tainka

Якось подружка пожалілась, що її відкритий профіль в соц.мережах просто атакують турецькі мачо, присилають купу компліментів, зображень квіточок, сердечок ну і інколи частин свого тіла...Цей спам заважає їй працювати, бо воно пілікає постійно, а мачо не вгаває:- Пачіму ти малчіш, дарагойє??Вони писали їй всіма мовами і навіть арабською вяззю, а вона ледь не плакала, озвучуючи нам цю проблему.І не могла закрити профіль, бо ця сторінка використовувалась нею і для бізнесу.Ми з дівчатами розуміли, що це проблема і не приємно отримувати стільки уваги від незнайомих людей.Але потрібно було шукати позитив любим чином.І одна з нас несміливо сказала тоді:- Добре, що тобі пишуть справді гарні чоловіки. Он Інні взагалі якісь монстри присилають дікпііікі.. Третю сторінку міняє..- Да, все таки турецькі мачо роблять собі гарні зачіски і бороди, і пишуть яка ти прекрасна і ніжна, а не як вони тебе наг.ну.ть  р.а.к.0м...- Дякую, дівчатка, продовжуйте... - ще всхлипувала Оленка.- Ну ти можеш сама їм писати - вони будуть в шоці. Ти зламаєш їм картину світу. І це буде смішно - запропонувала я.Бачили б ви ті очі... Наступні пів-години ми написали декілька фраз і розсилали офігівшим мачам.Більшість її одразу заблокувало.Один!!!! поцікавився, чи її не зламали.Інші мабуть втратили свідомість, бо більше не писали.Ми рішили, що треба їх довести до блокування. І порадили Оленці через пару днів контрольні речення вислати.Насміялись.Більше в неї такої проблеми не було.Мусульманський світ не терпить непокори і наглості від жінок. Особливо незнайомих, які тобі наказують щось зробити і погрожують в разі невиконання.На днях зустрічалась з Оленкою - приїздила мене провідати.Каже:- Слухай, коли тебе читаю, наче й не ти пишеш, а якась доросла, свідома жінка.Ти що забула як вирішила мою проблему з повідомленнями з арабського світу?Коли в тебе буде офіс, ми з дівчатами зробимо там вивіску:"Вчу поганому недорого!" - це про тебе!!Інколи люди, що знають тебе надто довго не можуть змиритись, що ти дорослішаєш.Не вірять, що ти змінилась...Бо так і є! Люди не змінюються! ЦьомВаша #Дубровська 03.04.2026 КиївНаш тур в Стамбул зовсім скоро. Беріть зручне взуття і гарні речі для фото.Будемо розслаблятися!Програму пришлю )) 

Його оточення не прийме мене - він каже... Невже я - легенда з неймовірною кількістю нагород не гідна якогось мірняка??? Навіщо мені це все? Навіщо мені жити??І одразу сильне:- Не переживай, я зараз понию, а завтра розваляю декілька бліндажів з орками і попустить!!І я наговорювала їй повідомлення, що це він не гідний її! Він слабак, що не вміє кохати і приймати рішення. А якщо і прийняв, то постійно вагається правильно чи ні.Він не вартий її мізинця! Розповідала про королів і принцес, що одружувались, відмовляючись від трону заради кохання. Бо воно найцінніше, що є.І ніякий статус і репутація не можуть бути зруйнованими, якщо поряд кохання твого життя. А він надто мілкий, щоб відчувати такі сильні почуття і емоції.Я багато всього говорила, бо так боялась втратити її, бо люблю її - сильну і шалену, яка дарує мені дохлих орків і свої мрії.- Дякую, Дубрік!! Дякую тобі. Ти як завжди можеш швидко і якісно витягти з будь якої моральної дупи))).Завтра я для тебе вб'ю пару орків)) Запиши на свій рахунок!!Мої прекрасні Воїни - завдяки Вам я маю свій рахунок знищених нелюдів. Завдяки вам - ми тут ще живі. І навіть сподіваємось дожити до літа. Тепер в нас короткі такі запити - дожити до кінця березня..Дожити до літа... Пережити зиму тощо...Знову вона помчала їб@шити все, що лізе нас вбивати зі сторони окупанта.Знову випалюватиме в собі всі росточки мрій і життя...А я злитимусь на нього. І ще більше не зможу довіряти чоловікам...І молитимусь за неї.