Статистика telegram каналу - @sho_to_read

Логотип телеграм спільноти - читанка 2022-02-11

читанка

Кількість підписників:
710
Фото:
124 
Відео:
Посилання:
140 
Категорія:
Блоги
Опис:
книги, мистецтво, медіа

Кількість підписників

Середній перегляд на повідомлення

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала читанка - @sho_to_read

«Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова» Філіп Сендс, ВСЛ
Сьогодні багато постять про «Щурячий лаз» Сендса, але я слоупок і прочитала «Східно-Західну вулицю» тільки в червні. То була моя перша прочитана книжка «не по роботі» = «не про мистецтво» і завдякий цій товстелезній, і на перший погляд, страшної книги, я відновила ритуал читання перед сном. Читати було дуже цікаво, хоча я очікувала зовсім іншого.
Підназва «Повернення до Львова» існує для українського читача і частково це дійсно повернення: Сендса у Львів, після того як його дідусь поїхав молодим зі Львова. Оригінально це «On the Origins of Genocide and Crimes Against Humanity» і описує книгу набагато краще. Адже Сендс перш за все юрист, з єврейської родини, яка походить з Львівщини. Так само, як і творці терміну «геноцид» та «злочини проти людства» – Герш Лаутерпахт та Рафаель Лемкін. До речі, Лемкін чи не найпершим застосував термін генодиц стосовно Голодомору 1932 – 1933 років. Вони є героями книги, але не єдиними. Для Сендса усе починається з бажання дослідити історію свого дідуся та бабусі, які ледь врятувались з дочкою від Голокосту і опинились в Парижі. Про ті дні ніхто ніколи не говорив. І Сендс починає свої пошуки зі Львова. Ще одним героєм є Ганс Франк, «головний нацист» по окупованій Польщі та частини України. Це він відповідальний за знищення євреїв у Кракові, Варшаві, Львові. І він теж юрист. А отже чудово розумів, що він робить.
Переповідати книгу без спойлерів не можливо. Тому просто повірте, що вам варто це прочитати. Хоч і місцями буде гірко від того, як це нагадує наші реалії. Наприклад, коли Рафала Лемкіна не сприймали сейозно, як спеціаліста, бо він типу упереджений та травмований (єврей, його сімʼя залишалась в окупації, а сам він тікав у перші дні війни). Це захопливий детектив про архіви, сімейні таємниці, Нюрнберзький процес і порятунок.
153
23-07-31 10:50
«Кухня терору» Вітольд Шабловський, ВСЛ
Наче то був 2020 рік і мені треба було для чергової підбірки новинок у Vogue прочитати «Як нагодувати диктатора». Я не знаю, але прочитала її за пів дня, бо це було захопливе чтиво. Шабловський розказує історії кухарів, чиї історії часто ігноруються. Кухарі ніколи не помітні. Але як насправді багато може сказати їжа і звички. У «Кухні терору» він зосереджується на історії Радянського союзу: від Леніна до Голодомору, від Чорнобиля до останньої страви срср в Беловезькій пущі. А ще розповідає про те, що їла царська сімʼя перед смертю, як Сталін багато жер, а Брєжнєв просив смаженої картоплі з салом, що Гагаріна могло вбити некипʼячене молоко, як люди виживали в Голодомор і під час блокади Ленінграду і про кухарок в Афганістані.
Найцікавіше, звісно, мені було читати про кухарок Чорнобиля про яких я чула і читала трохи і до того. Але це трохи інші історії: про те, як ліквідаторам хотілось тільки пити, як шоколад могли продавати нечесні люди поза Зоною, як молоді кухарки помирали від опромінення. Ну воно і ясно, це сфера моїх інтересів.
Шабловський нікого не цензурує у висловлюваннях і така вже правда (як і в «Як нагодувати диктатора»), що люди часто закривають очі на злочини. Навіть якщо це стосувалось їх сімʼї. Інші ж зізнаються, що вірили партії, поки не зрозуміли як було насправді. Але я очікувала, що він розкаже про кухню «простих людей». Про всі ці майонезні салати, дефіцити товарів, штучний голод, заборону щось садити, знищення полів чи виноградників. Саме ж так будується імперія через їжу. А у Шабловського – це історія, розказана через погляд кухарів.
Книжка класна, але ажіотаж, здається був завеликим.
P.S. Ще одна історія мого серденька про Мусафір
260
23-07-17 17:41
«Тіло, секс, шлюб. Історія інтимних стосунків в українських традиціях», Ірина Ігнатенко. Віхола
Якщо ніколи не чули і не знаєте, що таке притула, обряд комори, кінь в народних піснях та в які дні не можна мити голову – то вам точно треба почитати цю книжку. Бо, як мінімум, це цікаво. А як максимум може навчитесь чомусь новому. Насправді книжка етнологині Ірини Ігнатенко не тільки про інтимні стосунки. Там є трохи про догляд за собою, здоровʼя, вірування, виховання дітей і суспільний осуд.
Щоб не спойлерити найцікавіші частини, скажу, що багато речей я знала не так з університетських пар соціальної історії, як з того, що каже і у що вірить моя бабуся з села. Загалом, українські традиції тут дорівнюють сільським звичаям, адже раніше вірили, що саме там зберігається справжня українська культура. Якщо відкинути свої знання з практики і з книжок, то видання є дуже цікавим. Просто по-людськи цікаво, як жили наші пра-пра-пра і як класно, що зараз все інакше. Тому що жорстокості до жінок там багато, як і вимог до чоловіків.
Особисто я дуже кайфонула від розділу про фольклор, де калина, кінь, колодязь не те, чим здаються. Тепер «Ой чий то кінь стоїть» я навряд сприйматиму, як раніше. Загалом, це легке і цікаве читання, щоб відволіктись і міцно спати.
P.S. мене запитували чи це не те саме, що подкасти пані Ірини. Їх не слухала, тому нічого про це сказати не можу.
252
23-07-07 10:07

