Тралік на Огнівку

Ще момент 🤔. Занудство чи ні — вирішуйте самі. Останнім часом на місця прильотів, крім акредитованих журналістів, приїжджають і блогери з метою зібрати інформацію щодо постраждалих та організувати збір коштів 💸. Їхня присутність має як плюси, так і мінуси ⚖️. Плюс полягає у швидких зборах коштів, ширшому охопленні та реальній допомозі людям ❤️. З іншого боку, блогери не навчені дотримуватися редакційних стандартів і можуть публікувати фото та відео з деталями, які не варто демонструвати 🚫. Вони не несуть відповідальності за інформацію, що може призвести до перебільшення фактів, емоційної подачі (майже завжди) без фактчекінгу ⚠️. Також існує багато етичних аспектів, яких журналістів вчать, але блогери про них просто не знають 📚. Блогери завдяки контенту з місць прильотів отримують приріст аудиторії і відповідно відчувають спокусу «пиляти» контент на трагедії 📉. Щодо самих зборів: це суто відповідальність блогера та його підписників 🤝. Навіть якщо блогер «добросовісний», механізму перевірки цього немає 🔍. Загалом проблема не в присутності блогерів на місцях прильотів, а у відсутності правил.

409 днів після удару: відбудова будинків на Баленка відкладається через неактуальні кошториси. Сьогодні завершився строк подачі пропозицій на капітальний ремонт торцевої стіни будинку на вулиці Баленка, 7а. Жодна будівельна компанія не виявила бажання брати участь в аукціоні на 8,1 млн грн. Причиною стала закладена в проєкт застаріла кошторисна зарплата будівельників на рівні 24 тисяч гривень, за яку знайти майстрів на ринку неможливо. Загалом на технічні обстеження та проєктування відновлення трьох пошкоджених будинків на Браїлках (№ 7, 7а та 5) місто вже витратило понад 3,5 мільйона гривень. Проте Управління капітального будівництва не ініціювало вчасне підвищення розцінок і не дочекалося відповідного рішення сесії міськради. Тепер, коли 12 березня депутати все ж підняли кошторисні зарплати до 33,3 тисячі гривень, УКБ доведеться витрачати час на коригування цієї щойно розробленої документації для будинків № 7 та № 7а (для будинку № 5 такі роботи поки взагалі не плануються). За реалістичним сценарієм, до кінця березня триватиме коригування документів та отримання нових експертних звітів, у квітні доведеться переоголошувати тендери, і лише у травні на об'єктах зможуть розпочатися реальні будівельні роботи.

Tesla за 5 тисяч та BMW за 100: НАЗК не бачить проблем у декларації полтавської депутатки 📑🚗

Пам’ятаєте історію з елітними авто за ціною вживаного велосипеда? НАЗК завершило перевірку декларації депутатки Київської райради Світлани Бойко («Рідне місто») і каже: підстав для санкцій немає. Головні тези від НАЗК:✅ Tesla Model S (2018) за 5 000 грн та BMW X7 (2022) за 100 000 грн — це ок. Закон дозволяє вказувати ту суму, про яку домовилися продавець і покупець у договорі. Ринкова вартість тут ролі не грає.

📈✅ Те, що депутатка не вказала землю та будинок свого чоловіка в Полтаві та Гожулах — теж не порушення. В НАЗК кажуть, немає доказів, що вона про них знала.

🤷‍♂️✅ Навіть якщо десь і були помилки за 2022–2023 роки, строки для покарання вже все одно минули. Нагадаю, пані Світлана працює керівницею фізичного виховання у Полтавському політехнічному ліцеї. До речі, її син Тарас Бойко теж представляє партію “Рідне місто”, але не в районній, а в Полтавській міській раді. Наразі згаданих машин у неї вже немає — за останній рік у неї з’явився новенький китайський електрокар AVATR 07 (2025).

🔋

Усе за законом, питань немає.

😉

Про комунікацію. Епізод з роботи чиновників.

