Статистика telegram channel - @sashas_reads

Мене дуже тішить, що останнім часом в Києві зʼявилось кілька вражаючих величезних книгарень, але найатмосфернішими досі лишаються як раз ті, що трохи менші, ламповіші і затишніші.У книгарні Закапелок затишок закодований прямо у назві — від неї віє чимось таким трохи утаємниченим, особливим і комфортним🥰І ще одна родзинка — тут можна знайти книги, які неможливо відшукати деінде: рідкісні, маловідомі або лімітовані видання, наклад яких всюди скінчився🔥Із моменту свого відкриття, Закапелок підтримує все українське. Тут найширша мілітарна та історична полиця у Києві і широка добірка ветеранських видавництв та авторів.А ще тут можна обрати смачний напій до смаку і погортати книгу у затишному закутку, а консультанти допоможуть підібрати книгу на будь-який запит та бюджет😌📍 У Києві є цілих два Закапелки: у 6 хвилинах від метро Контрактова площа та у будинку Профспілок.Отут телеграм-канал книгарні 🖇 https://t.me/zakapelokbookstore, де можна стежити за цікавими подіями і новинами, а ще трохи підгледіти меню і що нового зʼявляється на полицях☺️А це сторінка в інстаграм 🖇 https://www.instagram.com/zakapelok, де купа атмосферних фото і відео, що розкажуть про повсякденне життя у Закапелку☺️#реклама

Все починається з хаосу і хаосом завершується, а між цим — довгий і складний шлях, на якому пейзажі рідко змінюються.Небагатослівна, але дуже тригерна і щемлива історія про двох дітей, які намагаються вижити у світі, зруйнованому… ну, скоріше за все, війною, хоча деталі і обставини поки до кінця не зрозумілі.📖 «Крайнебо», том 1✍️🎨 Чон ДжіхунІсторія дуже графічна, і я маю на увазі не буквальну графічність манґи, а графічність жорстоких образів, які вона створює.Вона демонструє руйнівні і нещадні жахи війни, що винищує світ, людство, і зрештою людяність.❤️‍🩹 Вона розриває серце, щойно починаєш занурюватись в неї — і дивовижним чином робить це майже без слів, лише одними мінімалістичними візуальними òбразами.😭 Робить настільки боляче, що аж дихання перехоплює — а тоді дає слабку надію, коли головний герой — маленький хлопчик, що втратив матір, зустрічає головну героїню — самотню маленьку дівчинку, яка напевне теж втратила всіх і все.Так само без слів вони вирішують продовжити свій шлях разом — шлях, що веде невідомо куди, аби подалі від руйнації і смерті.💔 Історія про прагнення до життя, коли навіть надії на щось хороше вже не лишається. 💔 Про виживання у майже порожньому світі, коли не відомо, чи від цього світу взагалі хоч щось лишилося.💔 Про спробу зберігти людяність в собі навіть у найважчі часи — і про те, що прагнуть цього далеко не всі.💔 Про інтуїцію, щирість і відданість, які рятують життя.Важлива, глибока і актуальна.У мене ком в горлі, навіть коли я пишу цей відгук і повертаюсь до цієї історії лише думками. Але я однозначно раджу її тим, хто готовий і прагне пережити надзвичайно сильні емоції від невеличкого твору.Varvar Publishing

Злочин проти чоловіка переважно сприймається суспільством дуже однозначно: тут майже всі погодяться, що винен завжди злочинець, а не жертва, і обставини не мають значення.Зі злочинами ж проти жінок парадигма відразу змінюється і починаються питання і претензії, що зводяться в основному до «де саме вона помилилась, щоб стати жертвою?»Неправильно поводилась? Не так вдягалась? Навіщось пішла не в те місце? Не зважила всі наслідки заздалегідь?Таке враження, що суспільство з усих сил намагається виправдати тут злочинця, або як мінімум обґрунтовано довести, що він сам лиш став жертвою обставин і не мав іншого вибору, окрім як піти на злочин.І ні, це не моралізаторсько-філософський допис, бо насправді тут я говорю про новий роман Наталії Чайковської «Крок», який розповідає про жертву зґвалтування — і навіть не про одну.Це історія молодої жінки, що пережила сексуальне насильство у старшій школі, і от вже понад десятиліття намагається жити з його наслідками.І не стільки про саме насильство, скільки про його висліди — про її психологічну травму, про те, як на це реагує спочатку її родина, а тоді родина ґвалтівника, друзі, сусіди і поліція.Про тиск — внутрішній і зовнішній, про те, що спонукає жертву зґвалтування говорити або мовчати.Про довгий шлях, який героїні доведеться пройти, щоб навчитися жити далі.А найстрашніше — про ретравматизацію, коли в один момент всі її попередні досягнення у зціленні буде перекреслено, бо історія повториться, хоч вже і не з нею.Тут дуже багато обурливих суспільних наративів — отих, про які я згадую на початку.Дуже глибока темрява і дуже бурхливі емоції.І це навіть при тому, що авторка намагалась не згущати фарби аж занадто і уникати графічних деталей.Ця історія могла б бути значно, значно темнішою, але авторка прагне лише звернути увагу на проблему, а не жбурнути читача у морок із головою і лишити його вичавленим та морально виснаженим, тож наприкінці лишається місце для надії на те, що світ може змінюватись на краще.Але тема дуже важлива і потребує широкого висвітленя і в літературі, і в суспільній дискусії.Видавництво Нора-Друк

