[3/3]• Має бути сформований бюджет на залучення іноземців в українське військо. Треба враховувати, що іноземці можуть розірвати контракт в будь-який момент. Й коли вони зіштовхнуться з сумою факторів, в тому числі щодо грошової винагороди, вони це зроблять. Система має бути максимально зрозумілою для них, а самі вони мають отримувати додаткову премію за безперебійну службу.• Ті, хто воюють довше, мають отримувати підвищене ГЗ. В його структурі передбачена «вислуга», але вона незначна й не враховує відмінність вислуги під час війни. Наразі тенденції зворотні – люди розчаровані, коли бачать, що за час на війні їх доходи впали через інфляцію та нові інструкції нарахування додаткової винагороди.• Потрібно відмовитись від принципу нарахування на підставі відстані від ЛБЗ. Не зовсім типовою, але існуючою є проблема, коли піхотна група (котра відбивала ворожі штурми) не отримувала очікуваних грошей, тому що «ЛБЗ» була проведена корпусом по ізольованому СП за порядками противника, який не виконував вогневу функцію. Основною категорією, що визначає розмір додаткової винагороди, має бути тип виконуваних бойових завдань.• Поточна система занадто прив'язана до подобової тарифікації. Припустимо таку ситуацію: є прихований СП, що утримується групою вже два місяці. Є штурмова група, яка мені ніж за тиждень проштурмувала дві позиції противника, деблокувала цей СП та евакуювала. Питання – хто з них був важливішим? Відповіді не буде, але очевидно, хто отримає скромніше. Ті, хто виконують важкі, але нетривалі завдання, також мають отримувати достойну винагороду, наприклад, за рахунок одномоментних виплат за зачищену позицію, проведену евакуацію, стабілізацію пораненого та ін.• Певна частина записів в журналі бойових дій – недостовірні відписки, що не пов'язані з реаліями бойових дій й існують, щоб особовому складу заплатили не три копійки. Перевірки постійно виявляють подібне й штрафують особовий склад (!), який в цей момент може виконувати бойові завдання. Система мала б наближати себе до реальності, натомість сама формує потребу в її обмані.• Турбота про піхоту має виражатися не тільки в тому, що остання буде отримувати значні кошти, перебуваючи на ЛБЗ, але й в тому, що вона отримає достатньо для спорядження себе та вирішення своїх питань перед бойовим виходом. Це може бути реалізовано, наприклад, через додаткове винагородження під час навчань на полігоні. • Особовий склад має мати дійсно гарантовану відпустку, розмір якої формується відповідно до виконуваних завдань. Відсутність відпусток та вихідних — це особливо демотивуючий фактор для тих, хто має сім'ї. Рано чи пізно вони починають шукати, як покинути лави війська. Терміни служби тут не врятують.• Особовий склад має мати право на переведення хоча б раз на 18 місяців. Наразі переведення фактично унеможливлюються. Система має перебувати в русі, це оздоровить її. На інших посадах та в інших підрозділах кадри зможуть отримати новий досвід, зрости та покращити свою кваліфікацію, тим самим принісши більше користі системі в цілому. Корисними буде дата-аналіз даних про переведення: за ними можна буде виявляти проблемні та перспективні організми.Це не всі існуючі проблеми. Армія прив'язана до кадрів. Проте українське суспільство формувало їх за остаточним принципом. За роки незалежності жодних стимулів для формування кадрового офіцерського та сержантського кістяку не з'являлося. Тепер, під час війни маємо відповідну якість військового управління. Втім, за час війни було сформовано пласт талановитих військових, багато з яких не мали військового бекграунду. Задачею Міністерства Оборони мало б бути збереження та примноження цих кадрів. Проте наразі сума факторів, що є прямим наслідком державної політики, призводить до того, що вони відчувають себе безправними та бідними кріпаками. Наразі я не спостерігаю жодних дій, що мали б це змінити. Натомість, вирують «візії та концепції», що воювати будуть тільки роботи, іноземці та найманці за $1000. Цю війну зможе виграти тільки воюючий український народ, й він чекає гідного до себе ставлення. Час повертатися в реальність.
