Статистика telegram channel - @telepopel

Халтурність як шкідлива навичкаВи, мабуть, знаєте, що навички поділяють на спеціальні (hard skills) та універсальні (soft skills). До спеціальних відносять ті, що належать до певних професій. Скажімо, планування військових операцій, робота з інструментами чи графічними редакторами. Універсальні — це навички, що не пов’язані безпосередньо з професією й більшою мірою характеризують особистість людини. Наприклад: уміння аналізувати, шукати інформацію, уважно слухати. І неважливо, ви дизайнер, військовий чи лікар — ці навички завжди потрібні.Зазвичай, коли говорять про навички — універсальні чи спеціальні, — то сприймають їх як щось апріорі корисне. Але це не так. Навички можуть бути шкідливими. Нещодавно я працював над одним із проєктів із підрядником. Близько шостої вечора, за день до дедлайну, я отримав від нього документ, який був відверто сирим і непропрацьованим, з коротким коментарем: «окніть будь ласка». Замість «окнути», я, звісно, написав довгий перелік зауважень до документа й самого процесу роботи.Того ж вечора я розмовляв із Сергієм, нашим технічним директором. Я спитав: «Як ти думаєш, коли люди роблять роботу халтурно, це тому що вони кращого не знають? Чи це свідоме зрізання кутів?». Сергій припустив, що людині може бракувати досвіду. Тоді ми не дійшли чіткого висновку.Але це питання мене не відпустило. За різний час у різних командах під моїм керівництвом працювало приблизно сотня людей. Деяких я згадую з теплом і вдячністю — вони були фантастичними спеціалістами. Але були й інші, які, здавалось, постійно випробовували мене на уважність. Я надсилав рецензію з двадцяти пунктів, а у відповідь отримував макет, де 20% коментарів просто проігноровано. На моє «чому?» чув: «Не думав, що це справді важливо».Я завжди тяжів до того, щоб зробити краще. І ця риса породжувала в мені низку навичок: уважність до деталей, зосередженість, прагнення довести роботу до якості. Навіть якщо саме завдання мені не надто цікаве. Але є люди, яких мотивує інше — зробити якомога швидше. Це теж формує набір навичок: зрізання кутів, ігнорування частин технічного завдання, формалізм. Якось один із таких виконавців прямо сказав мені, що діє саме так свідомо. Не через брак інтелекту. Просто йому було байдуже.Це як із погано помитим посудом: людина миє його абияк не через нездатність чи відсутність досвіду, а з байдужості. І ця байдужість формує навичку халтурності. Вона, своєю чергою, тягне за собою цілий букет інших «навичок»: формалізм, зрізання кутів, небажання розвиватись.Тож ні, халтурність — це не ознака початківця. Це свідомий стиль виконання завдань, який включає: низький інтерес до якості, відкладання роботи до останнього, відсутність внутрішньої мотивації розвиватися.Для мене наявність такої навички — один із ключових факторів, коли я вирішую, чи хочу працювати з людиною або командою в довгу.Оскільки це навичка, вона не минає сама собою, навіть якщо людина пропрацює 3, 5 чи 10 років. Позбутися її можна лише тоді, коли людина усвідомить її наявність і свідомо захоче змінитися. Це можливо. Але треба бути з собою відвертим — і мати бажання.

