Статистика telegram channel - @smilyvo

Думки інших про нас – не наша справа. Часто ми хвилюємось про думку інших щодо нас, підлаштовуємось під їхні уявні очікування.Але ж ми не знаємо і не можемо знати що насправді про нас думають. Це прояв гордині – вважати, що вміємо вгадувати думки інших та гадати, що можемо змусити когось думати про нас так, як нам хочеться. А саме це ми намагаємось зробити, коли умисно намагаємось подобатись усім людям.Та це право іншої людини – мати власну думку про нас, якою б вона не була. До того ж насправді більшість людей не думає про нас, або думає набагато менше, ніж ми... думаємо 😅 Більшість людей зайняті собою та своїми проблемами.Інша справа, коли цю думку висловлюють (що відбувається вкрай рідко). Тоді вже ми можемо якось на це реагувати (або не реагувати). Або якщо нас зʼїдає цікавість – ми можемо попросити висловити думку людини про нас.Тож живімо наші автентичні життя відповідно до цінностей, цілей та мрій, знаючи що насправді важливою є думка про нас лиш Бога та невеликої купки найближчих людей.

Особисті кордони – це аж ніяк не невисловлені правила.Невисловлені особисті кордони невидимі. Їх часто виправдовують фразами на кшталт: «Мали б самі розуміти!» або «Виходячи зі здорового глузду, це очевидно». Утім, здоровий глузд ґрунтується на нашому життєвому досвіді, він не однаковий для всіх. Саме тому так важливо говорити, а не виходити з того, що люди усвідомлюють наші очікування від стосунків. Ми маємо доносити до інших наші межі прийнятного і брати на себе відповідальність за їх дотримання.Стосунки, які могли б бути здоровими, часто стають нездоровими через пористі або жорсткі особисті кордони. Ми або занадто суворо ставимося до інших, або даємо іншим повну свободу дій, не встановлюючи жодні межі прийнятного. Такі сценарії призводять до однобоких стосунків, у яких лише одна людина бере на себе більшу частину роботи над стосунками.А от здорові стосунки формуються між двома людьми, які обопільно підтримують одне одного. (Стосунки між батьками та дітьми — це єдиний випадок, коли однобокі стосунки доречні.)Власне, стосунки без особистих кордонів — дисфункціональні, суперечать вимогам розуму, і їх важко підтримувати. Зазвичай вони ґрунтуються на припущенні, що станеться щось «чарівне», що все змінить. Проте надія на те, що наші стосунки раптом самі собою поліпшаться, мʼяко кажучи, примарна."Особисті кордони" Недра Ґловер Тавваб

