Коли я їду у відрядження більшість людей радить мені "гарно відпочити" і я завжди подумки сміюсь над цим побажанням, бо наші відрядження, хоч і проходять біля моря, не про відпочинок геть. Хоча ми й намагаємось робити гарні фото, наче встигли й відпочити. Але це надзусилля. Бо ти йдеш дивитись кілометри готелів, під сонцем чи дощем, поряд море, коктейлі, люди в купальниках. Дивляться на тебе і твою групу турагентів і не можуть зрозуміти, що ці дивні люди тут забули? Чому вони все фотографують замість того, щоб робити селфі, купатись, строїти палаци на піску або посміхатись аніматорам. І коли ти вже геть без сил маєш 5 хвилин перепочинку, доки приїде автобус, перевезти вас в інший готель ти хочеш одразу все:заснути, попити води чи кави, вмитись, попісяти, полежати/посидіти, щоб тебе ніхто не чіпав і навіть не говорив до тебе. Але встаєш і йдеш робити фото - щасливі і чудові. Щоб в тебе лишились добрі спогади про цей тур. І щоб в інших прокинулось бажання подорожувати. Готелі дійсно в більшості класні. Або ми змінились. Бо наприклад сьогодні ми дивились готель, який колись мене зовсім не вразив. І я багато років не продавала його. А він змінювався. Міняв назви, власників, працівників, сервіс, харчування, територію. Сьогодні я не дуже й хотіла дивитись його, але... Він сподобався мені набагато більше ніж колись. І ще... Виявилось, що в цей готель запросто можна відправляти дівчат, що хотіли б познайомитись з чоловіком. Бо їх тут набагато більше ніж жінок. І досить гарні.(Потім я дізналась, що зараз проходить певна подія за участю Президента Туреччини в Белеку, тому в більшості готелів поряд й живуть ці чоловіки і їх охорона). Але висновки про готель теж зробила не дарма. Мій аналітичний розум баче те, що інші випустили з виду. Ще я дуже люблю готелі де смачно можна поїсти. Тому намагаюсь завжди зайти і подивитись чим годують і спитати чи смачно. Бо навіть найпрекрасніші продукти можуть бути кепсько приготовані. І є готелі де неймовірно гарна подача, а їсти не смачно. А є - навпаки. Все таки хочеться балансу краси і смаку, та якщо вибирати, оберу смак. А красу організую на тарілці собі. Зараз в Туреччині сезон полуниці. Море ще холодне. Та я помітила, що коли в нас холодна зима (а в нас була просто нереально холоднюща), то і в Туреччині море прогрівається досить довго - не знаю як це пов"язано, але завжди сходиться. А коли в нас тепло, то і в Туреччині прогріте море навіть в не сезон. Сьогодні ми переїхали з Белеку до Кемеру. В готель, що лише перший день як відкрився. І наші організатори, не дивлячись на те, що в нас був довгий день огляду готелів і переїзд в інше місто, вирішили зробити вечірку. Вони дуже намагаються зробити все, щоб ми не лише попрацювали, але й відпочили, та переключились. Вдень це не виходить, бо то до нас приїздять отельєри, то ми до них їдемо дивитись готелі, а вночі ми такі стомлені, що наче й нема сил нікуди йти. Але це теж робота. Гоцати на вечірках, щоб туристи, що відпочивають в готелі думали що там живе багато людей, і їм буде весело. Турагенти відпрацьовують ще й так. Я інколи думаю:- Господи, ну куди нам ще й танцювати... Ми ж такі стомлені і замучені роботою.. А потім починається українська і іноземна музика... І ти такий трішки піддьоргуєш ногою, потім пальцем руки, потім плечем, попою, спиною і.... Потім ти вже несешся в танці, наче й не обіцяв собі, що "три хвилини і все" (с). Я так любила танцювати... Завжди... І зараз люблю. Перед самим повномасштабним втогрненням я була в Хургаді в рекламнику. Не хотіла їхати, боялась, що почнеться більша війна. Всі боялись і все одно вговорили мене їхати. Малий хотів щоб я була в безпеці, якщо що. Сподівався, що не зможу повернутись. Я, знаючи як рашисти прив'язані до дат, думала, що це буле 23 лютого, бо вони ж святкують кров"ю. І коли 23 закінчувалось, аж видихнула... І в нас було вручення дипломів в рекламнику. Я вдягла жовту вишиванку з червоними квітами і танцювала тоді... А група російських турагентів нас знімали  на відео і один голосно коментував:- Ані нє знают, что завтра іх гарада будут гарєть ат ракєт.