Статистика telegram channel - @sos_podillya

🆘 SOS: НовиниМи всі хоч раз опинялися в ситуації, коли поведінка чужої дитини в громадському місці дратує або заважає.У кінотеатрі, у магазині, у транспорті.І перша реакція — зробити зауваження.Але є нюанс, про який ми не завжди думаємо.Іноді така поведінка може бути пов’язана не з “невихованістю”, а з особливостями розвитку — зокрема, з розладом аутичного спектру.Такі діти мають таке ж право бути в публічному просторі, як і всі інші.Ми не завжди можемо це розпізнати.І не зобов’язані.Але важливо усвідомлювати -  батьки поруч часто вже роблять максимум із того, що можуть у цей момент.Що тоді робити? Говорити про себе, а не про дитину“Мені складно дивитися фільм, бо крісло постійно рухається” Просити, а не вимагати“Можете, будь ласка, трохи це зменшити?”І пам’ятати: ми не знаємо всієї історіїВодночас інклюзивність — це не про те, щоб мовчати і терпіти будь-який дискомфорт.Це про баланс.Про можливість бути різними — і водночас чути одне одного.Бо інклюзивне суспільство — це не там, де немає складних ситуацій.А там, де в них залишається повага.Іноді достатньо просто змінити тон — і розмова піде зовсім інакше.#SOSновини

🆘 SOS: НовиниЯкщо в “СОС Штабі” підняли слухавку, 95 % вірогідності, що ви почуєте голос Аліси Калюжної. Вона представиться, уважно вислухає і знайде всі способи, аби зарадити вашій проблемі - чи це буде якась конкретна інформація, чи телефони партнерів, які ближчі до вашого запиту, або просто послухати і поспівчувати. У Аліси - найбільша шафа з документами, офісна техніка у розпорядженні і доступ до всіх ключів. Алісі подобається, коли її називають офісною феєю. І це насправді так. Аліса обожнює, коли все на своєму місці, правильно і красиво. Як роздратувати Алісу? Пройти повз з заплутаними в макраме дротами у навушників.В команді штабу Аліса з травня 2022 року - уже через півтора місяці буде 4 роки, як вона з сім’єю приїхала в Кам’янець-Подільський з Харкова. Тож вона знайома з усіма, хто пройшов через нашу організацію за весь цей час. Насправді Аліса не тільки відповідає за дзвінки і слідкує за ладом в офісі. Вона працює з документацією проєктів, долучається до звітності та допомагає з адміністративними процесами.“Найбільше в роботі мені подобаються люди. Ті, заради кого взагалі існує благодійність і соціальна допомога. І ті, з ким я працюю щодня. Мені цінно бути частиною цього процесу: коли ти не просто виконуєш завдання, а розумієш ширший контекст і впливаєш на системність,” - поділилася Аліса.Аліса любить навчатися і любить відпочивати. Може бути серйозною, а може від душі сміятися. Може модельно вплисти в офіс на височенних підборах, а може в робочому одязі фарбувати стільці, бо “вже завтра заїжджають діти”.Серед фактів, які нас здивували:  участь у конкурсі «Міні-міс України-98», дитяча мрія стати стюардесою, а також те, що її бабуся  — Зінаїда Михайлівна Гришко — має звання Герой України у галузі сільського господарства.А ще ми знаємо, що Аліса дуже любить подорожувати світом і займатися творчістю. Поки що перше неможливе, а на друге не вистачає часу. Але ми точно знаємо: свої подорожі і творчість Аліса ще наздожене.“Я щиро вірю, що війна закінчиться. А далі ми просто зробимо те, що вміємо: закотимо рукави, стиснемо зуби й будемо відбудовувати нашу Україну — ще сильнішу, сучаснішу й освіченішу.”#SOSновини

🆘 SOS: НовиниЯка рушійна сила нашого і будь-якого іншого фонду, благодійної організації?Правильно — люди. І зараз ми не про команду. А про тих, хто підтримує: бере участь у заходах, пропонує ідеї, долучається до ініціатив.А чи знаєте ви, що допомогти фонду можна не лише донатом чи волонтерством?Кожен репост і кожна вподобайка під нашими дописами допомагають нам бути видимими — для людей, які потребують підтримки, для партнерів і для грантодавців, завдяки яким ми реалізуємо проєкти.І справжнє золото для нас — щирі, чесні відгуки про нашу роботу. Саме тому ми регулярно просимо вас поділитися враженнями. Як є — що сподобалося і що варто покращити.Кожен такий відгук — це «живе свідчення» для донорів. Коли ми подаємо заявки на нові проєкти, ми показуємо: «Дивіться, людям це важливо — ось їхні слова».Якщо вам відгукується наша діяльність або ви вже були на наших заходах — поділіться своїми враженнями в коментарях. Ваш відгук сьогодні — це можливість для нас реалізувати нові, важливі проєкти для вас завтра.#SOSновини

