УП. Кляті питання

Що нам розповів Ярослав Грицак? Ми поговорили з доктором історичних наук, професором УКУ Ярославом Грицаком про погляди Трампа, майбутнє Росії, реконфігурацію Європи та те, чим може завершитися війна. Скорочувати цю розмову – означає її спаплюжити, але таки викладемо тут кілька важливих тез. А за нагоди радимо почитати або подивитися це інтервʼю повністю. Отже:Про те, скільки можуть тривати перемовини: Скільки це все може тривати, ніхто не знає. Класичний випадок – це корейська війна. Перемовини почалися в 1949 році, а завершилася війна в 1953, тому що Сталін помер. Очевидно, що російська сторона буде затягувати якомога довше, поки Путін при владі. Але я кажу про те, що якщо вже ведуться перемовини, це означає, що ми вже рухаємося до кінця.Про "президента самого себе": Для мене як історика важливо, що Трамп зовсім не знає історії і не хоче знати – вся історія починається з нього. Він не бачить жодних прецедентів. І тому всі наші прогнози, порівняння і все інше працюють. Сучасні політики думають, що все починається з них. Трамп є саме таким політиком, і це велика загроза. Тому що існує аксіома: якщо ти ігноруєш історію – історія покарає.Про Зеленського і історію: Думаю, що він не те що ігнорує історію, він її слабо знає (…). Я пам'ятаю випадок із Сікорським (міністр закордонних справ Польщі – УП) минулого року, коли він повернувся після розмови із Зеленським, його прямо трясло. Сікорський прийшов сказати Зеленському, мовляв, "робіть щось із Волинню. Бо якщо будете це питання ігнорувати, то політики будуть використовувати це проти України". Зеленський почав майже кричати: "Де ваші обіцяні літаки, де ваша зброя, що ви мені тут про Волинь говорите". Президент багато в чому правий, але проблема в тому, що він не розуміє, чому тема Волині для поляків надзвичайно важлива. Про загрозу війни між Америкою та Китаєм: Китай справді висувається на протиставлення США, на роль другого. Не Росія – вона ослабла. Важливо, що це також пов'язано з історичною пам'яттю, з образою на Захід. Це образа за дві опіумні війни, які, по суті, поклали кінець Китайській імперії, яка була одна з найдовших, що існувала в історії. Яка вважала, що всі народи мають їй підкорятися. А її поставили на коліна. Пастка Фукідіда: коли два більш-менш рівносильні центри – війна неминуча. І вважається, що оскільки Китай встає з колін і піднімається, то війна між Америкою і Китаєм майже неминуча.Про те, чи готова Європа до війни: Є загальна формула, яку пропонував ще арабський філософ і соціолог Ібн Хальдун: якщо маєте три покоління, які росли в комфорті, то чекайте, що це суспільство буде малообороноздатним. (…) Тільки зараз Європа приходить до відчуття того, що їй треба також будувати оборону. Вона не настрашилася Путіна, але вона нарешті злякалася Трампа. Тому що президент США сказав: "Я забираю оборону, мастіть собі голову", як у нас кажуть на Галичині.Про те, чим може завершитися війна: Явважаю, що наша війна безпрецедентна, тому і мир буде безпрецедентним. Ми не знаємо, ким ми будемо. Але думаю, що треба придивлятися до корейського і фінського сценарію.(…) Для мене перемога – це вийти з одного світу й увійти в інший світ.