І коли вона трохи відійде і поклянеться, що ніколи знов не повірить цьому зраднику, він припхається до неї з букетом квітів, зі сльозами і обручкою. Приведе на позиції капелана. Цілуватиме її берці і молитиме пробачити - бо вона лише сенс його життя.Він знайде слова і доводи, щоб затьмарити її розум.Він натискатиме на всі її мозолі і спогади.Він погрожуватиме, що вб'є себе і приставлятиме до своїх грудей зброю.Він обіцятиме їй всесвіт...І...Лише від неї залежатиме, що буде далі.Чи повірить знов..Чи нарешті знайде в собі сили вийти з цих кошмарних відносин.Колись я читала про хлопця, який знущався над собаками, прив'язуючи кусманчик м'яса на мотузку..Він гладив і пестив собаню, пригощав її шматочками м'яса, а потім давав той, з мотузкою. І коли вона вже ковтнула його, тягнув за мотузку і робив їй так боляче, що вона вихаркувала всі свої нутрощі і плакала від болю.Потім не довіряла йому, але він втирався в довіру. Знову гладив, пестив кормив, щоб коли довіриться знову зробити боляче.І так безкінечно, доки собака не здихала...Потім брав собі іншу іграшку...Я не хочу такої долі для моєї подруги.Я бачила такі відносини у людей.Люди надто не цінують себе, якщо дозволяють таке робити з собою знов і знов.- Ти жорстка! - казав мені не один маніпулятор.- Я обираю себе! - відповідала я і йшла, щоб більше ніколи не повернутись.Обирайте себе, благаю. Чомусь цьому не вчать ні в школі, ні батьки...Але коли поряд той, хто вже зрадив чи вдарив - обирайте себе, благаю.І хай ми будемо недовірливі, але цілі.Бо довіряти варто лише гідним довіри.І минулі вибори це ще раз довели.#Дубровська 01.04.2024 Київ

А оце нещодавно дивилась інтерв'ю симоньянші, що в неї і син важко хворий, і сама вона лікується від раку.Уявіть жах тої орчихи, яку я фоткала??!!!Вона ж теж це інтерв'ю бачила і проводила паралелі...Раніше мої клієнти просили курорти без орків.А зараз - ніт.Бо це нелюди повинні сцятися, а не ми.Вони повинні знати, що кожна бабця, кожна дитина, кожна жінка, не кажучи вже про чоловіків - бажають їм щезнути, несуть в собі загрозу не на словах, а реальну.Вони повинні боятись виїздити за межі оркостану.- Я люблю людей - часто кажу я.І дехто продовжує в це вірити і ставити мені дивні діагнози про меншовартість, недолюбленість абощо.Кажуть, щоб я добавила в кров і ненависті, бо це гарний коктейль, що наче гарна приправа трішки підгострює життя.Я знаю, мої милі... Я знаю...Я той турагент, який завжди в курсі де нема немитих. Які курорти, готелі, країни є для відпочинку без орків.Але я й той турагент, що правильно налаштує вас не боятись робити так, щоб їм було страшно, стрьомно, не комфортно.Це легко.Особливо, якщо у вас гарна фантазія.Одна моя клієнтка розповідала, як приходила раніше на пляж, щоб зайняти місце ближче до сходів до понтону, бо в неї хворі ноги і важко далеко ходити.Але поки вона пішла випити кави, прийшли рашисти, скинули її речі на землю і зайняли лежак.Вона повернулась, побачила і дивлячись в очі одному сказала українською:- Хто ЦЕ зробив через 7 днів помре! Кто ета сдєлал УмрьОт нєлєпой смєртью в тєчєнії СЄМІ днєй... Слава Україні!!! Забрала речі і пішла.- Что ана сказала?- Что тєбє кайюк! Скапитішся за нєдєлю! Ета навєрнайє укрАінскаййа вєдьма.. Ну ти і вліп... Ідьом вип'єм! Я їх баййюсь.. В рєалє..Вони забрали манатки і боялись навіть наближатись до цих лежаків і до цієї пані.Хоча могло бути й інакше.Але вона була така зла, що змогла впевнити їх в своїй силі і перелякати.Якщо ви не відчуваєте в собі достатньо злості і сили - не повторюйте цей трюк!Продовження цієї історії було теж.Той рашист постійно попадав в різні ситуації і шкодив собі ноги.То влупиться пальцем об стуло і зіб'є ніготь до крові, то на гвіздок наступить, то коралами розсіче ступню, то риби, відчувши кров, покусали...Бо не можна лізти в Червоне море коли в тебе рана - там надто багато різних риб, яким не байдуже.