Стара Полтава

#анонсиПолтавський Хартія-Хаб у партнерстві з Рухом Опору Сил Спеціальних Операцій запрошують на спеціальну програму від проєкту «Чистий Четвер» (Марʼян Пиріг та Єлизавета Пирожок) приурочену Симону Петлюрі та його культурній дипломатії.Виступ відбудеться в межах раніше анонсованої події «Роль Симона Петлюри в державотворчих процесах», яка відбудеться 22 травня о 18:00 в Хартія-Хабі Полтави.Під час програми від проєкту «Чистий Четвер» ви дізнаєтеся:✅ яка подія спонукала головного отамана та інших членів директорії УНР заснувати Українську Республіканську Капелу?✅ які наслідки мала поїздка капели по Європі?✅ які перешкоди ставали на шляху цієї культурної дипломатії?✅ яка роль культурного спротиву в історичному контексті і до сьогодення?Учасники події також зможуть почути поетичні присвяти памʼяті Симона Петлюри, від його соратників і сучасників.Роль Симона Петлюри в державотворчих процесах22 травня, п’ятниця, 18:00ПолтаваХартія-Хабвулиця Чорновола 7БВхід вільний – реєстрація обов'язкова за посиланням.

Полтавців запрошують на премʼєру фентезі-вистави "Озерний вітер"Після прем'єри у Луцьку театр «Гармидер» їде у всеукраїнський тур. І першою буде Полтава. Вистава відбудеться 21 травня о 18:00 у театрі Гоголя. «Озерний вітер» — це не просто фентезі. Це історія про дорослішання, любов і вибір між світами. Про юнака Волина, який після зустрічі з Царівною О опиняється між людським і міфологічним. Про спокусу безчасся. І про те, що навіть у світі, де немає болю, людина все одно шукає любов, пам’ять і себе справжню. У виставі звучать пісні, записані під час експедицій на Волинське Полісся. Актори співають наживо й навчилися навіть спеціальних «русальних» вигуків. Для музичного світу вистави використовують рідкісні інструменти: дудук, колісну ліру, волинку, фуяру, поліську дудку-викрутку і навіть мексиканський «свисток смерті». На сцені з’являються Род, Рожаниця, Перелесник, Морок, Змієлюд, вовкулака і русалки. Маски для цих істот створила художниця зі Львова Зірка Савка — вони буквально змінюють пластику, голос і спосіб існування акторів у сценічному просторі. Квитки 👇👇https://concert.ua/uk/booking/ozernyi-viter-poltava/

17 травня в Україні відзначатимуть День пам'яті жертв політичних репресій.У Полтаві 20-річного студента музичного училища НКВС розстріляли в 1938 році. Студент отримав вирок за розмову з товаришем. Про це розповів його онук Валерій:«Він вчився в музичному училищі, і один з учнів сказав йому, що є така підпільна організація щодо неправомірної політики Сталіна, військових, і що треба все міняти, бо комсомол не той, партія теж. І це стало причиною його арешту! Вони навіть не були ні на яких нарадах, нічого — тільки слова. Розстріляли їх двох, ще його друга, а трьох засудили до якихось термінів! А реабілітували його аж у 1989 році. Рідний мій дід Іван, погодок Андрія, написав в армію листа, що все реабілітовано! У 14 я знайшов це!Коли його заарештували, це розповідала мені тітка, яка жила з прабабусею і прадідом, бо мені було 9 років, коли вони померли. Марія, бабуся, казала: «Я прокинулась уночі й сказала Тарасу: “Їдь до Полтави, щось з Андрієм”». Дід зібрав харчі й поїхав!Жив він на той час у приватній хаті, і дід, який здавав їм житло ще з одним учнем, сказав: «Не чіпай їх — забрало НКВС!» Більше його не бачили. Діда в НКВС не пустили й нічого не сказали. 50 років ніхто не знав, живий він чи ні!».

