Чим привабила ця книжка, так це тим, що тут всього 80 сторінок, і що файна назва - «Прогулянки з собаками». Вирішив всліпу взяти почитати, адже не знав ні автора, ні що за жанр. #прочитанеВласне, розмір книжки вплинув на те, що я не дуже розчарувався, хоч і поставив 2 на Goodreads. Якби мусив читати це на пару сотень сторінок, то певно не дочитав би.Нічого такого, просто дуже сухий і скучний текст. Сама ідея робоча - літній письменник, який вийшов на прогулянку з собаками по римській Via Giulia, згадує про молодість, Рим 60-х, журналістські підробітки, кохання, друзів і тд. Я читав багато текстів з подібною формулою, і вона справді часто викликає хороші емоції та ностальгічний післясмак.Але не в цьому випадку. Просто дуже не цікаво написано, перераховування життєвих моментів, без глибини, без емоцій. До персонажа не відчуваєш нічого, ні позитиву, ні негативу. Радше виглядає як щоденник звичайної людини, яка порефлексувала над своїм життям, без претензійності, але і без письменницького хисту 🤷‍♂️Ну такоє. Пишуть, що в автора є ще один роман - «Останнє літо в місті» - і він дуже хороший. Не знаю, чи перевірятиму, але якщо захочте познайомитись з творчістю Калліґаріча, то може спробуйте з нього.