Вітаю, друзі!Прошу вашої допомоги.До вас звертається військовий психіатр Збройних сил України. На даний момент проводжу дослідження, щодо доступності допомоги, котра пов’язана з підтримкою психічного здоров’я військовослужбовців в умовах повномасштабної війни. Те, з чим стикається зараз українське військо кожного дня не має прецендентів у світовій історії. Надзвичайно високий рівень травм психіки це реальність в якій ми вже перебуваємо. І моєю метою є висвітлити та актуалізувати проблему катастрофічного дефіциту кваліфікованих спеціалістів з ментального здоров’я, а також показати, що кожен військовослужбовець має право на якісну, анонімну, вчасну та позбавлену від осуду допомогу не залежно від місця служби, власного статусу, або банальної неможливості взяти направлення на консультацію до відповідного спеціаліста чи ВЛК. Я звертаюсь до кожного з вас - будь ласка, виділіть кілька хвилин на цю анкету. Ваш досвід потрібен, щоб довести наявність проблеми цифрами і почати її вирішувати на практиці.Посилання на анкету: https://forms.gle/tqzt2Rx2vVTnaASv5Форма абсолютно анонімна, ніяких особистих даних не збирається, результати підуть суто для наукового обґрунтування проблеми.Дякую кожному за час та службу!Бережіть себе!
😎 Спецоперація «Арт-Ашан». Lasar’s Group НГУ відмінусували 230 гармат росіян за дві ночіНа початку червня Lasar’s Group НГУ за підтримки Міноборони реалізували багатохвильову спецоперацію «Арт-Ашан» зі знищення російської артилерії. Вона стала продовженням торішньої операції «Ашан», у якій наш підрозділ спалив 800 одиниць техніки. За дві ночі екіпажі «Лазарів» застосували 800 бортів. В результаті було уражено 231 ворожу гармату, з яких 171 знищено. Це від 10 до 14 артилерійських дивізіонів, або близько трьох бригад.Підготовка операції здійснювалася у кілька етапів. Наші аналітики спільно з суміжними підрозділами акумулювали велику кількість розвідувальної інформації, а інженери розробили боєприпас для знищення гаубиць. «Лазарі» завдавали ударів у ключових районах ведення бойових дій вздовж усієї лінії фронту. Тепер росіяни не можуть так активно застосовувати гармати.Дякуємо Міноборони та іншим підрозділам Сил оборони за участь у операції.lasarsgroup.army | Facebook | Instagram | Telegram | Tiktok
Й окремо це: XXXIX. Особливості виплати винагороди за взяття в полон військовослужбовців противника1. На період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується винагорода за взяття в полон військовослужбовця противника (далі — захоплення військовополоненого).Військовослужбовцям підрозділу (групи), які безпосередньо здійснили захоплення військовополоненого, виплачується винагорода в розмірі 100 000 гривень за кожного військовополоненого, яка розподіляється між цими військовослужбовцями з урахуванням особистого внеску кожного військовослужбовця в захопленні, зокрема його ролі, дій під час виконання завдання та підтверджених командиром підрозділу (групи) обставин участі.2. Підтвердження захоплення військовополоненого визначається на підставі:1) журналу бойових дій (журналу ведення оперативної обстановки);2) бойового донесення (підсумкового, термінового та позатермінового), в якому зазначається кількість захоплених військовополонених;3) копії списку військовополонених;4) копії акта приймання-передачі військовополонених;5) рапорту командира підрозділу (групи), який виконував бойове завдання та особовий склад якого захопив військовополоненого, з викладенням обставин, кількості військовополонених та зазначенням військовослужбовців, які брали участь в захопленні;до рапорту долучаються:6) списки особового складу, яким безпосередньо захоплено військовополоненого, із зазначенням посади, військового звання, прізвища та ініціалів кожного військовослужбовця, умовної назви військової частини за місцем проходження ним служби (у тому числі у складі доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів (груп)), пропозиції щодо розподілу загальної суми винагороди між військовослужбовцями.3. Командир військової частини протягом трьох днів з дня отримання документів, зазначених в пункті 2 цього розділу, розглядає їх; видає наказ стосовно суми винагороди кожному військовослужбовцю, який безпосередньо брав участь у захопленні військовополоненого; доводить наказ до військових частин за місцем проходження служби кожного військовослужбовця.4. Для військовослужбовців, які направлені у службові відрядження до цих військових частин, виплата винагороди оголошується наказом за місцем штатної служби. Такий наказ видається в триденний термін на підставі офіційної інформації (повідомлення), отриманої від військової частини, до якої військовослужбовець був відряджений.