Звісно він то все списував на прокльони "відьми" і накручувався все більше.І впевнена навіть боявся летіти додому.А може так напився, що вже нічого не боявся.Бо ж то в готелі рашистам підсипають в бухач дімедрол.А в Дьютіфрі вони купують не розбавлене пойло.Трішки ужастіків вам зранечку.Під вий сирени і збиття шахедів.Під новини про ніч з вибухами і евакуацію людей з потягів, бо немиті почали цілити в потяги своїми шахедами..З першого квітня трішки "підросте" ціна на тури, але це все ще буде раннє бронювання.Тому покваптесь, якщо вирішили відпочити влітку.Бо можна сплатити лише 30% вартості.І не переживати потім, що ціна підросте.Підросте лише на курс.Але зафіксується у валюті.Цьом.Ваша #Дубровська.Я так люблю людей )))Але не всіх і не завжди.Ну ви зрозуміли )))29.03.2026 Київ

Мені сниться, що я розмальовую білу чашку красивими квітами.Трохи схоже на Петриківський розпис, але не так.Я малюю і мені подобається це робити, а думки, як завжди линуть за небокрай про все.І перед очима, як в кіно ВІН, приходить в гості, скидає військову теплу куртку прямо на підлогу і просить напитись.А я наливаю воду в ЦЮ чашку...І вода сяє у вранішніх променях сонця, пускає сонячні зайчики мені на пальці.І вони такі гарні - довгі, тонкі, з красивим манікюром і обручкою з крапельками діамантів....А ось вона - моя подруга, більше ніж сестра.З довжелезною косою, трохи насмішкуватим поглядом:- Дубррровська!! І тут квіточки!!! Нема в тебе норррмальної чашки без дівочих приколів?А я питаю:- Хочеш молока? В мене свіже!І сама собі думаю:- Де я взяла те молоко... Але знаю, що є.А ось мій сусід - він ніколи не впізнає мене, а його собака з такою ніжністю завжди вітається зі мною і підставляє свою світлу і теплу голову під обнімашки.Золотистий ретрівер - моя мрія з фільмів.Сусід кричить на мене, що квіти не политі під вікном, а я розмальовую посуд, а могла б....А пес лиже руки, як завжди, коли мене бачить, наче вибачається за свого господаря.Я ставлю чашку з кавою на стіл і йду суворо сказати йому, що на мене не можна кричати.Але бачу, що замість нього стоять люди..Наші патріоти, що ходили на мітинги проти зрадників, і підтримували військових у судах.В них на плечах прапори.В однієї жінки віночок на голові, в інших хустки і якісь буси вплетені в коси і/або на лобі.- Тань.. Перемога!!! - каже пані Любомира.Вона вдягла свою улюблену зелену сукню, яку вдягала на свій день народження.І мені так хочеться вірити, що війна закінчилась і ми перемогли..Але я уточнюю, бо боюсь зрадіти не тій новині:- Яка перемога? Хто переміг? Думаю собі, що може відпустили нарешті всіх військових, яких тримали за гратами...А може перестали погрожувати відібрати ліцензію в Кості Глоби - адвоката, що захищає військових і стоїть кісткою в горлі влади.А може знову посадили беркутів, яких зелена влада цинічно випустила на волю...А може все ж таки СПРАВЖНЯ НАША ПЕРЕМОГА????- В тебе є вода? - питає пані Олена, голосна і яскрава.І я думаю, як гарно їй буде пити воду з моєї розквітчаної чашки.І ллю прозору воду.І думаю, що ж вони мали на увазі.І чому інші мовчать?За вікном чую кроки - наче крокує велике військо парадом.- Слава расіі!! - хтось надривно кричить.А у відповідь коротка кулеметна черга і спокійна відповідь:- Героям слава, довбень. Спи..- Яка перемога?? - знову перепитую я, аж голос пропадає від передчуття і страху.- Наша ПЕРЕМОГА! НАША!!! Нема більше срусії!! НЕМА!!!Мені віддають мою чашку і я ставлю її на поличку біля дзеркала.Але руки тремтять і вона падає і розлітається на мільйон уламків з квітами.- На щастя!! - кричить хтось і підбирає собі квітку.- На щастя! - повторюють люди і дивуються, що квіти не потрощились...Збирають і крутять в пальцях..А там далі в темному коридорі стоїть мій дідусь.Дуже погано виглядає, і щось хоче сказати...Мені потрібно підійти до нього і забрати його звідси.