Пан Лодзь

2/2 — Про ціну інновацій та впертість.І ось у свої 50 Гутенеберг приступає до зіркового проєкту — друку 42-рядкової Біблії — топ-1 на Goodreads 1450 року. Грошей після експериментів та вдосконалень у нього майже не залишилось, тож він позичає близько 800 гульденів у заможного купця Йоганна Фуста, заклавши обладнання. А у 1452 році позичає ще 800 — уже в межах партнерства «для спільного прибутку» з виробництва книг. У випадку виникнення розбіжностей між партнерами Гутенберг зобов'язаний повернути кошти. Отримавши гроші, він починає друкувати. Це був гігантський проєкт для того часу — 1282 сторінки у двох томах, їх друкують відразу на чотирьох пресах.У 1455 році, коли робота майже завершилась, Фуст подає до суду і вимагає повернення відсотків. Грошей у Гутенберга немає, і суд передає Фусту весь надрукований тираж та обладнання. Той одразу укладає партнерство з учнем Гутенберга — Пітером Шеффером. Пітер був талановитим писарем, каліграфом та, за деякими свідченнями, першим дизайнером шрифта — йому приписують розробку шрифту для першої Біблії. А ще Пітер був падлюкою: він кинув Гутенберга, одружився на дочці Фуста та додрукував гутенбергівську Біблію. Справи у друкарні Фуста–Шеффера спочатку йшли непросто — ходить легенда, що при спробі продати Біблію у Парижі їх звинуватили у чаклунстві, що змусило їх розкрити технологію друку. Але з часом друкарня набрала обертів і проіснувала близько 100 років. А от Йоган лишився ні з чим.Але Гутенберги не здаються, тож у історії є відносний хепіенд. Швидко залучивши нові кошти, він у 1458 році знову починає друкувати, видає Католікон (латинську граматику з поясненнями), ймовірно друкує 36-рядкову Біблію, правда з менш витонченим шрифтом. У 1465 році курфюрст Майнца бере його на почесну службу і призначає пенсію. Помер Йо́ганн Гу́тенберґ 3 лютого 1468 року у поважному на той час віці 70 років. І залишився в історії першим винахідником набірного друку — Йо́ганн Ґенсфляйш цур Ляден цум Гу́тенберґ. І ніяких Фустів чи Шефферів.

#вова_і_літератураВ продовження теми стоіцизму, можу порадити «Стоіцизм, як стиль життя» Олександра Полтавцева. Обкладинка погана, але книга хороша, невелика та розбита на дві частини: у першій розбираються основні принципи стоіцизму, у другій — практичні вправи. Наприклад, медитація «Такі, як є».«Ця вправа покликана зменшити залежність від предметів наших бажань і страхів. Суть: навчитися бачити речі такими, які вони є, не додаючи до них зайвих смислів і цінностей.…знайдіть 10-15 хв. Усамітніться і подбайте про те, щоб вас ніхто не відволікав. Вмостіться зручно і заплющіть очі.Сконцентруйтеся на предметі бажання. Наприклад, власна квартира, машина, айфон, секс, цигарка, алкоголь або навіть людина.... А тепер уявіть цей предмет таким, яким він є за своєю суттю. Наприклад, авто — це не що інше, як груда пофарбованого металу, пластику та шкіри, що перевозить вас з одного місця в інше. Вино — це сік винограду, що перебродив завдяки грибку (дріжджам) і спричинює інтоксикацію нашого організму. А секс — «це натирання нутрощів, а далі трохи корчів і виділення слизу»Цю вправу полюбляв Марк Аврелій. Імператор досить детально описав її суть: «Для того, що підпадає уяві, завжди знаходь межу й окреслення — з тим, щоб, цілковито розібравши ціле, побачити наге єство і самому сказати, яка йому назва і яка назва всьому, з чого воно складається й на що розпадеться»Коротше, стоїки вміли псувати задоволення красиво.

