Статистика telegram channel - @staskoroliov

Мистецтво уникання маленьких аксолотлів«Я маленький аксолотль, я ледь стримую нудоту, я не хочу на роботу» – пищить яскрава артистка-відеографка Весна в моїх навушниках під сюреалістичний гіперпоповий реггетон, і в голові крутиться єдина думка – «Господи, що це, для кого і навіщо? Який ще нахуй аксолотль?». На щастя (або на жаль), у цієї пісні мемний потенціал, і вже можна уявити орди зумерів на чолі з Юлією Ткачук з проєкту «Артилерія», які понуро спускаються в метро на зміни в свої кав’ярні, сумним хором наспівуючи ці рядки. Ця грайлива пісенька на злобу дня, на жаль, не веде до бунту проти корпорацій, безпорадних работодавців та соціально-економічного устрою світу як такого, і тільки підкреслює безсенсовність існування маленьких аксолотлів, приречених на корпоративне рабство, висміює їхню депресію і змушує викидатись з вікна від відчаю. Що, в принципі, і непогано, бо чим більше самовбиць – тим менше самовбиць, а оскільки самовбивство є гріх, то воно, виходить, богоугодне діло, а Весна – пастир та пророк химерних часів.На другій пісні «Мистецтво уникання» Весна продовжує гіперболізовувати та оцифровувати поп і рок і співати про роботу як мистецтво уникання власного життя та втрати себе як особистості в робочих процесах, що є дійсно влучним потраплянням в нерв сучасного світу. Мемного потенціалу в цій пісні, на щастя (або жаль), немає, бо вона вже не висміює бідолашних створінь, а розповідає про жахливий zeitgest, в якому ми всі як величні особистості та суспільство опинилися, замінивши глибину, радість та щирість спілкування і, власне, життя, на смол-токи, нетворкінг, органайзери і коворкінги. Весні можна тільки побажати, щоб робота не додовбала її ж саму до стану ліричних героїнь, від персони яких вона співає, нарешті скинути з себе ланцюги фрілансів, дедлайнів та інших потворних термінів, і робити те, що хочеться, бодай що на такому контенті вона собі холодильник не наповне (а жаль!). А якщо Весна вже і робить все, що заманеться, і є вільною від корпоративного рабства атлантесою, то хочеться побажати їй більше музичної різноманітності, адже на трьох нотах і з цим перекомпресованим цифровим саундом її пісні звучать як саундтрек до Microsoft Excel. Що, мабуть, і було заплановано для того, щоб ми, раби айфонів та майкрософтів, відчули себе не живими істотами, а бездушними цифрами в одноманітних таблицях, в яких ми кожного дня копирсаємося. Підіть погуляйте на вулицю, набухайтеся, подеріться з кимось, дозвольте собі чогось справжнього. Заради мистецтва.Текст: Честер ТонСЛУХАТИ «мистецтво уникання» від vesnavoseny

ВІДКРИТЕ ІНТЕРВ'Ю З ГУРТОМ YUKO❤️‍🔥Чотири роки вони були "перспективним молодим гуртом", а ще за шість стали "гуртом, на якому виросло покоління"!За два дні до першого сольного концерту за шість років Юля Юріна та Стас Корольов a.k.a. YUKO зберуться разом, щоб разом із авторкою Artилерії Юлією Ткачук (мною) поговорити про свій реюніон до 10-річчя гурту, а також — відповісти на провокаційні (та не дуже) питання юкерів!Приходь 11 березня у Squat17b — історичне місце, що колись вперше возз'єднало Yuko ще на благодійному стрімі (if you know — you know)!Цього разу ціль теж благодійна — збираємо на поточні потреби ГУР Line-up:— Відкрите інтерв'ю Юлі Ткачук з Юлею Юріною та Стасом Корольовим— Q&A з відвідувачами та автограф-сесіяЧекаємо вас!📍 Локація: Squat 17b, вул. Терещенківська, 17б📅 Дата: 11.03 (19:00)🎟 Вхід за попередьою реєстрацією, та донатом, на місці. Збираємо на поточні потреби ГУР Під час події буде проводитись запис, тож просимо не запізнюватись📍Зверніть увагу, що неповнолітні можуть перебувати на події тільки у супроводі батьків або офіційних опікунів

