Про щедрість:Вчора вертаємося з садочка. Матвійчик: "Йдем в магазин!". Ок, пішли в магазин. Зазвичай, коли ми йдемо в магазин і Матвійчик був чемний, то я купую йому щось одне, що він вибирає. Він обрав яблучні чипси. Я спочатку відмовляю, бо вони досить дорогі і не по знижці, а потім думаю: йой, най буде. Купили чипси, йдемо в підʼїзд, чекаємо на ліфт.Матвійчик: "Мама, це тобі!" – простягає мені чипси.Беру, думаю, він хоче, аби я їх несла. М: "Це тобі подаюноцьок! Це я тобі купив!" Яблучні чипси – це його улюблений снек. І він реально мені їх віддав і не згадував навіть 🥹 ***Сьогодні був рідкісний ранок, коли я прокинулась перша і навіть встигла поснідати до того, як Матвійчик встав. На столі лежить скибка хліба (зі вчора). Матвій попросив намазати йому маслом, зʼїв частину. Каже: "Дай ше хіб!"."Не можу, бо немає світла, тостер не працює, а хліб холодний, в морозилці (тримаємо нарізаний хліб в морозилці, так може довго зберігатись, ловіть лайфхак).. можу дати хлібець з маслом, або щось інше" – кажу я.Матвій їсть ще трохи і дає мені: "Це тобі!".Я: "Дякую, Матвійчик, я не хочу! Ти їж."М: "Ні, це тобіііі!!!"Я: "Дякую, я вже поїла, я не голодна, ти можеш їсти"Матвійчик бере і доїдає.P.S.: не переживайте, маємо і хліб, і до хліба 😅 І сьогодні купила нам ще велику пачку яблучних чипсів...