Статистика telegram channel - @tvremotevsbookmark

«Ніч з дияволом» заслужено називають одним із найвинахідливіших горорів року. Мене він зачепив точно більше за розкрученого «Довгонога».Фільм починається з документальних кадрів американських 70-х – і надалі заграє з жанром мок’юментарі. А оскільки «знайдена плівка» стилізована під студійний запис розважального шоу, глядачі занурюються в атмосферу без «втрати якості». Така форма також виправдовує іронічні коментарі, якими обмінюються учасники.Джек Делрой – успішний телеведучий, але завжди другий номер в рейтингах – повертається в ефір після смерті коханої дружини. Геловінський випуск на тему окультизму має стати його зоряною миттю. Та шоу іде не за планом. У результаті, Фауст зі своєю сумнозвісною угодою вкотре перевертається в труні.Блискуча гра всього касту, включно з юною акторкою, що втілює одержимість, – одна з головних переваг стрічки.А от змазаний фінал, на жаль, трохи псує враження. Та за те, що цілих півтори години втримує увагу та напругу, все ж ставлю фільму високий бал – 7 із 10 👏

Головні теми – складні стосунки дітей та батьків, можливість людей (і богів) протистояти власній долі (aka пророцтвам) та облудність релігії. Якщо переконати людей, що на них очікує переродження, вони ревно служитимуть богам. Та абсолютна влада розбещує. Чи люблять боги когось, крім себе? Від чого залежить їх вічне життя? Яка сила робить пророцтва реальними? Як правильно вдягнути нашийник на Цербера і чи рахується подружня зрада після смерті?У цій версії міфу вихід Еврідіки з царства мертвих не є питанням кохання й довіри. Вона має розповісти співгромадянам про дещо важливе, побачене в Аїді. Аріадна, дочка Міноса, має бути готова почути її. Зевс має осягнути, що хаос йому не підпорядковується – бо не підпорядковуються навіть власні родичі. І весь цей ретельно змащений невідворотністю механізм крутиться вісім епізодів, деякі з яких, треба визнати, затягнуті.Продовження побачити цікаво, але є великий ризик, що далі все зіпсують. Надія лише на нових богів і потенційну любовну лінію між Діонісом та Аріадною, на яку обережно натякнули шоуранери. Бо двох більш несумісних персонажів в цій історії складно уявити, хоча це й відповідає першоджерелу.

«Занулення» – типовий наївний трилер про «великого брата», крадіжку приватних даних, ЦРУ, корупцію та аморальних технократів.Для тестування революційної системи відстеження та нейтралізації злочинців обрано десять «нулів» – пʼять професіоналів та пʼять звичайних американців. Користуючись форою в дві години, вони мають «занулитися», а тоді почнеться полювання. Якщо всіх десятьох знайдуть протягом тридцяти днів, проєкт укладе угоду з ЦРУ – і більше ніяких терористичних загроз.Та ніхто не очікував, що самотня бібліотекарка з психічними проблемами зможе протриматися аж так довго. У другій частині книги ми дізнаємося справжню особистість героїні та її помічників, мотивацію – і «насолоджуємося» десятками банальних дискусій між усіма персонажами по черзі про те, чи варта національна безпека стеження за громадянами вільної демократичної країни через їх телевізори 😁У підсумку, один цікавий плот-твіст, один мій улюблений прийом зворотного відліку, нуль новизни. Але читання динамічне, заслужена 3/5 🤓

Друга частина «Чудовиськ істини» В. Е. Шваб тримає планку.Ставки підвищуються.🎻 Оґаст переймає керівництво спротивом замість вбитого зрадника Лео, працює «митником», перевіряючи душі біженців на КПП між двома половинами Істини, і потроху втрачає свою людяність.🎻 На підмогу сунаю постає новий «жнець душ» невизначеної статі – Соро, до яких вживається займенник «вони».🎻 Монстриця Аліса, створена злочином Кейт, вирізняється особливою жорстокістю і вигадливо тероризує Істину. 🎻 У цей момент Кейт, що веде таємне полювання на монстрів в Добробуті, зустрічає новий тип почвари, яка нікого не вбиває, але примушує людей до жорстокості. Дівчина теж заражається, та опанувавши свій звʼязок із Хаосожером, простежує його аж до рідного міста, де ніхто їй не радий і всі хочуть вбити.Авторка досі надає перевагу екшену над романтикою і реалістично дивиться на можливість знищення монстрів, породжених людськими гріхами – ну який, насправді, шанс створити суспільство щирих праведників? І як саме варто судити душі?

На днях цитувала «Мадрапур» Робера Мерля. Звітую.Чартерний літак прямує до невизнаної індійської республіки, де ніхто з пасажирів раніше не бував. На борту зібралися дуже різні люди – грецький наркоторговець, французький дипломат, американський спецагент, імпортер деревини та його смертельно хворий шуряк, ловелас, депресивна студентка, сутенерка, спокуслива вдова, гомосексуаліст, індійське подружжя, лінгвіст із потворним обличчям (він же оповідач) та інші. Плюс соромʼязлива стюардеса. Обставини посадки на рейс химерні, а згодом зʼясовується, що пілотів у кабіні немає, а маршрут відрізняється від запланованого.Мозок починає шукати в тексті відповіді. Це сон? Галюцинація? Релігійна притча? Лімб? Психологічний експеримент? Герметичний детектив, якщо хтось із пасажирів знає правду? Комедія положень, що матиме щасливий фінал?Нічого з цього 🤷‍♀️ Читається досить легко, бо, за словами одного з персонажів, «насичений перипетіями». Але твір замкнений на собі. Відчула розчарування, перегорнувши останню сторінку 🥲

Одного дня незнайомці все ж знайшли їх сховок, сталася пожежа, а мати напоїла дівчинку «водою забуття». Доросла Ханна хоче знайти той дім і могилу забутого брата, та для цього досвідчений гіпнотизер має видобути з неї спогади маленької дівчинки. Проте дуже швидко зʼясовується, що пацієнтка забагато знає про особисте життя лікаря (наприклад, про стосунки з мертвим батьком, теж гіпнотизером, або про справу всиновленого хлопчика, до якої він наразі залучений) і маніпулює перебігом терапії. А ще стежить за його дружиною та сином. Та Пʼєтро вже надто підсів на її загадки, щоб припинити спілкування.Крок за кроком виявляється, що Джербер проводить сесії не лише для Ханни, а й для себе самого. І фінал – останні тридцять сторінок із трьохсот – дійсно вражає. Власне, постать Ханни та її увага до деталей захоплюють набагато більше, ніж роздуми Пʼєтро, що просто йде слідом із хлібних крихт і дуже мляво бореться зі своїми демонами.Роман за межами одного жанру і сповнений майже готичної атмосфери, хоча дія і розгортається в сучасному сетингу. Це, як мінімум, заслуга декорацій мальовничої Флоренції, зачиненої міської божевільні та всіх тих будинків і мандрівного життя в стилі нью-ейдж, яке вели Ханна з батьками. Все описано так майстерно, що я насилу відривала себе від читання. Ставлю 5 із 5 🏆Лише один епізод зі спогадів Ханни лишився незрозумілим для мене в контексті історії. Якщо хтось читав, буду рада обговорити 🤓