Статистика telegram channel - @sos_podillya

🆘 SOS: НовиниПро нас пишуть! У газеті Подолянин вийшов матеріал про нашу фахівчиню — пані Марину  Мартиненко, сенсорну терапевтку центру розвитку “Сяйлик”Для нас це важливо. Бо коли про роботу центру пишуть міські медіа — це означає, що тема підтримки дітей з розладами аутистичного спектра та їхніх родин стає видимою. Сенсорна інтеграція — це не «модний термін», а реальна допомога дітям, які мають труднощі з концентрацією, координацією, сприйняттям сигналів тіла та навколишнього світу. І пані Марина — одна з тих спеціалісток, які працюють з цим професійно та системно. Центр розвитку “Сяйлик” у Кам’янці-Подільському - це простір, де працює команда фахівців різних напрямків — сенсорні терапевти,АВА-терапевт, логопед, дефектолог, психолог, - і кожна родина тут може знайти підтримку. Пані Марина й інші фахівці Центру розвитку “Сяйлик” чекають на всіх, кому потрібна кваліфікована підтримка, консультація або просто порада. Довідки про роботу центру та запис на консультацію за телефоном:+380 96 494 23 24#SOSновини

🆘 SOS: ДітиНам дуже пощастило, що Лесі Галунко не сподобалося бути ветеринаром. І пощастило не тільки нам, але й маленьким відвідувачам центру розвитку “Сяйлик”.Леся - АВА-терапевтка. Шлях у нову професію для Лесі почався не з диплома, а з любові. Перше своє навчання вона пройшла заради свого сина Марка. Вона хотіла зрозуміти, як допомогти дитині, як вплинути на поведінку, як навчити комунікувати зі світом.Так Леся Галунко стала АВА-терапевткою. Спочатку для свого сина, а потім і для інших дітей - маючи величезне бажання допомогти Адже її знання змінюють життя родин, які виховують дітей з особливостями розвитку, на краще.ABA-терапія — це наука про поведінку.Вона допомагає зрозуміти, чому дитина поводиться саме так, і навчити її нових навичок — просити, взаємодіяти, гратися, спілкуватися.Це не про “змусити”.Це про довіру, мотивацію і маленькі кроки вперед.Леся каже, що найперше у роботі — це стосунки.Дитина має сама захотіти сісти за стіл.Відчути, що тут безпечно.Що її розуміють.І лише тоді починається справжня робота.Фахівців з ABA-терапії в Україні дуже мало, а у невеликих містах — одиниці.Тому нам по-справжньому пощастило, що така уважна, досвідчена і тепла спеціалістка працює саме у нашому центрі розвитку “Сяйлик”.Найбільша радість для Лесі — це результати.Коли дитина, яка раніше мовчала, вперше говорить слово.Коли замість крику з’являється жест “так” або “ні”.Коли батьки вперше можуть просто поспілкуватися зі своєю дитиною.Це маленькі кроки. Іноді помітні лише для її професійного погляду. Але саме з них складається нова якість життя.А ще Леся колекціонує фігурки жабок. І завжди усміхається.  І, здається, має суперсилу — знаходити підхід навіть до найскладніших маленьких сердець.Записатися до Лесі на заняття ви можете за номером +380 96 494 2324.Центр розвитку “Сяйлик” чекає на вас за адресою вул. Лесі Українки, 99.#SOSдіти

🆘 SOS: НовиниРік тому ми, як благодійна організація, робили все, щоб Мирноградська лікарня змогла працювати та приймати людей.Сьогодні ми знову тут — разом із журналісткою «Суспільне Донбас» Юлією Підголою. Вона бачила, як директорка лікарні Ольга Володимирівна Гостєва разом із чоловіком вантажила обладнання у фури в Мирнограді — під обстрілами.Сьогодні Юлія побачила, як лікарня відновилася у селі Оринин Кам’янець-Подільського району.Вона знову зустрілася з Ольгою Володимирівною — не на подвір’ї лікарні, куди одразу після виїзду був приліт, а у світлому кабінеті.Юлія поспілкувалася з пацієнтами лікарні. Серед них — і місцеві жителі, і мирноградці, які приїжджають до своїх лікарів.Дороговартісне обладнання збережено і працює.Попереду ще багато роботи. Для багатьох мирноградців втрата домівки досі така ж болісна, як і рік тому.Благодійний фонд «СОС Штаб громадянської оборони» на чолі з Анатолієм Ковальським продовжує підтримувати лікарню. Віримо, що попереду в нас буде ще багато приводів розповісти про її роботу й успіхи.#SOSновини