13 травня 1849 року – в Миргороді на Полтавщині народився Панас Мирний (Панас Якович Рудченко), письменник, драматург, громадський діяч. Сьогодні рівно 177 років з дня народження Панаса Мирного. Навчався в Миргородському парафіяльному і в Гадяцькому повітовому училищах. З 1871-го працював і мешкав у Полтаві.Перші твори побачили світ у львівському журналі «Правда» в 1872-му, підписані псевдонімом Панас Мирний. Згодом у співавторстві з братом Іваном Біликом завершив роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (1875), опублікований в Женеві у 1880-му. Своєю творчістю прагнув «просто і правдиво» показати буденне життя своєї країни. Серед найбільш відомих творів – «Повія», «Лимерівна», «Морозенко», «Лихі люди».Через цензурне переслідування українського слова в Російській імперії (посилене Емським указом 1876-го), у Наддніпрянській Україні твори Панаса Мирного почали друкувати лише з середини 1880-х. Помер 28 січня 1920-го у Полтаві. В будинку, де проживав письменник, створено меморіальний музей.

Перша українська художниця в Луврі, авторка світового бестселера та дівчина, яка понад усе мріяла про славу. У новому випуску подкасту "Стара Полтава" ми говоримо про Марію Башкірцеву.Хоча більшу частину життя вона провела в європейських столицях, її коріння — тут, на Полтавщині. Разом із директоркою історико-краєзнавчого музею Наталією Дзюбою ми розбираємося:📌 Чому щоденник дівчини з Гавронців став сенсацією в Парижі?📌 Як Марії вдалося пробитися в елітне коло митців XIX століття, де домінували чоловіки?📌 Та чому історія її життя — це не лише про успіх, а й про велику трагедію?🎧 Apple Podcasts🎧 Spotify🎧 Soundcloud🎧 Castbox🎧 Pocket Casts🎧 YouTubeабо просто шукайте "Стара Полтава". Не забувайте, писати нам відгуки і ставити 5 зірочок ⭐️ на платформах, де ви слухаєте подкаст. І якщо ви хочете, щоб ми й надалі розповідали історії Полтави, долучайтеся до спонсорства. Ваша підтримка допомагає нам створювати більше якісних випусків, запрошувати гостей та зберігати історію нашого міста. Ставайте спонсором нашого каналу на YouTube

26 квітня 1890 року народився Микола Зеров.Поет, літературознавець, майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. Лідер українських неокласиків. Легендарний професор, на лекції якого приходили навіть викладачі, покидаючи власних студентів. Він був небезпечний для радянської влади вже самим фактом свого існування. Бо руйнував міф про «провінційність» і меншовартість української культури. Для нього Україна була частиною великої європейської традиції — з Горацієм, Вергілієм і Данте, перекладеними українською.Микола Зеров народився в повітовому Зінькові на Полтавщині, в учительській родині з глибоким козацьким корінням з‑під Диканьки. У домі звучали дві мови — і саме мати прищепила дітям любов до української. Родина була велика, освічена, вимоглива до себе.Ще гімназистом Зеров видавав рукописний журнал «Скучающий осьмоклассник», писав дотепні пародії й вирізнявся феноменальною пам’яттю. Про його лекції ходили легенди. Під час занять Зерова в аудиторіях панувала тиша — настільки уважно ловили кожне слово. Колеги переносили свої пари, бо слухати його було важливіше. Він умів говорити складне легко, без пози й зверхності.Як поет Зеров обрав найскладніші форми — сонет і александрійський вірш. Його збірка «Камена» стала вершинним зразком неокласичної поезії. А переклади античних авторів показали, що українська мова здатна на все.Він підтримав Хвильового у літературній дискусії 1920‑х і кинув свій інтелектуальний клич: Ad fontes — «До джерел». Не до лозунгів, а до культури. За це його оголосили «буржуазним націоналістом».1935 року Зерова заарештували за вигаданим звинуваченням у керівництві «терористичною організацією». На Соловках він перекладав «Енеїду» Вергілія українською. Рукопис втрачено.3 листопада 1937 року Миколу Зерова розстріляли в Сандармосі.Йому було 47.Документальний фільм про Миколу Зерова

Марія Башкірцева — одна з найяскравіших постатей, пов’язаних із Полтавщиною. Вона народилася 1858 року в селі Гавронці поблизу Полтави в заможній дворянській родині. Згодом сім’я виїхала за кордон, і більша частина її життя минула у Франції.Башкірцева стала відомою як художниця, письменниця та авторка знаменитого щоденника, який після її смерті здобув популярність у Європі. У своїх записах вона відверто писала про амбіції, самотність, мистецтво й прагнення залишити слід в історії. Для XIX століття така щирість була незвичною.Вона навчалася в Парижі в Академії Жуліана — одному з небагатьох мистецьких закладів, де тоді могли здобувати освіту жінки. Її картини виставлялися в Салоні і Луврі, а критики відзначали талант і працелюбність мисткині.Марія також підтримувала ранній жіночий рух у Франції: співпрацювала з феміністичним виданням La Citoyenne та фінансово допомагала таким ініціативам. Для свого часу це була смілива й прогресивна позиціяМарія Башкірцева померла дуже молодою — у 25 років від туберкульозу. Попри коротке життя, вона залишила помітний слід у культурі Європи та назавжди лишилася однією з найвідоміших уродженок Полтавщини.

