#вірші_по_вівторкахТак, ми в курсі, що сьогодні середа, але рубрика все одно називається саме так. Сьогодні - молодий Максим Рильський і його "Фальстаф" (1925). На момент написання вірша поету 30 років, але для нього вже актуальне прощання з молодістю. Цей вірш належить до неокласичного періоду творчості поета, покарання за який в подальшому визначило долю Рильського як митця й громадського діяча. ФАЛЬСТАФ Коли Уельський принц зійшов на батьків трон, Він, як наказує традиції закон, Перед підданцями промову мав поважну. Нараз, густу юрбу розсунувши одважно, Товстий з’явився дід. Його червоний ніс На масному виду, неначе квітка, ріс, А з-під навислих брів блищали очі хитрі. Високо шапочку піднявши у повітрі, Він крикнув: «Принце мій! Діждались пишних свят! Це ж я, твій вірний друг, супутник твій і брат, Фальстаф! Привіт тобі од хересу й дівчаток!» Та мови п’яної, охриплої початок Об голос Генріхів розбився, як об щит. Принц, не бажаючи давати відповіт На крики й вигуки, безстидні та шалені, Промовив: «Геть, старий, іди собі від мене! Тебе не знаю я! Такий колись мені За віку юного в туманнім снився сні». Так молодість моя, як невиразна пляма, Встає й безстидними кричить мені устами: «Це я, твій вірний друг!» — Але її привіт У мій щоденний труд вдаряє, як у щит, І я на вигуки охриплі та шалені Кажу суворо їй: «Іди собі від мене! Тебе не знаю я! Така колись мені Приснилася в тяжкім, давно забутім сні!» 1925