#всяке«Слухав на вихідних кльовий виступ Стаса Говорухіна про презентацію, і він на ньому пожартував про стоїків, типу: «а мені ці грецькі дядьки не заходять, хай собі в давній Греції все терплять». І я такий — оппа, а вони ще і Настічці не подобаються, а нещодавно взагалі наштовхнувся на: «Важко уявити більш зарозуміле, нелюдське, буркітливе й загалом відразливе вчення, ніж стоїцизм». Коротше, ви зрозуміли, не всім стоїцизм, як мені, подобається.Думаю, це тому, що у стоїків склався імідж холодних та беземоційних чуваків, що терплять все, зціпивши зуби:«Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,Сталить твій дух — тож і терпи, терпи.»А це не зовсім так.Стоїки не терплять, а переносять фокус уваги на власні думки і реакції та працюють з ними. Така собі гігієна уваги. А ще, згідно зі стоїцизмом, сенс життя — це жити згідно з чеснотами: мудрістю, мужністю, поміркованістю і справедливістю. Тобто в кожній ситуації ви оцінюєте свою поведінку через цей компас чеснот. І це все.І тому стоїки і емоційні, і піклуються вони, і люблять, але намагаються не прив’язуватись. Коротше, «живуть жеття», бо лише ставленням до зовнішнього світу можна реалізувати свою свободу і проявити чесноти.Але згоден, що жити як стоїк складно. Потрібні знання, щоби розуміти складність світу, та мудрість, щоби знати, що з цим робити. Справедливість, щоби не вчиняти зло тим, хто цього не заслужив, і не винагороджувати негідних. Помірність, щоби не заграватись і зберігати легкість. Та мужність чинити правильно, коли обставини не сприяють тобі. І для того, щоби приховати цю нудотну складність, я для себе додав ще одну чесноту — стиль.Пам’ятаєте у Буковського:«Стиль — це відповідь на все.Свіжий підхід до нудного або небезпечного дня.Краще зробити нудну справу зі стилем,Ніж небезпечну справу без стилю.»Тож основні чотири чесноти не дають мені зійти на манівці і загратись, а стиль додає елегантності та маскує складність життя. І, можливо, іноді хоч трохи наближає його до мистецтва, коли граєш заради краси самої гри. Отаке от стоїчне «ічі-го ічі-е»

#посібник_дизайнераПосібник дизайнера, а саме правило №15, каже нам наступне: «Про роботу інших або добре, або нічого. Не можеш нічого? Розбирай, як дизайн-критик.».І я з цим згоден. От є в мене та Спіілки кілько відкритих критиків — Дмитро Танасов та Міша Вербицький. Дмитро просто плюється злобою, Міша намагається щось пояснити, але робить це також зле, тому зрозуміти його важко. Чи можуть вони критикувати? Та можуть, звісно (і роблять це), проблема тільки в тому, що це не професійна критика — це просто образи або емоційні випади. Чи можуть вони бути праві? — Так, можуть, це дійсно може бути «хуйня». Чи почує їх хтось? — Навряд. Я, як автор, не буду розбиратись в їх аргументах, бо вони в першу чергу хочуть мене образити. А у інших дизайнерів може закрастися думка, що критики це роблять через заздрість. Навіть коли лінчують відверто слабкі роботи, більшість дизайнерів утримується від цього, бо нема гідності в знущанні над слабкими. Отже, можна припустити, що емоційні випади зазвичай шкодять самим коментаторам. Драма сердитої людини в тому, що вона хоче багато сказати, та мало хто її чує.Проте бувають випадки, коли вас просять покритикувати самі автори або ЗМІ. Або проєкт/бренд настільки важливий для вас, що ви просто не можете мовчати. Тоді розбирайте роботу, як дизайн-критик — людина, що заробляє на життя не дизайном, а критикою дизайна. Людина, що дуже рідко зустрічається по всьому світу, а в Україні просто відсутня як клас. Як вона критикує? Дає контекст, відокремлює персональний смак від якості (це неможливо, але вона намагається), називає конкретні недоліки, а не узагальнює («повна хуйня»), мінімізує власні емоції, не виносить вирок, а формулює висновок. Коротше, це важка робота, яку треба робити на додачу до своєї основної, тож мало хто заморочується.Хочете подивитись на приклади класної дизайн-критики — підпишіться на https://www.underconsideration.com/brandnew/. Це коштує 25$ на рік. Але це найкраще вкладення коштів для дизайнера, бо, як казав Массімо Віньєллі: “History, theory and criticism, these are the real backbone of design!”