Бійці Тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР МО України пройшли курс підготовки у навчальному центрі ССОНеодноразово спецпризначенці воєнної розвідки діяли спільно із воїнами Сил спеціальних операцій ЗС України. Цінуємо це бойове братерство і вітаємо побратимів із десятою річницею! Разом із операторами ССО ми не лише виконуємо бойові завдання, а й вчимося протидіяти противнику якомога ефективніше. Саме для цього бійці Тактичної групи «Реванш» Міжнародного легіону ГУР МО України пройшли двомісячний курс підготовки у навчальному центрі Сил спеціальних операцій. Здобутий досвід уже невдовзі трансформується у конкретні результати на полі бою.У цьому відео реваншисти Двіж, Естет та Влас розповідають про випробування характеру, фізичної витривалості й сили волі в умовах лютих морозів, а також діляться враженнями від курсу, деталями навчання та тим, що залишається за межами звичних уявлень про підготовку спецпризначенця.Приєднуйся до підрозділу • Тактична Група «Реванш» • Instagram • YouTube • X
Дуже якісний узагальнюючий матеріал по темі.https://realgazeta.com.ua/studienti-buli-shcho-vidbuvaietsia-z-diskusiieiu-pro-udar-po-okupovanomu-starobilsku/...логіка, за якою під сумнів ставлять “справжність” загиблих і постраждалих студентів, має назву. Вона називається маргіналізацією жертв — і саме нею послуговувалися ті, хто називав Бучу чи удар по “Охматдиту” “постановкою”. Тут так само шукають будь-який привід не визнавати жертву жертвою. Різниця лише в тому, хто є об'єктом.Люди, які зараз живуть на окупованих територіях, — не колаборанти за замовчуванням. Вони опинилися під окупацією не з власної волі. Дівчата, які виросли на окупованій Луганщині, навчалися за російськими підручниками, жили в медіапросторі, де не було українського телебачення, і навчалися в школах, які під себе переформатували окупанти. Вимагати від них яскравих проявів української ідентичності дивно.Готовність відмовляти в людській гідності мешканцям окупованих територій — це не патріотизм. Це відтворення логіки, проти якої Україна воює.Те, що частина українців обирає в цій ситуації мову знецінення жертв, — тривожний симптом. Не тому, що це грає на руку Кремлю — хоча й це правда. А тому, що це руйнує здатність розрізняти, де закінчується аналіз і починається дегуманізація.
Розвід контур підрозділу може досягати більших можливостей за можливості його ударного контуру. Чим глибший розвід контур, тим важче визначити пріоритетні цілі, що впливають на смугу підрозділу.Чим далі пріоритетна ціль тим важче досягти інтенсивності ураження та знищення цілі ударним контуром.Вибудуваний розвід контур стає постійним джерелом цілей для контуру ударного, що створює умови для ведення безперервного загальновійськового бою.Загальновійськовий бій вже мало вимірюється досягненнями територіальними, в більшій мірі нанесеним втратами та пошкодженнями на всю глибину бойового порядку. Перемога та успіх вимірюється балансом між втратами, нанесеним ураженнями та втратами, та здатністю до відновлення сил та засобів на полі бою. В міру того, що загальновійськовий бій йде безперервно, відновлення сил має відбуватись паралельно та в не меншому темпі. Тактична перевага не можлива, без переваги логістичної.Втрата резервів очевидно призводить до домінування однієї із сторін та в глибшому розумінні - поразки.https://music.youtube.com/watch?v=msTVnawtLVw&si=k4XWSA-vqTLdrYke
