, якими керують філософи". Я би хотів, щоб у владу поверталися мудрі інтелігентні й освічені люди. Тому що вони можуть змінювати і творити. А коли приходять неосвічені невігласи й агресивні люди, то маємо трагедію.Про Ющенка: Він мав стратегічну візію держави, але припустився великої помилки – це кадри. Ющенко залучив до роботи людей, які його і зрадили, і підставили. Тому що поставивши Порошкнка на РНБО, а Тимошенко на главу уряду, він створив шалений батл. Вони кожного дня його роздирали – мовляв, "давай на мою сторону". Друга помилка – ми не залучали західних інвесторів, маючи великі можливості, коли світ був готовий інвестувати в Україну.Про Януковича: Він був апаратчик, який знав, як працює система. Я думаю, що у перший рік його президентства не було явних жорстких корупційних схем. Але потім вони почалися у великому масштабі. Плюс, не маючи освіти, він не мав спроможності ефективно керувати. І я так розумію, що Янукович передав реальне управління синові. Олігархи тоді мали до цього дуже багато зауважень. І треба зазначити, що у тому, що ми сьогодні маємо війну в нашій державі, це його вина, тому що він зрадив державу.Про Порошенка: Він був бізнесменом – 90% займався бізнесом, а той час, що залишився, займався державою. А враховуючи, що тоді "Самопоміч" була в парламенті, він хотів через мене тиснути на голосування в парламенті. Я давав йому розуміти, що так це не працює. І закінчилося все тим, що почалася сміттєва блокада. Тому відносини з ним були дуже складними. (…) Порошенко навіть пропонував мені підписати угоду, що контроль над "Самопоміччю" в парламенті переходить до нього. І тоді знімається сміттєва блокада. Я на це не пішов. Порошенка завжди цікавив і цікавить тотальний вплив і контроль.Про Зеленського: Ми не уявляємо, що таке керувати країною в час війни. Наприклад, кожного дня у Львові маємо похорони. Це дуже складно морально. Я думаю, щодня в президента на столі є інформація, скільки людей вбито, скільки поранено. І він має з тим жити. Ніхто не може собі уявити, наскільки це є складно. 

Вибори завтра і ніколи. Як політика перемагає війну в житті еліт?Ще з часів закону про НАБУ і САП "слуги" вимагали зустрічі з Зеленським. Час у президента знайшовся тільки тепер, проте щось пояснювати він навіть не планував – про історію з НАБУ сказано було ледь не випадково і нічого по суті. А от що Зеленський відповів на пряме запитання про вибори та хто, як і чи готується до можливої кампанії? Зʼясовуємо у тексті, а ось дуже коротко:1. За словами одного з депутатів, якщо підсумувати, то відповідь Зеленського щодо завершення війни була, що от "поки воюємо". Але якщо справи на фронті будуть погані, то доведеться йти на якісь важкі рішення. "Ще цікава фраза була від президента: "У мене багато енергії, вік дозволяє, тому ми цю війну завершимо і добре", – додає інший учасник зустрічі.2. Щодо проведення виборів – Зеленський сказав, що це питання важливе лише або для росіян, або для української опозиції. "Для всіх інших вибори не актуальні – нам війну закінчувати", – передає слова президента один із нардепів.3. Водночас така позиція президента досі не заважала вести непублічну підготовку до можливої виборчої кампанії. Офіційним стартом роботи такого штибу, мабуть, варто вважати зустріч Андрія Єрмака з Валерієм Залужним у грудні минулого