Чому він сам?Що з ним?Бачу більмо на очах, висунутий язик, гримасу болю...Треба пройти через всіх цих людей.Я йду!!- Він помер. Я сама його поховала - кажу собі коли прокинулась...Дуже рано і вся кімната залита ранковим сонечком.Стіни рожеві, стеля рожева і моя постіль теж.Я виставляю руки на сонце і на стіні одразу виникають тіні.І можна робити зайчиків, ворона, вовка...- Жаль що я не вмію малювати... - думаю собі..І п"ю ліки, щоб не боліло.І не снилось стільки всього...Хочеться хороших новин.Не з телемарафону, а справжніх.І щоб країни нелюдів не існувало.Думаєте це можливо?#Дубровська 25.03.2026 Київ

Я фоткала кріплення на каретах у вигляді голів левів, орлів і т.д.Мені подобалась оця страшенна розкіш, якою аж захлинались деякі екземпляри, але розуміла що для себе б обрала щось не вичурне, але з ідеальними лініями.Нажаль аудіогід в цьому музеї при Шонбруні є лише англійською, французською, німецькою і лаптестанською.Я б з радістю наговорила нашою.Це важливо.Моя Оксаночка, яку знаю ще з Авалю, присвятила мені цей день і ми говорили і про карети, і про замок, і про квартири, які здаються прямо в палаці на верхніх поверхах (там були раніше кімнати прислуги, а зараз комунальні квартири, і можна дивитись як у вікнах ходять люди, смажать щось на пательні чи цілують дружину. Звісно все видно, бо тут не прийнято ховатись за шторами)А інша Оксаночка теж з Києва і Полтави, що зараз живе у Відні, подарувала мені безкоштовне відвідування палацу, віддавши свій квиток від мера Відня для українців.Попереду в мене дні мовчання.Збираюсь на пару днів зникнути.Але потім знову буду з вами.Тому не перемикайтесь.І думайте про хороше.Це допомагає структурувати навколишнє середовище на світлу сторону.Хоча.. Дивлюсь новини і розумію, що спокою не буде, доки на світі існує мордор і зелена пліснява.І як би ми не настроювались на хороше, хорошою буде лише Перемога і помста.Бо не можливо пробачати все, що наробили нелюди.Та й не варто, якщо не хочеш повторення!Дякую всім моїм дівчатам-Берегиням!І тим про кого розповіла і тим, про кого промовчала, бо надто великий вийшов би текст.Але ви в мене в серці.Одна знайома розповіла, що в Києві з'явилась послуга "доколихати" людину, в якої з різних життєвих обставин нема сил, ресурсу чи жаги до життя.Там дорослого пеленають і колихають в прямому сенсі цього слова, обійнявши і притиснувши до грудей.Ця "процедура" звісно коштує грошей, але користується популярністю.Думаю, це гарна ідея.Хоча не відчуваю, що мені це потрібно, та знаю людей, які прямо загорілись можливістю "доколихати" своє дитинство чи юність.Ви знали про таке?Скористались би такою можливістю? Люблю читати ваші коменти, хоча й не маю можливості відповідати на кожен.Гарного всім дня і лише добрих новин!Обняла, поколихала #Дубровська 24.03.2026 Київ

Виписую людям страховки - на кордонах, особливо польському почали все частіше перевіряти чи є.Знайому висадили з потяга, бо виписати страховку можна лише на завтра.Її не можливо оформити день в день.Тепер вона навчена, бо могла заплатити 1 євро в день за страхування і не мала б проблем.А так не зекономила, бо влетіла на авіаквитки, які вже не повернеш, на рейс вона не встигла.Виписую хороші, але завжди питаю: вам найдешевшу чи хорошу?Бо вартість майже не відрізняється (для тих, кому за 62 дуже відрізняється), а захист буде чесний.Я просто розумію, що люди в безпеці розслабляються.І дуже часто після розслаблення і відчуття спокою починають хворіти.І от тут страховка дуже помічна.Бо кожен візит до лікаря за кордоном коштує нормальних грошей.А коли це серйозна проблема - то не кожному по кишені її вирішення.І краще це покласти на страхову.Вся хата пахне мімозою.Вона дурманить мозок і викликає неконтрольовані посмішки.Я так люблю квіти.- І сало!! - завжди дописує мені подружка, щоб трішки підколоти.