Сміливо

Сьогодні ми відвідали з сином (2,5 р.) одну із наших бабць і на прощання я кажу: "Матвійчик, давай бабі обнімашку і будем йти".Матвійчик: "Ні"Баба: "Ну обіймиии!"Я кажу: "Він не хоче"Баба: "А я хочу!"Вона схопила Матвійчика, стиснула його, відірвавши від землі. Він почав нити.Я кажу: "Відпустіть, ви ж бачите, що він не хоче"Матвійчик починає сильно плакати, в нього котяться сльози, коли беру його на ручки.Я швидко кажу "па-па" і ми виходимо.Відчуваю себе паршиво. Думаю: треба було гаркнути на бабу вчасно. Але думаю: можна використати цей момент на благо.Проговорюю з Матвійчиком, він каже, що йому стало страшно, боляче, бо його міцно стиснули, а він не хотів.Вибачаюсь, перед ним, що не змогла захистити. Пообіцяла, що більше не дам нікому його так тіскати, якщо буду поруч.Кажу: "Баба нечемна, но-но-но!" – він потім це повторював. Я хочу, щоб він запамʼятав – то баба нечемна, що насильно його стиснула, а не він, бо не хотів обніматись.І думаю: треба його навчити захищати свої кордони. По дорозі до машини пояснюю йому, що має повне право не обніматись з кимось. Що треба казати "СТОП", "не можна", "не хочу". Також проговорила це про поцілунки.І якщо людина не слухає – можна її відіпхнути, і якщо не помагає – закричати голосно. Потім ми в машині програли цю сценку, і я кажу "якщо я не слухаю, і далі до тебе лізу що треба зробити?"Матвійчик виставляє вперед руки і кричить: "НІІІІІ!"Я кажу: "Молодець!".Я хочу повторювати це, поки він не буде це міцно памʼятати. Щоб він знав, що він має право почуватись в безпеці, що його емоції, почуття та кордони важливі, що він не має терпіти насильство, аби когось задовільнити.Хай краще буде менш зручним, зате більш щасливим і психічно здоровим зараз і в дорослому житті!

На мою думку, піклування спотворює біблійні слова про давання, любов і допомогу. Ніде в Біблії нам не кажуть, що треба щось для когось робити, а потім видряпувати комусь очі. Ніде нам не кажуть, що для когось потрібно багато зробити, а потім узяти тростину й побити його за це. Піклуватися про людей і давати — добрі, бажані якості, те, що нам іноді потрібно робити, але чимало співзалежних переформулювали це на «давати, поки не болітиме». Ми продовжуємо віддавати любов після того, як зазнали болю, зазвичай поки той не скручує нас. Добре, коли ми певним чином віддаємо — але ми не повинні віддавати все. Цілком нормально, якщо трохи залишаємо для себе.Я вважаю, що Бог хоче, щоб ми допомагали людям і ділилися нашим часом, талантами та грішми. Але також уважаю, що Він хоче, щоб ми віддавали з позиції високої самооцінки. Акти доброти не є добрими, якщо ми не відчуваємо від них задоволення та приязні до людини, для якої ми це робимо. Я вважаю, що Бог у всіх нас і говорить до кожного з нас. Якщо ми взагалі не можемо насолоджуватися тим, що робимо, тоді ми не повинні цього робити, яким би доброчинством це не видавалося. Ми також не маємо робити для інших те, що вони самі повинні й можуть. Інші люди не є безпорадними. Як і ми."Долаємо співзалежність" Мелоді Бітті

