⚡️⚡️Уражено арсенал ГРАУ, оборонне підприємство та склади боєприпасів противникаУ рамках системних заходів зі зниження наступального потенціалу російського агресора підрозділи Сил оборони України, в ніч на 12 лютого у районі н.п. Котлубань (Волгоградська область, рф) уразили арсенал комплексного зберігання ракет, боєприпасів та вибухових речовин Головного ракетно-артилерійського управління Міноборони рф. Даний арсенал є одним з найбільших майданчиків для зберігання боєприпасів російської армії. Удару по арсеналу завдано українськими засобами дальнього ураження FP-5 "Фламінго"Зафіксовано потужні вибухи на території об'єкту з подальшою вторинною детонацією. Масштаби збитків уточнюються.⚡️Крім того, у н.п. Мічурінськ (Тамбовська область, рф) уражалось підприємство з виробництва високотехнологічного обладнання для авіаційних і ракетних систем — "Мічуринський завод Прогрес". Підприємство задіяне в забезпеченні армії рф.За попередньою інформацією, на території заводу виникла пожежа. Результати й масштаб завданих збитків уточнюються.⚡️Також, на ТОТ Запорізької області, у районі н.п. Терпіння та у районі н.п. Розівка, уражено склади боєприпасів ворога.⚡️Окрім того, підтверджено, що в результаті ураження 11 лютого нафтопереробного заводу "Волгоградський" у Волгоградській області рф пошкоджено основну установку первинної переробки нафти ЕЛОУ-АВТ-1, пошкоджено елементи АВТ-3 та інфраструктурні об'єкти на території. На інших об'єктах, зокрема вторинної переробки, знижено навантаження або відбулась зупинка.🔥🧐Втрати противника та масштаби завданих збитків уточнюються.💪Сили оборони України й надалі системно здійснюватимуть заходи, спрямовані на послаблення бойового потенціалу російського агресора.Далі буде. 💥🇺🇦 Слава Україні!
Розкрадання 246 млн грн на системі «ДЗВІН»: слідство завершили✅НАБУ і САП відкрили матеріали у справі багатомільйонних зловживань під час розробки автоматизованої системи Центру оперативного керівництва ЗСУ «ДЗВІН».Серед підозрюваних:▪️колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ, генерал-лейтенант;▪️ексначальник військ зв’язку ЗСУ, генерал-майор;▪️ексначальник Управління розвитку автоматизації Генерального штабу ЗСУ, полковник;▪️директор приватного товариства – головний виконавець контракту.У 2016 році Міністерство оборони уклало контракт на розробку системи з комерційною компанією, яка не мала досвіду створення програмного забезпечення. За чотири роки розробки технічне завдання змінювали 13 разів, що дозволило збільшити вартість робіт на 300 мільйонів гривень. Без обґрунтування кількість дослідних зразків системи збільшили з 4 до 11, що спричинило додаткові витрати на коригування документації – 115 мільйонів гривень.Як з’ясували НАБУ і САП, розроблена система зовсім не відповідала технічному завданню: від несумісності з протоколами НАТО до відсутності інтеграції з іншими військовими системами. Ба більше, частина програмного забезпечення взагалі не використовується. Із закладених 200 інформаційно-розрахункових задач насправді реалізували усього 10.Попри очевидні недоліки, наприкінці 2022 року система «ДЗВІН» була офіційно прийнята на озброєння ЗСУ. А вже у 2024 році, замість усунення недоліків або відмови від неефективного рішення, на «ДЗВІН» планували виділити додаткове фінансування. Це може свідчити про спроби не лише приховати попередні корупційні зловживання, а й продовжити їх.Докладніше#матеріали_відкрито
Проблема «старлінкольотів» виявилася значно складнішою, ніж може здаватися на перший погляд. Йдеться не стільки про окреме технічне рішення, запозичене росіянами з українського досвіду, скільки про системний підхід, який дозволив їм закрити власні тактичні потреби. Міністерство оборони справді ухвалило низку швидких і загалом виправданих рішень — хоча багато з них логічніше було б запроваджувати ще після перших зафіксованих випадків використання Starlink російською стороною. І зараз вперше за довгий час, як і написав пан Кавецький, може з'явитися перевага у засобах.Однак навіть це не знімає необхідності готуватися до наступних викликів. «Старлінкольоти» — лише проміжний етап. Їх рано чи пізно (скоріше рано, бо вже є радіокеровані шахеди на MESH системах) замінять дрони з іншими системами керування, які вже не можна буде просто «вимкнути». Саме тому наступний крок має бути превентивним — до того, як нові рішення противника почнуть коштувати українцям життів. І схожі у МО це розуміють, ну чи принаймні Флеш розуміє, подивимося як він донесе це.У новому матеріалі, ретроспективно розглянув старлінкольоти, як українські, так і російські. І спробував пояснити, чому протидія їм набагато складніша, аніж просто дронам. Окрема подяка «Потужному Інформатору» за потужну співпрацю.Приємного читання!