- І сало!! - погоджуюсь я.А ви що любите? І що запланували здійснити весною?Бо в Кропивницькому в дендропарку в квітні завжди красиво - 300 тисяч тюльпанів на любий смак піднімають настрій і віру в Перемогу.Бо коли бачиш стільки квітів - не віриться, що нелюди зможуть нас завоювати.А в мене завжди думка про те насіння в кишеньці, яке ми радили оркам брати з собою."А ти сій квітиНавіть якщо завтра кінець світу"... (с)Наші ЗСУ сіють квіти і роблять для них добрива!Боже, бережи кожного нашого Воїна і допоможи їм в кожній справі проти нелюдів на благо рідної Землі!#Дубровська 22.03.2026 КиївПоставлю фото з подушкою з Віброкафе на Подолі )))

Бажаю нам тихих ночей і днів.І щоб наш президент менше ляпав язиком, розуміючи, що кожне слово несе наслідки.От Іран наполошився, що Україна допомагатиме збивати дрони.. Погрожує нам ракетами..На кордоні з Польщею наших людей кошмарять і доооовго пропускають через кордон..Ну а Угорщина - то взагалі...Наш нестримний настроїв проти нас навіть тих, хто завжди нас підтримував і хотів змінити владу...Вчора був суд над розвідником Червінським.І судді знову не захотіли знімати нічний домашній арешт розвіднику, хоча реально розуміють, що у військовий час він міг би виконувати крутезні завдання і боронити нас від ворога.А потім...Потім було знущання ТЦК над колишнім політичним в'язнем Володимиром Балухом, що не дивлячись на біль завжди приходить підтримувати військових у суді.Я колись плакала, коли Володя розповідав, як орки стрибали по його черепу підбитими залізом "сапогами", вчора наші ТЦК в Шевченківському відділі поліції повторили це в КИЄВІ!!!Забравши Балуха після суду над Червінським і піддавши тортурам..Я в шоці, чесно.Мій офігіватор давно зламався.І я не знаю як це все вирулити.Бо ми летимо в прірву.Сьогодні я купила гілочки мімози - такої ніжної, ароматної, пухнастої...Я пам"ятаю як багато дерев мімози на Мальті, у Франції, Італії..Мені б дуже хотілось мати у дворі таке красиве дерево.Кажуть ці пухнастики, якщо навіть опадають - можна добавляти в чай.І це корисно.Не пробувала..Але винесла ялинку щоб замість неї поставити в вази гілочки весни.І в хаті запахло весною!І завтра, коли прокинеться сонечко, і заллє мою хату рожевим світлом, мімоза буде чарівно відкидати тіні на стіну і меблі.А я прокинусь щоб це побачити.Бо я так люблю світанки.Мене просили закінчувати тексти лише добрими словами і розповідями.Я стараюсь.Бо всім нам не легко.І не потрібно "добивати" морально, тих, хто і так тримається з усіх своїх сил.Переможемо!!Навіть, якщо в це так мало віриться.І вичистимо зелену плісняву, що заважає цьому як може.А може вона багато!#Дубровська 20.03.2026 Київ

- Я атпісивайюсь!! - вкотре пише мені якийсь невідомий аккаунт - Ви пастійно пишете Я, Я, я!!!А нада пісать "МИ!"Не прям я ридаю від таких повідомлень, лише дивуюсь навіщо повідомляти? Невже не можна зробити це мовчки?Чи людина думає, що я буду бігти за нею (волосся назад) і просити повернутись??Ми не дерева - ми можемо змінювати і свою дисклокацію, і оточення, і обирати те, що вважаємо ліпшим для себе чи своєї родини.Мені смішно, коли мені намагаються вказувати як мені жити, писати, говорити.Але люди дозволяють собі це.Завтра я буду брати участь в першому своєму квізі..Ніколи не була, трохи переживала, а подруга скинула скрін, де вона написала команді, що буде новий член (боже, я новий член команди - звучить?)))А вони відповіли, що ніколи новачки не заважали їм нормально позоритись на квізах ))І на душі стало світліше.Бо розумієш, що мабуть нормальні люди там, раз не бояться позоритись і не заморочуються тим, що насправді не так і важливо в житті.Так що тримайте кулаки.Позоритись я вмію ))Тихої ночі всім.І лише добрих новин.Цьом#Дубровська 18.03.2026 КиївФото з Відня, бо ж їх багато...