"Я хочу щоб людина почула мене" чи "я хочу повідомити людині" - яка різниця у цих висловах, що за ними стоїть? Одна з найтонших пасток у сфері емоційної комунікації — підміна наміру: коли зовні "зріла" фраза («Я хочу, щоб мене почули») стає маніпулятивною, а "суха" («Я повідомляю…») — виявляє справжню .внутрішню зрілість. 1. Парадокс зрілості у спілкуванніТе, що звучить "емоційно тепліше", не завжди є психологічно здоровішим.Суть не у формі вислову, а в енергетиці наміру, що стоїть за словами.Іноді "Я хочу, щоб мене почули" не означає:> «Я прагну діалогу й розуміння»,> а означає:> «Я хочу, щоб інший змінився під мої очікування, бо тоді мені стане легше.»Тоді це вже не пошук контакту, а спроба контролю через емоційний вплив.🔹 2. Коли «щоб мене почули» → перетворюється на емоційний контрольПсихологічно це відбувається, коли:* людина змішує "бути почутим" із "отримати згоду";* внутрішня дитина говорить: «Якщо ти мене любиш — зроби так, як я хочу»;* емоційне послання містить умову любові (“почуй мене = змінись”);* "я хочу, щоб мене почули" стає м’якою формою примусу, схованою за вразливістю.Це класичний механізм емоційного злиття або симбіозу:«Твоє розуміння мене повинно виглядати так, як я хочу.»🔹 3. А «повідомити» — як зріла форма розмежуванняТе, що ти підмітив, надзвичайно важливо:іноді “повідомляю” — це не холод, а навпаки, глибока повага до меж іншого.> «Я хочу просто повідомити, як це для мене.> Я маю право на свої почуття, і ти маєш право реагувати по-своєму.»Це зріла, автономна позиція дорослого, який:* не прагне змінювати іншого;* не потребує підтвердження власної правоти;* не “грає у жертву”; * і дозволяє партнеру мати власну свободу та відповідальність.Це вже не контроль, а чесне інформування без нав’язування наслідків.🔹 4. Ключова різниця у внутрішньому джерелі🔹 5. Глибший сенс: "бути почутим" vs. "бути зрозумілим"* “Щоб мене почули” — може приховувати прагнення злиття (“ти повинен відчути як я”).* “Повідомити” — містить здатність бути відокремленим, зберігаючи близькість (“я відкриваю тобі себе, але не вимагаю”).Парадокс у тому, що справжня емоційна близькість народжується не тоді, коли ми злилися,а коли дві окремі, цілісні особистості зустрічаються в повазі до свободи одна одної.🔹 6. У термінах схема-терапії* “Хочу, щоб мене почули” у маніпулятивній формі часто йде з дитячої частини, що шукає порятунку або “всевладного батька”, який має «зрозуміти й зробити як треба».* “Повідомляю” — прояв Дорослого режиму та Здорового Батька всередині*, який каже: > “Я бачу себе, я бачу іншого, і поважаю свободу обох.”🔹 7. Духовна перспективаУ християнському контексті це різниця між:* Молитвою вимоги: “Господи, почуй мене й зроби так, як я прошу.”* Молитвою довіри: “Господи, я відкриваю Тобі серце, а Ти вчини за Своєю мудрістю.”Перший тип — емоційний контроль Бога.Другий — співпраця з Його волею у свободі та покорі.Те саме відбувається у міжлюдських стосунках:справжній контакт можливий лише тоді, коли ми повідомляємо правду в любові,а не використовуємо "бути почутим" як знаряддя для контролю.🔹 8. Висновок* “Повідомляю” може бути зрілим, екологічним способом комунікації.* “Хочу, щоб мене почули” — лише тоді функціональне, коли за ним стоїть прагнення зустрічі, а не вимога змін.Інакше воно перетворюється на форму “емоційного шантажу під виглядом щирості”.

Нарешті дочитав "Після війни: Історія Європи від 1945 року" Тоні Джадта. Від книги я просто в захваті, хоч вона й не далась мені легко. Наполегливо рекомендую усім, хто цікавиться історією ХХ століття. Декілька думок-висновків:1. ВІДНОВЛЕННЯ І НАДІЯКапіталістична частина Європи була зруйнована після війни – і зруйнована капітально. Але вони змогли відбудуватись. Змогли подолати демографічну кризу (покоління бейбі-бумерів). І змогли стати розвиненими, багатими країнами. Цікаво, що дуже багато країн яких ми зараз сприймаємо як багаті та успішні – не були ними ще 70 років тому. Ірландія, Австрія, Угорщина, Італія, Іспанія, Німеччина (вщент зруйнована, а потім поділена) – були бідними країнами зі слабкими (або знищеними) економіками. І мені це дає надію на те, що в нас після війни теж все може піти на краще. Не одразу, але може.2. ПРИВІЛЕЇ ТА ВДЯЧНІСТЬУсьо-на-всього 100 років тому люди не мали доступу до того, що ми зараз сприймаємо за норму. І мова не про технології, зовсім ні. Більшість не мали доступу не лише до вищої освіти, але й навіть до середньої! Не мали доступу до безкоштовної медицини, пільг, виплат, пенсій – будь-яких форм соціального захисту чи допомоги від держави. Їх просто не існувало в природі. Змушує замислитись, скільки всього ми сприймаємо як данність (або й повсюдно критикуємо) – хоча мали би бути вдячними.3. ДЕНАЦИФІКАЦІЯ ТА ЗРУЧНЕ ЗАБУТТЯПісля другої світової війни країни (за винятком страху перед німецьким реваншизмом) впали в загальну амнезію. Німці дуже швидко почали називати себе основними жертвами Гітлера; австрійці пішли слідом. Італійці "перевзулись" під час війни і благополучно не згадували про фашизм. Французи вирішили забути про колабораціоністський режим Віші і почали роздувати міф про всюдисущний народний опір. Нідерланди та Бельгія вирішили не згадувати про величезну (по міркам усього населення) кількість своїх добровольців до дивізій СС. Я це все до того, що не варто очікувати про стрімкий сплеск "покаяння" на росії після завершення цієї війни. Його не буде. 4. БАЙДУЖІСТЬ ЧИ НЕРІШУЧІСТЬЄвропа не стала такою нерішучою з нападом росії на Україною. Найяскравіший і відносно недавній приклад – криза на Балканах після розпаду Югославії, де військове втручання НАТО відбулося через декілька років після його початку, попри усі очевидні звірства. І ми б напевно теж не хотіли туди лізти, були б розгубленими, нерішучими та боязкими. Як не крути, а своя сорочка ближче до тіла. І хоч історія ніколи не повторюється, історія римується. Історія вчить, що "моя хата скраю, нічого не знаю" неодноразово призводила що ще більших катастроф. Саме тому історія дуже важлива. Замість висновку наведу вам цитату з останнього розділу книги:На відміну від памʼяті, яка підтверджує і посилює себе, історія сприяє тому, щоб світ позбувався ілюзій. Більша частина того, що вона оповідає, непокоїть, навіть руйнує деякі уявлення: ось чому використовувати минуле як моральний кийок, щоб гамселити й картати народ за його минулі гріхи, не завжди політично доцільно. Але історію таки потрібно вчити — і час від часу переучувати.