Запускаємо верифікацію терміналів Starlink в УкраїніУряд ухвалив постанову про впровадження «білого списку» для терміналів супутникового Starlink. Незабаром в Україні працюватимуть лише перевірені й зареєстровані термінали. Усе інше буде відключено. Це реакція на використання росіянами Starlink. Російські дрони, оснащені терміналом, складно збити. Вони летять на низькій висоті, стійкі до РЕБ та керуються оператором у режимі реального часу навіть на великих відстанях.Єдине технічне рішення для протидії — запровадження «білого списку» та авторизація всіх терміналів. З ініціативи українського уряду ми втілюємо його у взаємодії зі SpaceX. Процес реєстрації Starlink для українців буде максимально простим. Лише один візит у найближчий ЦНАП — безоплатно, швидко й без зайвої бюрократії. Для бізнесу також буде простий та зручний алгоритм верифікації терміналів Starlink — онлайн на порталі Дія. Військовим звертатися до ЦНАПу не потрібно — для Сил оборони вже діє окремий захищений канал через DELTA. Також вам не треба ставити власні термінали на баланс військової частини чи передавати дані облікових записів — лише убезпечити свій термінал від блокування, внісши його в «білий список». Завдяки «білому списку» ми зберігаємо стабільний звʼязок для українців, посилюємо безпеку й позбавляємо ворога технологічних переваг. Це вимушений крок уряду, щоб зберегти життя українців та обʼєкти нашої енергетики.Детальну інструкцію щодо реєстрації терміналів надамо найближчим часом.
«Було б максимально тупо втратити машину і, не дай Боже, людей через чиюсь про**бану відповідальність».Такі слова я почув від одного з військових, коли спитав його щодо якості українських оптоволоконних дронів. Минув уже рік відтоді, як Міністерство оборони подало виробникам чіткий сигнал - військам потрібні дрони на оптиці. За цей час українські компанії пройшли надзвичайно складний і водночас швидкий шлях - від перших зразків із дальністю 10–15 км до дронів, здатних працювати на дистанції до 50 км.Попри цей прогрес, Україна досі відстає від росіян - подекуди за кількістю, подекуди за якістю таких дронів. Ключова проблема полягає в тому, що українським виробникам довелося фактично з нуля опановувати технологію виготовлення котушок з оптоволокном. Натомість росіяни мали можливість просто замовляти готові котушки в Китаї та інтегрувати їх у свої платформи.Освоєння цієї технології триває й нині, причому в значно складніших умовах. Постійні відключення електроенергії та опалення безпосередньо впливають і на темпи, і на стабільність якості виробництва. Це фактор, який часто залишається поза публічною увагою, але суттєво гальмує масштабування.Водночас, попри всі обмеження, українські виробники продовжують нарощувати обсяги та покращувати якість, орієнтуючись на зростаючий попит з боку війська. «Ми зараз проходимо той самий шлях, який китайці вже пройшли. Потенціал є, але потрібні час і досвід».У чому саме полягає складність виробництва оптоволоконних дронів, чому Україна досі поступається Росії за кількістю та якістю і чого очікувати від дронів на оптиці у 2026 році - читайте в новому матеріалі.