🆘 SOS: Новини24 березня — міжнародний день боротьби з депресією.Депресія — це не просто поганий настрій. Поганий настрій буває у всіх — і це нормально. Особливо зараз, коли ми живемо в умовах війни, невизначеності й постійної напруги.Але іноді стан не минає.Коли довго немає сил, нічого не радує, складно зосередитися, порушується сон — це може бути сигналом, що варто звернутися до спеціаліста.Люди не завжди одразу усвідомлюють, що з ними відбувається. Часто здається: «це точно не про мене». Але вчасна увага до себе — це вже крок до відновлення.Якщо ми не подбаємо про себе — хто подбає?Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» реалізує проєкти, які допомагають підтримати психоемоційний стан дітей і дорослих, постраждалих від війни:«Дітям війни», «СОС Турбота», «СОС Жінки», «Сяйлик» — у кожному з них є складова психологічної підтримки.Ми поруч. Тримаємося разом.А для тих, хто хоче трохи більше руху і живого спілкування — запрошуємо на пішохідну екскурсію цієї неділі 29 березня о 12:00 разом з нашою екскурсоводкою Тетяною Недрею до села Зіньківці.Вартість залежить від кількості учасників (орієнтовно до 100грн.)Реєстрація: https://forms.gle/koRNkUYLtiNuoQYE7#SOSновини

🆘 SOS: НовиниНаталію Логунову знають в обличчя сотні мешканців не лише Кам’янця, а й усього Кам’янець-Подільського району. Вона реєструвала жителів громади на отримання гуманітарної допомоги, терпляче вносила у реєстраційні форми десятки і сотні імен, виносила важкі коробки, виїжджала з командою у найвіддаленіші куточки району.У 2024–2025 роках — керівниця проєкту “SOS-Турбота”, завдяки якому допомогу отримали люди вразливих категорій кількох громад. Косіння трави. Заготівля дров. Стрижки. Психологічна підтримка. Тисячі послуг, які потрібно було впорядкувати, розподілити, зафіксувати і прозвітувати перед грантодавцями.І водночас — вчасно реагувати на звернення, пам’ятати, коли у когось із бенефіціарів операція, щоб направити соцробітницю. Знати людей на ім’я і по батькові. Тримати зв’язок із директорами інтернатів. Робити десятки невидимих речей, про які не дізнаєшся, поки не опинишся всередині процесів.Восени 2025 року Наталія стала ініціаторкою двох проєктів із творчою складовою — “АРТіфакт” і “Це теж насильство”. Тут вона була не лише організаторкою, а й фотографкою та фасилітаторкою: коли люди не наважувалися доторкнутися до порожнього полотна, вона просто сідала поруч і підтримувала.А почалося все з бажання допомогти і підтримати людей, які опинилися в біді. Наталія як ніхто розуміє, що проживають люди, втративши домівку. Луганчанка, вона разом із сім’єю пережила це двічі.Саме тому, коли в соцмережах з’являлися оголошення про потребу в допомозі, вона разом із чоловіком приходила розвантажувати гуманітарну допомогу. Раз за разом — поки не стала частиною команди.Мало хто з бенефіціарів знає, що у Наталі є суперздібність, якій задрить весь колектив “СОС Штабу” — вона богиня таблиць. Це людина, яка може структурувати будь-який інформаційний хаос у чіткі, красиві таблиці з різнокольоровими комірками і спливаючими вікнами. А коли трапляється якась халепа з ноутбуком або принтером, перше, що ми кричимо: “НАТАЛЮЮЮ!” —  і все чарівним чином виправляється. Поза роботою Наталя, попри комп’ютер в її голові, справжня, жива і цікава - у неї є два котики, вона ходить у тренажерний зал,  а у вихідні - грає зі своєю командою у квіз. І треба сказати, що перемога зазвичай саме за її командою. А ще вона малює і підтримує творчі посили інших.Ми надсилаємо їй всі меми про Наталок — бо хто ж ще оцінить, як не наша Наталка.Головне кредо Наталії: “Поважати людей та їхні історії”. Напевно, завдяки цьому у неї завжди вистачає терпіння вислуховувати кожну людину, яка звертається до неї, уважно ставитися до кожної потреби. Адже Наталія розуміє, що за сухими даними, занесеними нею в комірку таблиці, стоїть вирішення чиєїсь проблеми, поліпшення якості життя, можливість, яка може змінити долю на краще.#SOSновини

