Знову ж таки це очевидні речі, але знову ж таки очевидні речі треба повторювати. Планування — база. Я на днях розкреслив альбом на квартали, почав розставляти заплановані події — і одразу інші справи почали отримувати чіткіші обриси, дати, а з цим почало приходити розуміння, що оце от переноситься на місяць, бо не вигрібем, що оце треба закінчити до такого-то числа, бо треба починати наступне. А от, наприклад, по репах по Юко вже треба узгодитись по часу з командою. Узгодився — а вийшло не так, як прикидував, знову коригування. А потім такий дивишся на цей розкреслений квартальний план — і якось все зрозуміло стає. І рухатись по цьому плану стає не просто безпечно і не тривожно, а ще й азарт з'являється. А вчора разом з Анастасією Пустовою зробили стратегічну сесію на рік з однією великою ціллю в листопаді наступного року. Сука, тепер це все треба оцифрувати і зафіксувати. Але аж жити хочеться після всього цього. Бо є якась ясність. Хочеться тепер на всю стіну заєбашити таймлайн на рік.