Статистика telegram каналу - @spovid

Логотип телеграм спільноти - Сповідь · історії з життя 2021-10-08

Сповідь · історії з життя

Кількість підписників:
2355
Фото:
Відео:
 
Посилання:
537 
Категорія:
Гумор та розваги
Опис:
Поділися своєю історією – @SpovidBot

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Сповідь · історії з життя
2024-07-07
Сповідь · історії з життя
2024-03-22
Сповідь · історії з життя
2024-03-17
Сповідь · історії з життя
2023-11-20
Сповідь · історії з життя
2023-10-27
Сповідь · історії з життя
2023-10-22
Сповідь · історії з життя
2023-04-08
Сповідь · історії з життя
2023-02-04
Сповідь · історії з життя
2023-01-24
Сповідь · історії з життя
2023-01-02
Сповідь · історії з життя
2022-12-21
Сповідь · історії з життя
2022-12-17
Сповідь · історії з життя
2022-08-19
Сповідь · історії з життя
2022-08-17
Сповідь · історії з життя
2022-08-14
Сповідь · історії з життя
2022-08-05
Сповідь · історії з життя
2022-07-25
Сповідь · історії з життя
2022-07-23
Сповідь · історії з життя
2022-07-21
Сповідь · історії з життя
2022-07-15

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Сповідь · історії з життя - @spovid

Якось довелося приземлятися взимку в пургу в міланському аеропорту Лінаті. Повна темрява, бо це було пізно ввечері. За вікном вітер жахливий, літак трясе, а в ілюмінаторі видно тільки сніг і чорноту. В салоні мертва тиша та напружені обличчя пасажирів. Коли нарешті досвідчені пілоти Lufthansa практично наосліп успішно посадили літак, пасажири мало не цілувалися один з одним. Проходить хвилин 10, але літак не відкривають. Проходить ще якийсь час, а ми все ще під замком. Нарешті пілот з кабіни каже: «Шановні пані та панове, ми зробили один із найскладніших маневрів приземлення в моєму житті. При цьому аеропорт уже закривали через завірюху і нас ніхто тут не чекав. Диспетчери аеропорту мені повідомили, що зараз нас немає кому відкрити, оскільки наземний обслуговуючий персонал вже поїхав додому». Звільнили нас хвилин через 20.
Поділитись історією

238
24-09-07 15:04

Кілька років працювала у друкованому виданні – місцевому щотижневику у райцентрі. Колектив був невеликий: редактор, два журналісти та два оператори верстки. Газета народжувалась весело, з приколами, дедлайнами та, звісно, з помилками (хто ж не без гріха). Став до нас регулярно приходити читач – наш шанувальник. Ми його називали людина-четвер. Бо приходив регулярно щочетверга (у день виходу щотижневика до продажу). Був десь років з 50 на вигляд, невеличкий, лисий, худий та рудий. Відчиняв широко двері, тримав перед собою розгорнутий екземпляр, стрясав ним повітря та горлав: «Ось, я знайшов у вас помилку. Тепер я повинен отримати премію!». На що редакторка відповідала: «Вибачте, у нас ліміт премій за помилки. Сьогодні вже вас випередила жіночка».
Людина-четвер обурювався, наступного тижня приходив ще раніше, але премію вже «забрав чоловік, який його випередив». Облога продовжувалась близько місяця. Кожний четвер ми тягнули жереб, хто оголосить про вичерпаний ліміт. Врешті шанувальник остаточно розчарувався, не дочекавшись премії, забанив нас і зник з радарів. Певно, до конкурентів.
Поділитись історією

276
24-09-04 15:20

Давненько років 15-17 тому, одного зі спекотних літніх днів, я очікував маршрутку на зупинці.  У той момент я був одягнений у футболку та вузькі джинси, у тренді тих часів.  Маршрутка під'їхала, я сів.  Навпроти мене віч-на-віч сиділи дві дівчини.
Ви напевно можете собі уявити, який був вологий одяг від поту, тим більше джинси фасоном практично в обліпку.  І ось я сів і вирішив трохи підтягнути свою ліву штанину, і тут вона тріснула навколішки.  Дівчата "ги-ги-ги", дивлячись на мене.  В цей момент мені стало трохи ніяково, але коли я потягнув за другу штанину, вона, як ви вже здогадалися, теж розірвалася.  Тут ми всі втрьох не могли стриматися від сміху.
Звичайно ж, після цього невдалого інциденту довелося викинути ці штани, але сьогодні рвання вважається модним, сьогодні я носив би джинси і далі.
Поділитись історією

93
24-08-15 07:54

Колись давно, коли я ще була новачком у поліції, було в мене нічне чергування.  І ось їдемо ми шосе, колега за кермом, навколо ні душі.  Три ранки, місто мирно спить.  І тут надходить виклик.  Домушники, яких налякали колеги, намагаються втекти.  Операція перехоплення.  Колега різко підвищує швидкість, я вмикаю мигалку і ми летимо порожнім шосе.  Швидкість під 190, адреналін, краса.  На найближчому в'їзді за нами з'являється ще одна машина з мигалками.  Колеги також поспішають на допомогу.  І тут мій напарник дивиться в дзеркало заднього виду і видає:
— Блін, менти!
Потім дивиться на мене, наш салон, на свою форму і видихає з полегшенням:
— А, ну так... Я ж на роботі...
Мчимо далі, іржемо обидва в голос.  Спрацювалися.  Потім виявилося, що він хоч і поліцейський, але швидку їзду теж любить і періодично отримує за це штрафи у вільний час.  От і сачканув за звичкою.  А домушників ми таки взяли.
Поділитись історією

