Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Я_тут_пишу
Додано 09 тра 2024

Я_тут_пишу

@tetiana_kozelska
Кількість підписників: 119
Фото: 394
Відео: 66
Посилання: 33
Опис:
Мене звати Тетяна. Я письменниця. Мій роман «Де світло не сягає» — історія про військових водолазів, сильну героїню, кохання на межі. Вже у продажу. А тут я ділюсь тим, що читаю, що пишу, і тим, що не вміщається в книги. Цитати, відгуки, закулісся.
Джерело

Я_тут_пишу | я_читаю 📕 “Погляд Медузи. Маленька книга пітьми” — Любко ДерешЯ довго ...

Логотип телеграм спільноти - Я_тут_пишу Я_тут_пишу @tetiana_kozelska
96 Охват/переглядів 2025-07-10 10:25 Повідомлення №438
#я_читаю 📕 “Погляд Медузи. Маленька книга пітьми” — Любко ДерешЯ довго вагалася, чи варто купувати й читати цю книгу. Підозрювала, що буде боляче. Що буде тригерно. Адже зараз куди приємніше сховатися у фентезі, ніж знову зустрічатися з реальністю — живою, болючою, прописаною на папері.Та все ж ця маленька книга тепер є в мене. І мушу сказати: її розмір аж ніяк не впливає на обсяг емоцій, які доводиться проживати.Тут — кілька історій, що розгортаються паралельно. Вони різні, але водночас схожі. Так, ніби автор хотів, аби кожен українець побачив у них когось близького собі — по болю, досвіду, страху чи силі.Кожна сторінка — це тіло під час обстрілу. Це пам‘ять про себе в миті вибуху. І це щемить. Бо згадуєш. Бо живеш у цьому досі — кожної ночі, кожного ранку.Мене вразив образ Медузи як метафори травми. Паралізуючий, скамʼянілий погляд — ніби стан, у якому ти завмираєш, втрачаєш контроль над тілом, над “я”. Цей міф тут оживає у дуже сучасному й страшному сенсі.Ще один рівень у книзі — темрява. Події роману відбуваються в осінньо-зимовий період 2022 року, в час блекаутів. І це не просто побутова темрява, а темрява всередині: втомлена, холодна, мовчазна. Історії героїв віддзеркалюють її.Я не знаю, чи кожен зараз готовий читати подібне. Але впевнена: саме зараз такі книжки важливо писати. І читати — коли зможеш.Єдине, що залишило сум’яття — кінцівка. Хотілося більшого завершення, трохи серйознішого. Але, можливо, це теж частина реальності: нічого не завершено.