"17 січня 1917Моріс Баррес цитує уривок з твору одного дев’ятнадцятирічного «мислителя»: «Я завжди вірив у необхідність еліти, але еліти, яка справді гідна цієї назви, яка усвідомлює свої обов’язки, дієва та здатна виховувати маси. Ця еліта зараз є непохитною та відважною. Вона веде війну і зможе довести її до успішного завершення.» Бідний хлопчисько! Йому пощастило, що він бачить навколо себе наполегливу й відважну еліту. Особисто я шукаю її даремно. За цього режиму Вітчизна, безсумнівно, має культ і віруючих, але вона не має священиків, не має пророка… На яку велику постать, подібну до маяка, можуть орієнтуватися очі бідних, що зазнали краху в злиднях, якими є незліченні солдати, до кого їм звернутися, хто їх втішить і підбадьорить? У нас на чолі лише дрібні політики, розумні, дуже розумні, занадто розумні, але всі вони, так чи інакше, морально зіпсовані. Жоден з них не веде чисте життя і не викликає поваги. І оскільки їх призначення на найвищі посади не додає їм величі в очах зневажливого народу, якого вони самі навчили зневажати всіх богів і всі величі, і оскільки їх критикують та з ними борються серед цього народу з його розумною та безжальною логікою, вони не мають жодного морального впливу на націю.У німців є кайзер, який не побоявся взяти собі військового кумира Гінденбурга, що повністю уособить Вітчизну. У нас немає нікого, хто був би гідним або міг би представляти Францію. Заздрість, ця невиліковна рана будь-якої демократії, є головною перешкодою. Бідна Франція, ти блукаєш у темряві.А на нижчих щаблях, де ж факели, якщо немає маяка? Де провідники для бідних солдат 2-го класу, для невідомих, без звань, для тих, кого лікують або приборкують словами «Закрий рота»? Наші офіцери? Я вже відзначав їх походження, їх рівень; їх вплив відповідає їх калібру. Рекрути, 98 % яких, якби не катастрофа, закінчили б свою кар’єру в старечій немічності ад’ютантів мирного часу, які трохи розгублені через своє несподіване підвищення до офіцерського звання, які в будь-якому разі абсолютно нездатні не те що виконувати свої обов’язки офіцерів, а навіть уявити собі це. У несподівано отриманих погонах вони бачать лише золотий відблиск, підвищення зарплати, можливість подарувати своїм дружинам більше розкоші поганого смаку, для тих, хто одружений, — зручності для більш розкішних «вечірок», для неодружених гуляк — можливість краще розважитися, для всіх — міцнішу опору, щоб утвердити свою сумнівну владу над простими солдатами та підлеглими. Колись були офіцери діючої служби, які мали справжню силу духу. Це були або випускники Сен-Сіра з широким загальним кругозором, або випускники Сен-Мексента з меншим рівнем освіти, але з безперечною енергією та інтелектом, досконалі в одній дисципліні, які знали свої правила, права та обов’язки. Вони померли, їх убили; таких людей залишилося так мало, що їх уже не зустрінеш у підрозділах. Деякі з них, ті, хто вижив у великій бійні, були підвищені до вищих звань або покликані до штабів. Серед них, безперечно, були й нездари, гуляки, але їх було набагато менше, ніж про них говорили, і багато суворих чоловіків, сліпих професіоналів, відданих абсолютному обов’язку, про яких ніхто не підозрював. Але вони занадто високо, їх надто мало, щоб становити діючу еліту. Великий вулик спустошився, збирачки загинули від виснаження. Щоб продовжувати виробляти мед, покликали безплідних трутнів. Еліта? Лідери? Ні, я їх не бачу. Я бачу єдиною опорою цього бідного французького народу лише його незмінний інстинкт, його здоровий глузд, які без слів, без ідеалів переконують його, що розумно «триматися», зупинити бурю, добре захищатися, ризикуючи потонути. Кожен відчуває це більш-менш чітко. І саме це змушує терпіти дурість одних, гордість інших, всілякі страждання. Усі переконані, що вони — творці одного й того ж твору. Католики йдуть заради Бога, хитрі — з корисливих міркувань, скептики — з республіканських переконань, а всі разом — заради вічної Франції."//Edouard Cœurdevey, "Carnets de Guerre 1914-1918"//#ПСВ #Франція
