Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Пан Лодзь
Додано 14 лип 2024

Пан Лодзь

@smrnv_live
Кількість підписників: 3 167
Фото: 509
Відео: 95
Посилання: 238
Опис:
Пан Лодзь, aka Володимир Смирнов, дизайнер, партнер в Спіілці, редактор в Літописі українського дизайну, арт-директор в MEGOGO, запрошений арт-директор в Дії. Про дизайн, жеття, книжки та взагалі.

👥 Кількість підписників

3 167
Середній/День:: +2
Середній/Тиждень:: -10
Середній/Місяць:: -9

👁️ Середній перегляд на повідомлення

1 898
Середній/День:: 1,600
Середній/Тиждень:: 2,016
ERR: 59.93%

📊 Кількість повідомлень на день

0.2
Останній день: 0
Середнє за тиждень: 0.7
Середнє за день: 0.2

Історія змін назви

Пан Лодзь 2026-01-03
Пан Лодзь розповідає 2024-07-14

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена 2024-07-14

Стіна

Статистика telegram каналу

👁 1,920 26-01-03 10:46
Не знаю, чи помітили ви, але канал змінив аватарку, і це чергова спроба навести порядок і фокус: що ж робити зі своїми соцмережами. Ще до повномасштабного я шукав «свій» формат: один час писав розлогі пости на Medium, потім знімав відео у форматі «від суботи до суботи», якийсь час писав думки у твітер, фоткав у інстаграм.Що зрозумів:1. Для мене важлива увага, бажано, позитивна.2. Мені дискомфортно постити у соцмережі щось, крім роботи чи пов’язаного з нею. Бронь та донати не прибирають відчуття провини перед тими, хто мене захищає.3. Більшість з того, що я пишу здається недоречним зараз. Навіть цей пост.4. Але є страх, що якщо не робити щось у соцмережах, то у мене не буде роботи.5. Знімати персональні відеоблоги я не тягну і не можу щось постійно постити, щоби це щось «залітало».6. Сторіз — то не моє: мене паралізує кожного разу, що фотка не така, що підпис не смішний. Тому я просто дивлюсь чужі або роблю репости.7. Тік-ток — дуже швидко втомлююсь, просто забагато зайвої інформації в дуже короткий час. Старий, чи шо.8. Threads — поки там було мало людей дуже подобався, але зараз чути vox populi і отримувати коментарі ботів та рандомних людей не приносить жодного задоволення.9. LinkedIn — не вистачає щирості, круто, що поки не треба шукати там проєкти і роботу.10. Ще мені не подобається закидувати один і той самий пост в різних соцмережах. Але я це роблю, коли мені потрібні охоплення, і кльово, що зараз Facebook та Інстаграм дозволяють це робити автоматично.Тож з огляду на все це, я вирішив залишити Facebook, Instagram, Threads для проєктів, зборів і лонгрідів.А в тг-каналі, як відносно закритому просторі, куди доєднуються за власним бажанням, постити то саме плюс щось більш цікаве для мене, емоційне, сире, недодумане, або як зазначено в описі «Необов’язкові думки про дизайн, життя, книжки та взагалі».Ще я прибрав можливість ставити негативні реакції під постами, залишилась тіко іронічна 🌚 та схвальні 🔥❤️👍, і в групу з коментарями тепер вхід через апрув. Частково це через руснявих ботів, а частково через те, що мені не хочеться агресії. В будь-який момент можна відписатись і не агресувати.Як каже Вася Байдак: «мені цей світ і так поганий. і тут я його модель створювати не буду».
👁 1,430 25-12-28 18:23
#районна_бібліотекаКнига-дослідження про гумор. Написана лікарем-психіатром та журналісткою, тому писати жарти та виступати ви не навчитесь (хоча я для себе кілька «прийомчиків» та вправ забрав). Але дізнаєтесь про те, що таке гумор з наукової точки зору, які види гумору бувають, як реагувати на образливі жарти, коли і як вибачатись за власні невдалі та як використовувати гумор для зменшення стресу.От вам одна порада з книги (інші собі залишу) — не починайте свій виступ, презентацію, доповідь з жарту. «...пан Патрік Вінстон у своїй легендарній відкритій лекції для студентів МІТ каже, що це одна з найбільших ораторських помилок. Ніколи не починайте свою промову з жарту. Коли ви починаєте спілкуватися з людиною або робити свою промову перед авдиторією, то публіка спочатку звикає до вашого голосу, намагається зрозуміти вас і ваш контекст, вони ще не готові до жартів. Тим більше якщо у вашій голові постійно крутитиметься думка: «Треба пожартувати, негайно, будь смішним!» — вона лише створюватиме напругу і спонукатиме вас до якихось імпульсивних і недоречних дій. Насправді варто дати час авдиторії звикнути до вашого стилю розмови, дати їй почути, як ви говорите, коли НЕ жартуєте, а вже потім вдаватися до гумору. Дайте людині зрозуміти ваш контекст.»
