У мене багато пляшечок із мильними бульбашками. Я навчаю дітей парасимпатичному диханню. ми вчимось видихати страхи. Дихати повільно, уважно. Видихати обережно, щоб створити найбільшу бульбашку. Фокусуватись так, щоб очима ловити її політ. Я дарувала коробочки з бульбашками дорослим студентам, щоб поміщались у сумочку. І щоб серед робочого дня можна було дати собі дозвіл «випустити пару», оживити свою внутрішню дитину, буквально- подихати. У нашому селі зараз мало дітей. Але іноді мильні бульбашки залітають до нас у двір. І це завжди, як диво. Сьогодні ми говорили з дорослою знайомою про те, що це чудова метафора. Кожна наша дія, думка, втілення, як мильна бульбашка. Ти "видихаєш" із себе цілий світ. Вони зникають, але залишають по собі присмак радості. Я сьогодні буквально уявляла собі силу, яка видуває світи. І знайшла таку картинку. Нехай усі наші світи живуть стільки, скільки нам важливо. І залишають по собі відчуття дива. Бо ми - і є дивоДоброї безпечної ночі ❤️ #роздуми@stijkist Світлана Ройз