🆘 SOS: Новиниhttps://youtube.com/shorts/YKQ8udYxwSo?feature=shareДесятиріччя досвіду зібрані в одній програмі оздоровчого фітнесу для леді 60+ Людмилою Чаплигіною.Попри люті морози, її заняття з функціональної гімнастики не переривалися - жінки за розкладом приходили у залу та зігрівалися рухом і спілкуваннямЛюдмила - переселенка з Криму ще з 2014-го, очолює «Громадську організацію переселенців України в м.Кам’янець-Подільський». І всі ці роки вона пропагує активний образ життя не просто словами, а конкретними діями - її спортивна група існує вже 10 років.Команда “СОС Штабу”, закутана в 100 шарів одягу, іноді підкрадається і підглядає за невтомними пані. Пишаємося нашими енерджайзерками і вкотре обіцяємо собі почати зарядку з понеділка.Для пані Людмили важлива якість занять, тож одночасно можуть тренуваатися не більше 10 учасниць. Наразі працює дві групи. Заняття безкоштовні для всіх охочих приєднатися. Як для корінних мешканок Кам’янця, так і для вимушено переміщених осіб.Коли: о 10:00 у понеділок, віторок, четвер, п’ятницю.Де: Соціально-культурний центр “Подвір’я”Телефон для запису: +380 98 282 33 77#SOSновини

🆘 SOS: ДітиНаші кабінети в Центрі розвитку «Сяйлик» наповнені обладнанням — гойдалки, м’ячі, моторні доріжки. Але без рук і знань фахівців це лише іграшки.Саме спеціалісти перетворюють їх на інструменти, що змінюють життя дітей і їхніх батьків. На заняттях діти навчаються розуміти своє тіло: рухи, рівновагу та дотики.Одна з таких фахівчинь — Марина Мартиненко, сенсорна терапевтка центру «Сяйлик».Пані Марина приїхала до Кам’янця-Подільського з Бахмута. За плечима — багаторічний досвід, напрацьовані навички й болісне усвідомлення: кожен її день без роботи — це дитина, яка вчасно не отримала необхідної підтримки. Саме тому Марина разом із колегою і землячкою Оленою звернулися до Благодійного фонду “СОС Штаб громадянської оборони”: вони були готові працювати, знали, що їхня робота критично потрібна, але в новому для них місті не було відповідного простору.Так з’явилася ідея створення центру сенсорної інтеграції для дітей з розладами аутистичного спектра. Це було лише питання часу — коли з’явиться підтримка і в одному місці зберуться фахівці без клієнтів і діти без фахівців.«Я захопилася цією спеціальністю, бо дуже цікаво бачити, як змінюються діти після занять. Як радіють вони й батьки. Це важка робота, але вона дає колосальне моральне задоволення — від того, що ми справді можемо допомогти», — говорить Марина.Пані Марина 17 років пропрацювала у Будинку малятка в Бахмуті, де були діти з різними формами захворювань і де допомогти вдавалося не завжди. Марина свідомо обрала шлях, у якому її знання й навички мають відчутний результат — роботу з дітьми з РАС.Марина не ставить діагнозів і не робить медичних висновків. Вона бачить, де в дитини «обривається» ланцюжок сприйняття світу, і допомагає відновити його.Іноді шлях до результату дуже довгий. Деколи, щоб навчити дитину складати пірамідку, може знадобитися рік. Але заняття за заняттям Марина терпляче повторює з дитиною вправи — і рано чи пізно результат з’являється.За чотири місяці роботи центру «Сяйлик» сталося багато маленьких, але надзвичайно важливих досягнень: хтось навчився перестрибувати через предмет, хтось — переносити башточку. Один хлопчик почав упізнавати своє ім’я, інший — відчув власні руки з додатковою вагою. Часто це шлях через сльози й крики — і завжди завдяки надзвичайному терпінню фахівців.Чи легко це? — Ні.Чи варто таких зусиль? — Безумовно.«Іноді ти пів року повторюєш одне й те саме. А потім — раз, і дитина раптом робить те, чого ми так довго вчилися. Радіють усі: батьки, спеціалісти і сама дитина», — ділиться Марина.І чим раніше батьки звертаються по допомогу, тим більше шансів вплинути на сенсорну систему дитини. Для багатьох родин цей дорогоцінний час було втрачено через війну: евакуація, пошук житла, роботи, адаптація. Діти чули вибухи, обстріли, переживали страх, який не завжди можуть висловити словами.«Війна вплинула на всіх. Якщо дорослі страждають від панічних атак, дітям ще важче — вони не завжди можуть пояснити, що з ними відбувається», — пояснює Марина.💡Не завжди батьки вчасно помічають якісь порушення або відхилення від норми. А буває і навпаки — занадто тривожні батьки бачать проблему там, де її насправді немає. Пані Марина й інші фахівці Центру розвитку “Сяйлик” чекають на всіх, кому потрібна кваліфікована підтримка, консультація або просто порада. 📌 Довідки про роботу центру та запис на консультацію за телефоном:+380 96 494 23 24#SOSдіти