Коротко розкажу про вчорашню ситуацію, а ви собі паралельно уявляйте чи можливо це аби у вас так на роботі відбувалосьДля контексту. 29 ліцей можуть перетворити на гімназію. Не перша і по ходу не остання школа, яка може потрапити під такі зміни. Батьки очікувано проти, тому з ними проводяться зустрічі. Отже.

✅ 23 січня в школу до батьківського комітету приходить депутат Євгеній Дикань. Наприкінці домовились провести ще одну зустріч в ліцеї але з представниками департаменту освіти 28 січня о 10:00. Ну, ок.

✅ 26 січня батькам на пошту приходить лист-запрошення прийти 28 січня на 10:00 на комісію з питань освіти, на якій будуть Катерина Ямщикова і ті ж таки керівники департаменту освіти.

✅ 28 січня на 10:00 батьки приходять в міськраду на освітню комісію. Але керівників департаменту на комісії немає. Вони сидять в ліцеї разом з Євгенієм Диканем. Не приходить і Катерина Ямщикова. Батькам на комісії говорять, що і Леся Марталішвілі і Жанна Каплоух поїхали до них в ліцей. Батьки з міськради їдуть в школу, але там теж нікого вже немає. Дикань і Марталішвілі вирішили раз батьків немає, провести зустріч з одним директором (на фото). І потім роз'їхатись.

Побачив фаховий коментар інженера. Електрика. Думаю багато кому буде цікаво. По ситуації зі світлом в мережі. "Енергосистема працює за кільцевим принципом: усі джерела й споживачі мають живитися рівномірно, адже окрім напруги є важливіший параметр — частота. При її відхиленні від 50 Гц навіть на невелику величину вся техніка може згоріти миттєво. Під час обстрілів вибиваються генерувальні потужності та вузли з’єднання і пониження (підстанції, трансформатори). На ТЕЦ це призводить до того, що є багато перегрітої пари, але вона не може нічого крутити, бо віддавати електроенергію нікуди. Зупинка — це розбалансування, стрибки напруги й частоти. Тут і починається філігранна робота операторів, щоб утримати параметри мережі й запобігти тепловим вибухам на генерації. Атомні станції теж реагують, і для них ця ситуація ще й пов’язана з величезним ризиком для безпеки (див. експеримент у Чорнобилі 26 квітня 1986 року). Коли обстріл минає, хаотично «розкидані» частини території залишаються без електрики. Завдання — дати світло, але водночас забезпечити ремонт вузлів, перекинувши потужність на сусідні. Вони мають обмежену пропускну здатність. Якщо її перевищити — обладнання згорає. Звідси й графіки: ти не можеш пропустити через воронку більше, ніж дозволяє її розмір. Так само і тут. Кількість таких «вузьких місць» напряму впливає на графіки. І якщо навколо області таких вузлів багато, а в самій області немає генерації (у нас вона є лише в Кременчуці — точніше, була, а зараз, схоже, залишки), ми живемо тільки на електроенергії, що надходить ззовні. Тому механізму для вирівнювання показників фактично немає, окрім як вимикати й дозувати споживання. Холод, а також години пікового навантаження вранці та ввечері підсилюють ці проблеми. Керування відбувається онлайн, і головне завдання — не допустити перевищення параметрів у вцілілих вузлах, бо вони просто згорять. Плюс є певні нюанси щодо міст: наприклад, до останніх обстрілів не вимикали світло в Харкові, де був великий профіцит генерації та велике споживання (як у місті з понад мільйоном мешканців, так і в області). Зараз профіциту немає, генерацію знову пошкодили — знову графіки. Це коротко для розуміння того, що жодна країна світу ніколи не стикалася з такими проблемами й руйнуваннями у своїй сучасній історії, а те, що роблять наші енергетики, — без перебільшення за межею фантастики.Про "справедливість вимкнення"