159
24-08-14 07:30

А я мала таке.  Їду трасою, і тут у лобешник прямо на мене машина вилізла з зустрічного потоку.  У мене в думках, що не встигну ухилитися, заплющую очі, кидаю кермо, а через якийсь час стою на узбіччі.  І добре б я одна в машині була, можна було списати "на примхи", але пасажир на передньому сидінні теж охренілий від того, що відбувається, був і те ж бачив машину, яка летіла на лобове зіткнення.
Поділитись історією

195
24-08-13 08:01

У мене була історія.  Познайомилася у FB з найкрасивішим хлопцем із Південної Америки, переписувалися небагато.  Через півроку йду пляжем Таїланду, острів Koh Phangan і мені йде назустріч чоловік.  Наші погляди перетнулися, ми зупинилися та почали розмову/знайомство.  Спілкувалися деякий час і навіть до близості дійшло, а потім з'ясувалося, що це ми з ним за півроку до цього листувалися і слали одне одному сердечки ❤️.  Дивно, що ми перетнулися в одній точці світу і не змогли пройти повз один одного, і таке буває
Поділитись історією

212
24-08-12 07:02

У класі 5 задали нам реферат з видів тканин.  Ось вирішила не спантеличувати маму і зробити сама...
Тоді прали машинкою актикваторного типу, мама прала не щодня.  Побачивши багато випраних речей у ванній, пораділа, дочка-помічниця росте.  Потім маму дивувало, звідки дірка на чільному місці то на новій сукні, то на покривалі?  Машинка псує речі?  Коли вона помітила, через кілька днів і на інших речах те саме, то зіставила ці два факти, і природно ці факти вказали на мене.
Бігла я швидше мами))) Зате 5 з реферату з праці була заслуженою.  Щоб ви розуміли, вирізала я дірки швидко в будь-якому місці покривала або сукні.
Поділитись історією

240
24-08-11 07:30

З моєю сестрою (ми двійнята), коли нам було приблизно 6-7 років, відпочивали влітку у нашої бабусі на селі.  У цьому селі панували суворі звичаї, і всі жінки носили хусточки на голові.  Бабуся теж нас одягала в ці хусточки. Якось, коли вона пішла на роботу на ферму, ми залізли на найвищий ярус пічки і знайшли там старі речі.  Серед них виявились комбінації бабусі.  Вони були дуже старі, але для нас були схожі на справжні весільні сукні.  Ми вирішили надіти їх, і також зняли мереживні шторки з вікон, які прикріпили резинками, щоб зробити імітацію фати.  Так ми гуляли по всьому селі, ходячи в довгих комбінаціях з фатою на голові та розповідаючи перехожим та сусідам, що ми наречені.  Ми не могли зрозуміти, чому бабуся після цього плакала і казала, що ми її зганьбили.
Через багато років, коли в мене вже виріс син, бабуся розповідала цю історію, і ми всі сміялися з неї.  Вона все ще згадувала, як ми вибрали найстаріші та найстаріші комбінації і тим самим зганьбили її перед усіма сусідами.
Поділитись історією

259
24-08-10 08:00

Колись давно, коли я ще була новачком у поліції, було в мене нічне чергування.  І ось їдемо ми шосе, колега за кермом, навколо ні душі.  Три ранки, місто мирно спить.  І тут надходить виклик.  Домушники, яких налякали колеги, намагаються втекти.  Операція перехоплення.  Колега різко підвищує швидкість, я вмикаю мигалку і ми летимо порожнім шосе.  Швидкість під 190, адреналін, краса.  На найближчому в'їзді за нами з'являється ще одна машина з мигалками.  Колеги також поспішають на допомогу.  І тут мій напарник дивиться в дзеркало заднього виду і видає:
— Блін, менти!
Потім дивиться на мене, наш салон, на свою форму і видихає з полегшенням:
— А, ну так... Я ж на роботі...
Мчимо далі, іржемо обидва в голос.  Спрацювалися.  Потім виявилося, що він хоч і поліцейський, але швидку їзду теж любить і періодично отримує за це штрафи у вільний час.  От і сачканув за звичкою.  А домушників ми таки взяли.
Поділитись історією

274
24-08-09 08:28

Якось у компанії познайомилася із заводною дівчиною, сиділи поруч за столиком, почалася розмова про чоловіків.  Вона поділилася, що рік тому пішла від свого хлопця, бо бив її.  У розмові вона іноді згадувала знайомий район та навіть вулицю, де вона з ним жила.  А потім ще назвала його ім'я та прізвище на моє прохання.  Я офігела від відповіді, тому що в той момент я почала зустрічатися з ним і якраз переїхала до його квартири.  Загалом, через чотири роки я пішла з тієї ж причини.  Ось така історія.  Попереджав мене всесвіт, але ж ні: "Зі мною він буде іншим.  Ага, щаззз!"
Поділитись історією

299
24-08-08 07:15