🆘 SOS: Новини✅ Сезон екскурсій Жіночого клубу офіційно відкрито!Місця в нашому екскурсійному автобусі були заброньовані за лічені години.І першим напрямом, у якому рушили наші мандрівниці, стало село Зіньків - місце, яке вперше офіційно згадується в документах у далекому 1404 році. Ще один уявний прапорець на туристичній карті Хмельниччині. Ще один відрізок історії, який став зрозумілішим. Через живі розповіді місцевих, які люблять цей край і бережуть його. Через дотик до холодного каменю залишків фортеці. Через спокій, який огортає у старовинній дерев'яній церкві - просто, як удома, там, де на тебе чекають. Я стояла на пагорбі, де колись височіла фортеця, і уявляла, як у низині католики та православні по черзі ходять один до одного в храми на великі свята з хлібом або квітами, поважаючі традиції один одного. Як селилися на горі євреї, «бо тільки там вони не бачили хрестів, коли обідають». - поділилася враженнями  наша відданна мандрівниця Юлія Стебловська. Тут історичні пам’ятки продовжують жити в сучасності. Невеличкий музей у колишньому панському маєтку під розповіді краєзнавиць Валентини Когут і Галини Бернацької захоплює виром історії. Підземелля під бенкетною залою дозволяє доторкнутися до позачасся. Череп “козозавра” пробуджує в душі потаємного археолога. Не дивуйтесь, просто думки екскурсантів розділилися: чиї кістки - кози чи динозавра.А поласувати смачними місцевими делікатесами - це точно про Зіньків Адже сьогодні сюди їдуть не тільки по емоційно-культурне розвантаження. Зіньківська чорна ковбаска й інші м’ясні смаколики  відомі далеко за межами Хмельниччини і є найпопулярнішими сувенірами для туристів. Перша спільна пригода цього року вдалася. Поїздка пройшла за планом, автобус не зламався (бо такі випадки вже теж увійшли до скарбнички спільних вражень наших учасниць), а погода побалувала справжнім весняним теплом і сонечком.Попереду - нові маршрути, цікаві відкриття, а головне - спільні пригоди, які зараз як ніколи тримають і дають сили жити далі.А наша незмінна екскурсоводка Тетяна Недря вже заманює новими маршрутами.На завершення - відгук Маргарити Сєліної: “Хочу висловити величезну вдячність пані Ганні і пані Тетяні, що ми нарешті вийшли зі сплячки і відкрили цей туристичний сезон 2026! Неймовірно цікава і легка екскурсія”#SOSновини