Та історія, яка не дає ані секунди на розкачку, занурює в темряву, сповнену саспенсу, з першого рядка, і не послабляє тисків напруги до останнього.Якщо читати у правильній атмосфері, історія може добряче налякати — я була дуже близька до цього.Топ цього сезону для мене однозначно. Топ року — дуже вирогідно.📖 «Нічний споглядач»✍️ Трейсі СьєрраНіч, зима, ізольований дім, в якому лише мати з двома маленькими дітьми — і вона раптом розуміє, що хтось проник до будинку.Героїні з малюками вдається дістатись до імпровізованої схованки, але зловмисник прийшов саме по них і не збирається нікуди йти, доки не досягне мети.Ситуацію ускладнює те, що родина веде досить усамітнене життя, тож на допомогу чекати нема звідки…🌕 Це чистий, суцільний саспенс, сповнений пьянкої непевності і сумнівів на кожному кроці. Ненадійна оповідачка, нечітка експозиція, запаморочлива атмосфера, уривчастий і плутаний сюжет.Дуже повільно, задушливо і емоційно. Перебуваючи у схованці, героїня одночасно намагається знайти рішення, переконати себе, що вона не марить — і час від часу поринає у болісні спогади про події, що передували теперішнім. А в тих спогадах — і ключі до розгадки, і купа приводів засумніватися ще сильніше.🌙 Динаміки тут буде дуже небагато, але сюжет не раз обертатиметься з ніг на голову, істотно посилюючи сумніви. Проте твісти карколомні, і перш ніж я остаточно переконалась у своїх здогадах, довелось кілька разів змінити думку — бо авторка не дає твердого ґрунту, на який можна спертися, і весь час підкидає причин для невизначенності. 🌹 І ще, це дуже феміністична історія, що окрім безпосереднього ситуаційного жаху акцентується на жахах патріархату. Тут і знецінення через стать, і ґазлайтинг, і прямий абʼюз, і це все тисне не менше за основні події.😡 Історія часто дратує, навіть вибішує — але це її плюс, бо це лише підвищує градус напруги і емоцій.Вражаючий психологічний трилер з акцентом саме на психологічному, хоча і суто трилерна складова не поступається.Книга, яку можна сміливо брати на клуби, яку варто читати, може навіть перечитувати. І я б точно подивилась екранізацію, якщо вона зʼявиться.Видавництво КСД

Отримала дозу чогось неймовірно красивого — новий випуск артбуку про українську візуальну культуру Telegraf. Завтра. 🤩 Цей номер присвячений досвіду, який наше суспільство проживає за час повномасштабної війни і тому, як це визначатиме дизайн, візуальне середовищє, простір та суспільство майбутнього — і, перш за все, це шалено красиво, але головне не це, а вражаючий зміст.У номері йдеться:✅ про підготовку до відбудови країни з огляду на поточну реальність ✅ про донаторство, яке стало невідʼємною частиною нашого життя ✅ про інклюзивність, яка набуває ще більшої актуальності✅ про бум відродження національної ідентичності, який перегукується з процесами сторічної давнини 17 шикарних, актуальних і важливих текстів про українське мистецтво, креативність у сучасному підприємництві, інновації і дизайн у повсякденному житті і на державному рівні, погляд на нашу країну як стартап, ветераноцентризм і відродження.Десятки взірців неперевершеного дизайну, ілюстрацій і фото.Суцільне естетичне задоволення і теми, на які дуже важливо замислитись кожному вже сьогодні, щоб країна вистояла і відродилась після всього, через що ми проходимо зараз.Must-read, одним словом. Дуже рекомендую звернути увагу на видання.Почитати детальніше і замовити можна тут.#реклама