#історії_дизайнуУ мартина на клюві є характерна червона цятка, що працює як суперстимул для пташенят: побачили пляму, відкрили рота, отримали рибу. Працює простий зв’язок: червона пляма = їжа. При створенні айдентики ми часто шукаємо свої «червоні цятки», на які зможуть реагувати люди. Іноді це буквально червоні цятки, як наприклад, логотип Leica або старий логотип ПУМБ, іноді щось більш складне. Як, наприклад, «шахматка», що ми запровадили при оновленні ІНТЕРТОПа. «Шахматку», або паттерн Баттенбурга, розробили у 90-х у науково-дослідному відділі британської поліції (так, буквально британські вчені). Перед ними стояли дві задачі:1. Забезпечити помітність поліцейського авто вдень і вночі на відстанях до 500 метрів 2. Зробити поліцейські авто пізнаваними по всьому королівству.З задачею вони впорались і у 1998 році паттерн став національним стандартом для позначення поліцейських авто. Пізніше стандарт допрацювали – «шахматка» чудово працює на трасах і високих швидкостях, але у місті менш ефективна. Тож для міста стали використовувати часткове або половинчасте брендування.Сьогодні «шахматку» використовують для позначення поліцейських, швидких та пожежних автівок у Чехії, Ісландії, Швеції, Німеччині, Румунії, Іспанії, Бельгії та ще кількох країнах. Коли ми впроваджували її для Інтертопу, розрахунок був саме на це – підвищення помітності та пізнаваності.До речі, у 2015 році МВС України презентувало на вибір українців шість дизайнів службових авто для новоствореної Патрульної поліції. Дизайнери Олекса Руденко і Микола Чмир, що розробляли дизайни, радили МВС обрати варіант із «шахматкою». Але українці обрали обережний варіант з жовто-блакитною стрічкою на боці. Що вкотре доводить, що в «політиці, футболі та дизайні» розбирається кожен українець та українка.
Цей пост для фанатів Літопису. Як ви знаєте Літопис, то неприбутковий проєкт і після продажу кожного випуску нам потрібне додаткове дофінансування. В середньому нам не вистачає 30%-40% для друку кожного наступного числа. При цьому залучати гроші у проєкт з кожним місяцем стає складніше — всі гроші та донати йдуть на військо і це правильно. Тож якщо ви читаєте Літопис і очікуєте на його наступні числа – нам потрібна ваша підтримка. Як підтримати? Ми запустили Монобазу з трьома рівнями допомоги:300 грн/міс – і ми згадуємо вас на сайті і даруємо скін для вашої карти дизайна Василя Єрмілова.1000 грн/міс – ми згадуємо вас і на сайті, і в друкованому журналі, а ще висилаємо вам свіжий номер Літопису (якщо діє підписка на момент друку)10000 грн/міс – у вас персональний портрет, на сайті і в Літописі + всі наступні Літописи ваші.Більше деталей на сайті Літопису: https://ukrainians.design/supportP.S.Якщо ви бізнес, дизайн-студія або агенція і хочете долучитись до підтримки грошима – пишіть мені або на [email protected]
Про свій виступ. З самого початку я їхав з бажанням розповісти про наш контекст. Виступав я на другий день і до кінця вечора першого сильно напружився. По-перше, всі виступи були кльові, багато лекторів приїхали зі своїми «хітами», а в мене була сира необкатана презентація. По-друге, це був мій перший досвід виступу англійською на сцені (презентації в zoom не рахуються). Тож більшу частину вечора я провів в готелі перезбираючи лекцію та готуючись. Почав я жваво.. «Привіт всім, дякую, що запросили. Дуже приємно бути тут, на цій сцені. Всі спікери чудові, ваш бувший президент (він виступав в перший день) so