Газар вже здіймався в небо, коли я виринув із думок. Тож я, будучи третім у льотній шерензі, приготувався та віддав команду своєму дроконові:-Aгаші! - сказав я та легенько постукав його по шиї. Я приліг на нього тілом, щоб максимально зливатися в одне ціле. Кожен дракон слухає лише свого господаря й, насправді, мабуть, не можна сказати, що я його господар — ми тандем, ми єдина субстанція. Еган зробив невеликий розбіг по лугу, змахнув своїми широкими крилами і ми вже летіли над безкрайнім лісом додому. Коли політ триває більше 20 хвилин я одягаю спеціальний шкіряний шолом, який зігріває голову та має вшиті окуляри, що дозволяють дивитися на сонце та й взагалі не плакати від вітру. Я обожнюю літати. Еган дуже спокійний, він ніколи не наражає нас на небезпеку, хоч він і не вміє говорити, я майже цілком можу зчитати його настрій та дії по очах та рухах. Ми літаємо з ним уже рік, а я ще жодного разу не падав. Це своєрідний успіх для нас.Ліс закінчився і ми опинилися над чорними полями. Наша Пантія — унікальна країна, чи правильніше сказати материк, бо ми оточені океаном. Але ми цілком самодостатні. Ми маємо родючі землі, ліси, річки, вугілля, драконів та неймовірно красивих жінок. Наша зграє зробила різкий поворот і зависла у повітрі. Дракони не дарма нервували, вони завжди зараніше знають про загрозу. Я одягнув спеціальні окуляри для бою з автоматичним фокусуванням і побачив їх, вони летіли трикутником над морем, рухаючись прямо на нас.Далі буде ❤️