🆘 SOS: НовиниВ нашій рубриці про команду — людина, без якої благодійного фонду “СОС Штаб громадянської оборони” не було б взагалі. Людина, про яку кажуть дуже різне. І з якою команда неодноразово переконувалася: простих рішень не буде. Саме завдяки йому 4 роки тому, в ці самі дні, люди, які їхали з-під обстрілів, знаходили підтримку і розуміння, що робити далі. У банкетній залі готелю, призначеній для свят і весіль, були розстелені матраси — бо всі номери вже були зайняті людьми з потягів. Прихисток, їжа, інформація. Цілодобовий кол-центр: оператори пояснювали, де поселитися, куди звернутися, хто може прийняти. Сток-центр на Соборній — тисячі людей отримали там одяг, засоби гігієни, дитяче харчування. «Сім’я не розмовляла зі мною пів року. Я прийняв ці рішення сам і поставив під загрозу їхній добробут. Але тоді я не розумів, як можна інакше», — каже Анатолій Ковальський, керівник фонду. Для грантодавців і партнерів — він візіонер. Архітектор змін, ініціатор і рушій проєктів.“Я просто шизік”, — сам про себе каже Анатолій. І, чесно кажучи, ми частково згодні. Бо нормальній людині було б страшно вписуватися в релокацію лікарні: гроші, відповідальність, відсутність гарантій. Але сьогодні в Оринині працює лікарня європейського рівня. І сюди їдуть не тільки з Кам’янця — з різних областей. Програма “Дітям війни” —  на сьогодні понад 3,5 тисячі дітей з прифронтових і деокупованих територій пройшли психоемоційну реабілітацію в Кам’янці-Подільському. Простіше: жили в безпеці, отримали допомогу, яку не могли отримати вдома. Програма “СОС-Турбота” — підтримка людей похилого віку: медична, психологічна, натуральна допомога. Це проєкти, за які було страшно братися. Але після першого кроку зупинитися вже неможливо. І ще одна суперсила Анатолія — він знаходить людей, які готові в це вписатися і викластися на повну. Команда “СОС Штабу” невелика, але росте, вчиться і вже створює власні проєкти. Ми ще точно будемо не погоджуватися. І, скоріше за все, голосно. Бо ми живі люди. Які щодня роблять маленькі речі, що разом змінюють чиєсь життя.Сьогодні “СОС Штабу” офіційно 4 роки. Сьогодні це не просто Анатолій Ковальський зі своїми сміливими ідеями і команда фонду з восьми осіб. Це сотні людей, які змогли долучитися до роботи організації, щоб підтримати інших — волонтери, місцеві бізнесмени, фермери, члени команди, які завдяки отриманому досвіду почали власні проєкти. Це десятки тисяч людей, які отримали підтримку в найскладніший час. Це історія, яка почалася з однієї людини, яка не змогла залишитися осторонь. #SOSновини

🆘 SOS: НовиниУ нашій рубриці “Про команду SOS” — людина, яку майже неможливо знайти на фото чи відео організації. І це попри те, що в команді він майже з самого початку.Водночас саме ця людина була присутня майже на всіх заходах усіх проєктів фонду “СОС Штаб громадянської оборони”.Наш відеограф, оператор і монтажер. А ще — піцайоло і просто щира людина — Микола Козін. Людина за кадром.До війни Микола працював відеооператором на Маріупольському телебаченні. Після важкого шляху евакуації він опинився у Кам’янці, щоб уже у 2022 році стати частиною команди “СОС Штабу”.Саме йому ми завдячуємо якісними кадрами і професійними відео. Важко навіть сказати, скільки сотень роликів було знято за цей час.Скільки людей — дорослих і дітей — розповіли свої історії в об’єктив камери. І скільки годин було проведено за монтажем.Робота в Штабі — це справді екстремальні умови.У шалену спеку — знімати дітей на екскурсії. У холод — спускатися з ними в каньйон. А іноді й лізти в печеру Атлантиду.Годинами знімати майстер-класи чи психологічні активності, щоб потім ущільнити весь відзнятий матеріал в одну хвилину — але саме в найцікавішу хвилину.Сьогодні Микола — військовий.І по контенту організації дуже помітно, що камера працює значно рідше і знімає якось інакше — не так.Але і зараз Микола залишається частиною нашої організації. Без нього наша історія була б зовсім іншою — точно не такою яскравою і точно не з виставленим кадром з правильним освітленням.Ми бережемо камеру і час від часу витираємо з неї пил.Щоб після повернення Микола зняв наше найжаданіше відео.Відео перемоги.#SOSновини

🆘 SOS: ДітиІноді ми навіть не уявляємо, які ланцюжки подій запускає одна, здавалося б, невелика дія. Колись це була просто поїздка до Чернівців на Сьомий форум інклюзивності від ГО «Чернівецьке об’єднання “Захист”». Поїхати підтримати колег, подивитися, послухати. Без особливих очікувань. На сцені тоді виступали представниці ГО «Говори» і презентували свій пристрій “TippyTalk” , який допомагає спілкуватися людям з порушенням мовлення. За два місяці дівчата приїхали до нас у Кам’янець-Подільський, де провели навчання для фахівців. А сьогодні, на початку березня 2026 року, 5-річна Емілія вперше опанувала вказівний жест. І так, за допомогою “TippyTalk”.Для більшості людей це може виглядати як дрібниця. Просто жест. Але насправді за цим стоїть колосальна робота: сотні повторень, терпіння Ірини Газиної, сенсорної терапевтки центру, підтримка батьків і віра, що маленький крок може змінити цілий світ. Вказівний жест — це початок контакту з цим світом. Це перший крок до комунікації, до мовлення, до можливості сказати: «Я тут». Для маленької дівчинки Емілії сьогодні цей світ відкрився трохи більше. Іноді одна подія запускає десятки і сотні ланцюжків, про які ми навіть не здогадуємося. Саме тому ми працюємо. Саме тому навчаємося. Саме тому об’єднуємося з колегами і шукаємо нові підходи. https://www.facebook.com/talk.org.ua?mibextid=wwXIfr&rdid=sd7m2Vw1InfIo0E9#https://www.facebook.com/zahystcvБудь-які питання щодо роботи Центру сенсорної інтеграції “Сяйлик” за телефоном: +380504768580.#SOSдіти