Знову ж таки це очевидні речі, але знову ж таки очевидні речі треба повторювати. Планування — база. Я на днях розкреслив альбом на квартали, почав розставляти заплановані події — і одразу інші справи почали отримувати чіткіші обриси, дати, а з цим почало приходити розуміння, що оце от переноситься на місяць, бо не вигрібем, що оце треба закінчити до такого-то числа, бо треба починати наступне. А от, наприклад, по репах по Юко вже треба узгодитись по часу з командою. Узгодився — а вийшло не так, як прикидував, знову коригування. А потім такий дивишся на цей розкреслений квартальний план — і якось все зрозуміло стає. І рухатись по цьому плану стає не просто безпечно і не тривожно, а ще й азарт з'являється. А вчора разом з Анастасією Пустовою зробили стратегічну сесію на рік з однією великою ціллю в листопаді наступного року. Сука, тепер це все треба оцифрувати і зафіксувати. Але аж жити хочеться після всього цього. Бо є якась ясність. Хочеться тепер на всю стіну заєбашити таймлайн на рік.

В кінці подкасту було питання про 5 пісень, що вас сформували. Це складно, але дуже цікаво. Хочу продублювати тут свої 5 пісень разом з посиланнями:1. Sigur Ros — Popplagið (і окремо лайв з Рейкʼявіку, який я показував своєму джазовому складу за пару місяців до Цифрового Утікача в Бельєтажі 2023, – це дуже яскравий приклад того, як можна нагнітати і нагнітати в крупній формі і як це виправдано в результаті, якщо все зробити правильно)2. Yes — Close To The Edge (і окремо також лайв, бо дивитися, як це грається наживо, це окреме задоволення) – я послухав це в достатньо пізньому віці і був вражений дуже глибоко. І досі.3. Radiohead — Paranoid Android4. Queen — Who Wants To Live Forever5. Bo Burnham / Бах – тут було відповідально і замість трека я назвав двох артистів/композиторів, але постфактум поняв, що насправді пʼятим треком мав би бути:Don Davis — Niobe's Run (дослухайте до 1:54), а насправді будь-яка композиція з OST до третьої Матриці. Ця музика спричинила на мене колосальний вплив. R2:ЦУ саме такий – в першу чергу я про те, що додалось після відходу хлопців, – через дона Девіса. Мідний квартет на Брейві – через Дона Девіса.І ще раз акцентую. Це не "кращі 5 пісень" на мою думку. Це саме те, що найбільше повпливало. Давайте тепер ваші 5.

