​​Продовжуємо знайомитись із козацьким побутом, бо такі прості побутові речі можуть дуже багато розповісти не лише про спосіб життя, а й про цінності цілої верстви населення, його особливі риси.

Так, козаки 16-17 сторіччя, часів розквіту своєї слави уявляли собою грізну військову силу не лише через військову майстерність й непогане оснащення, а й через комбінацію цього із своєю побутовою невибагливістю.
Сучасні українські воїни мають можливість, окрім гарячої їжі споживати також сучасні готові продукти, в тому числі й шоколадки, і спеціальне калорійне харчування від печива з енергетиками до білкових батончиків. Козаки ж чотириста років тому мали справу із досить невеликим вибором продуктів, мабуть єдине, що завжди було під рукою це сухарі. Цікавий опис того, як козаки примудрялися з цього майструвати суперфуди залишив військовий інженер та картограф Боплан, що мав тривале «відрядження» до цих країв.

"Сухарі знаходяться у великій бочці заввишки 10 стіп, на 4 стопи в діаметрі, яку міцно прив'язують. Сухарі витягають через втулку. Беруть із собою також барильце з вареним пшоном і діжечку з борошном, розведеним на воді, яке їдять, змішуючи з пшоном, всі разом, що вони дуже цінують; цей наїдок служить їм і їжею, і питвом, він має кислуватий смак і називається «саламаха» [salamake], тобто, пречудова страва. Щодо мене, то я не знайшов у ньому вишуканого смаку, а коли й вживав його під час своїх мандрів, то лише тому, що не знайшлось нічого кращого. Під час походу ці люди дотримуються тверезості, і якщо між ними трапиться п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість."

Як бачимо, зі смаколиками, так і з випивкою під час війни у наших пращурів було не дуже. Мабуть, саме тому більшість козаків після походу відривалася по повній, іноді пропиваючи все, що здобули під час нього.