Історично склалося так, що споживачів підключали до найближчих вузлів, задіюючи резервні або невикористані потужності: розрахована підстанція, наприклад, на 50 кВт, а передає 35. Є можливість — підключили, поставили лічильник, і вперед. Тому багато звичайних будинків підключені до ліній промислових підприємств, водоканалу, тягових підстанцій тощо. Це раціонально, бо який сенс тягнути окрему лінію, та ще й далеко, якщо поруч є вузол із профіцитом за передачею? І ніхто не думав, що буде війна, що битимуть по енергетиці так сильно, що доведеться запроваджувати графіки відключень на тривалій основі. Тому й є сформована «несправедливість» у цьому питанні. Подекуди можна перекинути лінії — і споживачі переходять на графіки. А декого фізично важко або неможливо перемкнути: потрібно робити окремі лінії й навіть свої підстанції. Звісно, є принцип доцільності: де це дуже складно, довго й дорого, де потрібно багато обладнання — там цього не роблять. У підсумку частина споживачів сидить на лініях критичних підприємств — а їм не вимикають. Тут реально просто так співпало і «пощастило». Дуже багато перемкнули і перекинули з 2022 року, щоб графіки були більш рівномірними для всіх. І там, де це можливо, продовжують робити.

Якщо порівнювати з іншими професіями, робота журналіста має занадто низький рівень відповідальності. Часто — і зовнішньої, і внутрішньої. У різних професіях слово «тупанув» має різні наслідки. Зрозуміло, що на вершині цієї піраміди десь є умовні лікарі чи пілоти. Але й у сегменті професій із нижчими ризиками за помилки існують наслідки. Зробіть, наприклад, проєкцію на власну роботу. Ви не можете у реальному житті шість днів на тиждень пекти й продавати пиріжки, а на сьомий випадково продавати лайно замість пиріжка й при цьому продовжувати існувати на ринку. І в понеділок знову мати покупців. Нерідко бачу, як інформацію або неправильно розуміють, або неправильно тлумачать. У результаті купа людей ще добу розгрібає наслідки, витрачаючи найцінніше — час. Хтось пише пояснення, хтось генерує нові новини в стилі «влада чи хтось там пояснив, що все не так, а от так». Ви навіть не уявляєте, скільки часу витрачається на спростування новини, якої не існувало в принципі і з'явилась вона бо якийсь адмін шось не так зрозумів або прогулював уроки в школі. Це як у тому мемі, де один викопує яму, а інший її закопує. Болісно дивитися на таке. Просто марне витрачання часу. І вашого теж — якщо ви все це читаєте.

Війна з тилом. Питома вага зусиль і ударів русні саме по тилу від літа 2025 суттєво зросла в порівнянні з попередніми роками. Поступово йде перекіс і акцент з лінії фронту переносится саме по тиловим містам, інфраструктурі і "мирняку". Зміщення акцентів пов'язане з пошуком "слабкого місця" і усвідомлення, що продавити СОУ по лінії зіткнення так як хочеться в кремлі не виходить. Можливо, путін думає, що через блекаути виникне бунт і майдан, я хз що воно думає. Але чомусь згадав відео якогось військового експерта ще з 2023 року, коли модно ще було давати прогнози, коли завершиться війна (не можу знайти на ютубі). То він тоді розкладав фази завершення війни і говорив, що чим повільніше рухатиметься фронт, тим більше будуть бити тил. А коли фронт зупиниться обидві сторони ще можуть роками просто кидати один в одного ракетами. І це буде остання фаза війни. Не знаю чи так буде. Більшість цих експертів десь зникли з ютубу, а сам я так собі прогнозист, бо в січні 2022 думав, що нічого не станеться. Але русня готує нові удари, і за можливості приготуйтесь до блекаутів, запасайтесь водою і необхідним. Легше не буде. Краще приготуватися.

Питання до Ямщикової. — Чому практично кожен тендер, в сфері ЖКГ, яке контролюється членами вашої команди має корупційні заточки? — Щоб не казали, що я уникаю питань. Я усі читаю. Ви бачите, що в багатьох містах України відбуваються процеси де громади звертають увагу на справи, які потрапляють в реєстри. Я вважаю це позитивом, що так все перевіряється правоохоронцями. Рухи з бюджетними коштами мають бути перевірені. Наша міськрада сприяє таким процесам і перевіркам. Але хочу звернути увагу, що коли йде заявка про перевірку тендеру завжди йде і гучний заголовок. А чи пишуть його після того, як справа завершена, коли вже висновки є. Чи відшкодовувала полтавська міськрада в таких процесах? Тому відповідальність на всіх. В тому числі і на правоохоронних органах. Цю інформацію треба їм оприлюднювати тоді коли вже є результати перевірки. Завчасне оприлюднення гострих тем накладає негатив на репутацію громади чи людини. А далі ніхто не читає що з цим відбувається. Треба писати тоді, коли є докази. Катерина Ямщикова не входить в жоден тендерний комітет і не має права впливати на жоден тендер. Катерина Ямщикова ніякі закупівлі не здійснює.

