𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

📣 Попереду тато веде малого за руку. Той підіймає голову на стрілу будівельного крана.- А чого там прапора немає?- Де? - закидає голову тато, - так то ж будівельний кран! Прапор у нас на площі.- А чого й тут не причепити? Щоб всі бачили!- Хто саме - всі?- Ну, ці… шахеди. Що тут Україна.- Сину, вони саме тому летять до нас, бо тут Україна. А водію крана незручно чіпляти прапор. Він же закриє йому огляд зверху.- Він просто не думав про це. Можна знизу причепити, під будкою. Було б гарно. Мені подобається, коли багато прапорів, - малий.- Навіть не знаю, кому твою пропозицію передати, - тато.Мене так знесилює наше проклятуще зелене шапіто, що ввечері кожного дня я, як курка з мокрими крилами: сил немає ні на що. Та минулого тижня я почула, що мама наводить сину будильник на 8.59, аби він не пропустив хвилину мовчання, де б він не був.Сьогодні, по дорозі додому, я почула цей діалог: хлопчику, трішки старшому за повномасштабну війну, дуже подобається, коли багато прапорів. Аби вони, шахеди, бачили, тут - Україна.І я починаю вірити у майбутнє країни. Ось у таких дітях.

📣 Якщо раніше ми просто мчали у прірву, то зараз ми над нею зависаємо. Часу у нас лишилося неспівмірно менше. Тому що використаний ресурс людей, а, при цьому, не побудована система. Я знаю, що це прозвучить максимально цинічно, але державна система використала людей - знаєш, є такий пісочний годинник, куди засипалися люди, засипалися живі, висипалися загиблими - з тим, аби виграти час, аби побудувати систему управління. Було зроблено кільки точкових рішень, але це не про систему, це про точкові рішення… Це інтервʼю не якого-небудь порохобота чи ненависника влади, а, навпаки, дуже лояльної до нинішніх керманичів пані Марії Берлінської. Далі вона говорила про те, що ₚосія тиснутиме на нас щосили з неба, що ось-ось настане ера дронів, які полюватимуть без управління, з автономною навігацією тощо.Пані Марія взагалі осідлала таку тактику: вона максимально активно роздає інтервʼю і максимально тисне на психіку пересічних людей, від яких нічого не залежить. Бо я, наприклад, слухаю і холону від жаху. Який сенс від таких інтервʼю? Щоб пенесічні громадяни перебували у перманентному стані страху і неадекватності? Ну, таке собі. Поза тим, пані Марія буває на дуже високих нарадах. Вона там озвучує такі ж тези? Бо ж ми памʼятаємо, наскільки вона була безкомпромісною в часи «бариги».І як, як не звинуваченням у зраді і саботажі, розшифрувати її ж слова, що «державна система використала людей, а систему управління не побудувала…»? Це ж абсолютно страшні заяви!А хто це конкретно - ось ця «державна система», яка перемолола стількох людей? У неї є прізвища? Прізвище?

📣 - Чоловік нам кричить: «все, можете голови підіймати!»Ми зрозуміли: 99%, що ми вдома, в Україні. Ми голови попідіймали, а я остатній стояв, чую, попереду штурхають один одного:- Є! Є наш прапор! Синьо-жовтий прапор!!Сльози самі пішли, я закрився і не хотів ні з ким говорити.Ми йшли, а назустріч нам рускі йшли. Такі наїджені, відгодовані, показували нам середні пальці: - Xохли, ми за вами ще повернемося, вам всеодно не жити…А ми йдемо, як завше: руки назад, голова вниз, хоча можна було вже випрямитися… Але так та звичка була прошита, що ти не віриш. Бачиш прапор, бачиш українців, але ти йдеш з головою вниз і руками позаду.Ти йдеш, на тебе прапор одягають і ти щосили кричиш: - Слава Україні!По традиції, цигарки давали, то я думав, що три запхаю за раз. Викурив одну, відразу другу…Їсти не хотілося, дуже солодкого хотілося. Але нам спочатку не давали.Памʼятаю, у «швидкій» - мені трохи погано стало, то у «швидку» посадили, уколи зробили - лежала пачка печива. Я кажу: дайте! А чоловік: «я не знаю, чи можна, треба запитати… Ну, візьміть..»Я дивився на те печиво, у мене сльози текли. Взяв половинку до рота - я не міг його ковтнути, я його жував, жував… Я так насолоджувався…Все, більше не можу..Чоловік перериває інтервʼю.(Сповідь вчорашнього полоненого Миколи Івановича)…….…….…….!!!

