Є, схоже, ще одна країна у світі, яка знаходиться в схожій ситуації з обладнанням для сонячних станцій, як і ми.І це… Куба!Так, після нафтової блокади з боку США (заборона на поставки нафти з Венесуели) енергосистема країни, що і до того була ледь жива – дала дуба. Буквально. Енергосистема Куби не функціонує станом на годину тому зовсім.Живлення буває кілька годин на добу, але це не графіки і не аварійні відключення. Це просто місцева електростанція назбирала трохи пального і дала на кілька годин електроенергію тим, хто конкретно до неї підключений. Синхронної роботи енергосистеми наразі немає. І якість електроенергії відповідна – частота 40-65 Гц, а напруга часто в районі 90 вольт. Нормально в них 60 Гц та 110 вольт.На фоні всіх цих подій і стався дикий ажіотаж на панелі, інвертори і акумулятори.На генератори попиту немає – бо немає пального для них. Зовсім. Мій товариш записується на заправку авто за 10-12 днів через спеціальний додаток. І заправити можна лише 15-20 літрів.Уряд терміново минулого тижня дозволив спрощене ввезення обладнання для СЕС – з панелями і акумуляторами стане легше за пару місяців.А от з інверторами важкувато. Причина – система спліт-фаз. Американський стандарт і ще й трохи з місцевими збоченнями. Ну Ви пам’ятаєте – фаза та типу нуль – 110 вольт. Фаза та фаза – 220…. Жах.Таких інверторів просто немає в нормальній кількості, бо їх не виготовляли багато. А дорогі виробники що мають таку функцію в базі не по кишені кубинцям із середньою зарплатою у 30 доларів на місяць. Не по кишені від слова «зовсім».Це правда, що там морозів немає. Літо цілий рік. Та от без електрики продукти псуються миттєво… А враховуючи тотальну бідність країни – це крок до недоїдання.Хотів підтримати настрій – типу не тільки в нас все так погано з наявністю та цінами на обладнання для СЕС.Бачу, що не вийшло підняти навіть собі...Тихої ночі!