Як у Зеленського намагаються втримати Раду від розпаду?Після пережитого публічного приниження, яке впало на голови провладних депутатів під час спроби ліквідувати незалежність антикорупційних органів, у Раді зародилося щось нове. Називати це зародками суб'єктності на сьомому році каденції було б смішно. Але схоже на небажання депутатів постійно бути крайніми. Що відбувається? Розповідаємо: 1. Поки "слуги" продовжують чекати на обіцяну зустріч з президентом, керівництво фракції і Ради погодилось на запровадження внутрішнього "правила 133", яке має дати рядовим нардепам віру в дотичність до процесу. Якщо збирається 133 голоси за певний законопроєкт, то його обов'язково включають в порядок денний, а якщо проти – навпаки вилучають.2. Найбільшою зміною в роботі фракції влади стало створення такого собі нового координаційного майданчика між Радою, урядом і ОП, який назвали Радою коаліції. До її складу входить керівництво Верховної Ради, лідери фракції влади, голови комітетів, а також міністри й їхні заступники.3. Для нової очільниці уряду конструктивна робота з Радою – це життєва необхідність. Тому вже з перших тижнів Свириденко поступово знімає цілу низку формальних обмежень, які раніше викликали відверте роздратування в парламентарів. Наприклад, депутатам дозволили заїжджати у внутрішній двір Кабміну на авто. Дрібничка, але для багатьох це стало справжньою символічною "перемогою".4. Ще один момент – раніше багато урядовців ігнорували запрошення і навіть "виклики" депутатів на засідання комітетів Ради. Тепер прем'єр зобов'язала їх приходити. Або ж раніше багато мажоритарників від СН скаржились, що під час регіональних поїздок прем'єра або членів уряду парламентарів від "Слуги" не пускають на заходи. Тепер депутати братимуть у цьому безпосередню участь. 5. Після атаки ОП на антикорупційні органи у президентської фракції виникли проблеми з групою "За майбутнє". "Їм обіцяли, що все буде тихо і гладко, потім кинули. А там же депутати їхні ще пам'ятають "закони 16 січня", другий раз воно їм ні до чого", – іронічно пояснює в розмові з УП один із членів президентської партії.6. Співпраця монобільшості з "Довірою" теж ускладнена через "шкурні" правки щодо мит на експорт сої. Влада обіцяла бенефіціарам "Довіри" запровадити їх ще в липні, але президент не підписав закон навіть у серпні. Тому важливі голосування в останній місяць літа проходили без голосів групи Веревського. І йшли, треба сказати, зі скрипом. 2 вересня Зеленський таки підписав закон, що варто сприймати якраз як спробу повернути в гру ситуативного союзника в парламенті. 7. Рада фрагментується, і результат буде залежати від здатності збирати докупи голоси багатьох різних кластерів, аж до рівня "груп Бужанського", тобто по 5–7 депутатів. 

Що нам розповів Святослав "Калина" Паламар? Упродовж 2022–2023 років керівний склад полку "Азов" пройшов випробування, про які писатимуть у книжках і зніматимуть кінострічки. Частиною цієї історії є "Калина". Його перше інтервʼю "Українській правді" з 2022-го року можна дивитися або читати, а ось дуже коротко:Про Покровський напрямок: Зараз це основний удар двох армій ворога – 51-ої й 8-ої. У них немає особливих проблем із поповненням особового складу. Ми їх розбиваємо, вони заходять на відновлення, далі швидко поповнюються і знову заходять. Але загалом ситуація набагато краща, ніж була до того моменту, коли ми туди зайшли. За цей період втрати ворога приблизно такі: більше 1600 двохсотих, близько 800 трьохсотих, 58 полонених.Про мобілізацію на окупованих територіях: Якщо ми говоримо по нашому напрямку, то з нами воює, мабуть, 60% людей, які мобілізовані з тимчасово окупованих територій. І не лише Донецьк, Луганськ, які довший час під окупацією, а, наприклад, Запорізька область. Вони не дуже вмотивовані. Багато чого залежить від того, хто проти них стоїть.Про мотивацію росіян: Якщо раніше вони успішно просувалися, то зараз получають нормально тягла. І як наслідок ми чуємо по перехопленнях, що їх прямо заставляють йти на штурм. Вони відмовляються, їм розказують, що їх розстріляють, що їх накриють свої ж міномети. Вони реально катують та вбивають своїх же.