А ще хотіла поділитись з вами цим бенгером. Якось недавно знову для себе відкрила і це мені неймовірно в точку. Ця пісня точно у моєму топ-10 християнських пісень і надіюсь ви також оціните. Якщо дивитись кліп, то мурах приходить більше 🐜🐜🐜Ось переклад тексту, як завжди:Царю Слави, о мій Ісусе Христе,Звільни мене від того, що стримує мене від Твого життяЯ відчуваю стукіт серця всерединіНе знаю, чи коли-небудь почувався більш живимО, мій БожеГосподи, дозволь нам перейти від смерті до життяО, мій Боже, введи нас у Твоє світлоЩо світить як тисяча Сонць уночіМи співатимемо Твоє Імʼя до кінця вікуНароджений нановоЗлий Свій дощ і пошли Свій вітерНароджений нановоСмерть програє, а ми переможемоМене втиснули в землюОх, як по мені топталисяСкільки ніг наді мноюЯ не міг не потонутиМене втиснули в землюОх, як по мені топталисяАле, Господи, я надіюсь на ТебеТи не відвернешся від менеО, я – зерняО, я – зерняМене втиснули в землюАле я виросту деревомТож я бачу, що ще недовгоДо того як я звільнюсь від того, ким я бувТвоя ріка благодаті тече без кінцяТи не відвернешся від менеЩо ж, мене обпікали багато вогнівАле я повстану з цього попелу Господи, Твоя сила спасла менеІ для Тебе я завжди співатимуО, я – зерняО, я – зерняЯ не залишусь надовго у цій земліКоли ти зливаєш на мене, як дощ, Свою любовГосподи, зливай на мене, як дощ, Свою любов

РОЗЧАРУЙСЯ ВЖЕ ОСТАТОЧНО - І ЖИВИ СПОКІЙНО. ...Що хтось прийде, зрозуміє тебе без слів, вгадає всі твої потреби, і ти нарешті розслабишся. Що робота стане мрією, друзі – бездоганними, а ти – версією себе без страху, сорому та сумнівів.Розчаруйся. Не з гіркотою, а з полегшенням. Розчарування – не про біль, а про правду. Це як зняти рожеві окуляри, потерти очі та нарешті побачити, що світ недосконалий. Що люди не завжди можуть бути поряд. Що ти сам іноді слабкий, грубий, уразливий і не знаєш, чого хочеш....Розчаруйся в ідеальному коханні - і в тебе з'явиться шанс зустрітися зі справжнім. Де не все гладко, але є щирість. Де не ховають страху, а говорять про нього. Де не грають в ідеальність, а вибирають бути поряд, навіть коли важко....Розчаруйся в тому, що одного разу все стане на свої місця. Іноді не встає. Іноді залишаються дірки, тріщини, невідповідні питання. І це не заважає тобі жити. Дихати. Радіти. Робити те, що важливо.Розчаруйся - і ти зрозумієш, що можна жити не в очікуванні дива, а в опорі на реальність. І від цього реальність стає чистішою. Надійнішою. Теплішою.Спокій - це не коли все добре.А коли ти перестав тужливо чекати, що буде інакше...#порадня_дорослість #порадня_усвідомленість #порадня_зрілість