📣 Ох, ці спогади…Якось мене запитали, навіщо так часто згадувати Юрія, можна ж, врешті, дати йому спокій.. Сам Юрій спокою не мав за життя і навряд чи хотів, аби ми спокійно спостерігали за руйнацією країни зеленими зрадниками.Чому цитую? Поясню. Оті зубодробильні промови Зеленського, написані завдяки колективному чи індивідуальному генію його спічрайтерів, які викликали ручаї сліз розчулення на щоках у слухачів, за місяць-другий перетворилися на нікому нафіг не потрібну макулатуру. Ніхто ці томи бла-бла-блакання задарма не візьме, як би їх не втюхували і не навʼязували ушлі маркетологи. Бо вони про вбивчу брехню, про майстерну акторську гру, про відсутність внутрішнього підтвердження сказаному, про облуду і оману.А дописи чоловіка, який виміщав їх як не з акцій протесту проти зелених зрадників, то з окопу, не завжди досконало вивірені, без вичитки і коригування, стали уже класикою соцмереж. Бо вони про розум, совість, далекоглядність, відповідальність автора, який написане стверджував своїм життям. Настільки щиро і до кінця, що «відзначився на війні лише загибеллю».Як завжди, плюсую автору. Колективно помстилися, хай їм грець…

📣 Віктор Уколов:Уявіть собі свідків, які живуть у СІЗО. Бо проходять по іншій кримінальній справі!Учора вони раптово "згадали", що 6 років тому(!) бачили, як Чучковський носив сумки з грошима. Суд, що дуже логічно, одразу повірив свідкам, що сидять у СІЗО. Аргументи, що вони під тиском, - для суду були менш переконливими, ніж завдання згори. А тому на Чучковського наклали штраф за ввезення в Україну 38 млн євро за курсом у гривнях.Основна проблема звинувачення в іншому суді, що на флешці ФСБ на відео не можна юридично довести, що в сумках були гроші. А тепер "чесні" свідки, які живуть СІЗО, щиро підтвердили в іншому адміністративному суді, що то були гроші і на рішення адмінсуду будуть посилатися.❗️ Це називається створити фальшиві докази і такі прийоми є типовими для російських судів.Як бонус тиск на Чучковського тепер ще й фінансовий. Все що йому потрібно, щоб його позбутися - обмовити Петра Порошенка. Втім, тоді він буде у них на гачку довіку і Чучковський як офіцер і юрист це добре знає. Через це карателі-слідчі безсилі.

