Статистика telegram channel - @smilyvo

Ми сьогодні пережили ніч великого напруження, і це абсолютно природно, що тіло й психіка сьогодні перебувають у стані виснаження. Нижче – конкретні кроки, як подбати про себе у такий день:1. Дайте собі право на м’якість до себеНе вимагайте продуктивності — сьогодні не день для рекордів. Зниження ефективності — нормальна реакція на нічну загрозу.Дайте собі внутрішній дозвіл бути повільним, розсіяним, чутливим.2. Відновіть фізіологічні ресурсиЯкщо є можливість — доспіть протягом дня (навіть 20–40 хвилин денного сну може допомогти).Пийте теплу воду або чай, не перевантажуйте шлунок — оберіть легку, поживну їжу (наприклад: овочевий суп, вівсянка, банан, яйце).3. Регуляція нервової системиШвидкі способи заспокоєння:Дихання 4-7-8: вдих — 4 сек., затримка — 7 сек., видих — 8 сек. Повторити 3-4 рази.Рух: легка прогулянка, розтяжка, коливальні рухи тілом (як гойдатися).Обійміть себе або прикладіть руку до грудей — підтримайте себе тілесно.4. Обмежте потік новинМінімізуйте контакти з новинами на кілька годин або й на день — психіка перевантажена.Якщо є відчуття, що потрібно знати, що відбувається — дозуйте: не частіше 2–3 разів на день і лише з перевірених джерел.5. Побудьте з кимось поруч (якщо це можливо)Хоча б короткий контакт з людиною, яка не потребує від вас нічого — просто бути поруч, поговорити про щось повсякденне або поділитися своїми відчуттями.Якщо ви самі — зверніться до духовного джерела підтримки: молитва, читання, музика, або внутрішня розмова з Богом.6. Дайте вихід емоціямНапишіть коротко: "Що я зараз відчуваю?" (5 хвилин без редагування).Або просто дозвольте собі поплакати, подихати, помовчати.7. Завершіть день м’якоСтворіть ритуал спокійного завершення дня: теплий душ, молитва подяки, легка медитація або заспокійлива музика.Можна проговорити:"Я вижив. Я зберігся. Я дякую собі. Я даю собі відпочити."Якщо така ніч повторюється часто — психіці потрібен режим відновлення, а не лише “разове заспокоєння”.Будьте лагідні до себе. Це — акт сили.#порадня_лагідно_до_себе#порадня_резилієнтність

Залишіться із самим собою. Спробуйте мовчати. Коли залишитеся із самим собою, тоді зможете стежити за тим, що відчуваєте, де це відчуваєте, і подумати над тим, як би ви це назвали. Не бійтеся цього. У кожному з нас живе страх перед покиненням. Він записаний у нас генетично. Діти народжуються з цим — це не щось, що ми набуваємо. Це не тільки щось, що трапляється з нами тоді, коли мама й тато є недостатньо добрими батьками. Дитина має генетично вписаний страх бути покинутою.Зверніть увагу, як нестримно вона плакатиме, як верещатиме, коли відчує себе самотньою. Це застережний сигнал, прояв інстинкту самозбереження. Він є в кожному з нас. Важливо, щоб ви цього не боялися.І памʼятали, що коли відчуваєте самотність і думаєте, що вона є наслідком недавніх подій, то це так, але тільки частково. Дозвольте Богові торкнутися вас набагато глибше, ніж Його зазвичай пускаєте.І памʼятайте: є оті «демони», які лякатимуть вас, якщо зважитеся на цей крок. Можете відчути внутрішню порожнечу, у вас може з'явитися чимало критичних думок, почнете бачити, скільки речей вам не вдається, а як багато можна було б зробити інакше. Не дайте цій порожнечі поглинути себе.І остання порада: якщо хтось із вас вирішив усамітнитися тільки для того, щоб виправитися, змінитися, то нехай забуде про це. Бо змінитися не може. Ніхто не може змінити минулого, того, що його формувало, але може дозріти. А отже, замість того, щоб критикувати себе за те, що тобі не вдалося, за те, що інші заподіяли тобі й через що ти не можеш бути тим, ким хотів би бути, дозволь собі дозріти до того, щоби бути тим, ким ти можеш бути.«Підіть кудись на самоту» о. К. Ґживоч, о. Я. Прусак