Про переговори про вихід з "Азовсталі": Переговори були про цивільних і евакуацію поранених, а також дуже важливим для нас було забрати всіх вбитих на полі бою. Ворог розумів, що якщо він на це піде, у нас, скажемо так, розв'яжуться руки і, можливо, ми щось прямо вчудимо серйозне. А ми хотіли, скажу відверто. Тому переговори йшли. Ворог розумів, що ми затримуємо на собі сили. Про те, як Редіса вивозили на окуповану територію: Одного разу Редіс поїхав на переговори в один із уже на той час окупованих населених пунктів. Чесно кажучи, важко усвідомити, що би сталося, якби його вбили чи так забрали в полон. Весь особовий склад переживав. Усі сиділи на нервах. Але Редіс – людина виважена і доволі холоднокровна в таких складних ситуаціях. І розумів всі ризики. Він прийняв таке рішення, і воно було справді важливим. Редіс вів переговори не про нашу здачу в полон, а про те, щоб евакуювати поранених на "велику землю". Якщо би це вдалося зробити, ситуація була би геть іншою.Про останній день на "Азовсталі": Це була ліквідація всього. Телефон, інші засоби зв'язку, уся зброя, знищував речі, які в мене були. І всі інші займалися тим самим. Ми робили все для того, щоб не залишити ворогу нічого. Це флешки, інформація, все що було паперове – все знищували. Ми ж виходили в полон. І не могли нічого там сховати. Про Путіна: Я би хотів, щоб Путін попав під трибунал. Щоб його не вбили десь там свої, хоча, можливо, так і станеться, а щоб він закінчив своє життя у камері. Хочеться, щоб всі громадяни України це побачили і посмакували. 

Кабмін з двома прем'єрами, але без грошей. Як стартував уряд Свириденко?Напередодні перших 50 днів роботи уряду ми вирішили з'ясувати, що змінилося від перестановки прем'єрів у новому уряді зі старими міністрами. Отже, якщо коротко: 1. Динаміка всередині Кабміну дуже змінилася. Шмигаль був максимально прогнозований. А зараз всі люди, починаючи зі Свириденко, мають наново доводити свою ефективність. І тому генерується маса нових проєктів, дістаються якісь старі історії, всі бігають, щось роблять, розповідає один із членів Кабміну.2. "Треба віддати Юлі належне, вона під свою відповідальність переконала Банкову, що пора закінчувати історію з БЕБ, треба запускати реформу митниці, АРМА і так далі", – розповідає один із членів нового Кабміну. За словами джерел УП, Свириденко дуже дорожить своєю міжнародною репутацією. Такій готовності дослухатися до партнерів є просте пояснення – бюджетна діра на тлі усе того ж скандалу з НАБУ / САП. 3. При цьому особливо трагікомічно виглядає неконтрольована активність "нових" міністрів із запуску всеможливих програм підтримки (читай – роздачі грошей). Скоро планується презентація програм кожного окремого міністра. За даними УП, Зеленський запропонував очільникам міністерств зробити ці представлення предметними і красивими: на якомусь новому об'єкті, заводі, стадіоні, клініці тощо. Тож тепер всі міністерства генерують свої "великі будівництва" і "тисячі підтримки". 4. Особливий вид урядового мистецтва – це спроби "продати" новій главі Кабміну проєкти, які збив прем'єр попередній. Раніше Шмигаль повикидав якісь історії, під які не було грошей, але які комусь дуже хотілося реалізувати. І зараз цікаво ті ж "проєкти" несуть Свириденко – авось прокатить.5. Як розповідають джерела УП в уряді та Раді, вибір Шмигаля на посаду міністра оборони багато в чому був продиктований бажанням різко і рішуче позакривати діри в фінансовому казані Міноборони, через які величезна частина грошей витікає поза потреби сил оборони. 6. Шмигаль заганяє все в жорстку формалізовану роботу, під протокол, великі наради ледь не щодня, робочі групи по 50 людей з усіма відомствами, контроль виконання і так далі. Але це все довго. А коли вранці в завод оборонки прилітає ракета, і вони дзвонять і просять якесь захищене приміщення, щоб вивезти склад, то нікому неможливо додзвонитися – всі на нарадах, розповідає один із учасників таких великих нарад.7. Остаточно не загрузнути в апаратній тяганині й усе ж фокусуватись на потребах технологічної війни міністру оборони має допомогти його ситуативний союзник – перший віцепрем'єр Михайло Федоров. Саме його у Зеленського бачать тим запобіжником, який може не дати Шмигалю підчепити "стокгольмський синдром" відносно вищого військового командування.