Про сигнал та шумДуже багато людей навколо мене зараз відчувають перевантаження завданнями. Вони сипляться з усіх боків: месенджери, пошта, соцмережі, колеги в офісі.Чим важливіша в тебе позиція в команді, тим більше всього валиться. З думкою «я, бл…а, нічого не встигаю!» стикаються всі — від фахівців до керівників. І буває так, що наприкінці дня тебе гнітить відчуття: нібито був увесь час зайнятий, а ніби нічого цінного не зробив.Кожен мій лід чи директор напрямку в CASES рано чи пізно приходить із фразою: «я не встигаю всього, що маю робити». Як із цим бути?Гірка правда така: у будь-якій команді, у будь-якому проєкті чи компанії настає момент, коли ти фізично не можеш встигати виконувати всі завдання. Це настільки ж марна справа, як намагатися розібрати всю пошту (включно зі спамом). Але дещо зробити можна.Недавно я почув про класну концепцію. Вона називається «сигнал-шум». Це як у радіо: більшість частот — білий шум, радіосміття. І лише кілька — це радіостанції, які посилають впорядкований сигнал.Так само й завдання можна поділити:— Сигнал — корисні, важливі задачі, які реально рухають уперед. Наприклад, підготовка заявки на грантову програму, що може дати вам 50 тисяч євро; робота над контрактом із ключовим клієнтом; функція в застосунку, яка може стати джерелом великого додаткового доходу.— Шум — другорядні завдання, які виникають «до купи». Вони ніби й потрібні, але насправді не мають великої користі. Наприклад, відповіді на листи суто з ввічливості, запити продавців у LinkedIn, пропозиції «поспілкуватися без конкретики» тощо.Пропорція тут приблизно 80/20.У більшості з нас 80% робочого ефіру займає шум: дзвінки, які можна пропустити; листи, які спокійно можна ігнорувати; запити з соцмереж, які насправді ні про що; завдання, які можна просто скасувати.Лише 20% — це справді корисне. Те, що рухає вперед вас, вашу команду, ваші проєкти.Наприклад, минулої осені на мене сипалися численні контентні проєкти, на які я підписався. І раптом я зрозумів: усі вони цілком можуть бути зроблені іншими учасниками команди. Тоді я зосередився на одному — вибороти для команди грант Seeds of Bravery. Я скасував усі дзвінки, зустрічі та проєкти на тиждень і написав заявку, яка принесла нам 50 тисяч євро. Тоді я зрозумів, що більшість проєктів, у які я інвестував час до того, не принесли б і 10% від цього результату.Тепер у своєму особистому канбані я зробив дві нові колонки — «сигнал» і «шум». Фокусуюсь тільки на тому, від чого бачу практичну користь. Я зменшив кількість робочих дзвінків до розумного мінімуму й зосереджуюсь на тому, що для мене — сигнал.Відмінність шуму від сигналу проста. Я просто питаю себе: яку практичну користь має це завдання?Це дуже допомагає. І тепер у всьому, що я роблю, я шукаю сигнал і намагаюся ігнорувати шум.

Вчора обговорювали з Сергієм, нашим СТО, продуктову стратегію CASES на друге півріччя 2025 (і далі)Що ми вже зробили в цьому році:— Запустили функціонал вебінарів та воркшопів— Запустили мобільний застосунок— Оновили головну сторінку— Запустили оновлений розділ «Спільнота» та першу версію рейтингу ранжування CASESЦе зробили за перші сім місяців цього року. Далі — продовжуємо розвивати екосистему.Наразі вирішили продовжувати розвивати дві фундаментальні гілки системи: спільноту з можливостями лідогенерації (як для компаній, що надають послуги, так і для фахівців), та освітню частину продукта. Наша мета зараз — зробити так, щоб профілі на CASES ставали дедалі інформативнішим, змістовнішим та кориснішим інструментом. Як для бізнесу, так і для окремих фахівців. Ми працюватимемо над тим, щоб впровадити в профілі фахівців інформацію про освіту (багато інформації зможемо забирати з LMS), про досвід роботи, про навички, інструменти. Це дасть можливість використовувати CASES як потужних та зручний інструмент метчингу, як в пошуку фрилансерів, так і людей в команду. Ми також плануємо особливу увагу приділити розділам для тих, хто шукає підрядників (наприклад, агенції для SMM-супроводу), персоналізації контенту та посиленню освітніх можливостей.Задачі всі дуже амбітні, але контури нових CASES вимальовуються дедалі чіткіше. І, чесно кажучи, це не щось нове. Це все — задуми, які ми мали з самого початку. Вони просто потроху втілюються в життя.

