Статистика telegram каналу - @spovid

Логотип телеграм спільноти - Сповідь · історії з життя 2021-10-08

Сповідь · історії з життя

Кількість підписників:
2355
Фото:
Відео:
 
Посилання:
537 
Категорія:
Гумор та розваги
Опис:
Поділися своєю історією – @SpovidBot

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Сповідь · історії з життя
2024-07-07
Сповідь · історії з життя
2024-03-22
Сповідь · історії з життя
2024-03-17
Сповідь · історії з життя
2023-11-20
Сповідь · історії з життя
2023-10-27
Сповідь · історії з життя
2023-10-22
Сповідь · історії з життя
2023-04-08
Сповідь · історії з життя
2023-02-04
Сповідь · історії з життя
2023-01-24
Сповідь · історії з життя
2023-01-02
Сповідь · історії з життя
2022-12-21
Сповідь · історії з життя
2022-12-17
Сповідь · історії з життя
2022-08-19
Сповідь · історії з життя
2022-08-17
Сповідь · історії з життя
2022-08-14
Сповідь · історії з життя
2022-08-05
Сповідь · історії з життя
2022-07-25
Сповідь · історії з життя
2022-07-23
Сповідь · історії з життя
2022-07-21
Сповідь · історії з життя
2022-07-15

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Сповідь · історії з життя - @spovid

Небо ледь сіріє. Їду к автобусі, наповнений робітниками і студентами. Всі сидять один біля одного, дрімаючи під монотонне гудіння мотора. Ніхто не говорить. Щодня бачимося. Хтось дивиться щось у телефоні, хтось  дріматє.
Нараз чути голос:
— Увага! Увага!
Голови піднімаються.
— До вас звертається водій.
Мовчанка. Всі дивляться в бік водія. Його голос звучить авторитетно.
— Всі, всі відкладіть телефони.
Телефони поволі опускаються.
— Тепер погляньте на своїх сусідів.
Усі слухаються голосу. Дехто посміхається.
— Тепер повторіть за мною: "Добрий день, сусіде!"
Голоси спочатку слабі, невпевнені, потім жваві. Багато подає один одному руку, дехто навіть обнімається. Всі в автобусі починають розмовляти між собою.
Поділитись історією

308
24-08-07 07:30

У нас в університеті є лектор з прізвищем Баран. І у нього такий фінт (старшокурсники розповіли). Коли перший раз приходить на лекцію, його перші слова: "Я - Баран" і хто після цього починає сміятися, той його ворог довічно і більше трояка не бачити. Так ось бачить наш перший курс, він заходить і каже: "Я - Баран", всяаудиторія спокійна і тільки один тип починає дико іржати, падає на підлогу і катається. Лектор підходить, одягає окуляри й так суворо: "Прізвище?" Той піднімається і цілком серйозно говорить: "Козел".
Поділитись історією

342
24-08-06 07:30

Ми з чоловіком будували будинок усе своє сімейне життя. Дім ми заклали великий, бо росли двоє дітей і мрія у нас про те, що в старості будемо коли них собі тупцювати. Красеня ми збудували на три поверхи, у селі і досі ні в кого подібного не має.
Якраз, коли ми вже ремонт закінчували, привів старший син невістку у дім. Ольга мені до душі припала одразу, та й вона мене полюбила. Все ми разом та вдвох. Навіть на роботі ото в полі в пана і то все поруч. Нам казали, що ми є донька і мама.
Гарно ми жили, тут нічого казати. Бюджет спільним був, бо ж нащо щось там ділити, як дім один, їмо разом, разом і заробляємо. Що придбати треба, я молодим гроші давала, бо мала в себе купку нашу. Ніколи у нас не було непорозумінь і якихось відносин натягнутих.
Та ось, оженився син мій менший і привів у дім свою дружину. Я з Ольгою гарно прийняла Тому, тут на нас гріха немає. Показали що і до чого, пояснили все, але з її боку тепла не відчули.
А коли не стало мого чоловіка та пішли онуки, то й зовсім важко стало. Тома і Ольга не можуть дому поділити і вже в нас кімнати на ключ замикані стоять, бо ж "чужі" діти шкоду роблять.
Немає миру у нашім домі, бо невістки уже й ділять коли хто повинен підмести у маленькому спільному коридорчику, чи хто повинен вентель у підвалі замінити. Сини мої вже й між собою не балакають. А як така справа, то й порядку жодного. бо де є один господар, то все до ладу, а як спільне, то й не чиє.
Дивлюсь я на це все і гірко так, що й не передам. Уже думаю, а нащо ж ми із Павлом життя на ці стіни поклали, для чого? У домі ніколи тихо не буває, все хтось комусь щось доводить, а з'їхати ніхто із дітей не хоче, бо рахують, хто більше заробив і вклав у той дім. А може ну його ту хату? Продати? Але хто ж дасть стільки, як ми сюди вклали?
Поділитись історією