"20-21 жовтня 1914<...> Ми йдемо пліч-о-пліч, не промовляючи ні слова. На горизонті ще проглядається слабке світло. Плато чорніє, простягаючись у нескінченність.«Дивись!» — каже мені Раво.Він поклав руку мені на плече, і його витягнута рука вказує мені на високий силует хреста, що стоїть поруч із нами на краю канави: той, що охороняє могилу артилеристів.Ми зупинились. Приглушеним голосом він каже:«Ще один!… Там, у полі, ледь зійшовши з дороги, натрапляєш на них на кожному кроці. Не наважуєшся йти, ні вперед, ні назад. Щойно, у наступаючій ночі, був момент, коли мені здалось, що поверхня поля ворушиться… Ходімо звідси».Ми продовжуємо наш шлях, прискорюючи кроки, щоб швидше втекти від тривоги, що стискає нам серця. У глибині ще світлого неба перші зірки, що з’явились, вже яскраво мерехтять.«Ти коли-небудь замислювався про інших загиблих, про тих, кого ми не знали, про всіх загиблих з інших полків? Тільки наш полк залишив за собою сотні трупів. Скрізь, де ми проходили, за нами з’являлися маленькі хрестики, дві гілки з причепленим червоним кепі. Ми навіть не знали, скільки їх залишаємо: ми йшли… І в той самий час йшли інші полки, сотні полків, кожен з яких залишав за собою сотні й сотні загиблих. Уявляєш собі це? Цю безліч? Навіть уявити собі не наважуєшся… А ще є всі ті, кого візки трясли по дорогах, кровоточили на своїх солом'яних підстилках, ті, кого фургони з червоним хрестом везли до всіх міст Франції, мертвих з карет швидкої допомоги та мертвих з лікарень. Знову хрести, натовпи хрестів, щільно вишикуваних у військових кладовищах.»Голос, що ще хвилину тому був стриманим, з кожною миттю ставав сильнішим, а потім знову згасав: «Але я передбачаю, — сказав він, — лихо, ще гірше, ніж ці масові вбивства… Можливо, про цих бідолах дуже швидко забудуть… Замовкни, послухай: вони будуть першими загиблими, тими з 14-го. А буде ще стільки інших! І на цих купах трупів буде видно лише останніх полеглих, а не скелети, що лежатимуть під ними… Хто знає? Оскільки війна, безперечно, чіпляється за світ, як ракова пухлина, хто знає, чи не настане час, коли світ звикне жити з цією бруднотою на собі? Все буде йти своєю чергою, розумієш, війна стане терпимою, прийнятною. І буде нормальним ходом речей, що молодих людей відправлятимуть на смерть.»Він замовкає. Ми входимо в ліс. Я ледь розрізняю його силует.«Моя біда, бачиш, в тому, що я трохи раніше за багатьох інших зрозумів, що ця війна триватиме і триватиме… Це вразило мене як удар, настільки жорстокий, що я відразу ж був розбитий… Але це мине. Я оговтаюся.»"//Моріс Женевуа, "Ми з 14-го" (Maurice Genevoix, Ceux de 14)// #книги #ПСВ #війна
Провів сьогодні нараду з керівниками ГШ ЗСУ, ГУР МО, СЗРУ та СБУ. Три ключові напрямки обговорення.Перше – визначаємось із цілями для наших подальших далекобійних санкцій проти Росії за цю війну та удари проти наших міст і сіл. Україна не залишить без наслідків для агресора кожен з ударів, які забирають життя наших людей. Ми цілком справедливо відповідаємо по російській нафтовій промисловості, воєнному виробництву й по тих особах, які безпосередньо вчиняють воєнні злочини проти України й українців. Вдячний нашим воїнам за відданість захисту українських інтересів та всім залученим українським структурам – за розбудову справді сильної системи наших далекобійних санкцій. Це те, що відчутно.Друге – продовжуємо фіксувати російські намагання більше втягнути Білорусь у війну проти України. Знаємо, що відбулись додаткові контакти між росіянами та Олександром Лукашенком, які мають на меті переконати його долучитись до нових російських агресивних операцій. Зокрема, Росія розглядає плани операцій за напрямками на південь та на північ від території Білорусі – або проти Чернігівсько-Київського напрямку в Україні, або проти однієї з країн НАТО – саме з території Білорусі. Україна володіє деталями розмови між Росією та Білоруссю. Україна, безперечно, буде захищати себе і своїх людей, якщо Олександр Лукашенко схибить та вирішить підтримати ще й цей російський намір. Доручив нашим Силам оборони та безпеки України посилити відповідний напрямок і представити план нашого реагування, який буде розглянутий та затверджений на Ставці.