Турелі ППО зі штучним інтелектом: як Україна випробовує нову зброю проти "Шахедів"? Захистити українське небо можна лише у комплексі з різних засобів. Частиною цього комплексу можуть стати дистанційно керовані турелі, які наводитимуть кулемет на ціль за допомогою штучного інтелекту. Як це працює? Пояснюємо:1. Це – логічне продовження ідеї мобільних вогневих груп із кулеметами, ефективність яких залишається обмеженою через людський фактор, нестачу особового складу та постійне зростання висоти польоту ворожих цілей. Головна їх перевага у можливості заховати оператора в безпечному місці при невисокій ціні та швидкому масштабуванні виробу.2. У такої турелі перехоплення відбувається у тривимірному просторі зі швидкістю сотні кілометрів за годину. До цього додаються боєприпаси з дистанційним підривом, інтеграція турелей у загальну систему ППО, алгоритми випередження у 3D. Тому тут турелям одразу потрібні і оптико-електронні станції, і балістичний комп’ютер, і приводи, які мають встигати за маневреним об'єктом, що мчить у тривимірному просторі.3. У державному технокластері Brave1 зазначають, що нині на українському ринку вже є багато турелей, однак розробки потребують постійного покращення, аби відповідати реаліям війни. Для ефективної турелі ППО в першу чергу важливий не калібр і потужність боєприпасу, а дальність стрільби та точність наведення. Виробники турелей вже інтегрують системи розпізнавання "свій-чужий" на власні вироби.4. Одним з прикладів таких турелей є розроблена в Україні система "Sky Sentinel" з 12,7-мм кулеметом M2 Browning. Вона здатна знищувати дрони на дальності до двох кілометрів, роблячи при цьому 500 пострілів за хвилину. Серед головних цілей для турелі розробник заявив саме дрони типу "Шахед".5. Відомим також є дистанційно керований бойовий модуль "Хижак" від української команди "UGV Robotics". Він оснащується кулеметом калбіру 7,62 мм – ПКТ, або західним М240. Турель призначена для ведення вогню по рухомих повітряних цілях. 6. Заявлено, що за допомогою ШІ та системи гіростабілізації "Хижак" може знищувати повітряні цілі на дальностях 600-800 м залежно від розміру. Турель може встановлюватись на автомобільне шасі чи наземний роботизований комплекс і здатна вражати цілі під час руху власної платформи. До того ж передбачається її встановлення стаціонарно – на дахах споруд для їх захисту від дронових атак.