🆘 SOS: ДітиМоже здаватися, що сенсорна інтеграція — це щось суто «дитяче» і стосується лише роботи фахівців у спеціалізованих центрах.Насправді - це про кожного з нас. Особливо зараз, під час війни.Сенсорна інтеграція - це здатність мозку отримувати, обробляти й поєднувати сигнали від тіла та середовища: дотик, рух, звук, рівновагу, напруження м’язів. Саме завдяки цьому ми можемо заспокоюватися, концентруватися, орієнтуватися в просторі й відчувати себе в безпеці.У дітей ця система ще формується, тому вправи з сенсорної інтеграції такі важливі для розвитку, навчання та емоційної стабільності.У дітей з розладами аутистичного спектру цей процес відбувається інакше й часто складніше. Саме з цим і працюють фахівці центру сенсорної інтеграції «Сяйлик» - допомагають дитині налагодити зв’язок зі світом і з собою.У дорослих сенсорна система нікуди не зникає. Ми просто звикаємо до своїх відчуттів і багато що робимо автоматично. Але під час війни вона часто перевантажується: стрес, тривога, шум, небезпека, втома.Коли сенсорної регуляції бракує, це може проявлятися як дратівливість, напруга в тілі, проблеми зі сном, складність зосередитися, відчуття «я не на своєму місці». Це не діагнози - це сигнали, що нервовій системі важко і вона потребує підтримки.Саме тому робота центрів сенсорної інтеграції для дітей має значення і для дорослих. Вона нагадує: шлях до спокою часто починається не з розмов, а з тіла.Якщо тілу хочеться простого — тепла, руху, обіймів чи навіть покатати по підлозі кульки з пупирками — можливо, варто його послухати.#SOSдіти

🎄 Цей рік був різним.Але головне, що в ньому було хорошого - люди ✨Люди, завдяки яким ми сьогодні можемо зустрічати Новий рік.Люди, з якими можна було і триматися, і розсипатися.І знову збиратися — разом🙌☃️ Тому кожному з нас точно є що святкувати і чому радіти.Радіти сьогодні - надзвичайно важливо. Великим досягненням і маленьким крокам на шляху до мети. Просто ще одному прожитому дню.Бо якщо ми перестанемо радіти — ми втратимо здатність і плакати.А значить — втратимо чутливість і людяність.💫 Цей рік показав нам, що Благодійний фонд “СОС Штаб громадянської оборони” — це не лише про допомогу.Це про навчання.Про творчість.Про емоційну підтримку.Про простір, де можна зустрітися з друзями.Ми вдячні нашій спільноті. Тобто вам - кожному і кожній, хто зараз читає ці слова.Кожному лайку, коментарю, реакції, репосту. Адже завдяки цій підтримці наша організація є видимою, сильною, здатною сміливо братися за надскладні проєкти. І нам з вами є чим пишатися!Яким би не був наступний рік —нехай у нас вистачить тепла залишатися людьми,бути разомі підтримувати одне одного, як ми й робили весь цей час.❄️ З Новим роком!❄️