charismatic and so intelligent, на жаль, не можу сказати то саме, про вашого теперішнього прем’єр-міністра…»Це я так натякнув на Фіцо. Хтось стримано гигикнув. «Мушу вас попередити, я напевно, що не зможу бути настільки ж веселим, як попередні та й майбутні спікери, і не зможу говорити виключно про дизайн, тому що мій контекст і як дизайнера, і як людини, сильно змінився за чотири роки… »І тут мене перемкнуло, і так стало шкода себе, що я неочікувано для себе почав плакати. Намагаюсь зібратись, люди починають аплодувати, це ще більше мене розчулює… Коротше якось збираюсь і продовжую.«Почнемо з того, чому я тут. Очевидна відповідь — тому що ви мене запросили. Меньш очевидна – тому що я батько троїх дітей і в мене є відстрочка від мобілізації, тож я можу продовжувати займатись дизайном і навіть подорожувати під час війни. І як багатодітний батько, я за ці чотири роки відвідав багато укриттів, тягаючи з собою дітей та собаку… »Далі показав фото з різних укриттів, за чотири роки їх назбиралось багацько. Потім перейшов до Щека, як рюкзака, що ми зробили, щоби бути напоготові під час тривог. Потім розповів про те, як змінилось наше ставлення до своєї країни і як ми стали цікаві самі собі. Як зрозуміли, що до великої війни в нас був імідж «радиоктивна корупція та дрібка спорту» і розповів про Літопис, як наш внесок в те, щоби це змінити.«Наступна зміна, усвідомлення та прийняття того, що якщо ти не на фронті, то ти для фронту. Багато хто з нас збирає та приймає участь у зборах на потреби СОУ. В країні навіть розвинувся окремий вид дизайну – дизайн зборів. Але крім донатів у Спіілки, є унікальна можливість допомогти і як дизайнери.»Розповідаю про дизайн застосунків Дії, Мрії та Армії+ до яких ми були дотичні. І закінчую риторичним питанням, чому ж ми цим займаємось, а не їдемо в Європу. Тут знову не втримався, і відпустив жарт, що це тому, що нас більше не хочуть бачити в Європі (ніхто не засміявся). А потім серйозну відповідь.. “Designers — and Michael Jackson — often say they want to change the world and make it a better place..”Тут трохи заспівав”Heal the World, make it a better placeFor you and for me and the entire human race…”але здається дарма“So… this is our chance to make the world a little bit better — in one not-so-small Eastern European country.”І закінчив проханням бути кращими дизайнерами: проявляти емпатію, брати відповідальність за свою країну та покращувати все до чого зможете дотягнутись. А ще запропонував підписатись на United 24 в Інстаграм, щоби відчути те, через що проходять українці. Якось так. Чи був виступ найкращим? – Точно ні. Але це була щира спроба нагадати про нас. І здається, що хоч трохи, але вдалось. Нижче фрагмент одного повідомлення, що я отримав після виступу ”It was the most powerful one of the event for me with the so important reminder what is the world like.”Банку поки не закриваю, можливо хтось захоче, ще докинути: https://send.monobank.ua/jar/7vEYfhxfSk
Вчора відбулась 5-та церемонія нагородження найкращих подкастерів країни від Мегого (премія Слушно). Нас з Настічкою теж запросили, ми зі Звукописом подались в дві категорії. Подались і… пролетіли, тому під кінець вечора я образився (зовсім емоційно нестабільний став), ну думаю, все, це останній раз. При тому, що сама подія була дуже приємна: Український дім, виступ Blooms Corda, місцями смішний конферанс від Жені Яновича, і програли ми дуже гідним проєктам ( UnZip, Людина в пікселі). Але я сижу дуюсь — не буде четвертого сезону цього Звукопису, якщо він нікому непотрібний, думаю. І тут раптом, нас кличуть на сцену – ми отримали… не нагороду, а спеціальну премію від OMD Media і Megogo у розмірі 50000 грн (на розвиток подкасту). І це було так неочікувано (і звісно приємно), що я здається на сцену вийшов ще надутий. Коротше, це я все до чого — дякую, вам, що слухаєте, дякую Megogo, що підтримують і люблять, дякую SKVOT-у що люблять і підтримують. Ну і тре робити четвертий сезон. Фото: Сергій ПірієвP.S.І окрема подяка захисникам і захисницям, без них всього цього би просто не було.