Тож, українською нарешті вийшов «Зайчик» Мони Авад — чарівний, абсурдно-сюрреалістичний, шалено естетичний і нестандартний феміністичний горор, що вже довгий час тримається в топах західних рейтингів і незабаром буде екранізований AMC.Мене книга вразила неймовірно, але про це трохи згодом.А поки зібрала тут кілька цікавих тез про книгу з різних інтервʼю авторки Мони Авад, щоб приблизно передати, на що ви можете очікувати від історії:🐰 Працюючи над «Зайчиком», Мона надихалась «Керрі» Стівена Кінга і фільмом «Чаклунство», прагнучи з одного боку відтворити їх атмосферу, а з іншого — зробити її максимально грайливою і абсурдною🐰 Персонажі книги - студентки, що поводяться як підлітки. Таке викривлення було свідомим вибором авторки, бо це дозволило підсилити атмосферу горору і тривожності у романі🐰 Сама авторка ненавидить все миле, рожеве і стереотипно дівчаче, і в той же час, воно її містичним чином приваблює. Мона надихнулась статтею Майї Бжозовської-Бривчинської «Монструозне/Миле: Нотатки про амбівалентну природу миловидності», у якій йдеться про те, що миловидність є закономірною та складною формою жахливості, і це стало однією з головних ідей книги🐰 Мона вважає, що погані тексти пишуться, коли автор надто сильно намагається контролювати результат через страх невідомості, а хороші народжуються майже несвідомо, коли письменник відпускає контроль. Але відпустити контроль означає, що первісний намір може розвинутись геть не так, як планувалось. Це і є наскрізною метафорою «Зайчика», і коли сама Мона працює над текстом, це завжди жонглювання між контролем і тим, щоб дозволити сюжетові і персонажам рухатись туди, куди вони самі прагнуть рухатись🐰 Мона вважає, що для того, щоб добре писати, необхідно сприймати письменництво трохи скептично і з гумором та не приймати критику свого мистецтва надто близько до серця. Вона транслює цю думку у творі і сама ставиться до своїх текстів саме так

Насправді я так довго не можу викласти відгук на ці книжки, бо не уявляю, що про них говорити — окрім того, що вони розбили мені серце🩸Це прекрасне темне фентезі, яке від більшості відрізняє ракурс, бо головний герой скоріше негативний, ніж позитивний персонаж, і відповідно, більшість його мотивів — дуже людські еґоїстичні.Читати серію я почала ще минулого літа, і перший том мені дуже сподобався своїм нетиповим стилем, складною мораллю і тим, що зачіпає купу непростих тем.Втім, до продовження руки не доходили довго, аж доки друга і третя частини трилогії не зʼявились в Абук — і от тоді я вже дослухала їх залпом за кілька днів, бо не могла робити більше нічого окрім як слухати.📖 «Напівдикий» + «Напівзагублений»✍️ Саллі ҐрінЯкщо перша частина трилогії зосереджена на особистих проблемах головного героя, то у «Напівдикому» почнеться, а у «Напівзагубленому» сягне свого піку масштабне магічне протистояння — але не темних і світлих сил, а тиранічного уряду і альянсу тих, хто не хоче цю тиранію приймати.🔪 Буде багато конфліктів, бо ж йдеться про альянс магів із дуже різними поглядами.🌹 І дуже багато крові — авторка постійно і нещадно нищить геть усіх, не даючи героям продихнути і постійно ставлячи їх у безвихідне становище, щойно вони трохи починають оговтуватись.При цьому, я не можу сказати, що сюжет прям вийнятковий, а якісь смерті занадто неочікувані, хоча деякі з них розбивають серце і спустошують, хай навіть це можна було передбачити.👁 Героям доведеться йти на компроміси із собою і істотно переглядати свої переконання. Прожити найкращі і найжахливіші моменти, відчути справжнє кохання і болючі зради, зробити багато складних виборів.Як це типово для історій, зосереджених на емоційній сфері, в сюжеті можна розгледіти багато прогалин, якщо дивитись дуже критично. Звісно ж, я не надавала цьому значення, бо для мене емоційна частина була вагомішою😌Історія шикарна, і ймовірно я ще перечитаю її з часом у папері, тож лишаю у себе на полицях.Друком книга вийшла у Видавництві Старого Лева, повна аудіо версія є в Абук.