Окей, поїхали далі. ЗМІНА СЕТІНГУ / ОБМЕЖЕННЯ Якщо ви працюєте вдома і маєте облаштований воркплейс, часто він може диктувати вам, що робити. В моєму випадку я фокусуюсь на продакшні, від чого страждають інші напрямки роботи, бо мій воркплейс підлаштований під прод: дисплей, монітори, міді-клавіатура, дрампед, карта, синтезатор, гітари поруч на стіні. Взагалі не допомагає писати тексти пісень, наприклад. Що я зробив (і періодично стараюсь робити) – я виїхав в інше місто, туди, де в мене немає цього воркплейсу. По-перше, нове місто - це інстантлі їжа для мозку. Це нова інформація, це переміщення в просторі, це змінні умови. Мій мозок від початку поїздки знаходиться в суцільній ейфорії – стільки всього! Потяг, вокзал, трамвай, інше місто, розмови з Сергієм, в якого я живу, інша їжа зрештою – повністю інший побут і рутина. Вже вранці ще до виходу з потягу в мене написались декілька рядків в пісню, бо діватись нема куди, це не класична відпустка, справи є. Ось ти й намагаєшся бути корисним. А без свого робочого компа, ти працюєш головою. Ти ходиш і слухаєш матеріал. Думаєш про концепції, про СММ, про стратегію. Займаєшся операційною роботою. Тобто дістаєш як раз оті справи, які кочували з одного тижневого списку тасків до іншого. Іноді місяцями. Мозок виривається зі стандартних умов і розпорядку дня і освіжається таким чином. І це дуже хороше рішення для ситуації, коли ти застряг в зручному розкладі. І повернутися назад вже дуже хочеться. І я знаю, що по поверненню буде потужний заряд продуктивності. Бо поки тебе немає вдома, ти все сильніше знову починаєш цінувати те, як класно мати цей воркплейс, як добре він облаштований. Суцільні перемоги насправді. Тому я практикую і раджу тим, хто має схоже до мого життя, воркейшни в інші міста. І тому я завжди шукаю людей, кому треба, наприклад, погодувати декілька днів або тиждень тваринок у приватному домі. І чим більше обмежень пропонує цей воркейшн, тим креативніше буде мозок застосовувати свої ресурси і тим свіжішим ти повернешся назад.

https://open.spotify.com/track/76xiXjnCPC9nGoRKKq0yGdВ барабанах в цій пісні (в другому куплеті) помилявся і не міг довго розібратись кожен з усіх барабанників, хто в YUKO грав (ем... всі два?))) включно з тим, хто записав ці барабани. Послухав щойно цю пісню на предмет чекнути, чи реально її зіграти на концерті, враховуючи, що вона наполовину руснява, і поняв, що саме на ній я оформив свій метод роботи з живими барабанами, який застосував потім в волнах, н е й р о п л а с т и ч н о с т і всьому R2:ЦУ — коли ти збираєш мейн партію барабанів з величезної кількості вільних, майже імпровізаційних барабанних тейків, обираючи без ліміту все саме смачне хай і поломане, а потім під це підлаштовуєш басову партію і все-все аранжування. Методологія - така класна річ. Вона буквально визначає, яким шляхом піде пісня, якою буде вона. А то й весь альбом, коли ти визначаєш метод до того, як починаєш робити цей альбом. Дуже люблю тримати методологію в фокусі. Свідомо експлуатувати певний метод. Свідомо його ігнорувати. І свідомо спонукати його до еволюції. Я насправді дуже обережно повертаюсь до переслуховування YUKO, бо воно мене дуже сильно таращить. Ну я в своїй голові маю певний образ цієї музики, а потім як вмикну, а воно завжди, майже завжди відчутно краще!)) плюс я зараз можу ретроспективно зрозуміти, що і як працює - це занадто багато інформації, тому я це роблю дозовано. Але по мірі підготовки до концертів доведеться слухати все частіше. Так от, в Sorry таакий класний інструментал!!

