Відкриваємо нову нерегулярну рубрику #вірші_по_вівторках. Не можемо обіцяти, що вона виходитиме щовівторка, або що вона виходитиме саме по вівторках, але точно можемо гарантувати, що в ній будуть вірші, якимось чином пов'язані з головним героєм нашого каналу. Сьогодні ділимося віршем, який один із найважливіших поетів українського постмодернізму, підскарбій групи "Бу-Ба-Бу" Олександр Ірванець написав у 1986 році під враженням від таблички з назвою вулиці Шекспіра (саме так - з У і через дефіс) у його рідному Рівному. Олександр ІрванецьТІНЬ ВЕЛИКОГО КЛАСИКА

Вул. Уїльяма-ШекспіраНапис на табличці
На вулицю Уїльяма ШекспіраЯ дівчину недавно проводжав. Був дощ -- не дощ, .а просто мжичка сіра,І вулиця Уїльяма Шекспіра,Яка існує в будь-якій з держав. Я дівчину «під локоток» держав,І ми ішли з кінотеатру «Космос»,Який римується з диктатором Самосою,Якого нахиляли з Нікарагуа... Я захопився. Але ніч така була!.. І був індійський фільм - «Любов і помста» -Сам по собі прекрасний привід для знайомства. Отож ми йшли по вулиці Шекспіра,По вулиці Уїльяма Шекспіра... Ні, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра. Захоплено щось теревенив я,Всміхалася супутниця моя, Її душа так пристрасно кипіла, Бо не могла забути й не забулаСліпучу посмішку Ріші Капура. (А всі наші вірні, товариші, Ніщо супроти посмішки Ріші...)... Отож ми йшли по вулиці Шекспіра. По вулиці Уїльяма Шекспіра... Так, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра. На вулиці нікого не було. Точніше,не було нікого видно. Ви скажете, що -- ніч і це не дивно,А я скажу: отож-бо і воно... Я відчував чийсь гострий-гострий погляд,А власник погляду десь мусив бути поряд. І погляд цей... супутниці моїй... Впивався... в спинку... Ні, не нижче -- в спинку... Мені ж вертатись на автобусну зупинку...