#spiilka Минулого тижня презентували оновлення для Нетпік. А я, бляха, не встиг запостити, тому тримайте історію про піраміди.Почалося все з того, що на дебрифі Женя Зінгер розказав нам історію про те, як його просили фотографуватись в корпоративній зйомці, показуючи руками піраміду (ту, що була на той момент в логотипі). Піраміда була не ок, і по-хорошому треба було б її прибирати. Але після такої історії ти розумієш, що якщо люди з нею фотографуються – прибрати її буде складно.Тож в першій концепції ми вирішили зберегти піраміду в літері А, тіко зробити це тонкіше (допоміг маестро Раствор) – концепція отримала назву «Star Trek», там теж руками символи показують.А на противагу Стартреку зробили ще один концепт, де вирішили поіронізувати над пірамідою. Тут допомогла Настічка, каже: «Наша ж назва Net + Peak, тобто “Дротяна гора”, ну то давайте зробимо “Дротяну гору”», така собі метаіронія.Потім була презентація, після якої вціліли шрифти, кольори та картка Людини-павука — треба було починати спочатку.Допомогло те, що у Сергія (нашого дизайнера) це була не просто присвята Людині-павуку, це він так на піраміду зверху подивився. Тож ми підхопили цю ідею, і далі вже Ксеня (наша дизайнерка) перетворила піраміду на зірку, запрограмувала ефекти для фото і відео, розробила сітку — і вуаля, піраміда знову в ділі.Подивитись на піраміди можна за посиланням: https://spiilka.com/projects/netpeak

Тепер про болюче. Про доцільність оновлення і комунікацію. Багато людей, навіть серед тих, кому подобається оновлення, задають питання: а нащо це зараз робити? Ось як приклад: «Що потребує воююча країна, яка перебуває у гуманітарній кризі? Правильно, ребрендингу збиткової Укрпошти, щоб потратити мільйони на нові банери, папочки і решту айдентики) Укрпошта, ви взагалі притомні?»І тут треба розібратись. По-перше, Укрпошта — це державна компанія, з 2017 року акціонерне товариство, що працює як самоокупний бізнес. Самоокупний означає, що вона повністю покриває свої потреби і не отримує дотацій від держави. Але ж вона збиткова в останні роки? Так, але збиток покривається за рахунок кредитів та продажу непрофільних активів. Тобто з бюджету на це не йде ні шагу. А це означає, що збитковість та витрати Укрпошти не впливають на обороноздатність країни.По-друге, це дуже важкий бізнес, де держава, виконуючи соціальні функції, обмежує закриття збиткових відділень та збільшення тарифів. І при всьому цьому Укрпошта рік у рік показує зростання і реформується (хоч і не так швидко, як би хотілось). Оцінює ефективність роботи Укрпошти та її СЕО професійна наглядова рада, а не коментатори з тредс та твітеру. Ну а якщо це бізнес, нехай і державний, то здається, що в Укрпошти в питаннях тактики повинна бути свобода.Чому оновлення зроблено саме зараз? Пройшло 9 років з минулого, що подарувало Укрпошті новий лого-пін, кольори, патерни та шрифт російського походження. До речі, перевернутий ріжок-пін в оновленні 2017 року був додатковим варіантом (основним був ріжок), але пін так сподобався, що став основним. За 9 років стиль «розповзся» в комунікації: з’явились нові кольори, ілюстрації, білі вивіски виявились непрактичними, з’явились нові формати, такі як поштомати, для яких не було правил оформлення. Тому основною задачею було дати інструмент для подальшого розвитку та виправити поточні недоліки. Логотип був виправлений уже як вишенька на торті — ми повернули знак ріжка, який був у Укрпошти (як і в інших європейських пошт) із самого початку + додали ріжку українського характеру. При цьому, знаючи, що оновлення відділень буде розтягнутим у часі і йтиме років 5–10, зробили логотип максимально наближеним до поточної версії, щоби вони спокійно співіснували разом. Тож якщо у компанії з’являється інструмент, що допоможе їй трансформуватись, а «розпилу» грошей на оновленні відділень не планується, чому ні?З приводу комунікації СЕО Укрпошти.Чи подобається мені, як пан Ігор називає жінку повією — ні. Чи це приємно читати — ні. Чи я би порадив йому зараз не відповідати (і взагалі так не відповідати) і дати емоціям влягтися — так. Але що мені подобається, це те, що він не ховається і чесно відповідає на всі питання. Чесно і іноді грубо — це факт. Але люди заходять до нього в соцмережі «з ноги», часто анонімно, і починають з необґрунтованих звинувачень, а потім дивуються агресії у свій бік. Тому ще раз: чи допомагає комунікація пана Ігоря — ні, але він круто робить свою роботу за межами соцмереж і, навіть якщо ви з цим не згодні, оцінити його роботу та звільнити може тільки наглядова рада.