Вітаю, прекрасні люди, що слідкують за подіями в проєкті Стас Корольов, а також в житті мене як артиста, музиканта і людини!Ми вчора з Весною провели спонтанний мітінг з планами на майбутні 2 роки. Бо тут в закуліссі несеться більше, ніж ви думаєте, а назовні видно тільки мої концерти з Виставкою Дисторшн. І це все треба було розкласти по часу. Тож. Я як Стас Корольов маю намір дещо пропасти. Так, знову. В першу чергу через те, що всі синглові історії, які я готував в останні місяці, мені не подобаються в якості синглових історій. Я знаю, що в рамках великого релізу воно буде працювати краще. І взагалі я дуже хочу спочатку випускати музику, а потім її виконувати. Як це було з О_х. Тому я поки залишу в продакшні цей матеріал, який світив на фестах цього літа. Але, можливо, щось сайдове колаборативне типу як Твій голос, станеться. А також будуть прояви в інших проєктах, бо без зовнішніх проявів мені гайки. Таких, як, наприклад, от Виставка Дисторшн. Цей досвід мене дуже наповнює і я там відпочиваю душею і мрію, щоб більше людей почули цю музику.Я б дуже хотів побачити всіх, хто має змогу, прийти в цю неділю в Києві в дворик Хвильового на третій день фестивалю «Хіба ревуть вали» на виступ Виставки Дисторшн. І в якості затравки я приніс вам зведений і відмастерений запис з серпневого нашого виступу в Дніпрі однієї пісні (патронам віддав весь сет, але він скоро вийде в публічний доступ від гурту на бендкемпі і стрімінгах). Зацініть музло! Я б ніколи в житті такого не написав, і саме тому цікаво в цьому брати участь, інтерпретувати партії, робити свій внесок. А також мені відверто подобається мати можливість побути в ролі допоміжного елементу в системі, де є митець — і троє музикантів, які його обслуговують, буквально допомагають цьому творчому акту статися. Приходьте в неділю. І чекайте на подальші новини.

Запитують: А чого це ти їдеш в Дніпро грати з Виставкою Дисторшн? Чи це не відволікає тебе це від основної справи?В іншій розмові, послухавши про те, як я відмовляюсь зараз грати концерти: А як ти взагалі гроші заробляєш?Ну і вже стабільне: Коли альбом Весни?Отже, настав час для ЛИСТА ДО СЛУХАЧА.Вітаю, шановні! За останні 2,5 роки я спочатку розпався, пропав на рік, випустив альбом, виступив з новим матеріалом і драг-дівою, зіграв концерт з оркестром. Пропав. Потім ще одна нова програма на літніх фестивалях. А тепер інший гурт ващє.Чому так? Насправді я сам втомився від цього режиму і я хочу нарешті доробити наступний лонгплей, випустити його і поїхати в нормальний тур замість грати ситуативні концерти, під які треба писати новий матеріал, бо старий виконувати не відчуваю за правильне. Але на роботу над новими платівками треба час. А виступи - вони як повітря. Можна затримати подих і не дихати, але це обмежена по часу опція. Звідси й ці концертні прояви.Та основні процеси зараз відбуваються в нашій домашній студії. Ми готуємо одразу два альбоми - спочатку Весни, а потім наш спільний, матеріал для якого ми написали в рамках підготовки до літніх фестів.А щоб не втрачати звʼязок з музикою, що грається наживо, я вирішив стати available як басист. Пограти з кимось в ролі музиканта - як коротке відрядження в країну обмеженої басової відповідальності і досвіду субординованості під лідера проєкту, в який мене запросили. Дуже освіжає.Тому от відповіді на запитання з початку цього тексту:1. А чого це ти їдеш в Дніпро грати з Виставкою Дисторшн? Чи це не відволікає тебе це від основної справи?Це мій “гараж”. Третє місце після сімʼї і основної діяльності, в якій я відверто відпочиваю і заряджаюсь. Є істотна вірогідність, що засвічусь ще десь у когось. Бо музика - неймовірна річ. І не переставати практикувати її в різних проявах - дуже вітально. 2. А як ти взагалі гроші заробляєш?Базу формує Патреон - дає можливість і час працювати над матеріалом і не пороть гарячку. Плюс я взяв трохи комерційного продюсування, щоб мати бюджет на зведення. І ще є менторська практика. 3. Коли альбом Весни?Альбом артистки vesnavoseny - буде восени. Я, звісно, не впевнений, що ми встигнемо, але Весна не допускає навіть шансу відтерміновувати. А оскільки робота робиться за час, який на неї відводиться, доведеться встигнути. Висновки. Все в порядку, пісні є, ідеї, концепції є, плани конкретні. Треба час на реалізацію. Є варіанти пришвидшити роботу - це долучитися до патреону або купити музику на бендкемпі. Тоді я просто менше візьму комерційного продюсування і швидше закінчу основні задачі. Але це не лист про патреон. Це лист про адекватну комунікацію з аудиторією. Дякую всім, хто чекає, слідкує і підтримує.Наше мистецьке угрупування з самого початку обрало непростий шлях, бо алгоритми не люблять довгі паузи. Але ми артисти, які тяжіють до великого, альбомного формату. І бути відповідним собі > бути комерційно успішними. Тому ти йдеш цим шляхом, але іноді от пишеш листа до слухача, щоб можна було прослідкувати логіку подій. Насправді несеться дуже сильно. І (відносно) скоро ми вам це покажемо. До зустрічі!