Сьогодні під час тривоги ми з малим сиділи у вантажному ліфті на першому поверсі (бо літало, а укриття було закрите), мобільний інтернет не ловив і я відкрила Біблію та тикнула на випадковий псалом. Ось він:Боже, прислухайся до моєї молитви, не відвертайся від мого благання,зглянься наді мною і вислухай мене. Смуток охопив мене в моїх роздумах, і я перелякавсявід голосу ворога і від гніту грішника, бо вони звалили на мене беззаконня і в гніві сповнилися люті на мене.Моє серце стурбоване в мені, і страх смерті напав на мене.Жах і трепет охопили мене, і темрява накрила мене.Тож я сказав: "Хто би мені дав крила, наче в голубки, щоби полетіти мені й відпочити?"Ось, втікаючи, пішов я далеко, та тинявся по пустелі.Я очікував того, хто би врятував мене від малодушності й бурі.Потопи їх, Господи, і змішай їхню мову, бо я бачив беззаконня і лихослів’я в місті.Вдень і вночі будуть блукати вони навколо нього — по його мурах; беззаконня, біда й неправда посеред нього;не зникли з його площ здирство і обман.Якби ворог мене зневажав, я стерпів би! Якщо б ненависник мій вихвалявся переді мною, я заховався би від нього!Але ти, чоловіче, рівного зі мною духу, мій провідник і мій знайомий,з яким ми разом насолоджувалися стравами, у злагоді ходили до Божого дому!Нехай найде на них смерть, хай живими зійдуть в ад,бо лукавство є в їхніх поселеннях — посеред них.Я ж закликав до Бога, і Господь мене вислухав.Увечері, вранці й опівдні буду розказувати й оповідати, — і Він почує мій голос.Він у мирі визволить мою душу від тих, які підступають до мене, адже в багатьох обставинах вони були зі мною.Бог — Той, Хто перш віків, почує і впокорить їх.Адже для них немає зміни — вони не побоялися Бога.Він простягнув руку Свою, щоб відплатити: вони зневажили Його завіт.Вони були розсіяні перед гнівом Його присутності, — Його серце наблизилося. Його слова масніші за олію, але то випущені стріли.Поклади ж на Господа свої турботи — і Він буде опікуватися тобою. Він не дасть праведному захитатися повік.А їх, Боже, Ти зведеш у яму тління. Кровожерні й підступні люди хай не доживуть до половини своїх днів. Я ж, Господи, надіюся на Тебе.Псалом 54 (55) (переклад Турконяка)Контекст дещо інший, але цей псалом мене втішив тим не менш.

*СКЛАДНІ ЛЮДИ  Потурання*До цього методу вдаються дуже часто, бо, по суті, це свого роду вияв любови до маніпулятора, принаймні саме любов завжди лежить в основі такої поведінки. Потурати людині, вирятувати її означає звільнити її від повсякденного болю, спричиненого її ж вадами. Такий підхід виявляється в різних формах.Ви можете уникати будь-якої конфронтації. Можете намагатися створити для маніпулятора атмосферу затишку, тепла, підтримки, навіть коли він усіх ображає. Можете захищати його перед друзями і родиною. Можете платити за нього рахунки, коли він відмовляється працювати. Коли він поводиться прикро, то можете звинувачувати себе в тому, що провокуєте його. Утім, потураючи маніпуляторові, людина часто переконана, що чинить правильно. Вона не хоче, щоб він відчував біль, не хоче, щоб його хтось кривдив. Вона переконана, що, побачивши, як вона ставиться до нього, він і сам зміниться і почне поводитись так само щиро. Вона сподівається цілковито переінакшити його силою власної любови та турботи.Знову таки, любов і турбота - це чудово, вони потрібні маніпуляторові для того, щоб змінити свою поведінку. Проте, і це дуже важливо, любов і потурання - це різні речі. Любов не заохочує до безвідповідальности. Любов може бути люблячою і водночас анітрохи не миритися з маніпулятивністю, домінуванням, егоїзмом. Натомість потурання передбачає перебирання на себе відповідальности, яку мав би нести кривдник, відтак той, хто потурає маніпуляторові, цілковито звільняє його від будь-якого тягаря, кладучи собі на плечі подвійну ношу.Одна з моїх знайомих роками потурала безвідповідальності свого шефа. Вона виконувала всю ту роботу, яку він не раз забував, прикривала його хиби, одним словом, всіляко рятувала його, тримала «на плаву». Вона щиро була йому віддана, та й він сам давався любити, хоч і був чоловік радше непевний. І от, одного дня його підвищили, тож вони перестали працювати разом. З наступним асистентом йому так не пощастило. Минуло небагато часу, як його брак компетентносте вийшов наяв і він утратив посаду. Після того випадку моя товаришка не раз шкодувала, що свого часу так нічого і не зробила, бо тоді, можливо, він би змінився. Ніхто не може бути на сто відсотків упевненим, що вона б чогось досягла, але точно знаємо одне: потурання тільки стоїть на заваді в духовному розвитку маніпулятора, не дає його характерові зміцніти.Якщо ви підозрюєте себе у потуранні своєму маніпуляторові, то варто усвідомити таке: ви можете собі гадати, що дбаєте про нього, але насправді руйнуєте йому життя. Виходить, що ви, по суті, ненавидите його. Можливо, йому якраз бракує трохи болю, щоб у голові прояснилося. Інколи біль і справді має цілющу силу. #порадня_терапія_травм_дитинства#порадня_терапія_кордонів