Про продуктовий циклМене завжди захоплює, як влаштовано процес створення цифрових продуктів — зокрема таких, як CASES. Робота над ними проходить кілька ключових етапів:1) Підготовка та обґрунтування ідеї2) Дизайн3) Розробка4) Тестування та вдосконаленняУ нас обмежені ресурси. Мало хто усвідомлює, наскільки малою командою реалізується CASES. Саме тому ми дуже ретельно підходимо до планування: що беремо в роботу, що відкладаємо на потім, а від чого відмовляємось принципово. Лише після того, як ідея пройшла обґрунтування й затвердження — стартує дизайн.Ми не створюємо вайрфрейми. Наша дизайн-система дозволяє одразу переходити до повноцінного візуального дизайну. Починаємо з десктопних макетів, але завжди опрацьовуємо всі брейкпоінти. Мобільна версія — не просто адаптація, а самостійний досвід, зі своєю логікою. Я не є прихильником підходу mobile first. На мою думку, десктоп і мобайл — це два окремі світи. Для кожного інтерфейсу ми створюємо інтерактивні прототипи й тестуємо їх на користувачах ще до того, як передаємо в розробку.Коли R&D-команда отримує макети, проєкт ділиться на релізи: що ввійде до бета-версії, що потрапить у повну версію 1.0, а що піде у подальші оновлення. Найближчі релізи ми плануємо максимально детально. Віддалені — адаптуємо вже на основі живого фідбеку.Ми ніколи не сприймаємо перший реліз — відкриту бету — як фінальну версію продукту. Це лише старт відкритого тестування. Саме тоді стає зрозуміло, яка частина гіпотез виявилась робочою, а яка — ні. Для збору зворотного зв’язку використовуємо низку інструментів: інтерв’ю, аналітику Google Analytics, поведінковий аналіз через HotJar. Потім — повертаємось до початку. І знову проходимо весь цикл.На курсах або у подібних дописах продуктовий цикл часто виглядає лінійним. Але в реальності — це кілька паралельних асинхронних треків. Як продуктовий менеджер і дизайн-директор, я працюю з дорожньою картою десь на 2 роки вперед. Дизайнери готують рішення, які будуть у розробці через кілька місяців (іноді, через пів року). А розробники — фокусуються на найближчих релізах.У цьому процесі критично важливо мислити стратегічно. Продукт — це складна, взаємопов’язана система. Одна частина впливає на іншу. Часто гіпотези не підтверджуються. А замість того, щоб робити те, що хочеться — доводиться робити те, що вимагає логіка бізнесу й економіка продукту.Продуктовий дизайн — це взагалі набагато більше, ніж візуальне оформлення. Щоб бути справді ефективним, потрібно вміти поєднувати стратегічне бачення з тактичними рішеннями. Бути гнучким. Розуміти підходи Lean Startup і основні продуктові метрики. І — що не менш важливо — усвідомлювати: це командна гра.

Отже. Вже наступного тижня стартує бета-тестування оновленого Каталогу на CASES.Це ще рання версія продукту, але в ній вже будуть працювати ключові функції:— Категоризація компаній і фахівців— Фільтри за послугами— Фільтри за нагородами— Деякі інші фільтриНасправді цього вже достатньо, щоб Каталог став потужним інструментом для пошуку сервіс-провайдерів у потрібній вам категорії.Наприклад, якщо ви шукаєте команду, що розробляє сайти, створює логотипи чи займається SMM-супроводом — із нашим Каталогом це займатиме лічені хвилини. Ви отримаєте не просто список компаній, а добірку повноцінних профілів з прикладами робіт, описами послуг, роком заснування, розміром команди, кількістю нагород — і зможете одразу зв’язатися та запропонувати співпрацю.Що далі? Ось наша продуктова мапа на наступні версії продукту:— Пов’язати послуги та кейси (щоб у видачі з’являлись приклади робіт, і щоб можна було замовити послугу прямо зі сторінки кейса)— Дати можливість додавати більше інформації в профіль компанії (клієнти, додаткові галузі, з якими працювала агенція, сертифікати, рейтинги)— Додати форму замовлення послуги (зараз доступні лише контактні дані)— Дати можливість фахівцям додавати інформацію про нагороди й проєкти у власні профілі— Розширити профілі фахівців: додати інформацію про навчання, навички та інструменти (частина даних підтягуватиметься автоматично з сертифікатів на CASES, решту можна буде додати вручну)— Додати тип записів «Проєкт» на біржу праці (зараз доступні лише вакансії), проєкти — це як раз замовлення (сайти, логотипи, комунікаційні кампанії тощо)— Зробити рекомендації профілів під ваш запит (тобто якщо ви публікуєте вакансію чи проєкт — платформа автоматично підбере релевантні профілі)