Поки я пишу відгук аж на дві книжки одразу (радійте підписники, я почала читати знову!), пропоную взяти участь у розіграші коміксу «У Мʼяті» від ist publishing + задонатити на ремонт машин для мого друга, який зараз на Вугледарському напряму. Як розумієте, туди постійно прилітає. А машини треба для того, щоб вивозити поранених і привозити корисні і приємні речі поближче до хлопців.
Про комікс можна почитати на сайті видавництва, але я думаю, якщо ви мене читаєте, то розумієте, що це штука, яка варта бути в вашій бібліотеці.
Скидаєте на банку від 50 грн (або більше), ставите плюсик сюди чи підписуєтесь в переказі хто ви. Результати в понеділок. Просто задонатити можна тут. Кожна гривня важлива.
Всіх люблю і дякую.

191
23-07-05 18:08
У лікарні померла письменниця Вікторія Амеліна, яка отримала важкі поранення унаслідок російського удару по Краматорську 27 червня, повідомили в українському ПЕН. У момент удару вона була в ресторані в центрі міста разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників. Кількість загиблих через цей обстріл зросла до 13 людей.
Вікторія Амеліна — письменниця, членкиня українського ПЕН та документаторка російських воєнних злочинів в правозахисній організації Truth Hounds. Вона працювала на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.
Фото: Facebook/Victoria Amelina
260
23-07-02 21:45

«Коли переносиш щось на папір – це здається більш реальним, ще більш фізичним. Мабуть тому, коли мій чоловік запропонував мені записувати те, що відбувається в Бучі в нашому підвалі у маленькому записничку, я відмовилась. Якби я почала писати, це ставало б ще більш реальним, цей досвід би вʼїдався мені б у шкіру через три светри і зимовий пуховик».
Написала текст про те, як змінились наші досвіди читання, літератури, памʼяті під час великої війни. І ще одкровення письменників і письменниць. Для мене це дуже й дуже особистий текст. Вибачте за пафос.
https://life.pravda.com.ua/culture/2023/06/30/255152/

186
23-06-30 18:58
Вчора в мережі цілий день поширювалася та зникала інформація про письменницю Вікторію Амеліну - вона була поранена в Краматорську під час обстрілу кафе.
Про цю подію просили помовчати (тому пости видалялися), а тепер ПЕН написав офіційно: Вікторія в лікарні, допомога поки не потрібна.
154
23-06-29 11:15

Арсенал пройшов дуже продуктивно! Як дочитаю «Східно-Західну вулицю» Філіпа Сендса - напишу сюди відгук. А потім і на всі покупки арсеналу ❤️
Діліться своїм уловом

193
23-06-27 08:03

Приходьте розвілтуалитись на Книжковий арсенал ❤️
Повна програма тут: https://book.artarsenal.in.ua/podiyi/

302
23-06-07 16:22
«Страшне, прекрасне та потворне в Чорнобилі», Олена Паренюк, Катерина Шаванова, Віхола
Ця книга не схожа на жодну з книг, які я читала про Чорнобиль. Бо вона про науку і про сучасне. Тут немає страшилок, міфів (авторки напаки їх руйнують), тут майже немає місцю самій історії аварії на ЧАЕС, однак є Зона відчуження і радіація навколо нас.

Можете уявити наскільи це цікава книжка, якщо їй вдалось зберігати мою увагу, чому не вдавалось ще жодній книзі в 2023 році.
Отже, Олена та Катерина радіобіологині і працюють в Зоні відчуження. Вони досліджують вплив радіації на живі організми, особливо на різні бактерії. Головною темою книги є вплив радіації саме на людей, рослин, тварин, грунти та бактерій. І ось, що мене здивувало:
1. Капуста дуже стійка до радіації і може виживати при високих дозах, а сосна найменш.
2. В картоплі накопичується цезій-137 (саме той, якого найбільше «випало» пілся аварії)
3. Таргана переживе муха, а муху тихоходка
4. Гриби накопичують радіонукліди, особливо польські і лисички (це і так ясно, скажете ви, але як любителька грибів з Полісся мені капець)
5. Після ядерної атаки найгірше в перший день, далі радіація зменшується в 10 разів (про розпад вам розкажуть у цій книзі)
Ще дуже цікавим, звісно, був розділ про Фокусіму і наскільки в нас відрязняються підходи. А ще про окупацію ЧАЕС і ЗАЕС і чому це небезпечно (але які я плюси і що нового в будівництві атомних). А ще про мутації, рак і чому він виникає, і ДНК.
Короче, дуже рекомендую
10 припʼятських лисів з 10
278
23-05-23 06:40