📰 Стаття про штурмовий полк "Скеля" від БабельШтурмовий полк «Скеля» має бойові заслуги і добре забезпечення. А ще, кажуть очевидці, там катують і забивають людей на смерть.
💬 Про штурмові полки йде доволі палке обговорення вже довгий час, адже функціонування та майбутнє цих формувань є неоднозначним. На порядку денному стоїть питання створення окремого роду штурмових військ і одночасно це питання постає у формулюванні "а навіщо вони нам потрібні, коли в бригадах не вистачає поповнення?". Поряд з цим нерозкритими є також питання поповнення, розподілення ресурсів в полках, а найбільш резонансним — це втрати та ставлення до бійців всередині формувань. І найбільш критичним з усіх є 425 ОШП "Скеля", про який і написав Бабель. Коротко зі статті: ⛰ 425 ОШП "Скеля" — це найбільший штурмовий полк ЗСУ (за неофіційними даними налічує до 13 тисяч людей). Його історія починалася як добровольча мобільно-вогнева група, що нищила росіян з перших днів повномасштабного вторгнення. Найгарячіші точки війни: Ізюм, Соледар, Бахмут, Авдіївка, Вугледар, Покровськ. Штурмові полки не входять до жодного корпусу, а підпорядковуються безпосередньо вищому командуванню. Полк безпосередньо має "космічне" матеріальне забезпечення та сучасну зброю.📍 Журналістка Катерина Лихогляд також дослідила зворотню сторону полку:ℹ️ Вона звертає увагу на масові смерті в тилу під виглядом "пневмонії", розповіла про моторошну історію Олександра Семенова, який втік із розташування полку до лікарні у Кропивницькому, маючи травми у вигляді побитої голови, перебитих пальців, стесаного попереку і подертих рук. А також у статті згадується про розподільчий пункт "курятник", які охороняють "вєртухаї", де відбуваються постійні знущання та побиття з виснажливими фізичними покараннями за будь-яку провину. Одним словом, в матеріалі є що почитати.🖋 Пишіть свої думки в коментарях.Мапа🛑Блог🛑Написати нам🛑 ЗСУHelp🛑Підтримати нас
МОУ вже затвердили переліки частин та посад, на яких можна буде укладати нові контракти з підвищеною мотивацією (ті, що від 6-ти, а також на 10 та 14 місяців).В перелік потрапили 168 частин, серед яких піхотні бригади та полки, а також розвідувальні батальйони. Тобто все логічно. А от з посадами є нюанс.Ідея, вочевидь, була передбачити можливість укладання таких контрактів лише для піхотних та розвідувальних підрозділів до рівня роти. Але список зробили трохи надто широким.На практиці виходить так, що т.з. "ударно-штурмовий" контракт зможуть підписати заступники командирів рот підрозділів забезпечення з ППП або ж командири рот чи взводів охорони. Так само, ці контракти поширюються на водіїв РВБ чи БМЗ, стрільців комендантських взводів або підрозділів охорони тощо. Причина цьому проста - часто буває, що посади з ідентичною назвою та ВОС дублюються як в піхотних батальйонах, так і в батальйонах/ротах/взводах забезпечення. І при формуванні переліку посад цей момент трохи не врахували.Більше того, до частин вже спустили роз'яснення, яке прямо суперечить постанові. Адже пропонується укладати контракти на 10 місяців в т.ч. з військовослужбовцями, які хоч і проходять службу у визначених частинах, але на інших, не бойових посадах.Словом, варто цей момент допрацювати. Інакше у військових, які і так не дуже позитивно сприйняли ці нововведення, можуть виникнути додаткові питання.@LykourgosLexi