Давайте я розповім вам, як починає працювати міністерство оборони за нового міністра. З перших днів.в листопаді-грудні 2025 року було проведено опитування військовослужбовців в застосунку “Армія+” з приводу навчальних центрів і якості БЗВП. В ньому взяли участь понад 36 тисяч респондентів.Зі мною зв'язались з міністерства бо по опитуванню 151 навчальний центр по всім параметрам беззаперечний лідер. У мене попросили розповісти ключові момент створення центру та нової системи, для доповіді. Я надав всю інформацію. Але результати опитування скоригували і фальсифікували. Першими поставили навчальний центр військової служби правопорядку, які готують не піхоту, а дають БЗВП для ВСП, заточену на свою специфіку.Тобто це політична фальсифікація на рівні заступниці міністра Ферчук.Але це ще не все. Крім рейтингу позитивного, був і негативний. Так от в справжньому опитуванні був мало не на останньому місці навчальний центр не з Сухопутних військ. Але його заховали. Бо він розпіарений. Бо туди ввалюють купу грошей і ним опікуються "любімчіки".У доповіді завідомо зробили найгіршу підготовку в сухопутних військах. Для чого? Кому вигідно сувати палки в колеса змінам які тільки почались з приходом командувача СВ Шаповалова?Перше фото, це чесний результат опитування. Друге фото це висновки з чесного результата опитування. Третє фото, це чесний результат опитування з центром не з сухопутних військ, який потім заховали. І 4 фото це те, що заступниця міністра оборони Ферчук презентувала міністру і всім іншим. Різниця ж є? А совісті нема. На кого вони працюють?Це викривлення інформації, яке навмисно роблять для того щоб у нового міністра була та картинка яка потрібна "нужним людям". Так ми війну не виграємо.Поширте будь ласка. Бо цей треш треба зупиняти.
📍Свириденко підтвердила, що Україна віддає одне з найбільших родовищ літію наближеним до Трампа.Переможцем конкурсу на розробку корисних копалин у Кіровоградській області став консорціум на чолі з TechMet та The Rock Holdings."Родовище дасть змогу залучити мінімальний обсяг капітальних інвестицій у 179 млн дол, з яких 12 млн дол спрямують на проведення нової геологорозвідки та міжнародного аудиту запасів, 167 млн дол на організацію видобутку та збагачення у разі підтвердження промислових запасів родовища",
– зазначила премʼєрка.Раніше газета The New York Times писала, що консорціум, що переміг, тісно пов'язаний з адміністрацією президента США Дональдом Трампом. До його складу входить Рональд Лаудер, спадкоємець косметичної компанії Estée Lauder. Лаудер є другом Трампа. Вони знайомі ще з часів навчання в коледжу. Крім того, Лаудер був спонсором Республіканської партії.Найбільшим акціонером TechMet є американське агентство DFC, засноване Трампом під час його першого терміну у Білому Домі.
Енемі не згоден, я відповім. Хз за якийсь підрозділ конкретно, але можу поскаржитися на структуру в цілому.Нульовим пунктом виведу те, що винагороджувати підрозділи це добре, але дійсно орієнтуватися на абстрактний KPI це дуже погана ідея, котра дуже далека від військового мистецтва.Далі підемо по структурі. Вот у нас є СБС. Яка задача стоїть перед СБС? Все. Підрозділи СБС працюють як засоби ураження батальйонного рівня, так і виконують задачі по ураженню стратегічних об'єктів. Таким чином, це робить СБС більше структурою для вирішення логістичних, навчальних та організаційних питань. Як рота вогневої підтримки це насправді окремі взводи, але об'єднані з організаційних міркувань. Й відповідно, їх підрозділи мають придаватися до інших й працювати в їх інтересах. Але все відбувається не зовсім так, оскільки СБС має велику політичну вагу, й діють не в рамках оборонного задуму, а виконують задачі, сформульовані керівником Сил. Наприклад, починають працювати по об'єктам енергоінфраструктури – себто виконуючі політичні задачі. Акцентуація на кількість ураженних цілей, наприклад, це суто політичний ракурс війни, й також частина завдання керівника Сил.