року. Там він намагався укласти якщо не союзний договір, то принаймні пакт про ненапад. Залужний тоді послухав, але в колі своїх повторював, що якщо почнуться вибори, то ми програли, переказує слова Залужного людина з його оточення.4. А втім, десь на початку лютого 2025 року команда Зеленського почала серйозно думати про можливі варіанти, як піти на вибори. В той період на Банкову приводили різних політтехнологів, відповідальні за регіональну роботу в ОП та уряді тоді проводили наради з регіонами, а вертикаль Олега Татарова збирала "папочки" і почала "підкручувати" резонансні справи типу "труб Медведчука" і інших, де фігурувало прізвище Порошенка.5. Зацікавлення викликають і зроблені за канонами передвиборчої агітації масовані рекламні кампанії великих військових підрозділів із медійними командирами, як-то ІІІ штурмова чи "Азов", чи (підставити потрібну назву). Формально все це реклама рекрутингу чи зборів. Проте якщо порівняти її з такою ж "наружкою" під час виборчих кампаній, то буде складно знайти 10 відмінностей. 6. Власне, саме це спричиняє гостру політичну печію в ОП і виливається, скажімо, в заборону організаторам різних публічних форумів "надмірно захоплюватись" запрошенням військових. Наприклад, командування може в останній момент не пустити в Київ на конференцію YES кількох командирів корпусами тощо.7. "Знаєте, було враження, що всі кудись біжать, що от-от на осінь буде якась угода і вибори, але після зустрічі Трампа і Путіна на Алясці все різко зупинилось. Схоже, наші вирішили, що нічого не вийде, воюємо далі", – ділиться враженнями з УП один із співрозмовників на Банковій.

Cимвол чужої війни: як смерть українки у США стала передвиборчим інструментом? Для американського суспільства вбивство Ірини Заруцької перетворилося на привід для політичних суперечок. Що небезпечно само по собі – реальні трагедії стають інструментом ніяк не пов'язаної з Україною політичної боротьби. А українці – її заручниками. Що відбувається? Якщо коротко:1. Республіканці використали вбивство Ірини як доказ провалів у сфері безпеки та потреби жорсткіших законів. Демократи натомість наголошують на кризі психічного здоров’я й нестачі соціальних програм.2. Показовою була реакція Дональда Трампа: "Кров цієї невинної жінки буквально видно, як капає з ножа вбивці, і тепер її кров на руках демократів, які відмовляються саджати поганих людей до в'язниці", - заявив він. Таким чином особиста трагедія стала предметом передвиборчої риторики та інструментом мобілізації електорату.3. Частина суспільства побачила у справі Ірини підтвердження страху: що "білі жінки" стають все більш вразливими у публічних просторах. Інші — що реакція медіа й влади залежить від того, хто жертва і хто злочинець. Це породжує образ ворога та стереотипи, які посилюють суспільний розкол.4. З одного боку, коли у політичних дискусіях звучить ім’я українки, це нагадує американцям про ціну війни та долі тих, хто був змушений тікати від російської агресії. Але є і зворотний бік – ризик, що Україна стає "фоном" для звинувачень між демократами і республіканцями. 5. Саме в цьому контрасті – між людським болем і американською поляризацією – ми бачимо небезпеку: трагедії перетворюються на зброю у суперечках. Україна не може цього змінити, але може нагадувати: за гучними словами завжди стоїть людська доля.