Я хотів би, щоб ми памʼятали: якщо нас якимось чином покинули, а, безперечно, нас покинули так чи інакше, ми мусимо зробити в житті одне: ніколи не покинути, не залишити самого себе.Багато кого з нас покидали, чи ми хотіли цього, чи ні, у багатьох є ще рана, почуття претензії. І це почуття перетворюється на почуття самотности. Психологічний процес, під час якого ми вчимося радіти перебуванню на самоті, покликаний так сформувати нас, щоб ми ніколи не покинули себе.Абстрагуюся в цей момент від понять, притаманних богословʼю чи вірі, яка твердить, що насправді ми ніколи не буваємо самі, але ця істина часто залишається лише в голові або є визнанням віри. Те, що справді можна зробити для себе, але що також робимо й для Господа Бога та інших людей, — це ніколи не покинути себе. Спробуйте під час молитви зробити кілька маленьких простих вправ. Побачите, як важко їх виконати.По-перше, будьте тут і тепер. Це означає: ви увійшли в усамітнення, дозвольте собі не думати про те, що залишили і до чого повернетеся. Просто памʼятай-те, що це — частина вашої дороги до Господа Бога.Якщо довіряєте Йому своє життя, довіряєте й життя тих усіх, кого залишили. Використайте цей час, щоб дозволити собі побути наодинці. По-друге, не бійтеся того, що тоді відчуватимете, і тих думок, що крутитимуться у вашій голові. Не бійтеся своїх внутрішніх діалогів, які безперестанку говоритимуть вам, як маєте почуватися та ким маєте бути. Не зважайте на це, але й не втікайте від цього.«Підіть кудись на самоту» о. К. Ґживоч, о. Я. Прусак

Хто не в курсі, з 9 травня я вже не працюю в "Лярші". За цей час я вже трохи відійшла, трохи відпочила, зʼїздила до чоловіка на пару днів, походила з малим по лікарях, розібрала хату, почала згадувати хто я без роботи... Відчуваю велику вдячність Богові за Його підтримку і мудрість – як Він влаштовує моє життя найкращим чином, піклується про мене. Вірю, що в потрібний час я зрозумію що мені робити далі...А ще вдячна за пройдену роботу в терапії, без якої я б не змогла навіть спробувати себе у ролі директора, не говорячи вже про прожиття всіх емоцій, повʼязаних з відповідальністю і роботою з людьми. Маю багато чого на думці, хочу багато про що написати...Серед того є такі теми:- Рід, походження, ДНК, пращури - ще не оформила це в щось конкретне, але багато про це думаю, попадаються постійно речі на цю тему... Про вплив походження, біблійні приклади... Не знаю чи то буде блог-пост чи просто серія дописів тут... Бо поки що це набір розкиданих думок.- Булінг: мій досвід і що я про це думаю- Також вже маю написаний великий шматок поста в блог про те, як я прийшла в "Лярш", то мабуть вже буде треба якось переназвати)) Але теж хочу дописати, фокусуючись на тому, про що "Лярш" і як це може збагатити наше розуміння себе і Бога

Жаль не маю часу писати свої роздуми, але поділюсь псалмом, який сьогодні прочитала:Радійте, добрі й чесні люди! Для доброчесних славить Господа — добро. Славите Господа під звуки ліри, псалми підхопить звук десятиструнних арф. Про Господа складайте пісню нову, гарненько грайте й дзвінко. Чому? Бо слово Господа правдиве. Хоч що б робив — у всьому щирий Він. Бог любить праведність і справедливість, Господня милість — всюди на землі. З веління Господа з’явились небеса, від подиху Його засяяли небесні зорі. Всі води моря Він зібрав докупи, приборкав океан, створивши береги. Шануйте Господа, земні істоти. Страхайтеся Його, усі істоти світу. Бо збувається усе, що Він накаже, з’являється усе, чому звелить Він. Всі замисли людські Він може знищить, всі їхні плани може звести нанівець. Лиш замисли Господні будуть жити вічно, лиш задумам Його у поколіннях жити. Благословен народ, чий Бог — Господь, кого Він сам обрав собі у власність. Господь подивиться униз й Адамових синів побачить. З престолу в небі бачить Він земних істот. Це ж саме Він створив усіх їх, Він розуміє їхні всі діла. Не подолати царям могутніх армій, не переможе воїн, покладаючись на власні сили. Могутні коні — то ще не звитяга, не порятує кінська сила від загибелі в борні. Послухайте, Господь спостерігає за усіма, хто благоговіє перед Ним. Він дбатиме завжди про тих, хто покладається на милість Божу. Господь рятує їх від смерті, в голодний час наснагу їм дає. І ми від Господа чекаєм допомоги, бо Він наш рятівник і захисник. А ще тому, що любимо Його, у тому й радість. О Господи, нехай Твоя постійна милість із нами буде, як ми й чекаємо на те.Псалми 33:1-22 UMT

Привіт, дорогі мої підписники!На правах реклами нагадаю, що я працюю в громадській організації "Лярш-Ковчег", є її виконавчим директором. Це християнська організація, в центрі якої є любов до Бога і людей, цінування дару життя кожної людини. Зараз маємо трохи вакансій, шукаємо:🤗 Асистента у майстерню для роботи з людьми з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень (таких людей ми називаємо Друзями). На одній з цих майстерень – на майстерні "Назарет", працює Богдан, герой цього відео.🙌 Асистента на заміну – людину, яка матиме можливість працювати за потреби, підміняючи асистентів та отримувати погодинну оплату.👩‍💻 Менеджера з продажів – людину, що зможе вдосконалити процес виготовлення виробів ручної роботи в часі працетерапії, а також асортименту мерчу, налагодити інтернет-продажі та принести організації не лише частину коштів для функціонування, але й впізнаваність.🚌 Водія-господарника з досвідом водіння габаритних транспортних засобів (бусів). Ця людина зранку і ввечері транспортуватиме Друзів з дому на програму і навпаки, а в часі між тим, турбуватиметься про доброустрій організації.⭐️ Заступника директора – людину, що буде "правою рукою", на яку можна покластись. Людина із практичним досвідом лідерства та керування проектами, яка вільно володіє англійською мовою.Робочий графік: з 9 до 17 пн-птОфіційне працевлаштування з можливістю за бажання працювати як ФОПДодаткові оплачувані вихідні (на додаток то тих, що гарантовані державою)Християнське середовище, де твориться особлива Божа місіяЗнижки для працівників на наші вироби, лікування в медичному центрі партнерівЯкщо вас зацікавило – пишіть на цей номер 0675521170 👋Резюме можете надсилати сюди: [email protected]