Дуже намагалась зробити добірку книжок, схожих вайбами на фільм «Хороша погана дівчинка», але проблема у тому, що всі вони виходять не надто схожі😄І основна проблема в тому, що ключова сюжетна лінія — стосунки старшої жінки і підлеглого — в трилерах зустрічаються не те щоб часто. Якщо бути точною, я взагалі не знайшла прикладів таких книг, у всякому разі українською.Хоча, власне, з того, що у мене вийшло зібрати, сюжетно все кардинально відрізняється від фільму.Тож це буде скоріше добірка книжок приблизного того ж жанру — еротичних трилерів, хоча я досі не певна, що жанр тут визначено правильно😅📕 «Паперовий палац» Міранда Ковді Геллер — найближча до фільму за основною лінією, бо теж досліджує тему вибору між комфортним стабільним шлюбом і миттєвою пристрастю, але розвивається сюжет геть в іншому напрямку📕 «Веріті» Колін Гувер — дуже багато сексу, як і в фільмі. І так само присутня тема зради у шлюбі. На цьому спільне завершується, але, мабуть, за вайбами і еротизмом, ця книга найближча до «Хорошої поганої дівчинки», хоча фільм тут явно перемагає в усьому😬📕 «Звабливі речі» Джанелл Браун — родинні таємниці, великі гроші і, наскільки я чула, висока сексуальна напруга — але цього підвердити поки не можу, бо сама ще не читала.📕 «Небезпечні звʼязки» Шодерло де Лакло — технічно, взагалі не трилер, а любовний роман в епістолярному жанрі, але цілком тягне на еротичний трилер за суттю. Жанр і форма максимально не мої, але досі одна з моїх улюблених історій.📕 «Ти» Керолайн Кепнес — не стільки еротика, скільки історія, керована нездоровим сексуальним потягом. А от трилер на всі 100% — ну, наскільки я можу зробити висновки на основі екранної версії, бо до читання руки ше не дійшли.📕 «Сімейна гра» Кетрін Стедмен — простенький екшн-трилер про людей, які геть втрачають розум від надмірного багатства і грають у дуже небезпечні ігри. Теж не те щоб еротичний, але еротичні мотиви присутні (іноді геть дивні).Якщо можете докинути щось подібного до цього списку, пишіть в коментарях 👇

Хочу нагадати про чудовий книжковий канал bookish escapism, що веде психологиня, яка не уявляє свого життя без книг, подорожей, котиків і точно вміє насолоджуватися життям ☺️Його авторка Даша не просто читає книжки, а й робить детальні психологічні розбори книг — наприклад, «Ребекки» Дафни Дю Морьє, а також персонажів з книг та фільмів — як отут в серіалі «ТИ».Найбільше Даша любить кижки про сильних героїнь — ось як раз підбірка з 5 кращих 2024 року.⭐️ А ще розповідає про те, що читають знаменитості — наприклад, отут дуже класний допис про Стівена Кінга і його улюблені книги.Крім того, Даша організовує книжково-психологічні клуби онлайн та офлайн в Києві, де обирає лише найкращі книги зі свого власного читацького досвіду. 📕 У лютому це буде книга «Барва пурпурова», яку адмінка назвала однією з кращих прочитаних минулого року.Також Даша веде психологічний блог в інстаграмі, де показує на своєму прикладі, як отримане бажане від життя з легкістю, як навчитися себе приймати і любити безумовно та багато іншого.Тож зазирайте до неї в гості, ви точно знайдете там щось цікаве доя себе 🖇 https://t.me/bookishescapism#реклама

Ну і раз вже зайшла тема про кіно, закину кілька мікровідгуків на свіжі фільми і серіальчик, які я дивилась останнім часом😌🎬 «Носферату» — неперевершена естетика, трохи заповільно, але це шикарне переосмислення класики, прекрасне в усіх сенсах - від сюжету (більш жорсткого, ніж я очікувала) до акторського складу, костюмів, гри і атмосфери. Ще в прокаті у кіно.🎬 «Єретик» - чудовий напружений трилер, особливо якщо вимкнути хвилини за 2 до кінця, бо фінальні пару сцен трохи підпсували враження. Збочений манʼяк, релігійна тема, слоу-бьорн, що напружує нерви до межі, але він мав завершитись до того, як в історію вторглась мораль і майже фантастичний елемент. Є на Megogo.🎬 «Оса» — прям офігенний задушливий трилер з дуже високою напругою, мінінмумом персонажів та локацій і шокуючими та неочікуванними поворотами сюжету. Не казатиму, про що, бо будь-що, що я скажу, буде спойлером — але просто повірте, вам це треба. Теж є на Megogo.🎬 «Сумую за тобою» - зазвичай мені прям залітають міні-серіали по Гарлану Кобену, але цього разу щось все пішло не так: і сюжет нуднуватий, і персонажі карикатурно-картонні, і багато ляпів. З плюсів — дуже короткий, можна глянути за вечір-два (дивлячись, коли у вас почнеться вечір😄). Доступний на Netflix.🎬 Ну і ще з більш старого, але глянула вперше — «Ренфілд», шикарна комедія про раба Дракули, який вирішує нарешті обрати себе і вийти з абʼюзивних стосунків зі своїм хазяїном. Блискуча кривава чорнуха і божествена сатира, знов шикарна акторська гра, настрій піднімає тільки так🔥 Теж є на Megogo.