#районна_бібліотекаНащо читати «Як зрозуміти українців» Марини Стародубської? — Щоби зрозуміти українців 🙃 і знайти відповіді на багато «чому?!!!», що так чи інакше зринають при контактах з посполитими в житті чи соцмережах. Нижче кілька моїх улюблених відповідей. 🤔 Чому ми порушуємо особисті кордони?«Свобода» як підвалина національного менталітету присутня в низці країн, серед яких Україна, США та Франція, однак… — на практиці свобода означає різне. Для американців свобода не є «безлімітною» і має межі. Чиїсь межі свободи закінчуються там, де починаються межі свободи іншого.Наше сприйняття власної свободи як відсутності обмежень часто призводить до порушення особистих кордонів — через непрохані поради та агресивне спілкування в соцмережах зокрема. 🤔 Чому ми водночас боремось з корупцією та шукаємо когось, хто би «порєшав»?В українців одночасно й в усіх вікових когорт проявлені два протилежні ціннісні кластери — універсалізм і добросердя. Внаслідок цього ми одночасно прагнемо й однакових правил, і «контактів чи знайомих», що «порішали моє питання»: і правову державу, і ліки без рецептів, і щоб суди працювали, і щоб від штрафу за перевищення швидкості можна було відкупитися. Звідси і схильність довго «не бачити» негідну поведінку людей, зокрема в позиції впливу й авторитету, яких ми вважаємо «своїми» чи «хорошими».🤔 Чому постійно створюємо кумирів, а потім швидко в них розчаровуємось?…зворотний бік цього явища (недовіри до системи та довіри до своїх) — це надмірні очікування від довірених людей, яких ми вважаємо «героями», «змінотворцями», «реформаторами» (часто за субʼєктивними чи нефаховими або емоційними критеріями).Ми часто-густо творимо з них кумирів, наділяємо їх (у своїй уяві) ледь не магічними можливостями «все змінити», а потім не менш палко хейтимо та звинувачуємо, якщо змін немає або вони відбуваються недостатньо швидко чи не так, як нам хотілося б.🤔 Чому нам потрібно все на вчора?Високий рівень уникання невизначеності й режим виживання, у якому українці існують безперервно останні ~ 300 років призвели до того, що ми поспішаємо «все встигнути», оскільки не впевнені, що сьогоднішні можливості та умови збережуться до завтра🤔 Чому держава нам все винна?Країни, що пережили комуністичний режим, як правило, успадковують від нього недовіру до інститутів як «ворожих щодо простої людини» і таких, для яких думка й потреби більшості громадян неважливі. У такій системі корупція сприймається як вкорінена та непозбувна. Водночас є суспільне очікування, що ця ж «погана» держава має забезпечити працевлаштування, доступні медицину і освіту, «гідні» пенсії та зарплати.🤔 Чому ми дуже рідко хвалимо один одного?Ще одна характерна менталітетна риса українців criticism before appreciation («критикуємо, перш ніж хвалимо») — звичка першочергово звертати увагу й обговорювати проблеми, недоліки, невдачі у взаємодії. При цьому до визнання й відзначення хорошого доходить не завжди, а насправді — рідко.🤔 Чому ми постійно сремося і знецінюємо один одного?Українське прагнення «сратися» — це механізм компульсивного пошуку «своїх» через демонстрацію дій і рішень, які доводять належність до важливої групи.Нам доволі складно домовлятися, бо кожен вихід за рамки «бульбашки» вимагає долання «стіни» з геть інакших трактувань звичних понять («що це?»), скриптів («як діяти?») та патернів («яка поведінка доречна?»).Це часто й призводить до «срачу» замість дискусії, бо неемоційне та критичне обмірковування смислу, трансльованого «чужими», вимагає зусиль і часу для оцінки й формування нового паттерну сприйняття. Легше діяти звичним чином: знецінити (бо «чужий», а отже, конструктивна взаємодія не вартує зусиль).І це тільки частина відповідей — в книзі їх набагато більше. Тож якщо почитаєте легше не стане, але стане зрозуміліше.