Третє – фахівці ГУР МО здобули документи, які свідчать про підготовку росіянами нових ракетно-дронових ударів по Україні, зокрема, як вони вказують, по «центрах ухвалення рішень». Серед них, зокрема, майже два десятки політичних центрів, військові пункти. Звісно, ми взяли до відома цю інформацію. Але варто зауважити спеціально для російського керівництва, що Україна все ж таки не Росія, і, на відміну від країни-агресора, де є чіткий автор цієї війни та його багатолітнє оточення, яке забезпечує його відірваність від реалій, джерелом захисту України є готовність українського народу битись за свою незалежність та свою власну самостійну державу. Українці заслуговують на свій суверенітет так само, як і будь-яка інша нація. Народ неможливо перемогти. Росії треба закінчувати свою війну та домовлятись про достойний мир, а не шукати, чим ще залякати Україну. Дякую всім, хто допомагає! Слава Україні!
FPV-екіпажі 1-го корпусу НГУ «Азов» показали суттєву перевагу над силами NATO на навчаннях у Швеції.FPV-екіпажі бригад 1-го корпусу НГУ «Азов» взяли участь у багатонаціональних навчаннях Aurora 2026 у Швеції — у ролі OPFOR, умовного противника для сил NATO та партнерів. Військовослужбовці бригад «Буревій» і «Любарт» працювали з розвідувальними дронами та FPV, демонструючи реальний досвід війни високої інтенсивності. Їхня ефективність виявилася настільки високою, що організаторам довелося кілька разів коригувати сценарії навчань.Під час відбиття механізованого штурму українські екіпажі спільно зі шведськими пілотами зі Sweden UAV Center умовно знищили 28 із приблизно 32 одиниць техніки. В іншому епізоді вони менш ніж за 20 хвилин подолали оборону військового аеродрому, не втративши жодного борта, та уразили всі визначені цілі.Через результативність FPV-пілотів їхню участь в окремих етапах навіть обмежували — щоб інші підрозділи могли завершити вправи без повної «втрати» техніки від дронів.Представники 1-го корпусу НГУ «Азов» також виступали як експерти для військових зі Швеції, Франції, Великої Британії та Нідерландів. Вони ділилися досвідом застосування БпЛА, координації підрозділів і роботи в умовах активної протидії РЕБ.«Представники Швеції з повагою ставилися до нашого досвіду та традицій, зокрема ми разом проводили хвилину мовчання. Попри мовний і доктринальний бар’єр, нам вдалося успішно виконувати завдання», — розповів учасник української делегації друг «Метис».У Центрі безпілотних систем Збройних сил Швеції відзначили високу практичну цінність участі українських військових.Фотографії надані Збройними силами Швеції.🦅Приєднуйся до лав 1 корпусу НГУ «АЗОВ»| Офіційний сайт корпусу | Фінансова підтримка | Telegram | Instagram | YouTube | X | Facebook | TikTok | WhatsApp | Threads
Втім, багато дитячих хвороб досі не подолано. Наприклад, домінування політичної доцільності над здоровим глуздом та людськими життями. Наведу приклад. На неназваній ділянці наступають в два-три «ешелони» добре укомплектовані з'єднання противника в умовах концентрації значної кількості засобів. Виникає потреба в стабілізації ділянки та зачистки передових груп, що закріпилися на околиці населеного пункту й почали загрожувати його втратою.