Помічати красуЯ народився в СРСР. Моє дитинство й юність минули в пострадянській реальності: однотипні квартали, однакові будинки, стандартні квартири. Фотошпалери, ті самі книжки на полицях — Бальзак, Дюма, Жуков. Ігрові майданчики, цілі райони — все здавалося частиною одного й того ж декораційного фону, як зі «Сталкера».Це дратувало. У цій одноманітності було щось глибоко байдуже й недбале. І ще тоді, в дитинстві, я збагнув, що ненавиджу цю байдужість. Згодом зрозумів: моя кар’єра в дизайні стала своєрідним викликом їй. Дизайн здавався шляхом втечі — а водночас способом змінити реальність. У ньому було щось особливо привабливе: ідея, що світ можна зробити красивішим.Спершу я був у цьому протистоянні сам. Потім з’явилася команда, POPEL Agency. Ми працювали разом, і це відчувалося як справжня боротьба. Я бачив поганий дизайн — і злився на нього. Ненавидів навіть. Боровся з ним. Але завжди відчував, що у байдужості кількісна перевага. Вона була надиво продуктивна.У мене навіть була така вправа — «діагональний тест»: йдеш вулицею, дивишся в лівий нижній кут поля зору й повільно ведеш погляд угору праворуч. І бачиш: вицвілий газон із недопалками, розбитий тротуар, МАФ чи стихійний базар, іржавий білборд із вицвілою рекламою супермаркету. І цілий масив безликих будинків — зведених без любові, без системи, тісно стиснутих один до одного. Суцільна неоковирність. Я відчував, що ми в меншості. І тому почав займатись освітою — щоби примножити людей, яким не байдуже. Зараз я думаю про них, як про агентів краси. Втім, довго мене мотивувала й дизайнити, й навчати дизайну не так любов до краси, як злість на байдужість. На той спадок, у якому ми жили. І здавалося: якщо від цього тікаєш — значить, рухаєшся у правильному напрямку. Але така мотивація виснажувала.Якось ми говорили з Михайлом. Не згадаю точно, про що саме. Але він поділився, що має просту практику: дивитись довкола й помічати красу. Шукати те, що надихає. У кожному дні. У випадкових деталях: інтер’єр кав’ярні, форма чашки, незвичне графіті, текстура стіни, обкладинка книги. Це був наче той самий діагональний тест — тільки з іншим вектором. Не фіксувати несмак, а помічати прекрасне.І я зрозумів, що цей підхід — набагато кращий. З часом почало здаватися, що краси навколо більше. І я теж став відзначати те, що подобається. Робити внутрішні нотатки краси. Якщо я бачу цікаву обкладинку книги, текстури, інтер’єри, чи просто вечірнє небо — фотографую. Цікавий дизайн сайту — зберігаю.Цей новий орієнтир — не втеча від некраси, а рух до краси — виявився набагато теплішим. Надихаючим. І природнішим. Останні роки особливо, бо зараз помічати красу стало складніше. Але якщо ви працюєте у візуальних комунікаціях, ця вправа неймовірно корисна. Вона нагадує, що краса є. І коли ти зосереджуєшся на ній, шукаєш її, то з часом починаєш відчувати та навіть вірити — її стає більше. Може, й мої агенти краси до цього доклались?

І от зараз вже відомо, що це все — генерація. Автори її кажуть, що це творча провокація, привід поговорити про музику майбутнього. Зараз слухачі часто відзначають, що штучність музики очевидна, що в ній відчувається відсутність душі. Але це тому, що люди вже знають, що музика створена за допомоги ШІ. Якщо не знати, мабуть, багато хто й не помітить. Про це ще Харарі писав в одній зі своїх книг. Покажи людині два треки — створений людиною та згенерований ШІ і попроси розрізнити, який з них який. Не всі зрозуміють.Довго вважалось, що музика — це така індустрія, якій автоматизація не загрожує. Її береже душа. Але що не кажи, генерація вже близька до реального альбому. І це наштовхує на думку, що питання, коли ШІ зможе генерувати літературу, кіно та ігри — лише про «коли», а не про «якщо». Те саме буде і з дизайном, без сумнівів.Відрізнити твори, створені за допомогою ШІ, від тих, які роблять люди, буде дедалі складніше. Фільтр за наявністю душі тут навряд допоможе. Багато творів людей не менш бездушні.І тому осмислення епохи ШІ та співіснування з ним стає дедалі нагальнішим.

Про дизайн-систему CASESІдея створення власної дизайн-системи у нас існувала давно. Це було суто утилітарне питання. В нашій платформі є кілька сотень екранів з купою різних станів, спадних елементів та панелей. Ми створюємо продукт вже понад пʼять років, і в команді за цей час працювало багато різних дизайнерів.Якщо ми хочемо, щоб система мала цілісний вигляд, дизайн-система — це необхідність.Але створення дизайн-системи живого продукту, який вже діє, і, — як я писав вище, — має сотні екранів з різними станами, доволі складно. В нас вже існує купа правил, дизайн-прийомів, інтерфейсних принципів. І вони не всюди гармонізовані. Є місця в системі, що робились пʼять років тому, і там одні принципи, а в тих, що робились три роки назад — дещо інші.Тож ми вирішили рухатись так: не триматись надто міцно за старе, і робити нову систему, першою чергою в нових розділах. А вже згодом — гармонізувати старі. В ідеальному світі ми мали б окремий процес тут. Окрему команду, що працює з дизайн-системою. Але ми працюємо в тих умовах, які маємо. І тому дизайн-систему створює та ж команда, що робить продукт. Це з іншого боку й перевага. Ми одразу тестуємо ідеї на практиці. Одразу впроваджуємо їх в життя.Це робиться в тісному контакті дизайну та розробки. І це дуже цінно.Цікаво, що одним з перших надбань дизайн-системи стало середовище, де ми її описуємо. Виходить така собі енциклопедія продукту.Зараз ми збираємо туди всі випадки застосування компоненту, оптимізуємо їх під єдиний принцип, та фіксуємо.Останні штуки, з якими працювали: шухляди (це всі панелі, що виїздять), загальний простір інтерфейсу та темна тема.