Що ж є цим вікном можливостей?Тут варто згадати не дуже очевидний, але корисний історичний приклад — Ризьку операцію 1917 року.У 1917 році російська армія стрімко деградувала. Не стільки ресурсно — людей, озброєння й фронтової маси ще вистачало — скільки саме як армія. Так, причини були іншими: революція, солдатські комітети, падіння дисципліни, політизація війська. Але суті це не змінює. Німецькі генерали, зокрема Людендорф і Макс Гофман, начальник штабу Східного фронту, бачили в цьому не просто фон, а вразливість, яку треба було експлуатувати. Їхня логіка була доволі проста: якщо противник уже деградує, треба діями пришвидшити розпад його системи.Водночас війська кайзера теж не мали необмежених можливостей. Німеччина потребувала максимум частин і з’єднань на Заході. Тому на Східному фронті йшлося не про грандіозний похід на Петроград і не про повний розгром Росії одним ударом. Ішлося про обмежену операцію з непропорційним ефектом.Захоплення Риги в цьому сенсі було не тільки і не стільки операцією за місто. За масштабами Східного фронту це була порівняно обмежена дія із залученням відносно невеликої кількості сил. Але за ефектом це був тест на здатність російської армії тримати удар. Ляпас. Статус-чек. Повернення до реальності.Німці форсували Двіну, провели коротку й дуже якісно підготовлену наступальну операцію, взяли Ригу — і не стали одразу розвивати її в глибокий стратегічний наступ, навіть 12 армія, що була відповідальна за оборону, в більшості своїй змогла відступити. Бо операція від початку не була задумана як повний розгром росіян. Ресурсно це все ще було неможливо. Рига прискорила розпад зокрема в офіцерському корпусі. Найкращий концентрат — у Денікіна. Він прямо підкреслював, що позиція на Нижній Двіні була підготовлена, військ було достатньо, а російське командування знало і напрямок, і навіть час німецького удару. Тобто для нього падіння Риги не пояснювалося просто “німецькою геніальністю”, а насамперед втратою керованості й стійкості 12-ї армії. Він пише, що німці переправилися через Двіну “при слабом сопротивлении”, а далі 12-та армія відійшла на 60–70 верст, втративши контакт із противникомТе саме має бути нашим підходом до російської армії сьогодні. Не маючи можливості ресурсно досягнути загального успіху на полі бою, зосередити зусилля на прискоренні деградції спроможнотей противника в військовому та військово-політичному вимірі. І важливим є як в Ризі свого часу - дати противнику ляпас, такий, що не зможе жоден дрон в Москві, чи чергова major-бабкосело наступальна операція двоєчками з метою звільнення (оголошення про звільнення) ХХХ кілометрів квадратних полів. Визначити болючу точку, успіх в якій знівелює ефект від попередніх зусиль та не зможе бути перекритий стосами брехні. Підібрати сили, що мають досвід і компетенції (а не просто про це голосно говорять) для реалізації відповідних наступальних завдань.Так, без адекватної оцінки ресурсів, це породжує плеяду ризиків, зокрема свого часу ми занадто сильно повірили в власні сили, відірвались від реальності і провалили 2023 рік в такому масштабі, що розгрібали ще два роки і по дорозі проєбали шмат Донбасу. Водночас витрата ресурсів на розрізнені бабкосела або просто протягування війни ще на два роки ймовірно призведе до простої втрати короткострокового вікна можливостей і розтягне цей ужас без конца. P.S. враховуючи зрадойобську натуру автора допис такого характеру ви ймовірно бачите вперше і востаннє. Автор вважає такі дії можливими в поточній ситуації і такими, що мають ряд переваг в порівнянні з поточною оборонною конфігурацією, що домінує з кінця 24 року