Як держава бореться з онлайн-казино і чи дає це бажані результати?Дані Google Trends фіксують новий стрибок інтересу до онлайн-гемблінгу – із новим піком влітку 2025 року. Поточне збільшення інтересу до азартних ігор відбувається всупереч офіційним заборонам і кампаніям, які держава намагалася реалізувати у 2024 році. Чи є у держави план "Б"? Якщо коротко:1. За 2024 рік в Україні заблокували 4,5 тис. сайтів онлайн-казино та 118 мобільних застосунків для азартних ігор. Хоча масштаби нелегального ринку вражають, проте боротьба з ним нагадує гру в "крота": замість одного заблокованого домену з’являються два нові.2. Географія нового сплеску додає тривожних штрихів. За даними пошукових запитів останніх трьох місяців найбільший інтерес до онлайн-казино зафіксований у Київській області (особливо на півночі регіону), а також на сході (Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Сумська області), де розташовано чимало військових частин, пунктів постійної дислокації, полігонів, шпиталів і центрів реабілітації.3. Крім військовослужбовців, у зоні ризику ще одна вразлива категорія: внутрішньо переміщені особи, більшість яких, за даними моніторингів Міжнародної організації з міграції, перебувають у Харківській та Дніпропетровській областях.4. 6 січня 2025 року Зеленський підписав закон, яким суттєво посилив контроль за азартними іграми, зокрема майже повністю заборонив їх рекламу (за винятком нічного ефіру, спеціалізованих видань та платформ з віковим обмеженням 21+).5. 14 лютого Кабмін офіційно поклав на Мінцифри функції регулятора грального ринку. На базі міністерства створили Держагентство з питань азартних ігор "ПлейСіті", яке в березні 2025-го перебрало на себе всі завдання КРАІЛ. Наразі урядовці покладають надії на технологічну "зброю" в боротьбі з нелегальним азартом. До 30 вересня 2025 року в Україні мають запустити Державну систему онлайн-моніторингу грального бізнесу – всеосяжну ІТ-платформу контролю за ставками та виграшами в реальному часі.6. Онлайн-моніторинг має зробити фінансові потоки грального бізнесу прозорими для держави. Регулятори бачитимуть рух кожної ставки і виплати, тож організатори азартних ігор більше не зможуть приховувати виторг і ухилятися від сплати податків. За оцінками Мінцифри, без цього контролю Україна щороку втрачає до 10 млрд грн доходів через тіньовий ринок казино. Ці кошти тепер можуть піти до бюджету.7. Система покликана захистити гравців від лудоманії. Контролювати виконання правил (наприклад, щодо лімітів часу гри чи ставок для одного гравця) стане простіше: порушення фіксуватимуться автоматично. Моніторинг дозволить оперативніше виявляти "запої" в онлайн-грі і надавати залежним гравцям допомогу, особливо коли це стосується військових чи ВПО.

Енергетична "дуель" з Орбаном: наскільки потужні аргументи мають Україна та Угорщина?Як удари Сил оборони по "Дружбі" створюють енергетичну кризу в Угорщині, і чи дійсно Орбан може зупинити експорт електроенергії в Україну? Розповідаємо: 1. Які є ризики нинішнього тиску України? Будь-який збій у транзиті можна подати як "українську атаку на угорських споживачів" і використати для внутрішньої мобілізації – особливо напередодні парламентських виборів у квітні 2026 року. Саме тому в короткостроковій перспективі атака на "Дружбу" може створити ризики і для України. 2. Наскільки Угорщина залежна від "Дружби"? Російська нафта, що надходить цим маршрутом, є основною сировиною для нафтопереробних заводів MOL в Угорщині та Словаччині – за минулорічними даними, російська суміш Urals становить близько60-70% сировини для угорської нафтопереробки та до 90% для словацької.3. Чи є у Угорщини альтернативні шляхи постачання? За даними MOL, компанія вже перейшла на переробку 30-40% нафти інших сортів, є домовленості з альтернативними постачальниками, як-от Азербайджаном чи Казахстаном. Зрештою, виняток в ембарго ЄС на російську нафту дозволяє обом країнам імпортувати цей ресурс морем. Альтернативний маршрут через Адріатичний трубопровід має достатню потужність, щоб компенсувати весь обсяг постачань з "Дружби" для Угорщини та Словаччини. Є також опції постачання через Чехію та Австрію, через "Одеса – Броди" (MOL розглядає доступ до українського порту "Південний"). А на додачу – MOL має проєкт будівництва нафтопроводу з Сербії.4. Чи означає це, що залежність Угорщини від нафти з "Дружби", є перебільшеною? Не зовсім. Переривання поставок через "Дружбу", навіть тимчасові, окрім збитків для країни-агресора, оголюють вразливість від російських енергоресурсів. Це дає ЄС додатковий аргумент для посилення тиску на Будапешт з метою остаточно відмовитися від російської нафти, прийняти регламент про поступову відмову від російського газу та впровадити моніторинг енергетичної залежності. А цього в Орбана воліли б уникнути. 5. Чи може Угорщина у відповідь припинити експорт електроенергії в Україну? Механізми ЄС роблять це малоймовірним. Політично Орбан міг би оголосити про "надзвичайну ситуацію", але тоді втручання в роботу оператора системи передачі викличе реакцію Єврокомісії, що загрожує погіршенню відносин по лінії Будапешт – Брюссель.