Ми сьогодні пережили ніч великого напруження, і це абсолютно природно, що тіло й психіка сьогодні перебувають у стані виснаження. Нижче – конкретні кроки, як подбати про себе у такий день:1. Дайте собі право на м’якість до себеНе вимагайте продуктивності — сьогодні не день для рекордів. Зниження ефективності — нормальна реакція на нічну загрозу.Дайте собі внутрішній дозвіл бути повільним, розсіяним, чутливим.2. Відновіть фізіологічні ресурсиЯкщо є можливість — доспіть протягом дня (навіть 20–40 хвилин денного сну може допомогти).Пийте теплу воду або чай, не перевантажуйте шлунок — оберіть легку, поживну їжу (наприклад: овочевий суп, вівсянка, банан, яйце).3. Регуляція нервової системиШвидкі способи заспокоєння:Дихання 4-7-8: вдих — 4 сек., затримка — 7 сек., видих — 8 сек. Повторити 3-4 рази.Рух: легка прогулянка, розтяжка, коливальні рухи тілом (як гойдатися).Обійміть себе або прикладіть руку до грудей — підтримайте себе тілесно.4. Обмежте потік новинМінімізуйте контакти з новинами на кілька годин або й на день — психіка перевантажена.Якщо є відчуття, що потрібно знати, що відбувається — дозуйте: не частіше 2–3 разів на день і лише з перевірених джерел.5. Побудьте з кимось поруч (якщо це можливо)Хоча б короткий контакт з людиною, яка не потребує від вас нічого — просто бути поруч, поговорити про щось повсякденне або поділитися своїми відчуттями.Якщо ви самі — зверніться до духовного джерела підтримки: молитва, читання, музика, або внутрішня розмова з Богом.6. Дайте вихід емоціямНапишіть коротко: "Що я зараз відчуваю?" (5 хвилин без редагування).Або просто дозвольте собі поплакати, подихати, помовчати.7. Завершіть день м’якоСтворіть ритуал спокійного завершення дня: теплий душ, молитва подяки, легка медитація або заспокійлива музика.Можна проговорити:"Я вижив. Я зберігся. Я дякую собі. Я даю собі відпочити."Якщо така ніч повторюється часто — психіці потрібен режим відновлення, а не лише “разове заспокоєння”.Будьте лагідні до себе. Це — акт сили.#порадня_лагідно_до_себе#порадня_резилієнтність

Залишіться із самим собою. Спробуйте мовчати. Коли залишитеся із самим собою, тоді зможете стежити за тим, що відчуваєте, де це відчуваєте, і подумати над тим, як би ви це назвали. Не бійтеся цього. У кожному з нас живе страх перед покиненням. Він записаний у нас генетично. Діти народжуються з цим — це не щось, що ми набуваємо. Це не тільки щось, що трапляється з нами тоді, коли мама й тато є недостатньо добрими батьками. Дитина має генетично вписаний страх бути покинутою.Зверніть увагу, як нестримно вона плакатиме, як верещатиме, коли відчує себе самотньою. Це застережний сигнал, прояв інстинкту самозбереження. Він є в кожному з нас. Важливо, щоб ви цього не боялися.І памʼятали, що коли відчуваєте самотність і думаєте, що вона є наслідком недавніх подій, то це так, але тільки частково. Дозвольте Богові торкнутися вас набагато глибше, ніж Його зазвичай пускаєте.І памʼятайте: є оті «демони», які лякатимуть вас, якщо зважитеся на цей крок. Можете відчути внутрішню порожнечу, у вас може з'явитися чимало критичних думок, почнете бачити, скільки речей вам не вдається, а як багато можна було б зробити інакше. Не дайте цій порожнечі поглинути себе.І остання порада: якщо хтось із вас вирішив усамітнитися тільки для того, щоб виправитися, змінитися, то нехай забуде про це. Бо змінитися не може. Ніхто не може змінити минулого, того, що його формувало, але може дозріти. А отже, замість того, щоб критикувати себе за те, що тобі не вдалося, за те, що інші заподіяли тобі й через що ти не можеш бути тим, ким хотів би бути, дозволь собі дозріти до того, щоби бути тим, ким ти можеш бути.«Підіть кудись на самоту» о. К. Ґживоч, о. Я. Прусак