Сьогодні ми відвідали з сином (2,5 р.) одну із наших бабць і на прощання я кажу: "Матвійчик, давай бабі обнімашку і будем йти".Матвійчик: "Ні"Баба: "Ну обіймиии!"Я кажу: "Він не хоче"Баба: "А я хочу!"Вона схопила Матвійчика, стиснула його, відірвавши від землі. Він почав нити.Я кажу: "Відпустіть, ви ж бачите, що він не хоче"Матвійчик починає сильно плакати, в нього котяться сльози, коли беру його на ручки.Я швидко кажу "па-па" і ми виходимо.Відчуваю себе паршиво. Думаю: треба було гаркнути на бабу вчасно. Але думаю: можна використати цей момент на благо.Проговорюю з Матвійчиком, він каже, що йому стало страшно, боляче, бо його міцно стиснули, а він не хотів.Вибачаюсь, перед ним, що не змогла захистити. Пообіцяла, що більше не дам нікому його так тіскати, якщо буду поруч.Кажу: "Баба нечемна, но-но-но!" – він потім це повторював. Я хочу, щоб він запамʼятав – то баба нечемна, що насильно його стиснула, а не він, бо не хотів обніматись.І думаю: треба його навчити захищати свої кордони. По дорозі до машини пояснюю йому, що має повне право не обніматись з кимось. Що треба казати "СТОП", "не можна", "не хочу". Також проговорила це про поцілунки.І якщо людина не слухає – можна її відіпхнути, і якщо не помагає – закричати голосно. Потім ми в машині програли цю сценку, і я кажу "якщо я не слухаю, і далі до тебе лізу що треба зробити?"Матвійчик виставляє вперед руки і кричить: "НІІІІІ!"Я кажу: "Молодець!".Я хочу повторювати це, поки він не буде це міцно памʼятати. Щоб він знав, що він має право почуватись в безпеці, що його емоції, почуття та кордони важливі, що він не має терпіти насильство, аби когось задовільнити.Хай краще буде менш зручним, зате більш щасливим і психічно здоровим зараз і в дорослому житті!

На мою думку, піклування спотворює біблійні слова про давання, любов і допомогу. Ніде в Біблії нам не кажуть, що треба щось для когось робити, а потім видряпувати комусь очі. Ніде нам не кажуть, що для когось потрібно багато зробити, а потім узяти тростину й побити його за це. Піклуватися про людей і давати — добрі, бажані якості, те, що нам іноді потрібно робити, але чимало співзалежних переформулювали це на «давати, поки не болітиме». Ми продовжуємо віддавати любов після того, як зазнали болю, зазвичай поки той не скручує нас. Добре, коли ми певним чином віддаємо — але ми не повинні віддавати все. Цілком нормально, якщо трохи залишаємо для себе.Я вважаю, що Бог хоче, щоб ми допомагали людям і ділилися нашим часом, талантами та грішми. Але також уважаю, що Він хоче, щоб ми віддавали з позиції високої самооцінки. Акти доброти не є добрими, якщо ми не відчуваємо від них задоволення та приязні до людини, для якої ми це робимо. Я вважаю, що Бог у всіх нас і говорить до кожного з нас. Якщо ми взагалі не можемо насолоджуватися тим, що робимо, тоді ми не повинні цього робити, яким би доброчинством це не видавалося. Ми також не маємо робити для інших те, що вони самі повинні й можуть. Інші люди не є безпорадними. Як і ми."Долаємо співзалежність" Мелоді Бітті