Чи вірять українці у переговори про мир і тим, хто їх веде?Від західних дипломатів дедалі частіше можна почути фрази, що "дипломатичне рішення близьке як ніколи". Ще більше на сторінках західних медіа – спроб маніпулювати даними про настрої українського суспільства, "бажання миру" та "втому від війни". А що про це каже соціологія? Зʼясовуємо:1.За даними американського Інституту Ґеллапа, у 2022 році більш ніж 70% українців воліли боротися до повної перемоги, а станом на серпень 2025 року вже майже 70% схиляються до ідеї найшвидшого закінчення війни шляхом перемовин. Схожі дані в Україні публікував центр SOCIS: продовження війни до досягнення певних цілей (кордон 2022-го чи 1991-го) підтримували трохи більше ніж 20%, заморозку чи початок переговорів – ті ж приблизно 70% опитаних.2. Разом з тим варто зважати: про які саме поступки готові українці? Ось тут ситуація зовсім інша. В 2023-му тільки 10% були готові на територіальні поступки. Зараз десь близько 40% українців розглядають якийсь такий варіант.3. Якщо про передачу під контроль Росії територій, які зараз контролюються Україною, або офіційне визнання окупованих територій частиною Росії, то абсолютна більшість – 70–80% українців – виступають проти таких варіантів.4. В опитуванні SOCIS теж було запитання про можливі поступки, і при відкритому запитанні із можливістю кількох варіантів відповіді, приблизно 30% опитаних були проти будь-яких поступок Росії. Майже 7% готові на скорочення армії, всього 16,5% – на територіальні поступки, 21% – на відмову від вступу в ЄС. 5. Найчастіше опитувані були готові відмовитись від вступу в НАТО – більше ніж 36%. Але й цю цифру необхідно правильно інтерпретувати: українці "жертвували" тим, у що найменше вірять. Опитування Інституту Ґеллапа показало, що в Україні рекордно за останні роки впала кількість тих, хто вірить у можливість вступу до НАТО впродовж наступних 10 років – зараз таких всього 32%. Натомість 33% не вірять у можливість вступу взагалі ніколи.6. Питання поступок тісно пов'язані із гарантіями безпеки. Тільки за такого сценарію більше 50% опитаних можуть прийняти певний "мирний план". Якщо немає надійних гарантій безпеки, то більшість респондентів відкидає будь-який такий документ.