453
24-08-05 08:46

Жили ми у селі.  Мені було 6 років, а сестрі – 12. Ми любили ночувати влітку на сіновалі.  Бабуся клала нам матрац прямо на сіно, стелила постіль, і ми спали всю ніч.  Світла в сараї не було, тому ми намагалися одразу заснути, щоб не боятися. Сарай був за будинком.  Щоб потрапити додому, треба було спуститися сходами вниз із сіновала, потім по вулиці дійти до будинку в темряві і якимось чином розбудити бабусю, щоб вона відчинила двері (вона на ніч завжди зачинялася).Засинаю з сестрою на сіновалі, навіть пам'ятаю, як сіно потихеньку шелестить, ніби там хтось є, може, мишки якісь. Розплющую очі - я вдома, в хаті.  Нічого не зрозуміла.  Запитую бабусю, як я сюди потрапила.  Я ж із сестрою була на сіновалі.  Вона каже: може, стало страшно, і ти прибігла.  Але як би я потрапила, якщо двері зачинені і мені її ніхто не відчиняв?
Сестра образилася, і ми туди спати не ходили.  Але я досі не розумію цього переміщення у просторі.  Можна припустити, що я була лунатиком і пішла уві сні.  Але як я потрапила до хати, не зрозумію ніколи.  Бабуся теж не чула, як я прийшла, двері мені не відчиняла.  Вже сама її вранці розбудила, коли прокинулася. А ще я боялася і боюся темряви.  Я б ніколи не наважилася одна вночі бігати вулицею.
Поділитися історією

534
24-08-04 12:17

Ми мешкаємо з котом Барсиком в окремій квартирі.  Цієї осені, до кота я придбав зовсім молодого хвилястого папужка.  Птаха зовсім маленька та нешкідлива.  Але, на біду, вона припала до душі коту.  Ситий і випещений котяра влаштував папугу моторошне життя. Бігати за папугою йому було в жилу, і він став періодично лякати папугу тим, що підкрадався до нього і несподівано кидався, змушуючи папугу, що цвіркав, у паніці битися по кімнаті.  Але чи впіймання папуги не входило в плани кота, чи папуга виявився занадто обережним, і ці кішки-мишки тривали кілька місяців.  Кіт нахабнів начисто, змушуючи папугу шукати п'ятий кут кожні півгодини.  І ми вже почали шукати, кому віддати пташку, щоб урятувати від неминучої смерті чи в пащі кота, чи від серцевого нападу. Але одного разу, коли кіт, як завжди, підкрався до папуга зовсім близько і вже збирався стрибнути, папуга раптом гаркнув: "Барсик! Пшов геть!"  З цими словами я зазвичай відфутболював кота, що потрапив під ноги.  Кіт, що присів для стрибка, обімлів, застиг, а потім почав повільно осідати, лапи його підігнулися, і він звалився в непритомність.  Через деякий час кіт прийшов до тями, став якийсь млявий, втратив інтерес до папуги.

513
24-08-03 05:35

Працює у мене дівчина в магазині, закінчує навчання в інституті і щоб не сидіти на шиї у батьків підробляє продавцем.  Дівчинка вихована, по приході в магазин красніла від слова «ліфчик», але cyрові будні роботи в рітейлі гартують. Іду я на роботу, приходить мені від неї повідомлення: купіть мені, будьласка, вушні краплі.  Заходжу по дорозі в аптеку і у мене з провізором приблизно приблизно такий діалог:
Я: Дайте мені, будьласка, вушні краплі, у дівчинки вухо болить.
П: Скільки років дитині?
Я: Hy двадцять вже точно є.
П: :) Можливо це запалення, треба зняти біль, бла-бла-бла, у нас тут  такі краплі, такі ... Візьміть ці.  А яка біль, пульсуюча, ниюча, тупа?
Я: Та зараз дзвоню і дізнаюся.  Набираю Юлечку.  Запитую, Юля, а як вухо болить, опиши?  Вона відповідає - так  пi@дyeт,что пi@дець!
Я ще не встиг перевести, (в аптеці тихо, все було чутно), провізор заусміхалася і каже: A, ну тоді вам потрібні ось ці ...