А він її не любивА подруги кажуть: бикА вона: якби-якби...Хотіла мати з ним "ми"Мені дуже подобається робота з римами. Воно десь в районі "майже не рима", але через це й робе так ізящно. Для мене ці 4 рядка це одне з улюбленого взагалі в плані текстів. Це я зрештою вмикнув альбом Бедбока)Я люблю посилатися в творчості на те, що мене особливо вразило. На цей текст є відсилочка вже - в пісні "АТБ": "і як у цьому світі з "я" і "ти" створити "ми"? Це не кажучи вже про те, що загалом реперсько-гумористичному напрямку третього сезону певним чином слід дякувати Бедбоку і ТБСП. А ще по моїх відчуттях в програмі багато присутності Антона Слєпакова. Артистично-інтонаційного. На О_х казали, що скоже на ВГНВЖ. Так от, здається, що от новий матеріал дійсно має щось відверто спільне. А ще є пісня, натхненна певною мірою знайомством з Виставкою Дисторшн.Повертаємось до сабжа. Якщо Бедбока ви зацінили, зацініть його альбом! https://open.spotify.com/album/4tbyweseGyTid11Wr84A7I?si=hXOILUpyTVWPj2RPrMV45w

Як людина, що практикує джеми ситуативно, не регулярно, дуже хвилююсь перед сьогоднішнім івентом. Бо спільна імпровізація — це щось таке інтимне, що ти 5 разів подумаєш, перш, ніж приходити на якийсь публічний джем (хоча це дуже, дуже круте явище). Але коли я знаю точно, з ким я буду грати, коли я знаю, що це класні, музично розуміні музиканти, такі, які будуть працювати не на те, щоб показати себе, а на конструктив, співпрацю, невербальне музичне спілкування і, зрештою, крієйшн чогось нового і класного — а Дубовик і Радзецький саме такі, — я погоджуюсь, не роздумуючи.Бо імпровізація і спільна імпровізація — це як на мене одна з найвітальніших практик. Спільна імпровізація на сцені перед аудиторією — мабуть, найвітальніша. Робити музику підсвідомістю — набагато прикольніше, ніш раціональною частиною. Раціональна — як фільтр, вона стерилизує і фільтрує. Підсвідомість — неприборканий звір. Але через те, що це звір, з нею складно працювати. І хороший джем, хороша спільна імпровізація — це коли створюєш такі умови, щоб можна було випустити звіра з клітки. Я вважаю, що імпровізація — це практика, яка виправдовує сама себе. Їй не треба додаткова причина, щоб статися. Це процес, в якому ти постаєш найкращою версією себе, якщо твоє покликання — це музика і її створення. Ти не вейстиш своє життя в цей момент. І це одне з найприємніших занять в світі. А бонусом, якщо ви були достатньо розуміні, щоб записати все це, можна ще й пісень наробити після цього) Так от. Хвилююсь дуже. Але не маю сумнівів, що буде круто. Або дивно. Або круто і дивно. Або навіть буде погано — але все одно цікаво і класно. Бо задача — не зробити круто. Для цього є програмна історія. Задача — маніфестувати музику, мистецтво і себе в цьому. Задача — практикувати покликання. А ще зібрати гроші на захист нашої країни від росіян.Приходьте сьогодні в Сквот