Я хотів би, щоб ми памʼятали: якщо нас якимось чином покинули, а, безперечно, нас покинули так чи інакше, ми мусимо зробити в житті одне: ніколи не покинути, не залишити самого себе.Багато кого з нас покидали, чи ми хотіли цього, чи ні, у багатьох є ще рана, почуття претензії. І це почуття перетворюється на почуття самотности. Психологічний процес, під час якого ми вчимося радіти перебуванню на самоті, покликаний так сформувати нас, щоб ми ніколи не покинули себе.Абстрагуюся в цей момент від понять, притаманних богословʼю чи вірі, яка твердить, що насправді ми ніколи не буваємо самі, але ця істина часто залишається лише в голові або є визнанням віри. Те, що справді можна зробити для себе, але що також робимо й для Господа Бога та інших людей, — це ніколи не покинути себе. Спробуйте під час молитви зробити кілька маленьких простих вправ. Побачите, як важко їх виконати.По-перше, будьте тут і тепер. Це означає: ви увійшли в усамітнення, дозвольте собі не думати про те, що залишили і до чого повернетеся. Просто памʼятай-те, що це — частина вашої дороги до Господа Бога.Якщо довіряєте Йому своє життя, довіряєте й життя тих усіх, кого залишили. Використайте цей час, щоб дозволити собі побути наодинці. По-друге, не бійтеся того, що тоді відчуватимете, і тих думок, що крутитимуться у вашій голові. Не бійтеся своїх внутрішніх діалогів, які безперестанку говоритимуть вам, як маєте почуватися та ким маєте бути. Не зважайте на це, але й не втікайте від цього.«Підіть кудись на самоту» о. К. Ґживоч, о. Я. Прусак

Хто не в курсі, з 9 травня я вже не працюю в "Лярші". За цей час я вже трохи відійшла, трохи відпочила, зʼїздила до чоловіка на пару днів, походила з малим по лікарях, розібрала хату, почала згадувати хто я без роботи... Відчуваю велику вдячність Богові за Його підтримку і мудрість – як Він влаштовує моє життя найкращим чином, піклується про мене. Вірю, що в потрібний час я зрозумію що мені робити далі...А ще вдячна за пройдену роботу в терапії, без якої я б не змогла навіть спробувати себе у ролі директора, не говорячи вже про прожиття всіх емоцій, повʼязаних з відповідальністю і роботою з людьми. Маю багато чого на думці, хочу багато про що написати...Серед того є такі теми:- Рід, походження, ДНК, пращури - ще не оформила це в щось конкретне, але багато про це думаю, попадаються постійно речі на цю тему... Про вплив походження, біблійні приклади... Не знаю чи то буде блог-пост чи просто серія дописів тут... Бо поки що це набір розкиданих думок.- Булінг: мій досвід і що я про це думаю- Також вже маю написаний великий шматок поста в блог про те, як я прийшла в "Лярш", то мабуть вже буде треба якось переназвати)) Але теж хочу дописати, фокусуючись на тому, про що "Лярш" і як це може збагатити наше розуміння себе і Бога