А ще хотіла поділитись з вами цим бенгером. Якось недавно знову для себе відкрила і це мені неймовірно в точку. Ця пісня точно у моєму топ-10 християнських пісень і надіюсь ви також оціните. Якщо дивитись кліп, то мурах приходить більше 🐜🐜🐜Ось переклад тексту, як завжди:Царю Слави, о мій Ісусе Христе,Звільни мене від того, що стримує мене від Твого життяЯ відчуваю стукіт серця всерединіНе знаю, чи коли-небудь почувався більш живимО, мій БожеГосподи, дозволь нам перейти від смерті до життяО, мій Боже, введи нас у Твоє світлоЩо світить як тисяча Сонць уночіМи співатимемо Твоє Імʼя до кінця вікуНароджений нановоЗлий Свій дощ і пошли Свій вітерНароджений нановоСмерть програє, а ми переможемоМене втиснули в землюОх, як по мені топталисяСкільки ніг наді мноюЯ не міг не потонутиМене втиснули в землюОх, як по мені топталисяАле, Господи, я надіюсь на ТебеТи не відвернешся від менеО, я – зерняО, я – зерняМене втиснули в землюАле я виросту деревомТож я бачу, що ще недовгоДо того як я звільнюсь від того, ким я бувТвоя ріка благодаті тече без кінцяТи не відвернешся від менеЩо ж, мене обпікали багато вогнівАле я повстану з цього попелу Господи, Твоя сила спасла менеІ для Тебе я завжди співатимуО, я – зерняО, я – зерняЯ не залишусь надовго у цій земліКоли ти зливаєш на мене, як дощ, Свою любовГосподи, зливай на мене, як дощ, Свою любов

РОЗЧАРУЙСЯ ВЖЕ ОСТАТОЧНО - І ЖИВИ СПОКІЙНО. ...Що хтось прийде, зрозуміє тебе без слів, вгадає всі твої потреби, і ти нарешті розслабишся. Що робота стане мрією, друзі – бездоганними, а ти – версією себе без страху, сорому та сумнівів.Розчаруйся. Не з гіркотою, а з полегшенням. Розчарування – не про біль, а про правду. Це як зняти рожеві окуляри, потерти очі та нарешті побачити, що світ недосконалий. Що люди не завжди можуть бути поряд. Що ти сам іноді слабкий, грубий, уразливий і не знаєш, чого хочеш....Розчаруйся в ідеальному коханні - і в тебе з'явиться шанс зустрітися зі справжнім. Де не все гладко, але є щирість. Де не ховають страху, а говорять про нього. Де не грають в ідеальність, а вибирають бути поряд, навіть коли важко....Розчаруйся в тому, що одного разу все стане на свої місця. Іноді не встає. Іноді залишаються дірки, тріщини, невідповідні питання. І це не заважає тобі жити. Дихати. Радіти. Робити те, що важливо.Розчаруйся - і ти зрозумієш, що можна жити не в очікуванні дива, а в опорі на реальність. І від цього реальність стає чистішою. Надійнішою. Теплішою.Спокій - це не коли все добре.А коли ти перестав тужливо чекати, що буде інакше...#порадня_дорослість #порадня_усвідомленість #порадня_зрілість