🇺🇦🇪🇺 Перемовини про вступ України до ЄС офіційно розпочалися!Сьогодні, 15 червня, на Другій конференції з питань вступу України до ЄС у Люксембурзі офіційно відкрито переговори за першим кластером – «Основи». Рішення про відкриття узгодили посли країн-членів (COREPER) ще 12 червня, сьогоднішня конференція закріпила його політично.Цей кластер відкривається першим і закривається останнім. Він охоплює верховенство права й основоположні права, функціонування демократичних інститутів, реформу державного управління та економічні критерії – і включає 5 із 33 переговорних розділів, згрупованих у шість кластерів. Кластер ключовий, бо разом із Копенгагенськими критеріями (ухваленими Європейською Радою в Копенгагені 1993 року) визначає, чи готова країна-кандидат до членства.Копенгагенські критерії фокусуються на здатності країни виконувати всі взяті на себе обов'язки відповідно до європейського законодавства як на інституційному, так і на адміністративному рівнях. Це передбачає наявність стабільних інституцій, що гарантують демократію, а також функціонування ринкової економіки, здатної витримувати конкурентний тиск і ринкові сили.Нагадаємо хронологію. 28 лютого 2022 року Україна подала заявку на вступ, а вже 23 червня на підставі висновку Єврокомісії лідери країн-членів одноголосно надали їй статус кандидата. У висновку Єврокомісія окреслила сім кроків на шляху до ЄС, пізніше їх доповнив аналітичний звіт про приведення українського законодавства у відповідність до acquis (2 лютого 2023 року). У листопаді того ж року детальніший огляд увійшов до «Пакета розширення 2023», куди Україну включили вперше, і Єврокомісія рекомендувала розпочати переговори. 14 грудня 2023 року Європейська Рада ухвалила рішення їх відкрити.Наприкінці червня 2024 року відбулася Перша конференція щодо вступу, яка запустила технічну частину процесу: Єврокомісія розпочала скринінг українського законодавства на відповідність праву ЄС і завершила його восени 2025 року. Проте сам політичний процес тривалий час залишався заблокованим через вето Угорщини.Розблокування стало можливим не завдяки добрій волі Брюсселя, а через зміну влади в Будапешті. Поразка уряду Орбана на квітневих виборах і домовленість нового кабінету Петера Мадяра з Києвом щодо прав угорської меншини зняли головну перешкоду і 12 червня посли 27 країн відкрили шлях до сьогоднішньої конференції.Водночас невдоволення темпами реформування призвело до появи «плану Качки-Кос» (відомого як «10 пунктів»), що мав підкріпити вимоги в антикорупційній сфері та сфері верховенства права фінансовими інструментами ЄС – насамперед умовами Ukraine Facility. Україна вичікувала, побоюючись чергового кола «реформ заради реформ». Та сьогодні відмовок не лишилося: настав час українського уряду відповісти за взяті зобов'язання – тим паче що, за певними оцінками, виконання плану досі вимірюється одиницями зі ста.Тим часом Брюссель продовжує шукати політичні інструменти для розблокування подальшого розширення: від запровадження додаткових обмежень щодо прав потенційних нових членів до створення нових форматів інтеграції безпосередньо під час переговорів (наприклад «асоційоване членство»).Бажання обох сторін очевидне, але чи зможуть вони знайти справжнє порозуміння на цьому складному шляху?🇪🇺Підписуйтесь на 12 зірок
Логістика горитьЗа останній місяць ми побачили безпрецедентну кампанію зі знищення російської логістики на півдні та сході України.Щотижня викладаються відео сотень ударів по техніці, складам, вантажівкам та іншим важливим об'єктам, які росіяни використовують для підтримки свого наступу. Цей механізм має працювати як годинник, де кожна затримка — це потенційно один не запущений дрон чи не здійснений постріл артилерії.За рік сегмент українських мідлстрайків значно зріс як за кількістю, так і за якістю. Якщо раніше мідлстрайки були хірургічним інструментом для підрозділів ГУР, СБС чи інших значних силових структур, то тепер вони перебувають на озброєнні щонайменше 27 підрозділів.Це стало справжнім вікном можливостей для СОУ. Тепер підрозділи мають інструмент, яким здатні впливати на логістику ворога глибоко в його тилу.Втім, щоб цей вплив був довгостроковим, кількість ударів має бути щонайменше сталою, а в ідеалі — збільшуватися.