Над чим я ще зараз працюю – приймати реальність без оціночних суджень. Особливо в світлі того, що мені не так просто тепер контролювати те, що відбувається. До прикладу, тепер, коли син має якісь перипетії зі сном – прокидається вночі, прокидається рано, не хоче засинати, чи хоче засинати з якимись незрозумілими умовами, коли він чогось вимагає чи має якісь потреби, я не можу чергуватись із чоловіком у задоволенні цих потреб. І я не можу змінити реальність і змусити малого спати, бо я розумію, що він має свої причини, чому не може чи не хоче заснути.І тут є два шляхи. Шлях 1: йолки-палки, це жахливо, та скільки можна вже, мій день зруйнований, я не висплюсь, не відпочину і коли вже це все закінчиться. Я буду зла і недобра до всіх і всього.Шлях 2: він прокинувся (не заснув), що ж, така реальність, зараз щось спробую... не помогло? Ну нічого. Значить далі роблю те, що треба робити, продовжую свій день. Так, я втомлена і невиспана, але так буде не завжди. Я можу мати хороший день попри це.Можна визнавати, що тобі важко, що в тебе є потреби і щось з цим робити.А можна добивати себе думками по типу: "Я жахлива мати, жахливий працівник і вже точно жахлива християнка", "Невідомо, коли мій чоловік повернеться, чи повернеться взагалі і в якому стані...", "Я не впораюсь і розсиплюсь", "Моя дитина буде травмована на все життя і ростиме нещасною без батька" і т.д.Взагалі стараюсь працювати зі своєю токсичною вірою в те, що я маю з усім справлятись, та ще й до того мені не має бути важко. Так от я звикаюсь з думкою, що мені є і буде важко, але факти свідчать про те, що я справляюсь. І "не все пропало", якщо у мене "поганий" день.Коротше, застосовую принципи когнітивно-поведінкової терапії (КПТ), бо інакше буду страждати більше, ніж того вимагають обставини.До слова про КПТ – хто також тривожник (я тривожник в ремісії) і знає англійську, раджу цей плейліст.

Чуда асоціюються з вірою, гріхом, зціленням, молитвою, а Божа влада над природою — чинити неможливе — навіть повертає мертвих до життя.Оскільки в наш час ми витворили з неповносправності відхилення, замість того, щоб розуміти її як звичайний випадок у людському житті, і ми віддаляємо неповносправних людей у нашій колективній психіці як індивідуальних жертв нещастя, ухиляючись від загальних тенденцій встановити звʼязок із їхнім досвідом, ми схильні відсахуватися і сподіватися, що стан неповносправності буде викреслено чи то з життя, чи то з нашого поля зору.Чудо приносить швидке полагодження, вирішення, яке не вимагає нічого від нас як співбратів. Навіть якщо це суперечить Христовому посланню, популярні уявлення настирливо, нехай навіть і несвідомо, повʼязують гріх із неповносправністю.Цілком звично почути такі думки: "За що йому така кара?"; "Навіщо Бог посилає йому такі терпіння; що він такого зробив?" Тому парафіянин, який має неповносправність чи сина або доньку з неповносправністю, отримує від своєї спільноти ярлик того, кому Бог цільово посилає особливі випробовування: мʼяко кажучи, незавидне становище. Потім стандартно звертаються із проханням про те, щоб вийти з цієї скрути. Цим ми не хочемо сказати, що молитва в будь-якій формі є неправильною, а радше, що молитва скеровується на перетворення неповносправної людини на повносправну. Адже треба памʼятати, що ситуації є різними і в цьому загальному огляді неповносправність як така може спричиняти, а може й не спричиняти страждання, на додачу до тих, що викликані упередженням і несприйняттям. Коли очікуване зцілення не приходить, позначену особу звинувачують далі (не завжди відкрито) за невдачу: мала заслабку віру, замало молилася, забагато нагрішила. Ви не лише залишаєтеся надалі зі своєю неповносправністю, а ще й розчарували свою спільноту тим, що не отримали чудесного зцілення. Одне слово, очікування чудес таврує і знецінює людей за їхню невідповідність; відсутність божественного заступництва, яке б повернуло їх до прийнятної норми, означає, що і Бог від них віддалився."Віднайти Тройцю в неповносправності: богословʼя, що розкриває обійми іншості" Мирослав Татарин, Марія Трухан-Татарин