Ми не плануємо робити CASES зосередженими виключно на компаніяхФахівці — дуже важлива частина нашої екосистеми. І однозначно, вони також будуть частиною як каталогу та рейтингу. А їхні профілі стануть набагато потужнішим інструментом ніж зараз.Звучить це, звісно, трохи по-оруелівські, — перепрошую, — але ми вже чимало знаємо про фахівців. В якому напрямку вони працюють, які мають навички (дякувати курсам), а ще купу інформації фахівці додають в резюме. Але далі буде більше. Ми впровадимо в профілі фахівців додаткові можливості. Дамо заповнювати інформацію про досвід роботи, про навчання, про їхні навички, про інструменти, з якими вони працюють. До кейсів, які ідуть в портфоліо, також буде додано багато корисної додаткової інформації — які послуги надавались, до якої галузі належить клієнт (скажімо, медицина чи фінтех), період, коли проєкт виконувався. Так само до профілів фахівців можна буде додавати нагороди та послуги, як це вже можуть робити компанії. І навчальні сертифікати (що зробить так, щоб сертифікати дійсно засвідчували компетенції).І в такий спосіб ми зможемо зробити систему ранжування фахівців відповідно до запитів, які ви маєте під час пошуку людей через каталог. Або коли шукатимете фрилансера. Або коли шукатимете людину в команду.

Готуємо найважливіше оновлення CASES з 2021 рокуВоно стосується не лише продукту — воно стосується способу, яким ринок бачить сам себе.Часто, коли ми говоримо про те, що собою являє аудиторія CASES, то називаємо такі цифри: 150 тисяч зареєстрованих особистих профілів та 2500 бізнес-профілів. Це правдиві цифри. І навіть вражаючі. Але самі по собі ці профілі — лише цифра. Цінність виникає тоді, коли вони стають частиною живої системи. І коли за кожним профілем — реальна активність.В Україні є багато талановитих команд. Але знайти їх — майже неможливо. Якщо ви не знаєте назви компанії — сайт не знайдете. Якщо не знаєте людину — її профіль загубиться серед тисяч. А алгоритми Google і соцмереж працюють не на вашу користь. В світі з такою кількістю способів заявити про себе, залишатись невидимим стало неймовірно просто. Часто на сайтах компаній важко зрозуміти, що саме вони роблять. Креатив бере гору: «ми — двигун вашого бізнесу», «творчі партнери», «ведемо в цифрову епоху». Гарно. Але неясно.Коли я думав, як розв’язати цю проблему, то ідея виникла проста — уніфікація. Зробити каталог сервісів, які б називались однаково для всіх. І зібрати інформацію про всі компанії в єдиному форматі. Щоб дати можливість клієнтам, учасникам ринку, потенційним співробітникам та аналітикам знаходити інформацію про вас в структурованому форматі. З сортуванням. З фільтрами. Це, звісно, означало, купу роботи.1. Спроєктувати каталог і профілі.2. Переконати індустрію долучитись.3. Залучити трафік, щоб каталог став корисним.У 2021 ми були близько до запуску. Але почалась війна. І цей напрям довелось поставити на паузу.Сьогодні — ми повернулись. І я відчуваю цю потребу ще гостріше. Бо війна триває, а пошук партнерів, талантів, клієнтів і виконавців став ще складнішим. Каталог має стати відповіддю.Ми ближче до запуску, ніж будь-коли. Я бачу прототип, бачу, як оживають профілі. І я знаю — це те, що потрібно. Нам, вам, усім, хто працює в креативних індустріях. Я вірю, що цей продукт вже дуже скоро стане для всіх ключовим джерелом інформації про українські креативні індустрії і зрештою — важливим інструментом їхньої витривалості, помітності та розвитку.Далі буде.