Про те, як порушення логістики впливає на можливості наступу, детально описав Dark forest outcome у своїх постах, і я дуже раджу їх прочитати.У своєму ж тексті я зібрав хронологію останніх подій: скільки ударів вдалося завдати, як цьому протидіють росіяни і чого очікувати в майбутньому.Також можна подивитися, як часто росіяни згадують у своїх чатах та каналах про загрозу ударів, а також про дефіцит палива за регіонами. За це особливо дякую команді Кіберборошна, яка проаналізувала понад 6000 повідомлень завдяки своїй платформі OCHI AI. Їхня платформа — черговий гарний приклад того, як можна проводити розвідку за допомогою відкритих даних.Повний текст читайте на «Оборонці»
1 Окремий центр СБС (14 полк) взяв під вогневий контроль Донецький аеропорт, здійснивши першу в сучасній історії операцію такого типу.Окупанти перетворили ДАП на військово-логістичний хаб та ключовий майданчик для запусків ударних БпЛА «Шахед». Наш підрозділ планомірно випалює ворожу інфраструктуру, роблячи функціонування аеродрому неможливим.Наші оператори ударних дронів нищать пускові установки, транспортні машини та ліквідують розрахунки безпосередньо на злітній смузі. Паралельно ми ведемо системне полювання на мобільні вогневі групи та ППО противника, що змушує ворога скасовувати вильоти.Ураженням інженерної техніки, паливних заправників та логістичних вузлів ми повністю деградуємо аеродромну екосистему. Результат нашої роботи – ліквідовані установки «Шахедів», знищені будівельні крани, ворожа автомобільна техніка та склади майна.«Вогневий контроль ДАП, який здійснював 1 ОЦ – це приклад асиметричної операції, в якій винятково невеликими силами були зірвані оперативно-стратегічні плани противника. Це те, що робить нас – нами», – заявив відповідальний за планування операції Серафим «Фалько» Гордієнко, офіцер 1 Окремого центру СБС (14 полк).Не так давно окупанти почувалися там у безпеці і планували терористичні атаки на наші міста. Відтепер ми перетворили Донецький аеропорт на пастку для ворога.Безпечного тилу для окупантів не існує. Сховатись і захиститись – неможливо.
Rovertech намагається у КАЗЯк рішення бачать використання сіткометів, які збільшать виживаність НРК за рахунок збиття дрону поруч із комплексом, мінімізуючи урон для самого НРК. При цьому сама система має коштувати не всі гроші світу (приблизно 70% вартості подібних розробок — це компоненти). Втім, і таке рішення має свої проблеми, зокрема у питанні роботи самих сіткометів, ТТХ яких не співпадають з реальністю і потребою.Військові і виробники по обидва боки намагаються придумати власне рішення, яке б могло врятувати техніку від ФПВ, проте із цим є купа проблем, які вимагають коштів і часу.Проблема полягає у площині самої технології. Систему потрібно навчити знаходити і бачити дрон, потім вираховувати відстань до нього, підтвердити для себе можливість зробити постріл, обчислити траєкторію і тільки після цього вистрілити. І якщо помічати дрон ми вже навчилися, то попадати по ньому все ще не вміємо.Все тому, що система має розуміти відстань до цілі і її швидкість. Це можна зробити або завдяки ШІ, або ж завдяки радарам. Перший варіант потребує якісних гігантських розмірів датасетів, щоб навчити систему збивати. Другий — надто дорогий і буде коштувати більше за будь-який НРК.У Європі також існують свої напрацювання, але вони коштують дуже багато, а окрім того вони не адаптовані під наші реалії: бруд, відсутність доріг і погода. В цьому і полягає основна проблема усіх подібних розробок: хоча як концепція вони виглядають очевидними і логічними, вони рідко коли доходять до поля бою, а комунікація між розробниками і військовими досі вкрай обмежена.Про це скоро вийде окремий матеріал 🌚https://oboronka.mezha.ua/kompleks-aktivnoho-zahistu-proti-fpv-droniv-311826/
TGLIST.COM.UA