Що почув Зеленський у Білому домі та чого чекати далі?По суті, у Вашингтоні було три сторони переговорів. У кожної – свої задачі і своя мета. То що ж насправді відбувалося на переговорах у Білому домі, і хто підтримує Україну – пояснює "Європейська правда": 1. Перша сторона – це Україна та усі європейські учасники. На переговорах у Білому домі вони діяли спільно та відстоювали українську позицію. Говорили Трампу про необхідність негайного припинення вогню. Виступали за гарантії безпеки. І найголовніше – наполягали на тому, що думка України має визначальне значення.2. Друга сторона – це президент США. Для Трампа збереження України, а тим більше її процвітання, не є самодостатньою метою. Він не приховує, що його мета – отримати Нобелівську премію миру. Через це достатні для Трампа "умови миру" далеко не завжди збігаються з українським баченням. До того ж президент США має також другу мету – відновити бізнес з Росією. Це у його матриці мало би бути наслідком миру, однак це також дещо обмежує прийнятні для нього варіанти.3. Третя сторона – це Путін, з яким Трамп тримав зв'язок телефоном. Задачі Путіна незмінні. Мирна угода, а тим більше стабільний мир в Україні у тому вигляді, як його прагне Київ та європейські партнери – принципово суперечать задачам російського правителя. А от із пріоритетами Трампа точок дотику набагато більше.4. Ідея про двосторонню зустріч Путіна і Зеленського віч-на-віч є новою. Принаймні, публічно. Ця пропозиція з'явилася лише під час зустрічі у Білому домі – коли Трамп призупинив переговори з європейцями і вийшов, щоб зателефонувати Путіну і розповісти йому про досягнуті домовленості.5. Хто саме запропонував таку зміну? Свідчення учасників переговорів різняться. Варто зауважити, що Зеленський заявив, що розмова з Путіним віч-на-віч необхідна для переговорів з найбільш критичного питання, щодо територій. Утім, формат зустрічі з Путіним є другорядним у порівнянні з питанням про те, чи відбудеться зустріч взагалі. Є всі підстави вважати, що Путін її уникатиме.6. Європейські учасники переговорів у Білому дому сходяться на думці, що Путін не буде готовий, доки його не змусити. Тож зараз один з ключових пріоритетів – створити такі політичні умови, за яких Трамп погодиться на спільне запровадження нових санкцій проти Росії. Саме над цією задачею доведеться працювати союзникам України.

Трамп у полоні ілюзій: як президент США потрапив у пастку Путіна — колонка Тімоті СнайдераПублікуємо роздуми Тімоті Снайдера про зустріч убивці і Трампа на Алясці, а ось лише декілька важливих тез із цього тексту:1. У давнину люди говорили про Ultima Thule – міфічну землю на крайній півночі, на краю світу. Вирушивши на Аляску, щоб зустрітися з Путіним, Трамп досяг власної Ultima Thule – арктичної межі свого зовнішньополітичного світу мрій.2. Трамп зробив надзвичайні поступки Росії в обмін на ніщо. Самим лише фактом зустрічі з Путіним на Алясці Трамп припинив понад трирічну дипломатичну ізоляцію Кремля з боку Заходу. Навіть вибір Аляски був поступкою – і дивною. Запросити людей, які заявляють про ваші території, на головну військову базу на цій території для обговорення війни, яку вони самі розпочали, не запросивши при цьому нікого з країни, яка є жертвою вторгнення – це майже край зовнішньополітичної фантазії. Це і є Ultima Thule.3. Прийняття того, що вторгнення може легально змінювати кордони, руйнує світовий порядок. Надання Росії права визначати зовнішню політику інших країн стимулює нову агресію. Відмова від очевидних юридичних та історичних відповідей на злочинні війни агресії – репарацій і трибуналів – заохочує війни загалом.4. Трамп голосно говорить і тримає маленьку палицю. Уявлення, що одних лише слів достатньо, привело його до позиції, що слова Путіна мають значення, а тому він поїхав на Аляску для "слухання". Уся політична кар’єра Трампа складається з вислуховування Путіна й повторювання його тез.5. Обох чоловіків рухає бажання величі в майбутньому. Путін вважає, що її можна досягти війною, частиною якої є маніпулювання президентом США.Натомість Трамп вірить, що його спадщину можна забезпечити асоціацією з миром, але поки він не готовий виробляти власну політику, він стає заручником того, хто розв’язав війну.6 Путін знає, як Трамп жадає Нобелівської премії миру. Тож його очевидний хід – натякати Трампу, що війна колись завершиться і Трамп отримає лаври, якщо вони обоє й далі говоритимуть.7. США мають інструменти політики, здатні змінити хід війни в Україні, і можуть ними скористатися. Трамп погрожував "суворими наслідками", якщо Путін не погодиться на безумовне припинення вогню. Але це були лише слова, і дотепер наслідками цих слів для Росії були… інші слова. Тепер, на Ultima Thule, все стало очевидним. Трамп дістався меж свого світу фантазій. Куди він вирушить далі?