За своє професійне життя, я переживав декілька шітштормів у соцмережах (ребрендінг Івано-Франківська, трішки Діі, погрози від ботів та людей за Резерв+), та бачив зі сторони, як їх проходять колеги (Розетка, Євробачення), але цей мене трохи здивував. В самому шітштормі не було нічого незвичного, коли з брендом стикається-взаємодіє багато людей і він викликає в них різні емоції, цього варто очікувати. Якщо людям подобається бренд і вони до нього звикли, то зміни їх засмучують (працює гомеостаз), якщо не подобається, то це ще один привід висловити своє невдоволення та помститися хоч так.Зазвичай ми отримуємо типові прояви цього невдоволення:1. Гостре емоційне неприйняття «Боже, яка хуйня».2. Знецінення: «Що? Скільки ви за це заплатили, та я би вам це гівно безкоштовно зробив», «Вони просто повернули знак на 180 і взяли за це півмільйона, ахаха, аплодую дизайнерам, які вміють так продавати…».3. Поради на що витратити гроші «краще би ви застосунок, сайт, відділення зробили та зарплатню підняли».4. Звинувачення у плагіаті «Нова пошта вкрала свій знак у НeliRadio, Hayer, Halls…», «Новий логотип Укрпошти сильно нагадує логотип TikTok. Збіг? Не думаю.»5. Та мій улюблений — тест Роршаха: мозок людини без пояснень та контексту починає підкидати різні варіанти на що ж це схоже. Тож новий логотип Укрпошти - це дудка, грамофон, слуховий апарат 18 століття, гірка в аквапарку, корморізка і звісно…6. …уринатор та унітаз. Поповнення колекції «анально-генітальноі фіксації». Про інші наші логотипи казали, що це «чотири суміщені анальні пробки», «якісь анальні шарики», тепер от унітаз з уринатором.Що з цим всім робити? Та нічого, не коментувати та спостерігати, бо люди не шукають пояснень, вони лютують, їм боляче, і треба кудись каналізувати свій біль. Через кілька днів або тиждень зазвичай все заспокоюється, і нікому вже це нецікаво. Що ж здивувало? 1. Те як працюють алгоритмічні стрічки, варто тобі лайкнути чи прокоментувати хоч щось — все твоя стрічка буде тільки в Укрпошті. І тому по відчуттях цей «шакалячий експрес» був набагато сильніший за попередні. Плюс на це накладається загальна знервованість, втома українців та боти.2. Неосвіченість деяких коментаторів «не знаю, мені це нагадує якусь дудку»… еее, ну так, це ж поштовий ріжок, він у багатьох країнах використовується, це ж як хрест в аптеках. Не знаю може це вже різниця поколінь, але прям здивувало. Трохи пізніше напишу про доцільність оновлення, комунікацію та критику від дизайнерів.

#spiilkaОновили айдентику та створили дизайн-систему Державної прикордонної служби України. Що зробили: 1. Розробили з маестро Дмитром Растворцевим шрифт Кордон. 22 накреслення, що мають свої стилістичні та утилітарні особливості. Максимально розкриті контури літер покращують читабельність навігації, що буде помічне при облаштуванні кордону. Загострені кінцівки штрихів — це відсилка до прикордонних стовпчиків та елемент, що використовується в навігаційних шрифтах. Завищені вертикалі окремих літер в альтернативних наборах наслідують традиційні елементи українських шрифтів. 2. Створили логотип ДПСУ: козацький хрест з основою у вигляді «іспанського» щита. Чому «іспанський» щит? — Він зустрічається в поточній айдентиці прикородонних загонів найчастіше, тож якщо він так подобається прикордонникам, то чому б і ні.3. Розробили емблему ДПСУ з паттерном, в якому зашифровані відсилки до сухопутних та морських кордонів країни. 4. Підібрали кольорові схемі для правоохоронних та бойових підрозділів прикордонників. 5. Відштовхнувшись від знака розрiзнення Окремого кордонного корпусу УНР, 1918 року, розробили беретний знак та кокарду ДПСУ. 6. Створили дизайн-систему для комунікації. Все робота виконана pro bono і поки що впроваджена частково — тільки комунікація, але подивимось, як воно буде🤞. Над проєктом працювали:Головний дизайнер: Роман СапєлкінДизайнер: Богдан ЯремчукПроджект-менеджерка: Оля ДовженкоІлюстрації: Сергій ДехтярьовДизайн-директори: я і Настічка, як другий пілот.Роздивитись ближче можна на сайті: https://spiilka.com/projects/dpsu