Водночас стоїть питання виведення оточених СП, котрі залишилися за наступаючими силами противника. На ділянку заходить неназваний штурмовий підрозділ. Проте замість того, щоб ліквідувати ділянку прориву та повернути під контроль околицю населеного пункту, на яку можна відкотити оточені позиції, здійснюється дещо інше. Виїжджає колонна бронетехніки, минає район інфільтрації ворога й опиняється вже фактично в його тилу, де розміщені сили другого ешелону й оточені позиції СОУ. Так, цілий взвод піхоти вдалим та нахабним механізованим наскоком заводиться... В оточення серед ворожих позицій та під ворожі засоби ураження. На мапі ненадовго з'явилась гарна лінія з «трикутничків», котрі мали б бути відновленим рубежем оборони, проте незабаром вони були прибрані. Ці екстремальні, по сучасним міркам, втрати до стабілізації ділянки жодним чином не призвели, й противник продовжив видавлювати своїми штурмовими групами нас далі. Чому це відбулося не було для мене секретом – корпус систематично проводить ЛБЗ по крайніх дружніх позиціях, навіть якщо вони приховані й не виконують вогневу функцію. А яка має бути реакція на те, що противник проникає через ЛБЗ? Відновити рубіж, ущільнивши порядки. Навряд чи вищеназваний полк діяв з власної ініціативи: звісно, він був перекинутий під задачу, котру йому спустили «згори». Й він зробив найгірше, що можна зробити: поклав людські життя та дорогий ресурс на завдання, котре неможливо було виконати. Нема нічого більш шкідливого для обороноздатності, ніж наступальні дії, котрі приречені на неуспіх. Ми це спостерігали в 2023, й місцями я продовжую це бачити досі. Думаю, ми переможемо в той самий рік, як почнемо з розумом підходити до планування наступальних операцій. Коли почнемо відштовхуватися від критичної оцінки стану на ділянці й спроможностей противника, а не від бажання здобути політично значимий успіх. А поки продовжуємо спостерігати за тим, як противник слабшає в безглуздих атаках швидше, ніж ми.P. S. Мною запланована невелика серія постів. Наступною буде тема забезпечення гідних умов служби, й після неї питання підрахунку втрат противника.[4/4]
Французький історик-медієвіст Марк Блок, один із засновників Школи Анналів, відомий за свої дослідження феодального суспільства, за своє життя мінімум двічі взяв участь в історичних подіях особисто. В 1914 році Блок пішов добровольцем у французьку армію, воював у піхоті, був поранений, пройшов шлях від солдата до капітана та був нагороджений Орденом Почесного легіону. В 1939, вже в період свого академічного визнання, був знову мобілізований у французьку армію та в якості офіцера забезпечення спостерігав розгром та падіння своєї країни в другій великій війні. Незадовго до смерті Блок працював над книгою "Апологія історії", в якій він розмірковував про ті методи історичного дослідження, які дозволяють найкраще розуміти світ. В роки окупації Блок встиг написати "в стіл" свою іншу відому працю - "Дивна поразка", військовий щоденник 1939-40 років, в якому він з позиції ветерана та громадянина намагався розібратись сам для себе чому Франція дозволила себе здолати після всього, що вона пройшла. В ході роздумів про ступінь відповідальності уряду, військового командування, партій, преси, "лідерів думок" та пересічних громадян, Блок врешті-решт приходить до болючого висновку: поразка 1940 року була одночасно результатом колективних зусиль як всього французького суспільства, так і кожного окремого його члена. В критичний момент кожен дотримувався тієї лінії поведінки, яка виховувалась і винагороджувалась суспільством, де всі прагнули жити життя з максимальним задоволенням - думати тільки про себе. В 1942 році Блок приєднався до Руху Опору, навесні 1944 потрапив до рук Гестапо та після кількох місяців тортур був страчений в червні 1944, незадовго до втечі німців з окупованих територій. #війна #історія #Франція #ДСВ
TGLIST.COM.UA
