Я підняв руку на знак згоди і рушив до друзів, які вже чекали мене на великий зеленій поляні, що впивалася в око свіжістю на фоні жовтогарячого лісу.Наша зграя складалася з семи драконів та семи чоловіків-запрягачів. Самі дракони не були такими вже великими, як уявляють більшість людей, які на них не літають. Вони були може в три рази більші за коней. Кожен мав зручне сідло та поводи для керування, які, насправді, ми дуже рідко використували, адже дорослі дракони й так гарно вміють літати, а зовсім юних на вилазки на брали.Ми здійснили свій обліт, перевірили, що з моря ніхто до нас не прямує. Наступним пунктом прибуття мала бути наша домівка.- Полетіли вже! -  скомандував Гезар, наш керівник. Він був найстарший серед нас, як і в кожній групі. Я підійшов до Егана, мого сріблястого дракона, стукнув його легенько по носу, він фиркнув. Заліз у сідало за допомогою шкіряної підніжки й чекав, поки наш командир підніметься в повітря першим.Кожна така група запрягачів окремо складалася з чоловіків і окремо з жінок. Дракони теж слідували цьому правилу. Це мало мінімізувати особисті відносини у всіх. За законами Пантії, нашої держави, стосунки можливі лише після строку служби яка триває 3 роки, але якщо ти хочем бути командиром, а це честь, то маєм відслужити ще 3 рокиТа правила створені, щоб їх порушувати, тому потайки всі мали коханих, але прихованих.Читаємо далі?) 🧐