#анонсиДрузі й подруги, запрошуємо на презентацію книги поетки Анни Ютченко «Про неможливість приручити каміння», що вийшла у видавництві «Сумна вівця» на початку листопада 2025 року.Ця збірка — міркування авторки про зв'язки між усім живим у світі й про невичерпну наповненість цього світу життям. А ще: мандрівки рідними й різними пейзажами, які хитромудро вчать розуміти себе; прислухання й стишення, що виділяють цінність спокою й розгортання його митей; делікатні спостереження за рухливістю світу довкола, що показують його неспинність попри найбільші біди. «Про неможливість приручити каміння» — перша поетична книжка Анни Ютченко, до якої ввійшли вірші, написані з 2016 по 2025.Книгу презентують:Анна Ютченко — поетка, фотографка та документалістка з Полтави. Авторка проєкту про Витіснене покоління українських поетів і поеток «Сторінка №» та кураторка літературної резиденції Олега Лишеги, представниця літературної спільноти «Magnum Opus». Окремі добірки поезій виходили друком в українських та закордонних журналах та на онлайн-платформах. Яся Гольберг — художниця родом із Краматорська, ілюстраторка видання. Працювала над ілюструванням книжок для дітей та поетичних збірок. Нині займається авторськими проєктами та вивчає іконопис, проживає в Кременчуці.Модеруватиме розмову Віктор Кропивний — автор верлібрів, редактор, літературознавець, музейник.📍: подвір'я Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.⏰: 19 квітня, 16:00.Реєстрація: https://forms.gle/iFshdbqZzBNDaUiR7. Вхід за музейним квитком.

У ЦЕЙ ДЕНЬ.12 квітня 2012 року, у Чистий четвер, у парку «Перемога» відбулося масове свято. Під патронатом міського голови проходило відразу два конкурси: дитячий конкурс – «Великодня писанка» (у ньому взяли участь понад вісімдесят закладів освіти міста) та конкурс на кращу паску, у якому змагалися виробники цієї продукції. У рамках свята проводилися й майстер-класи з виготовлення писанок, гончарних виробів тощо. Цього ж дня запрацювали атракціони – після експертної оцінки їх запустили навіть раніше, ніж зазвичай. Фото: «Полтавський вісник». На фото: Студентки факультету технології та дизайну Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка Анна Горюн, Інна Гиря та Наталія Совгиря проводять майстер-клас із писанкарства.Вихователь Наталія Гуржій та музичний керівник яселсадка №81 «Оленка» Валентина Швецова біля дива-писанки, створеної руками дітей і їхніх педагогів.Еквілібристи на ходулях розважали публіку.Свято у парку «Перемога»#Полтава2012 #писанка #паска #Перемога

ДИСПЕТЧЕРСЬКА на «СКЛОЗАВОДІ»З’явилася інформація, що вже з 13 квітня й до кінця місяця в зв’язку з ремонтом дільниці дороги в Розсошенцях рух тролейбусів у цьому напрямку буде обмежено до зупинки «Склозавод». Ще до початку 1980-х це й була кінцева зупинка тролейбусів. У 1970-ті роки популярним видом спорту в Полтаві був мотобол. Полтавський «Вимпел» гримів тоді на весь Радянський Союз і зрештою в 1973 році став чемпіоном країни. 20 вересня 1970 року в Розсошенцях було відкрито сучасний мототрек. У дні матчів аби доїхати до склозаводу, треба було сідати не далі зупинки Шевченка, бо битком набиті тролейбуси йшли вже без зупинок. Зрештою на початку 80-их тролейбусну лінію було продовжено до околиці Розсошенців. Туди й почав курсувати тролейбус №2 «Південний вокзал – Розсошенці», а пізніше й №7. При цьому «трійка», як і нині, продовжує курсувати до склозаводу.На фото – диспетчерська тролейбусного депо на кінцевій зупинці «Склозавод».Фото з архіву «Полтавського вісника».#Полтава #історія #тролейбус #мотобол