Сьогодні під час тривоги ми з малим сиділи у вантажному ліфті на першому поверсі (бо літало, а укриття було закрите), мобільний інтернет не ловив і я відкрила Біблію та тикнула на випадковий псалом. Ось він:Боже, прислухайся до моєї молитви, не відвертайся від мого благання,зглянься наді мною і вислухай мене. Смуток охопив мене в моїх роздумах, і я перелякавсявід голосу ворога і від гніту грішника, бо вони звалили на мене беззаконня і в гніві сповнилися люті на мене.Моє серце стурбоване в мені, і страх смерті напав на мене.Жах і трепет охопили мене, і темрява накрила мене.Тож я сказав: "Хто би мені дав крила, наче в голубки, щоби полетіти мені й відпочити?"Ось, втікаючи, пішов я далеко, та тинявся по пустелі.Я очікував того, хто би врятував мене від малодушності й бурі.Потопи їх, Господи, і змішай їхню мову, бо я бачив беззаконня і лихослів’я в місті.Вдень і вночі будуть блукати вони навколо нього — по його мурах; беззаконня, біда й неправда посеред нього;не зникли з його площ здирство і обман.Якби ворог мене зневажав, я стерпів би! Якщо б ненависник мій вихвалявся переді мною, я заховався би від нього!Але ти, чоловіче, рівного зі мною духу, мій провідник і мій знайомий,з яким ми разом насолоджувалися стравами, у злагоді ходили до Божого дому!Нехай найде на них смерть, хай живими зійдуть в ад,бо лукавство є в їхніх поселеннях — посеред них.Я ж закликав до Бога, і Господь мене вислухав.Увечері, вранці й опівдні буду розказувати й оповідати, — і Він почує мій голос.Він у мирі визволить мою душу від тих, які підступають до мене, адже в багатьох обставинах вони були зі мною.Бог — Той, Хто перш віків, почує і впокорить їх.Адже для них немає зміни — вони не побоялися Бога.Він простягнув руку Свою, щоб відплатити: вони зневажили Його завіт.Вони були розсіяні перед гнівом Його присутності, — Його серце наблизилося. Його слова масніші за олію, але то випущені стріли.Поклади ж на Господа свої турботи — і Він буде опікуватися тобою. Він не дасть праведному захитатися повік.А їх, Боже, Ти зведеш у яму тління. Кровожерні й підступні люди хай не доживуть до половини своїх днів. Я ж, Господи, надіюся на Тебе.Псалом 54 (55) (переклад Турконяка)Контекст дещо інший, але цей псалом мене втішив тим не менш.

*СКЛАДНІ ЛЮДИ  Потурання*До цього методу вдаються дуже часто, бо, по суті, це свого роду вияв любови до маніпулятора, принаймні саме любов завжди лежить в основі такої поведінки. Потурати людині, вирятувати її означає звільнити її від повсякденного болю, спричиненого її ж вадами. Такий підхід виявляється в різних формах.Ви можете уникати будь-якої конфронтації. Можете намагатися створити для маніпулятора атмосферу затишку, тепла, підтримки, навіть коли він усіх ображає. Можете захищати його перед друзями і родиною. Можете платити за нього рахунки, коли він відмовляється працювати. Коли він поводиться прикро, то можете звинувачувати себе в тому, що провокуєте його. Утім, потураючи маніпуляторові, людина часто переконана, що чинить правильно. Вона не хоче, щоб він відчував біль, не хоче, щоб його хтось кривдив. Вона переконана, що, побачивши, як вона ставиться до нього, він і сам зміниться і почне поводитись так само щиро. Вона сподівається цілковито переінакшити його силою власної любови та турботи.Знову таки, любов і турбота - це чудово, вони потрібні маніпуляторові для того, щоб змінити свою поведінку. Проте, і це дуже важливо, любов і потурання - це різні речі. Любов не заохочує до безвідповідальности. Любов може бути люблячою і водночас анітрохи не миритися з маніпулятивністю, домінуванням, егоїзмом. Натомість потурання передбачає перебирання на себе відповідальности, яку мав би нести кривдник, відтак той, хто потурає маніпуляторові, цілковито звільняє його від будь-якого тягаря, кладучи собі на плечі подвійну ношу.Одна з моїх знайомих роками потурала безвідповідальності свого шефа. Вона виконувала всю ту роботу, яку він не раз забував, прикривала його хиби, одним словом, всіляко рятувала його, тримала «на плаву». Вона щиро була йому віддана, та й він сам давався любити, хоч і був чоловік радше непевний. І от, одного дня його підвищили, тож вони перестали працювати разом. З наступним асистентом йому так не пощастило. Минуло небагато часу, як його брак компетентносте вийшов наяв і він утратив посаду. Після того випадку моя товаришка не раз шкодувала, що свого часу так нічого і не зробила, бо тоді, можливо, він би змінився. Ніхто не може бути на сто відсотків упевненим, що вона б чогось досягла, але точно знаємо одне: потурання тільки стоїть на заваді в духовному розвитку маніпулятора, не дає його характерові зміцніти.Якщо ви підозрюєте себе у потуранні своєму маніпуляторові, то варто усвідомити таке: ви можете собі гадати, що дбаєте про нього, але насправді руйнуєте йому життя. Виходить, що ви, по суті, ненавидите його. Можливо, йому якраз бракує трохи болю, щоб у голові прояснилося. Інколи біль і справді має цілющу силу. #порадня_терапія_травм_дитинства#порадня_терапія_кордонів