Про роботу в інтересах піхоти. Ураження живої сили це лише одна з задач, що може виконуватися в інтересах піхоти. Окрім цього, піхота потребує логістики, мінування, спостереження підходів до позицій, роботи на заборону, супроводження піхоти (фпв ефективне в супроводженні групи під час штурмових дій). Значна частина підрозділів не має засобів забезпечити це. Тобто вони можуть мати піхоту, але ходять з протягнутою рукою по підрозділам щоб хоч щось їй робити. Ця ситуація призводить до деморалізації: командири піхотних батальйонів не можуть нічого зробити, тільки дивитися й молитися за свій особовий склад й милість інших підрозділів. Наведу приклад, як це у противника. У противника є батальйон, що виконує поставлену бойову задачу. В цьому батальйоні є власні БпС, що діють в його інтересах. Батальйон діє в рамках смуги полку та його завдань. У полка є свій БпС, що працює в інтересах полку й лінійних батальонів. В полку є інженерно-саперна рота, котра має свої екіпажі FPV й здійснює мінування. Полк діє в рамках смуги дивізії, котра також має свій задум й має власні БпС, що працюють в інтересах дивізії й її структурних елементів. Й от вже вони завершують формування окремих з'єднань БпС, здається на рівні армій. Ну й звісно різні розпіарені підрозділи "особой категории снабжения", котрі придаються працювати щоб особливо сильно єбати.Тепер згадай свою ділянку й бардак на ній й заплач.Й це насправді не проблема СБС. Це проблема, що політичне керівництво більше сприймає це діло не як безкінечний процес відладки складного механізму, котрий має працювати весь, а через призму бізнесу та політики, де панує конкуренція. Деякі корпуса сидять як обісцяни й залежать від того, щоб до них кинули підрозділи СБС та ОШП щоб врятувати. Так не має бути. https://t.me/Echo17c/43
Думаю про те, що на сучасному полі бою є тенденція в'язнути на околицях міста. Тобто у противника є проблема дістатися до міста та закріпитися, але як досягає успіху він дуже стрімко займає забудову, розтікаючись по населеному пункту як вода. Далі відбувається друга проблема – вийти з міста. Противник має проблеми з тим, щоб рухатися далі. Й тоді вже наші сили починають барахтатися на околицях, а він намагаючись просунутися далі (наприклад, для виставлення рубежа для ізоляції сил в забудові) отримує пізди на виході з міста.Мабуть, це відбувалося в усіх останніх боях за урбан. Пояснюю це тим, що оскільки противник має вузьке місце у вигляді повітряної логістики й не може підтримувати багато сил водночас, урбан виявляється для нього розтяжкою на межі можливостей. Забагато штурмових сил зв'язується у виставленні рубежів блокувань наших позицій, а після початкових успіхів на голову падає завдання вийти на наступні рубежі. Для цього треба якось вивести групу пішки з глибокого тилу й дотягнути її через все місто до протилежної околиці й ще щоб вона пішла далі й закріпилась. Нормальну точку накопичення в місті він зробити не може, бо повітряна логістика вже на межі, тому починає хоча б поодинокі наскоки. У противника є один вихід з цієї ситуації – заводити сили другого ешелону. Але це менш боєздатні елементи завжди, й їх заведення це велика проблема. Тому його штурмові сили можуть місяцями варитися в місті й сточуватися, очікуючи другий ешелон. За цей час вони вже втратять боєздатність для значних подальших маневрів – все залежить від того, наскільки відрізана логістика. Цікавим прикладом є Куп'янськ. Там дуже сприятлива географія, через це штурмові сили зав'язли, а другий ешелон не пішов. Дало час нам роздуплитися й навіть провести контрнаступальні дії: вже в лютому росіян в Куп'янську не буде. Якщо добитися такої ж ізоляції на інших ділянках, так само можна ловити противника в урбані. По всьому фронту відбувається один великий Брусіловський прорив, оскільки ця тактика дає гарні короткострокові успіхи, але врешті перетворюється на м'ясорубку для сил противника. Це не sustainable модель. Шкода, що сил на контрнаступальні дії воєводи не знайдуть, але хоча б на цьому дотягнемо до виснаження потоку рекрутів.P.s. потім на вв це перепишу
[3/3]Таким чином, Україна входить в 26-ий рік, балансуючи на межі катастрофи. Проте шанси на уникнення апокаліптичного сценарію значні – в 4-ому кварталі 25-го року, можливо, з'явилися перші ознаки початку падіння потоку російських рекрутів. Якщо мої оцінки правильні, то вже протягом року, замість боїв за обласні центри, СОУ зможуть позбавити ворога наступального потенціалу. Відповідно, це призведе до сповільнення темпів просування й, зрештою, фактично заморозить фронт. Це позбавить російське керівництво такої впевненості щодо досягнення політичних цілей, навіть якщо воно врешті піде на мобілізацію. Саме це відкриє справжній шлях до миру, котрий здобувається не в кабінетах, а на полі бою. Ймовірно, ми все ж таки пройдемо по лезу ножа, не звалившись. Навіть прогалини мобілізації зараз врешті зможуть призвести до того, що під кінець війни, перед початком хвилі мобілізації в РФ ми будемо мати достатньо резервів (якщо, звісно, не випустимо їх закордон). А там, можливо, навчимося воювати навіть малими силами так, щоб провести вдалі наступальні дії.Такий вже непростий щодо нас Божий замисел.
TGLIST.COM.UA