#хвилинка_цікавинкаПишу статтю про історію дизайну й придумав загадку для трьох з половиною людей:«За який футбольний клуб має вболівати дизайнер, якщо не має власних уподобань?»За лондонський Crystal Palace!У 1851 році в Лондоні, в Гайд-парку, відбулася «Велика виставка промислових виробів усіх народів». Для цієї виставки архітектор Джозеф Пакстон спроєктував, а підприємець Люїс Кубіт збудував Кришталевий палац (Crystal Palace) — гігантську (приблизно 80 тис. м²) будівлю зі скла й сталі у вікторіанському стилі. Після виставки споруду розібрали, перенесли й знову зібрали на Sydenham Hill у 1854 році. У 1936 році будівля згоріла, але була настільки відомою, що весь район стали називати Crystal Palace. А згодом на районі з’явився і футбольний клуб з такою ж назвою.Але до чого тут дизайн, запитаєте ви? Річ у тім, що після Великої виставки британці були так нажахані низькою якістю та дизайном британських товарів, особливо у порівнянні з французькими та німецькими, що заснували рух Arts and Crafts. А він, у свою чергу, привів до появи якісної дизайн-освіти та професії дизайнера.

Не знаю, чи помітили ви, але канал змінив аватарку, і це чергова спроба навести порядок і фокус: що ж робити зі своїми соцмережами. Ще до повномасштабного я шукав «свій» формат: один час писав розлогі пости на Medium, потім знімав відео у форматі «від суботи до суботи», якийсь час писав думки у твітер, фоткав у інстаграм.Що зрозумів:1. Для мене важлива увага, бажано, позитивна.2. Мені дискомфортно постити у соцмережі щось, крім роботи чи пов’язаного з нею. Бронь та донати не прибирають відчуття провини перед тими, хто мене захищає.3. Більшість з того, що я пишу здається недоречним зараз. Навіть цей пост.4. Але є страх, що якщо не робити щось у соцмережах, то у мене не буде роботи.5. Знімати персональні відеоблоги я не тягну і не можу щось постійно постити, щоби це щось «залітало».6. Сторіз — то не моє: мене паралізує кожного разу, що фотка не така, що підпис не смішний. Тому я просто дивлюсь чужі або роблю репости.7. Тік-ток — дуже швидко втомлююсь, просто забагато зайвої інформації в дуже короткий час. Старий, чи шо.8. Threads — поки там було мало людей дуже подобався, але зараз чути vox populi і отримувати коментарі ботів та рандомних людей не приносить жодного задоволення.9. LinkedIn — не вистачає щирості, круто, що поки не треба шукати там проєкти і роботу.10. Ще мені не подобається закидувати один і той самий пост в різних соцмережах. Але я це роблю, коли мені потрібні охоплення, і кльово, що зараз Facebook та Інстаграм дозволяють це робити автоматично.Тож з огляду на все це, я вирішив залишити Facebook, Instagram, Threads для проєктів, зборів і лонгрідів.А в тг-каналі, як відносно закритому просторі, куди доєднуються за власним бажанням, постити то саме плюс щось більш цікаве для мене, емоційне, сире, недодумане, або як зазначено в описі «Необов’язкові думки про дизайн, життя, книжки та взагалі».Ще я прибрав можливість ставити негативні реакції під постами, залишилась тіко іронічна 🌚 та схвальні 🔥❤️👍, і в групу з коментарями тепер вхід через апрув. Частково це через руснявих ботів, а частково через те, що мені не хочеться агресії. В будь-який момент можна відписатись і не агресувати.Як каже Вася Байдак: «мені цей світ і так поганий. і тут я його модель створювати не буду».