Вхід Реєстрація
Реклама
Ваше рекламне місце
Забронюйте цей слот без конкуренції на обраний період.
Купити рекламу →
Логотип телеграм спільноти - Пан Лодзь
Додано 14 лип 2024

Пан Лодзь

@smrnv_live
Кількість підписників: 3 178
Фото: 505
Відео: 95
Посилання: 234
Опис:
Пан Лодзь, aka Володимир Смирнов, дизайнер, партнер в Спіілці, редактор в Літописі українського дизайну, арт-директор в MEGOGO, запрошений арт-директор в Дії. Про дизайн, жеття, книжки та взагалі.
Джерело

Пан Лодзь | районна_бібліотекаНащо читати «Як зрозуміти українців» Марини Стародуб...

Логотип телеграм спільноти - Пан Лодзь розповідає Пан Лодзь @smrnv_live
1 800 Охват/переглядів 2025-08-23 13:50 Повідомлення №741
#районна_бібліотекаНащо читати «Як зрозуміти українців» Марини Стародубської? — Щоби зрозуміти українців 🙃 і знайти відповіді на багато «чому?!!!», що так чи інакше зринають при контактах з посполитими в житті чи соцмережах. Нижче кілька моїх улюблених відповідей. 🤔 Чому ми порушуємо особисті кордони?«Свобода» як підвалина національного менталітету присутня в низці країн, серед яких Україна, США та Франція, однак… — на практиці свобода означає різне. Для американців свобода не є «безлімітною» і має межі. Чиїсь межі свободи закінчуються там, де починаються межі свободи іншого.Наше сприйняття власної свободи як відсутності обмежень часто призводить до порушення особистих кордонів — через непрохані поради та агресивне спілкування в соцмережах зокрема. 🤔 Чому ми водночас боремось з корупцією та шукаємо когось, хто би «порєшав»?В українців одночасно й в усіх вікових когорт проявлені два протилежні ціннісні кластери — універсалізм і добросердя. Внаслідок цього ми одночасно прагнемо й однакових правил, і «контактів чи знайомих», що «порішали моє питання»: і правову державу, і ліки без рецептів, і щоб суди працювали, і щоб від штрафу за перевищення швидкості можна було відкупитися. Звідси і схильність довго «не бачити» негідну поведінку людей, зокрема в позиції впливу й авторитету, яких ми вважаємо «своїми» чи «хорошими».🤔 Чому постійно створюємо кумирів, а потім швидко в них розчаровуємось?…зворотний бік цього явища (недовіри до системи та довіри до своїх) — це надмірні очікування від довірених людей, яких ми вважаємо «героями», «змінотворцями», «реформаторами» (часто за субʼєктивними чи нефаховими або емоційними критеріями).Ми часто-густо творимо з них кумирів, наділяємо їх (у своїй уяві) ледь не магічними можливостями «все змінити», а потім не менш палко хейтимо та звинувачуємо, якщо змін немає або вони відбуваються недостатньо швидко чи не так, як нам хотілося б.🤔 Чому нам потрібно все на вчора?Високий рівень уникання невизначеності й режим виживання, у якому українці існують безперервно останні ~ 300 років призвели до того, що ми поспішаємо «все встигнути», оскільки не впевнені, що сьогоднішні можливості та умови збережуться до завтра🤔 Чому держава нам все винна?Країни, що пережили комуністичний режим, як правило, успадковують від нього недовіру до інститутів як «ворожих щодо простої людини» і таких, для яких думка й потреби більшості громадян неважливі. У такій системі корупція сприймається як вкорінена та непозбувна. Водночас є суспільне очікування, що ця ж «погана» держава має забезпечити працевлаштування, доступні медицину і освіту, «гідні» пенсії та зарплати.🤔 Чому ми дуже рідко хвалимо один одного?Ще одна характерна менталітетна риса українців criticism before appreciation («критикуємо, перш ніж хвалимо») — звичка першочергово звертати увагу й обговорювати проблеми, недоліки, невдачі у взаємодії. При цьому до визнання й відзначення хорошого доходить не завжди, а насправді — рідко.🤔 Чому ми постійно сремося і знецінюємо один одного?Українське прагнення «сратися» — це механізм компульсивного пошуку «своїх» через демонстрацію дій і рішень, які доводять належність до важливої групи.Нам доволі складно домовлятися, бо кожен вихід за рамки «бульбашки» вимагає долання «стіни» з геть інакших трактувань звичних понять («що це?»), скриптів («як діяти?») та патернів («яка поведінка доречна?»).Це часто й призводить до «срачу» замість дискусії, бо неемоційне та критичне обмірковування смислу, трансльованого «чужими», вимагає зусиль і часу для оцінки й формування нового паттерну сприйняття. Легше діяти звичним чином: знецінити (бо «чужий», а отже, конструктивна взаємодія не вартує зусиль).І це тільки частина відповідей — в книзі їх набагато більше. Тож якщо почитаєте легше не стане, але стане зрозуміліше.