Бюджет-2026: Як зміняться соціальні видатки та скільки Україна витратить на війну у 2026 році?Кабмін затвердив проєкт бюджету на 2026 рік з рекордними витратами на оборону та дефіцитом 2,4 трлн грн. На що ще підуть гроші і як уряд збирається покривати дефіцит? Розповідаємо: 1. Курс валют. Розрахунковий показник курсу долара, на якому Мінфін будував бюджет, заклали на рівні 45,7 грн. Проте важливо наголосити, що значення курсу – розрахункове і майже ніколи не справджується.2. Соціальні стандарти. Мінімальна зарплата – з 8 000 грн до 8 647 грн (зростання на 8%); загальний прожитковий мінімум – з 2 920 грн до 3 209 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для працездатних осіб – з 3 028 грн до 3 328 грн (+9,9%); прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, – з 2 361 грн до 2 595 грн (+9,9%).3. Дефіцит бюджету у 2026 році становитиме 18,4% від ВВП – 2,429 трлн грн. Кошти на покриття цієї "діри" уряд планує позичати – переважно в партнерів. При цьому наразі до кінця незрозуміло, у кого саме та в яких обсягах. Ба більше, за даними співрозмовників ЕП, обізнаних зі станом фінансування військових видатків, діра у фінансуванні є вже у 2025 році. До кінця поточного року уряду потрібно знайти джерела покриття додаткових військових видатків на близько 300 млрд грн.4. Витрати на оборону залишаються пріоритетом бюджету – на них у 2026 році уряд планує витратити 2,805 трлн грн або 27,2% ВВП. Сума видатків на оборону майже дорівнює всім внутрішнім надходженням України від податків та зборів, які очікується зібрати у 2026 році.5. Уряд закладає збільшення видатків на освіту та науку у 2026 році на 30% до 257,37 млрд грн. Майже половина цієї суми – кошти на виплату зарплати освітянам (103 млрд грн). Крім того, уряд заклав додаткові 53,84 млрд грн на підвищення престижності праці у сфері освіти. Видатки на охорону здоров'я уряд планує збільшити на 14,5% до 254,8 млрд грн, а видатки на соцпідтримку громадян планують підвищити на 10,6% до 465,37 млрд грн.6. Уряд планує дещо збільшити видатки на утримання органів державної влади. Зокрема, для Верховної Ради вони зростуть на 16,2% до 3,65 млрд грн, Кабміну – на 9,2% до 1,09 млрд грн, Офісу президента – на 12,4% до 877 млн грн. САП та НАБУ обійдуться у 2,91 млрд грн (на 15,9% більше, ніж цьогоріч).7. Обсяг державного боргу у 2026 році має сягнути 10,472 трлн грн і перевищити 101% ВВП. 19,9% держборгу буде внутрішнім, а решта 80,1% – зовнішнім, що робитиме державні фінанси вкрай чутливими до коливань курсу валют і політичної ситуації в країнах-партнерах. На погашення боргів у 2026 році держава витратить 656,82 млрд грн. Ще 513,12 млрд грн (на 77 млрд грн більше, ніж у 2025 році) підуть на сплату процентів за ними. Загалом держборг у 2026 році обійдеться Україні в 1,078 трлн грн.

Що нам розповіла Аліна Михайлова?У відвертому інтерв'ю Тетяні Даниленко Аліна Михайлова розповідає про проблеми оборони на Покровському напрямку, криміналізацію СЗЧ, про спроби зайти на державну службу та кар'єрні пропозиції її загиблому коханому. Інтервʼю можна читати або дивитися, а ми перекажемо лише кілька ключових тез:Про те, як доводиться перевозити стабпункт далі від лінії фронту: Прикро, що доводиться йти на це не через наближення фронту, а тому що тебе виживають. Хлопці лишаються там, а ми змушені відходити все далі. Крайній поранений провів із турнікетом на позиції 70 годин, наприклад. Це 100% ампутація. Інший боєць був 15 діб на позиціях із рваними ранами, дивом уникнувши сепсису. 12-денна евакуація – це нонсенс. Але це реалії, в яких ми воюємо.