🆘 SOS: Новиниhttps://youtu.be/FPIbLu-aKYIМайже двісті чарівних квіток розквітли завдяки проєкту “АРТикуляція”! Учасники та учасниці занять з арттерапії “АРТ-код Петриківки” відчули себе справжніми художниками — кожен малюнок став маленькою історією про тепло, підтримку та віру в себе.Цей проєкт об’єднав людей незалежно від віку, досвіду чи місця, звідки вони приїхали. Частина учасників — внутрішньо переміщені особи, для яких творчість стала способом знайти спокій, відновити сили й відчути себе частиною спільноти.Такі ініціативи важливі саме сьогодні — вони допомагають людям проживати складні часи, віднаходити ресурси та розвивати внутрішню стійкість через мистецтво. Творчість стала нашою спільною мовою, зрозумілою без слів.На фінальному заході проєкту - виставці робіт учасників, які змогли на деякий час розлучитися зі своїми роботами, теж не обійшлося без творчості. Кожен бажаючий міг доєднатися до майстер-класу з виготовлення новорічної прикраси в техниці оригамі. Готовими іграшками прикрасили ялинку - наш символ єдності. Адже всі прикраси на ній принесені відвідувачами соціально-культурного центру “Подвір’я”.Разом з прикрасами учасниці заходу залишили свої побажання собі, одна одній і всьому світу на новий рік. Примітно, що побажання внутрішньо переміщених учасниць і місцевих мешканців були напрочуд схожими — про мир, тепло, підтримку та надію. Це ще раз підтвердило, наскільки спільними є наші мрії та прагнення.Ми щиро вдячні кожному й кожній, хто долучився до реалізації проєкту. Разом ми зробили осінь 2025-го теплішою, яскравішою і наповненою натхненням та барвами.Цей допис створено в межах проєкту “АРТикуляція” завдяки програмі «Єднання заради дії», яка адмініструється IREX в Україні за фінансової підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю ініціативної групи і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США.Фейсбук:Єднання заради діїIREX in UkraineІнстаграм:Єднання заради діїIREX#SOSновини

🆘 SOS: ДітиЧи буває все ідеально? На жаль, ні.Здавалося б, команда проєкту “Дітям війни” зробила все, як завжди, аби відпочинок і реабілітація дітей із Широкого Запорізької області пройшли максимально комфортно.Але передбачити, а тим більше зупинити дію вірусів, на жаль, неможливо. Температура, кашель, виклики “швидкої” — вихователям, які супроводжують дітей у нашому проєкті цілодобово, довелося нелегко.І попри все, дітлахи встигли виконати програму — і курс психоемоційного відновлення, і екскурсії, і творчі майстерки. Навіть поїздка до Хотина відбулася за розкладом.До традиційних трофеїв поїздки — сотень світлин, яскравих вражень і сувенірів для близьких — у дітей із Широкого додалися жарти про хворобу й, головне, історії про одужання. Адже гумор, хороша компанія і відчуття безпеки — найкращі ліки.Проєкт “Дітям війни” — благодійний. Це не звичайний табір, де є вожаті, а програма психоемоційної реабілітації дітей, які зазнали впливу війни. І щоразу ми захоплюємося людьми, які беруть на себе відповідальність супроводжувати дітей у проєкті: від дороги з дому до Кам’янця через всю Україну — і до повернення назад. Усі пригоди, труднощі й враження вони розділяють із дітлахами. Стають для них не просто вихователями, а й друзями, няньками, охоронцями і, як цього разу, — ще й медиками.Ми вдячні кожному й кожній, хто вже три роки і три місяці робить усе, аби повернути дитинство українським дітям. Разом ми здатні на неймовірні речі!#SOSдіти

🆘 SOS: ДітиХлопчики й дівчатка з Широкого Запорізької області повернуться додому з безліччю спогадів і сувенірів — як завжди. Але цього разу вони повезуть із собою дещо особливе — власноруч створені шопери та картини, справжні артефакти їхньої сили й унікальності.Під час заняття з арттерапії «Мій світ без насильства», що проходило в межах проєкту «Це теж насильство», діти говорили про важливість особистих кордонів і поваги до інших. А ще — вчилися бачити у творчості спосіб підтримати себе навіть у найважчі моменти.Кожна дитина самостійно обирала свій малюнок і напис, що став частиною її картини. У майстерні панувала щира увага, розмови, усмішки — час пролетів непомітно. І разом із малюнками вони заберуть із собою тепло, підтримку та віру в себе.Цей допис підготовлено в межах співпраці UNFPA та ГО «Асоціація Амбасадорок України» за підтримки уряду Канади. Думки, погляди та рекомендації, викладені в цьому дописі, належать авторам(-кам) і не обов’язково відображають офіційну політику чи позицію UNFPA, ГО «Асоціація Амбасадорок України» або уряду Канади.Фейсбук:UNFPAАсоціація Амбасадорок УкраїниІнстаграм:UNFPAАсоціація Амбасадорок України#SOSдіти