Філософський пост. Навіяло новиною про пенсіонерок з вулиці Богдана Хмельницького, які просять владу відремонтувати їм дах, бо він протікає:Я тут на каналі вже не раз, умовно кажучи, виступав амбасадором ОСББ: піднімав подібні теми й, здається, доволі тверезо пояснював, чому, як і для чого ОСББ потрібне. І чому ніхто цим бабусям у їхньому будинку не буде ремонтувати дах, скільки б вони не ходили до міськради. Хоч 40 років. Але давайте подивимось на ситуацію з іншого боку. Ось є ці бабусі. Вони жили ще при Хрущові. Вони звикли до системи, де є «горісполком», «ЖЕК», «влада має». Поставмо себе на їхнє місце. По-людськи — їм же справді потрібна допомога з роз’ясненнями. І байдуже, хто це зробить: онучка чи міськрада. Але тут і з’являється різниця. У роботі комунальних, державних і міських служб є один величезний мінус — мотивація. Як людина, яка щодня з ними контактує, скажу прямо: там бракує мотивованих людей. Чому так? Бо так влаштована система. У більшості з вас зарплата залежить від результату: від продажів, KPI, виконаних задач, які ставить керівник або ви самі собі. Більше продали, більше оформили, більше зробили — маєте більшу зарплату. У міських службах цього немає. А якщо десь формально й є, то здебільшого декларативно. Їхня зарплата жодним чином не зміниться від того, буде у цих пенсіонерок відремонтований дах чи ні, створять вони ОСББ чи ні, «порішають» їм проблему чи ні. Та і зарплати там у більшості посередні. Крім начальства. Тому й маємо: скорочений день у п’ятницю, «передзвоніть пізніше», «це не до нас». По суті, ці пенсіонерки — самі за себе. Головне для держслужбовця вчасно прийти на роботу, не порушити посадову інструкцію. А не вирішити проблему з дахом. І, знаєте, що я вам скажу? Це ж совок. Натуральний. Ви заходите в крамницю купити подарунок доньці — м’яку іграшку. Починаєте вибирати й чуєте від продавчині:«Руками не чіпати!»Оце воно. Совок. Це означає, що їй байдуже, купите ви іграшку чи ні. У неї є оклад. І взагалі краще б ви не приходили, бо вже 17:45 і пора зачинятися. І така крамниця не може бути ефективною в ринковій економіці. Але ця система колись так збудувалась і досі спокійно існує.

На початку наступного року Полтавська міська рада планує запровадити мораторій на публічне використання російськомовного культурного продукту. Проєкт рішення готують у департаменті культури, про це йдеться у відповіді на звернення полтавця, яку ми отримали. Мова йде про заборону російськомовної музики, вистав, фільмів чи інших культурних подій у публічному просторі громади. Ідеться саме про публічне використання, тобто кафе, заклади, транспорт, масові заходи. До приватного життя це не має стосунку. Чим це відрізняється від сьогоднішньої ситуації спитаєте ви? Російськомовні книги, кіно, музика не заборонені загальнонаціонально в Україні. Є обмеження на трансляцію пропагандистських матеріалів чи медіа з РФ, але не тотальна заборона на культуру російською мовою в усіх сферах. Такі рішення вже раніше ухвалювали міста Дніпро, Київ та Запоріжжя. Полтава може стати наступною: проєкт винесуть на розгляд постійних комісій у першому кварталі 2026 року. Чи стане це реальною зміною — залежить від того, як рішення буде виписане й чи не перетворять його на ще одну «декларацію про наміри».