Я йшла по Відню зі своєю подругою і слухала як вона постійно ходить до психолога, обговорювати всі свої проблеми і образи.Як той психолог почувши її стан рекомендує їй безкоштовно відпочити в санаторії і підлікувати нерви.21 день за рахунок Австрії.Як питає, чи вона зустрічається з кимось чи живе і хотіла б може разом?Моя Оля здивована - як так?Каже, що зустрічається з хлопцем.- То хай зайде до мене! - каже лікар - Випишу і йому разом з вами відпочинок.Він теж несе цей тягар вашого стану...Оля говорить з хлопцем, той йде до лікаря і розповідає свої проблеми з минулим шлюбом, на роботі, і звісно як він переживає за стан своєї дівчини з України.І йому дають аж 40 днів відпочинку але в іншому санаторії.Він розгублений - як так?Телефонує, щоб все переграти.Бо йому потрібно разом, а не окремо.Пише, дзвонить, міняє свої 40 днів на 21 разом з коханою і вони відпочивають, насолоджуються неочікуваною відпусткою, яку їм вимушені були дати, бо в ЄС розуміють, що в такому стані працювати не можна.І по закону там передбачено до 6 місяців (в деяких країнах) відпустки по "депресії".Уявіть...Я це все слухаю і звісно проводжу паралелі...Я знаю безліч людей, яким необхідна відпустка, але вони її не отримають.А як і отримають, то витратять на госпіталі, де сидітимуть, о ні, СТОЯТИМУТЬ в безкінечних чергах.І їх постійно посилатимуть з кабінету в кабінет.Бо всі виснажені.І нема спеціалістів - наша влада зробила все, щоб максимум лікарів втратити.І в них буде відчуття, що вони нікому не потрібні, і всі просто знущаються.І цей світ гуляє, в той час, доки наші Воїни стоять на смерть, стримуючи ворога...Я знаю тих, кому необхідна психологічна допомога і відпочинок, але вони бояться навіть мріяти про таке.Хоча саме мрії допомагають не поїхати дахом і жити...Бо якщо немає мрій, то немає і сенсу продовжувати боротися, терпіти, шукати вихід...Мені так хочеться, щоб всі могли відпочивати, бути в безпеці завжди, мати свій дім і не боятись ні ночей, ні вибухів, ні новин.Мені так хочеться, щоб ми знову стали не поплавлені війною, а щасливими тим щастям, яке може бути лише в стабільності, гідності, достатку і безпеці.Іноземці не розуміють, як ми то все витримуємо.Не розуміють як можна не зійти з розуму від всього, що переживає кожен з нас.Вони намагаються нас лікувати, але самі впадають в депресію коли ми розкриваємо навіть не 1 відсоток пережитого, а 1 тисячну від відсотку...Мої подруги воюють, волонтерять, пояснюють дітям, чому тато не з ними, а на війні.Мої друзі ховають побратимів, дітей, доглядають за батьками, які не витримали цієї страшної реальності...Я не впевнена, що стала б ходити до психолога в мирному житті, бо якось все мене влаштовувало і я вміла з усім справлятись сама..Мені шкода, що зараз люди намагаються призначити психологом мене чи море..Бо не вигрібають...Надто страшне сьогодення реалізовують нам орки.А ми все одно продовжуємо жити, боротись, кохати і мріяти.Ми неймовірно сильна і цільна нація.Століттями нас намагались скорити, зламати, стерти, але ми є, наша мова є, наші пісні, казки, вишиванки, історія лишилася.Ми існуємо, навіть зараз, коли огроменна по території і населенню гідра щодня і щоночі валить по нас ракетами, дронами, штурмами.Ми й досі є.Злі, невиспані, стомлені, гарячі, ніжні, сильні і слабкі водночас, ми робимо неможливе.Кожен, як та мураха - хто донатить, хто боронить, хто кричить на весь світ, для того, щоб нам допомогли...Ми є.Ми будемо.Ми ПЕРЕМОЖЕМО.Боляче і не скоро, змінившись назавжди...Ми зробимо це - і пекло повернеться під землю.Звідки вилізло...І наші діти та онуки навчаться в нас цінувати кожну мить життя.І ніколи не пробачати ворогів України.І буде син, і буде мати, і будуть люди на Землі... (с)#Дубровська 17.03.2026 Київ

