Піски Попередні шукайте за тегом#ISTR 18Istr 1/1Штурм пісків був епічним. Спочатку виїхав наш БТР-80 і обстріляв посадку. Далі ми рушили колоною у напрямку Донецька. Нас підтримувала артилерія та кілька танків й БМП. Колона була великою, проте йти 5 км до пісків було трохи напряжно. На 5 труб до РПГ, нам видали лиш 3 заряди. Хоч і в наказовому порядку сказали брати усі труби, хоч і для такої кількості вистачило б і однієї. Це до слова про організацію батальйону. Пройшовши Водяне ми зайшли у піски. Там були перші хати праворуч і нам надали наказ їх зачистити. Я пішов на зачистку. Біля хати стояла однокімнатна літня кухня з двома паралельними вікнами, а поруч був прибудований сарай. Я зняв нижню доку у тому сараї і глянув через отвір, що всередині. Там нікого не було, став я повертатися назад і тут почув постріли. Скло посипалось мені на руки і голову. Дуже близько просвистіли кулі.Жора ж у цей час обійшов ту літню кухню і побачивши через занавіску у вікні мене в Балаклаві почав стріляти. Подумавши, що це хтось у Балаклаві всередині тої літньої кухні. На щастя він не влучив, кулі пройшли буквально у кількох см від моєї голови. Через, що він мені був винен кока-колу. Ми ще жартували, що наше життя вартує пляшці кока-коли. Спереді почулись вибухи. Двох наших було тяжко поранено Вогом. Один із цих поранених став автором бренду ножів Blade Brothers. Ми продовжили зачистку у багатоповерховій забудові. Колись, можливо, на основі цих нотаток я напишу мемуари, проте станом на зараз обмежусь короткими і пустими фразами. Ми дійшли до школи, де знайшли ящики з боєприпасів. Далі з якоїсь недобудови нас обстріляли свої, потім ми вийшли на дамбу. Повз нас проїхало на велосипедах двоє місцевих. На той час я від спеки зняв балаклаву і жіночка яка проїжджала повз глянула на мене і мовила «геть діти», це потім не завадило їй з чоловіком за менше ніж годину викликати на нас вогонь ворожої артилерії. Перейшовши дамбу ми отримали вказівку залишитись на вулиці, у той час одна з наших груп за підтримки танків пішла штурмувати ворожий опорник на вʼїзді в Донецьк. Ми ж були у резерві для розвитку успіху. Я ліг у канаві на траві і заснув. Прокинувся я від того, що мене хтось будив, як виявилось по нас прострілювалася ворожа Нона. Я скочив і почав копати собі окоп. Як виявилось копав прямо посеред мурашника. Обстріл затих, я пішов у сільський туалет в одній з хат і тільки я добре всівся обстріл відновився. попадання міни в туалет, то сама безславна смерть з усіх можливих я скочив і побіг у підвал. Міни вже щільно лягали у нашому дворі. У підвалі я випив вишневого компоту, передав його одному з бійців, який надпив його і у той момент поруч вибухнула міна, нам заклало вуха від вибухові хвилі, а банка з компотом у цей час тріснула і залила йому його нові модні камуфляжні штани. Я ще ніколи до цього не чув такої лайки. Обстріл затих і ми почули команду грузитись у якусь вантажівку та відходити. До слова вантажівку кинули бійці регулярної армії і потікали. Ми погрузили ь і поїхали, я останнім застрибнув у кузов. Коли проїжджали дамбу, то почули кілька автоматних черг у наш бік, декілька куль просвистіло над головою і я молився, щоб якщо куля і попаде, то у задню плиту бронежилету, а не в голову, коліна чи таз. Доїхали до кінця села, машина повернулась за іншими, і ми рушили назад. Поруч кілька разів вибухнули міни, два рази десь просвистіла куля, адже їхні секрети навколо селища ніхто не зачищав. Повернувшись назад ми ввечері поїхали на базу. Втрати у батальйоні того дня склали 5 3001 випадково вистрелив у ногу1 ліг на травичці і йому наш УАЗ переїхав ноги2 отримали поранення з ВОГу, але досі не ясно то був ворог, чи дружній вогонь. Ще 1 отримав поранення з ВОГу у горлову під час штурму опорника, вог вибухнув у скроні дерева і йому прилетіло. Останні 3 втрати, то наші. Братчиків. Нових втрат у нас не було до самого Іловайську. Дещо безславно, але для мене то був перший досвід артобстрілу.PS: Буду закидувати у коментарі посилання на музику яку слухав тоді, та яка мені найбільш зайшла й відповідає тому періоду.