📣 Прочитала допис Казаріна про те, що ми, у майбутньому, назвемо перемогою, а що поразкою. І скільки у цих понять буде прихильників і ненависників..Казарін мені нагадує чемпіона по фігурному катанню: як же майстерно він ковзає по недавній історії! Як легко виконує стрибки-повороти, досконало маскуючи свої зусилля по розмиттю відповідальності зелених тварюк!Здається, допис узагальнений, ні про що конкретно, здається, чисто роздуми, але ні!Пише: ₚосія буде тріумфатором, якщо ми уподібнимося до Білорусі - визнаємо ₚосійські прапори над окупованими територіями, роззброїмося, як наполягає ₚосія, тощо…І ні пари з вуст шанований багатьма блогер, що ₚосія буде абсолютним тріумфатором, якщо ми не лише виконаємо забаганки кремля, а станемо Білоруссю по суті: зі згортанням демократичних процесів, з саботуванням руху до цивілізації, зі щоденним посиленням тиску на опозицію і, фактично, з розгортанням репресій щодо інакомислення…Хтось щось подібне прочитав у цьому майстер-класі філігранної облуди і довершеної недосказаності?Пише: ми не здавали території, вони втрачалися під час запеклих боїв! Та ладно! Та лад-но! А«пацаны, оружие уберите! Я ж не лох!» Оце був бій, так бій!Жодного натяку на велике крадівництво, на вбухані дикі гроші в асфальт напередодні війни, що вже висіла у повітрі і на обрії. Жодної згадки про зумисну сліпоту і глухоту щодо загроз, озвучених авторитетними джерелами! Жодного натяку на свідому кадрову політику з максимальним притягненням на важливі посади кремлівської агентури!А шалений спротив маленької частини суспільства очевидним спробам Зеленського допомогти путіну «остаточно вирішити українське питання» швидко і з наскоку Казарін називає… «боротьбою Скоропадського з Петлюрою». Мої собаки, щоб прочиститись зсередини, траву їдять. А потім відомо що відбувається. Так от у мене приблизно така ж реакція на прочитане. Сказала б, що викреслюю шанованого багатьма блогера із авторитетних дописувачів, але не скажу. Бо вже викреслила його раніше.

📣 Ми настільки зсередини травмовані і зранені, що самі не усвідомлюємо глибину ран, які, боюся, ніколи не загояться…Дві жінки переповідають пережиту ніч.- Я живу на верхньому поверсі. Вид з балкону у мене такий, що, здавалося, горить усе місто. Усе. І ці кляті «бджоли» роями, буквально роями дзижчали. Ні секунди спокою. Бігти у підвал? Там газовий котел. Така собі перспектива. Та й не можу я бігати…- Влучило поряд. Що сказати... Ніби квартира ціла. Стеля посипалася, шпалери впали, двері - броньовані - деформовані, підвісну стелю ніби висмоктало зсередини і вона прилипла до верху, з усіх шаф одяг викинуло, з унітаза кришку зірвало… Я, в шоці, хотіла вмитися. Але вода полилася на підлогу. Потім зʼясували, що всі водопровідні труби на стиках розірвалися. Собака втратив голос. Взагалі! Не гавкає, якісь дивні звуки видає. Котів ледве половили. Я переживала сильно, поки у сина кров на нозі не побачила - уламком поранило. І я миттєво заспокоїлася. Подумала, ЩО могло би бути.Поза тим, жінка не усвідомлює, що всю розмову плаче. Без емоцій, без надриву. Говорить, а сльози течуть аж по шиї…

📣 Приклади з життя допомагають краще зрозуміти ту безпросвітну прірву, у яку ми летимо.Знайома розповідає історію халепи зі стареньким дідусем, яким вона опікується.Дідусь потрапив у тенета шахраїв, які запропонували йому взяти участь у розіграші 400 000 гривень. Для цього, звісно, треба прийняти участь у «лотереї», у якій дідусю регулярно «щастило». Йому надсилали виграш - не те, щоб зовсім порожняк, якісь там рушники і мило у посилці були, за що дідусь мав сплатити кілька сотень гривень. Це була ніби оплата наступного кроку участі у головній супер-пупер лотереї.Якщо дідусь затримувався з тим, аби забрати з пошти посилку, до нього дзвонили з якогось відбитого кол-центру і буквально репетували: заберіть! Згідно домовленості ви маєте сплатити! Інакше суд і всі витрати ляжуть на вас!Знайома, яка розповіла цю історію, благала дідуся не йти на пошту і нічого не забирати. Бо йому нічого не буде. Бо це очевидний розвод на гроші…І, знаєте, що? Дідусь хотів забирати ті посилки! Він переконував, що після обрання Трампа його виграш переведуть з доларів у гривні і вишлють йому в Україну… Де тут якийсь логічний звʼязок - між Трампом і рушником у посилці - не знаю, не питайте. Дідусь, мабуть, досі чекає супер приз.Але дідуся виправдовує вік, незворотні процеси у мозку і те, що він втрачає виключно власні нещасні копійки і нікому не приносить шкоди.Натомість ті, які регочуть над дідом, вгатили країну у скелю клятим вибором зрадливого курдупля, спотворили своє життя і вкрали майбутнє у дітей. Ба більше! Вони головного і очевидного(!) шахрая виправдовують і пророкують йому безлім влади!То як виглядає наш мутно-мудрий нарід на тлі дідуся?