🆘 SOS: НовиниУ березні Благодійному фонду “СОС Штаб громадянської оборони” виповнюється 4 роки.Ми активно і з гордістю висвітлюємо наші проєкти, їхніх учасників і партнерів. Але команда проєкту часто залишається за кадром. До дня народження організації ми відкриваємо рубрику “Наша команда”. З часу заснування фонду колектив змінювався — то ставав великим і шумним, то зменшувався залежно від масштабу проєктів. Люди доєднувалися, створювали спільні ініціативи. Хтось тут навчився нового, хтось — навпаки, щиро ділився досвідом. Ганна Дубовська — людина, яка в організації з самого початку. Вона доєдналася як журналістка — і тут знадобився її досвід роботи на телебаченні та ведення власного YouTube-каналу “Непопсовая Юкрейн”, який мав більше 4000 підписників, а відео про хасидських жінок набрало 500000 переглядів. Благодійний фонд — це не статична організація і не виробництво. Діяльність змінюється постійно — залежно від запиту і потреб людей. Тож із часом тут доводиться робити ВСЕ. У 2023 році Ганна створила Жіночий клуб і однойменний телеграм-чат. Сьогодні це простір, де жінки підтримують одна одну, діляться корисною інформацією, разом проводять час і вже реалізовують власні проєкти. Більшість учасниць знає Ганну як організаторку заходів для жінок ВПО — психологічних тренінгів, спортивних занять, творчих майстерок, екскурсій, волонтерських акцій. Мало хто знає, що основна робота Ганни — це написання проєктних заявок. Це не просто опис ідей чи активностей — це прорахунок бюджету, можливих ризиків, залучення партнерів і бенефіціарів. Це десятки сторінок обґрунтувань і доказів. І в результаті — можливість безкоштовної реабілітації для сотень дітей із прифронтових територій, медична і психоемоційна підтримка людей із вразливих груп населення, профорієнтація, навчання. Цікаво, якщо скласти докупи всі заявки, написанні Ганною за ці роки, скільки буде важити цей стос?Новий напрям роботи організації, який став можливим завдяки Ганні, - центр сенсорної інтеграції для дітей з розладами аутистичного спектра “Сяйлик”. Важко оцінити важливість такого центру для Кам’янця-Подільського, не занурившись у цю чутливу тему. Тут допомогу дитині надають комплексно, адже у зв’язці працюють різні фахівці. Безкоштовну допомогу вже отримали кілька дітей із сімей вразливих груп, а попереду — проєкт, у якому заняття зможуть відвідувати десятки дітей з РАС. Тож виграти грант для Ганни — це найбільше задоволення. Бо це не просто її перемога — це підтримка сотень людей.Головне кредо Ганни: “Якщо не можеш бігти до своєї мети — іди. Не можеш іти — повзи. Не можеш повзти — просто ляж у напрямку своєї мети”. Ми щиро бажаємо чітко бачити свою мету і впевнено йти до неї. А тепер — кілька фактів про нашу Ганну — людину чуйну, уважну і багатогранну: • писала пісні і грала на гітарі • уміє в’язати гачком, на спицях, плести макраме • робила брошки з бісеру • захоплювалася французьким кіно • захоплювалася оригамі • розводила кролів, качок і гусей • одного разу на вулиці спіймала індика і з’їла йогоЗізнаємося: один із цих фактів — абсолютна неправда. Знаючи Ганну не перший рік, вгадаєте, який саме? Пишіть у коментарях.#SOSновини