659
24-08-01 17:32

..5:50 - звичка...класно, можу ще поспати. 6:50 - треба вставати... 6:57 - всьо встаю на рахунок три! раз... два... 9:40 - ТВОЮ МАТЬ!!!
Поділитися історією

710
24-08-01 05:51
🔤🔤🔤🔤🔤🔤
🤬Весь цей час від нас приховували правду

🏫В школі нас навчили менше 1% від всієї історії

⚫️Гітлер не застрелився: дізнатися правду
⚫️Піраміди збудували не люди: дізнатися правду
⚫️В "зоні 51" знаходяться не літаки: дізнатись правду
⬇️Всю світову правду розказали нижче⬇️
Зображення до поточного посту у каналі "Сповідь · історії з життя" - @spovid
497
24-07-31 12:00

Ви бачили коли-небудь щоб собаки непритомніли?
У мене нещодавно була така історія.  Моя Юмі знепритомніла...... від обжерливості.  У  нас якось працювали таджики на ділянці і перед Рамаданом влаштували собі свято – смажили шашлики.  Ну звичайно, собаки цілий день крутилися біля них.  Коли я вийшла надвір і бачу моя красуня закопує в клумбу шматок м'яса, тобто,  вже не лізло.  Ми повели собак гуляти, дивлюся собака ледве пасе позаду нас з сином.  Потім увечері знову виходжу собачки лежать.  Побачили мене Кумо підбіг, а Юмі хоче встати і не може у мене на очах у неї підкошуються ноги і закочуються очі і вона непритомніє.  Моторошно я перелякалася помчала у ветеринарку там зробили купу уколів.  і потім ми 3 дні сиділи на голодній дієті.

469
24-07-30 12:15

Я з села. Я там народився і ріс... Ну як... народився я в райцентрі, в роддомі - ми ж не кріпаки, йопт... Та й і ріс я в різних місцях. Не можна сказати шо в селі я ріс, а от поїхав до бабці в місто і там переставав рости. Але щоб вас не заплутувати: Я народився і виріс в селі.
І там я не здогадувався про існування багатьох речей: незасвоюваність лактози; алергія на шерсть; мити руки перед іжею... Я бачив як мужики-тракторісти голими руками колупалися в маслі, болоті і гімні, а потом тими ж руками жерли хліб з салом. І всі вони вмерли десь в 45 років - від горілки. Я міряв відстань кілометрами, а не зупинками. Мій кіт мене боявся і поважав і не було на світі такого чого б я йому дав, а він не з'ів. І я ніколи не бачив в селі собачого гівна. Я бачив собак і знав шо вони десь сруть але в очі воно не кидалося... Може я був надто заклопотаний шоб не вступати в коров'яче... Також я не бачив бомжів. Я зустрічав людей які сплять на вулиці але я точно знав де вони живуть.
І там я здобув безцінний гастрономічний досвід! Я знаю як робиться, виглядає, пахне і який смак має КОВБАСА. Молоко, яке не скисає за день - це найобка. Хліб, який цвіте, а не черствіє - це найобка. Воду п'ють кружкою з відра, а сало зберігається в трохлітрових банках, пересипане сіллю. Знаєте шо таке пиріжки з п'єца? Знаєте шо таке пижджені вдень в сусіда сливки, батькові пиздюлі за них ввечері і срачка від них посеред ночі? Слухали колись як в льосі кисне капуста і бродить квас? І чи доводилося вам хоча б раз в житті їсти тварину яку ви знали змалечку?..
Ну оскіки я ріс не просто в селі, а в селі в 90-х... Коли тобі дарують мандарінку - це свято. Коли мандарінку і шоколадку - це новий рік. Коли мандарінку і шоколадку під подушкою - це св. Миколая. Коли мандарінку шоколадку і носки - це Різдво. Коли мандарінку шоколадку і гроші - це день народження. А коли 2 банки згущонки - значить батькам нею видали зарплату. І я щиро радів тим подарункам!..
Відколи я живу в місті я робив різну хєрню: завів собі е-мейл, опанував андроїд і мультиварку, отримав вищу освіту і навіть систематично ходив на роботу. А все ж таки чогось бракує....
Поділитися історією

601
24-07-28 19:19