«Було б максимально тупо втратити машину і, не дай Боже, людей через чиюсь про**бану відповідальність».Такі слова я почув від одного з військових, коли спитав його щодо якості українських оптоволоконних дронів. Минув уже рік відтоді, як Міністерство оборони подало виробникам чіткий сигнал - військам потрібні дрони на оптиці. За цей час українські компанії пройшли надзвичайно складний і водночас швидкий шлях - від перших зразків із дальністю 10–15 км до дронів, здатних працювати на дистанції до 50 км.Попри цей прогрес, Україна досі відстає від росіян - подекуди за кількістю, подекуди за якістю таких дронів. Ключова проблема полягає в тому, що українським виробникам довелося фактично з нуля опановувати технологію виготовлення котушок з оптоволокном. Натомість росіяни мали можливість просто замовляти готові котушки в Китаї та інтегрувати їх у свої платформи.Освоєння цієї технології триває й нині, причому в значно складніших умовах. Постійні відключення електроенергії та опалення безпосередньо впливають і на темпи, і на стабільність якості виробництва. Це фактор, який часто залишається поза публічною увагою, але суттєво гальмує масштабування.Водночас, попри всі обмеження, українські виробники продовжують нарощувати обсяги та покращувати якість, орієнтуючись на зростаючий попит з боку війська. «Ми зараз проходимо той самий шлях, який китайці вже пройшли. Потенціал є, але потрібні час і досвід».У чому саме полягає складність виробництва оптоволоконних дронів, чому Україна досі поступається Росії за кількістю та якістю і чого очікувати від дронів на оптиці у 2026 році - читайте в новому матеріалі.