Про відсутність стратегічного планування: Ми відкочуємося назад на непідготовлені позиції. Піхота, яка має їх утримувати, перед тим повинна сама собі копати ті позиції, поки по бійцях гатять з усіх знарядь. Люди стають пораненими, навіть не вступивши в бій. І ось питання: чому відкочуючись від Красногорівки, ми відкочувалися в нікуди, чому нічого не було облаштовано? Про дисонанс між Києвом і фронтом: Ми ухвалюємо закон про криміналізацію СЗЧ у той час, як купа людей чоловічої статі спокійно гуляють вулицями. У нас там загинається фронт, а тут все добре, все спокійно. Люди вірять, що хлопчики і дівчатка самі якось впораються, поки вони тримають фронт донатами. "Ми хочемо жити, у нас сім'ї"... Звісно, у нас же немає сімей, і ми вже й не мріємо про них… Про проблему СЗЧ: Зазвичай як це буває: ти виходиш на позицію на 3 дні, очікуючи, що тебе замінять. А заміни немає – вона пішла в СЗЧ. І тобі кажуть: "Посиди ще тиждень". Пацани, які сидять на позиціях по 2–3 тижні без ротації, повернувшись на відпочинок на 3 дні, 100% побіжать. Поранений, який 2 тижні чекав на евакуацію, зараз вилікується, але де гарантія, що після такого він не піде в СЗЧ? Чому так відбувається? Тому що немає ким міняти людей на цих позиціях. А чому немає ким міняти? Тому що провалена мобілізаційна кампанія і мобілізаційна політика в державі. Про плани ОП поставити на ключові посади військових ветеранів: (...) Це також дуже політизована історія, яка більше нагадує спробу перекласти відповідальність. В Офісі президента вже купа полковників, генералів. Очевидно, треба ще якісь медійні. Про необхідність відкрити Пантеон героїв: Велика ганьба, що на 11-й рік війни ми не маємо місця пошани, куди можна приїхати. (…) Мова не просто про те, що треба кладовище. Мова про те, щоб той, у кого близька людина зникла безвісти, наприклад, могла прийти і відчути силу людей, які віддали своє життя за те, щоб ми сьогодні тут з вами були. Це не лише про сум і про розпач. Про рішення випускати молодь за кордон: Це історія про політику і підготовку до виборів. Це історія про те, щоб бути хорошим для всіх. На військових уже всім байдуже – вони раби і звідси нікуди не подінуться, ми ще й гайки їм закрутимо за непокору. А там – наш електорат, нехай голосує з-за кордону. Звідти ж видніше. Це дуже обурює.

Чому НАТО не вважає "нападом" атаку дронів на Польщу? Попри те, що російське вторгнення в повітряний простір Польщі було навмисним – воно не подолало поріг, який дозволяє ставити питання про запуск відомої "статті 5". У цьому тексті "ЄП" пояснює, якою є ця межа:1. У статті 5 формально зафіксовані дві умови: по-перше, атакована держава має звернутися за такою допомогою, а по-друге, "збройний напад" дійсно мав відбутися, і всі інші члени мають із цим погодитися.2. За нормами міжнародного права не кожне застосування зброї між державами є "збройним нападом". Свого часу Міжнародний суд ООН вирішив, що збройним нападом є лише "найбільш серйозні форми застосування сили". Зокрема, не кожен акт агресії проти держави НАТО досягає тієї лінії, після якої можна говорити про "напад" на неї.3. Що мало статися, щоб дії РФ стали нападом на НАТО?Як мінімум, має йтися про цілеспрямовану, свідому та санкціоновану російським керівництвом атаку на конкретні важливі об'єкти у Польщі.Причому всі виділені слова мають значення.4. Нинішня історія із цілеспрямованим використанням дронів проти Польщі не є нападом, бо ці безпілотники, судячи з їхніх хаотичних падінь у різних повітах країни – не мали конкретних цілей на польській території. А якщо підтвердиться припущення, що вони не несли бойової частини – це додатково виключить класифікацію цієї історії як нападу на Польщу. Навіть якщо зрештою дрони влучать у певний об'єкт на території держави-члена НАТО – має не бути обґрунтованих підстав для сумнівів у тому, чи не було це випадковістю, наприклад, помилкою наведення. 5. Стратегічна мета Путіна – розвал "колективного Заходу" і підрив довіри між членами НАТО. Очевидно спланована Росією атака на члена Альянсу (та ще й Польщу, близького союзника США), після якої НАТО не може вчинити дій у відповідь – ідеально пасує для цієї мети. Бо питань та претензій про "безпомічне НАТО" не уникнути. 6. Крім того, у польському сегменті соцмереж активізувалися боти, які просувають вигідні Росії наративи – від "НАТО вам не допоможе" до "Україна винна".