Одна дівчина розповіла, що при розлученні чоловік забрав в неї те, чим жила - колекцію сукулентів і кактусів.І я пообіцяла віддати свій огроменний кактус - красунчик, якого виростила ще з Авалю.Йому вже більше 20 років і він шикарний.- Тільки я на Лівому березі..- Я теж!На обміні і частуванні мені постійно хотілось щоб максимальна кількість речей чи смаколиків дісталась іншим дівчатам.І я вирішила що просто "поп'ю водички" і побуду поряд.Але так не працює!Мені налили і вина, і дали шмат куріпочки, а потім одна пані каже:- Таню, ось вам цукерка! Беріть! Я на автоматі беру і бачу, що забрала останню з коробки.І починаю її пропонувати всім.Але навіть дитина відмовилась - сказала, що всіх пригостили вже.А я так розраховувала на дитину )))І тут мама дівчинки каже:- Це просто моя мама ваша фанатка! Вона на вас підписана і завжди розповідає, що ви там написали! Тому це шоколадне сердечко вам по праву!- Дяяяякую!! ))) Візьму до кави. Згадаю цей день ще раз.Йшла по залитому сонцем Києву і дивилась який же він прекрасний!Крутіший ніж Відень, Стамбул, і всі міста світу...Бо рідний, коханий, наш!Сфотографувала будинок біля Хрещатику - розцяцькований ліпше віденьских.Люблю ходити і дивитись вгору. А ви?Потім подружка написала:- Ти що ходила на обмін? Я думала ти ще за кордоном. Не пішла, бо не було з ким.- Ні, я в Києві. Думаю про те, що звикла бути сама.Йти сама.Планувати своє життя, роботу і відпочинок сама.Радію, коли є компанія.Але й коли нема - мені комфортно.Пам'ятаю як відкривала для клієнтів можливість подорожей на самоті і як мені потім дякували всі.Бо це окремий кайф ні під кого не підлаштовуватись, не говорити, якщо не хочеш, робити чи йти/їхати коли і куди хочеш, щось куштувати і думати чи тобі подобається, насолоджуватись кожною миттю...В таких подорожах нарешті можна прийняти важливі рішення, бо нема інших поглядів, досвідів і знань.І ти в першу чергу думаєш про себе і наслідки.І розумієш чим готова жертвувати і поступитись, а де навпаки не варто.Зараз в мене чомусь геть мало сил.Прийшла з обміну, трішки попрацювала і заснула.Я тепер постійно хочу спати і мовчати.А стільки всього потрібно зробити...Приїхала додому, проходжу повз квітковий магазин і аж спинилась - там так запаморочливо пахне трояндами!!!- Які це троянди так розкішно пахнуть? - питаю в продавчині.- Не знаю.. - каже вона. - В нас майже всі зараз ароматні!Але ж ви навіть не заходили до нас. Невже так чутно аж на вулицю?- Так.. Реально пахне навіть за декілька метрів від магазинчика. У вас же двері відкриті. Я аж спинилась - так люблю цей аромат.Пообіцяла повернутись за квітами і заснула..Не маю сил.А ще ж треба жолуді посадити.Весна.Не дарма ж я їх з Відня привезла!І до батьків хочу вибратись.Скучила безмежно.І купу зустрічей попереносила на весну.І вже пора.А ще ніяк не винесу свою ялинку )) Купила перед Різдвом букет з ялинкових гілочок і не прикрашала. Просто поставила у кімнаті.Так вони й стоять..І досі пахнуть мені.Я мабуть буду сама пізня на районі, хто винесе ялинку ))Здивую сусідів.Знову пишу ні про що.Одна подруга з минулого постійно докоряла мені, що я пишу ні про що і фото некрасиві ставлю.І нарешті самозабанилась.І так добре стало.Помила на балконі 3 вікна.А ще 12 чекає - балкон в мене довгий..І все одно і в хаті і на душі світліше.Але це й тому, що я не змогла встановити сітки від комарів - бо з такими лютими морозами, як були цей рік, від сіток повідпадали ручки-тримачі..І треба десь купувати то нове... І шукати хто прикрутить...Дякую всім хто поряд.Потім похвастаюсь обновочками з обміну.В цей раз і мені пощастило щось звідти принести.Бо часто буває, що я лише віддаю.І не встигаю брати.Цьом#Дубровська15.03.2026 Київ