#spiilka Оновили айдентику INTERTOP-а. Спочатку планували полегке — не чіпати логотип та кольори і трохи оновити дизайн-систему, але крок за кроком і от ми вже говоримо разом з бренд-командою про кардинальні зміни. Тож ми почали з логотипа – зробили його читомішим та привітнішим (зверніть увагу на ніжку R), замінили основний шрифт на сучасний український гротеск Recht, оновили основну кольорову пару, додавши в неї теплі відтінки, а потім взагалі ввели неочікувані (для бренду) кольорові поєднання — від рожевого з бордо до електрік-жовтого з сірим. Ну і наостанок, відштовхнушись від прямокутника вивіски додали паттерн Баттенбурга або по простому «шахматку» та на її основі розробили систему, що дозволяє викручувати брендування на максимум або прибирати його до стелс-режиму.Над проєктом в бюро працювали:Дизайн-менеджерка: Оля ДовженкоДизайнер та арт-директор: Богдан ЯремчукДизайнерка: Аня СосновськаДизайнер: Сергій Радіі я )Окрема подяка CEO Сергію Бадрітдінову, СМО Антону Бокію та всій команді INTERTOP-а.
Раніше не розумів нащо потрібна поезія, вона здавалась чимось таким несучасним та архаїчним, як опера (хоча напевно і тут помиляюсь). А тепер постарішав і час від часу гортаю «Антологію української поезії», очікуючи на отой «a-ha» момент, коли думаєш: отжеж, а я знаю про що ти, я теж це відчував-думав, але як же влучно-тонко-красиво подано.Наприклад, отак«Лишилися речі в її шухляді, ніби в журбі, календарик із її місячними, щоби я не міг помилитись. Лишилась бритва, яку я врешті забрав собі, і завжди різав обличчя, намагаючись поголитись.»або простіше«Прийшов до мене чорт о другій ночі (Звичайний чорт, яким він завше є) І, в свіжий вірш свої втопивши очі, Спитав: «Твоє?»або без рими, майже як стендап«він посадив мене на найгірше місце те заповітне плацкартне бокове нижне місцеостаннього купе біля туалету що віщувало принаймні небанальну подорож «місця вказує провідник» - а з цим нічого не поробиш»Кльово про ці a-ha moments написано у Ростислава Семківа«Поезія — це завжди полювання на метафори, на згорнуті сувої сенсів, які враз осягаєш цілком, не вчитуючись у деталі… «вірш не повинен значити, а бути» – метафора веде не до повного тлумачення, а до миттєвого схоплення.»
#історії_дизайнуНа короткий час дизайн Pulsar-у у формі pod-a (заокругленого прямокутника) з темно-червоним склом з синтетичного рубіну та LED-дисплеєм, що спалахував червоними цифрами, коли ти натискав кнопку, став стандартом електронного годинника. До речі, кнопку доводилось натискати, бо кожна цифра на екрані складалась з десятка світлодіодів, які якщо їх тримати постійно ввімкненими дуже швидко розряджали батарейку.Але приголомшливий успіх Pulsar-а був швидкоплинний. Спочатку у 1973 році  Seiko випустила перший годинник з LCD-екраном на рідких кристалах, він був не такий яскравий, але показував час постійно, і тобі непотрібно було натискати кнопку, щоби його подивитись. Коштував Seiko 06LC — 510$.У 1974 році вже Casio випустила Casiotron з LCD дисплеєм та унікальною фічею – електронним календарем, що коштував вже 148$. Почалась боротьба між Seiko і Casio за ринок електронних годинників.А потім ще й Texas Instruments налагодили випуск дешевих LED-годинників та збили ціну до 20$. Hamilton було складно і у 1974 році компанію було продано швейцарцям SSIH, що зараз є частиною Swatch Group. Hamilton ще спробував втриматись запустивши інноваційний LED-годиннк з калькулятором. Але у 1977 згорнули виробництво Pulsar та напевно, що у розпачі, продали у 1978 році торгову марку Seiko.Але у історії Pulsar-а гарний кінець, у 2020 році до 50 річчя першого прототипу, Hamilton випустили модель PSR (а от не треба було продавати торгову марку), що повторює дизайн Pulsar P2, і має приємне доповнення – два дисплея, LSD показує час постійно, а LED спалахує при натисканні кнопки, як у легендарних перших моделях. А ще додали зелений колір цифр після колаборації з Матрицею.2/2