📣 Дівчину зустріла щойно - знайому з 2022 року. Десь у той час був допис про її історію, але вже не догортаю. Дівчина мене впізнала, підійшла привітатися, а я не відразу, бо вона дуже погарнішала з того часу.Напередодні 24 лютого 2022 року вона приїхала з міста, де навчалася у вузі, до себе додому з дуже високою температурою. Батьки миттєво зорієнтувалися на наступний день і виїжджали усією родиною в перші ж години вторгнення, бо обрій уже палав вибухами, а їхнє містечко було окуповане за добу. Перед виїздом дівчина, яка погано памʼятала усі деталі через дуже погане самопочуття, встигла обмінятися повідомленнями з нареченим, з яким планувала весілля навесні, і який наказав їй виїжджати негайно, а сам він збирався слідом, треба було лише зібрати батьків.Дівчина впродовж тижня важко хворіла, майже увесь час спала уже на новому місці. А, коли прийшла до тями, то відразу запитала про нареченого - де він, чому не пише, чому не поряд. Мама не могла більше приховувати правду і показала їй перепост новини з їхнього містечка. На фото був її хлопець, який роздавав… ₚосійську гуманітарку. Вона написала йому: «чому? Ми жили окремо, у тебе було авто, ми їздили відпочивати, ми ще такі молоді. Чому?» Він відписав: «мне давалось все слишком тяжело»Тоді, у 2022-у, дівчина кричала, плачучи: «краще б він вмер! Я ж могла за нього заміж вийти, Боже!!»Сьогодні вона розказала, що закінчила вуз, все ніби норм. Я нічого не питала про ту історію. Вона, звісно, також не піднімала ту тему..Я йшла додому і думала: тоді ми ще не у повній мірі знали, що відбувалося на окупованих територіях. А зараз я впевнена: той покруч добряче піднявся, вислужуючись перед катами. Для таких покидьків настали золоті часи - можливість озолотитися за непильну роботу, здаючи патріотів на катування і смерть..Дівчинці добряче пощастило… У своєрідний спосіб, але пощастило.

📣 Два дні поспіль думаю про участь нашого сьогоднішнього президента після того, як він складе повноваження. Передусім йому самому зараз видається, що він фореве, але ні. Колись-то він покладе те посвідчення на стіл. Або заберуть і покладуть.Чи можна уявити Зеленського через шість років після свого президентства ось так - вільно-спокійно серед людей, як вчора ходив вулицями Львова Порошенко? Та не буде цього ніколи! Не знаю, чи буде він живий на той час, але навіть якщо пощастить, то ховатиметься довіку. На його власній інавгурації були присутні усі попередники. Чи буде він колись присутнім на інавгурації сьомого? Я не можу цього уявити. Не можу уявити його без численної охорони, суфлера у вусі, папірця під носом, Єрмака за спиною…Давно звернула увагу, з якою повагою Порох ставиться до памʼяті про загиблих друзів - партійців, прихильників, добрих знайомих. Регулярно згадує у дописах, зустрічається з родинами, навідує могили. Це так… Це так по-людськи, це такий прояв поваги і вдячності!Натомість кого згадувати Зеленському? З по-справжньому близького оточення? З партійців, прихильників, старих знайомих? Маю на увазі живих, діючих, активних?Трясця, ну суцільні ж зрадливі покидьки, кривава копумрота і ненависний квартал. Як чувак майже до півста дожив, борсаючись у такому гівні?