𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

Галина Гринишина:Господи, Боже мій Милосердний, дай мені дожити, щоб побачити, як будуть рвати на куски цей безпрєдєл бандитів, аферистів, мародерів, зрадників, вбивць і катів українського народу, якого перетворили в кріпаків, заткнули роти і насцяли в очі. Мені 78 років, я жила 5 роки в Угорщині, 21 один рік в Греції, при шести президентах в Україні, але такого блядства і наруги над власним народом не те, що не бачила, але ніколи не уявляла. Я зла на свою безпомічність, я нікому не довіряю, я ненавижу все, що діється навкруги, я безмежно жалію тих людей, які опинились в цьому пеклі проти їх волі і вибору і злорадію всім, хто голосував за самознищення і тепер справдились їхні побажання. Уявляєте, яка я зла і отруйна. Тому вирішила тимчасово покинути це місце, де я взнаЮ новини від яких мені зносить дах і нерви перетворюються на хрендзілі. Наприклад, що ця зелена паскуда знову не пустила Порошенка за кордон по державних справах за його влашні кошти, а свою самку скумрії катають за бюджетні гроші по курортах світу і не саму, а з цілою купою блюдолизів і халуїв. Як казала моя бабуня, якби мене зараз вкусили, то негайно отруїлись би. Нажаль, я не умію регламентувати і дозувати свої почуття. Не умію бути раціональною в своїх емоціях. І останнє: ненавижу зеленського в 1000 разів більше ніж путіна. Уявляєте!? Бережіть себе на скільки це можливо. Всіх обняла! Слава Україні! Слава ЗСУ! Дякую всім за спілкування.

📣 Дуже гарний допис написав Юрій Луценко, порівнюючи причини, які призвели до масштабного російського вторгнення і причини, які призвели до масштабних пожеж у Каліфорнії.Причини дійсно схожі - мудрий нарід і там, і там прогнав професіоналів і аплодував новим ліцам, які дупля ве відбивали у рутинній, але життєво важливій роботі, зате влаштовували шоу і цікаві конкурси.Тільки от наслідки і час їх подолання різняться.При щирому співчутті постраждалим від пожеж у США, будинки їхні відбудуються, майно повернеться, життя згодом налагодиться.За рік-два-три відродиться звична картина комфорту і розкоші.Ми ж уже не побачимо кінця наслідків виборів у 2019.Бо пошук і поховання тіл загиблих буде тривати десятки, якщо не сотню років. І чи дізнаємося ми жахаючу цифру усіх загиблих? І чи будуть вони усі поховані?Бо мільйони українців розпорошені по світу. І більшість з них не повернуться.Бо люди, яких зараз евакуюють з місць, на які невпинно насувається орда, наївно зачиняють двері на ключ, не усвідомлюючи марність таких звичних дій, як і марність сподівань повернутися додому.Бо люди, яким я висловлювала щире співчуття з приводу втрати рідного дому казали мені в очі: - Втрачений дім - не найстрашніше. Вирвіть мою памʼять, мої спогади, мої кошмари про пережите…Бо зелені «реформатори» і «ефективні менеджери» послідовно знищують розтерзану країну - свідомо, швидко, дієво. Наша катастрофа має точну дату початку. Це 21 квітня 2019-го року. Але не має кінця. Принаймі, не за нашого життя.

📣 Більше десяти років тому він прийшов приймати участь у танцювальному шоу, і ведуча запитала, чому він такий соромʼязливий. Володимир відповів, що не знає, що казати і робити, бо звик до усамітнення. У дитинстві йому на обличчя впав шматок скла і сильно пошкодив ніс. Хлопчина вважав, що ледь помітний шрам відштовхує від нього однолітків.Дивовижно, але промовляв це дуже і дуже привабливий зовні хлопець.«Сильні ноги і легкий верх» - танцював він фантастично. А суддями на шоу були Влад Яма і Тетяна Денисова - не варті стертих танцювальних туфель Володимира Ракова. Як же воно так повертається у цьому дивному житті? У шоу «Танцюють всі» він переміг. Але головною перемогою життя Володимир Раков вважав перемогу України у війні з російськими катами, і заради цієї перемоги він повернувся з-за кордону на початку повномасштабного вторгнення, і заради неї пішов захищати свою країну. Володимир Раков - фантастично талановитий хореограф, військовослужбовець 2-го стрілецького батальйону 24 ОМБр імені короля Данила - загинув 6 січня…Немає слів, немає, немає… Кілька танцівників з тих шоу відправилися танцювати за рублі на москву…Героям слава! Памʼять, шана, вдячність…🖤

Сергій Чемерис:Глянув я тут інтерв'ю футболіста рівненського "Вереса" Віталія Дахновського (25 повних років) і трохи ̶п̶р̶и̶ф̶і̶г̶і̶в̶ ̶ засмутився. Ось вам невеличкий уривок, тут прям все красиво:Журналіст (Ж): Так а шо зараз у "Вересі" по бронюванню від мобілізації?Дахновський (Д): На даний момент ми такі самі люди як всі. Нічо немає ніякого бронювання.Ж: А як це працює? Клуби першої ліги заброньовані, клуби другої... А УПЛ не заброньовані?Д: [...] Я в цьому не розбираюся, я просто вчуся. [...] Це в мене друга освіта буде.Ж: Це що в тебе, бакалаврат?Д: Не знаю. Я вчуся на "гідеозію". Я просто не можу вимовити це слово. Я просто не знаю, як це називається.Ж: Геодезист.Д: Так, правильно. [...] А потім ще на магістра, напевно, піду, якщо зможу вчитись, бо я не дуже люблю вчитися.І тут цілих два моменти:1. Тіло,щоб відкосити від мобілізації влаштовують у навчальний заклад. Але він же "такий, як всі". Просто трохи "такіший". І чел не соромиться ось так з посмішкою розповідати про це на всю країну, йому весело і прикольно;2. Він тупо навіть не розуміє, де знаходиться. Не знає значення слова "геодезія" і чому він там навчається. При цьому, звісно ж, займає чиєсь місце і матиме диплом, рівноцінний тому, який мають інші студенти, що стараються. Що це, як не знецінення освіти та корумпованість освітніх закладів? Як він взагалі туди вступив? ВСП "Рівненський фаховий коледж НУБіП України", це ваш пасажир? Прокоментуєте? Оксен Лісовий, Вам як такі студенти і така якість освіти? Це те, чого ми прагнемо?"Брутальний футбол" з Віталієм Дахновським (момент про бронювання і освіту з 59:55 по 01:01:17):https://youtu.be/gO78kr3fcjY?t=3595&si=eToJPxDmaqhPJuct

Одна дівчина розповідає мені, як на початку війни, у міру сил, допомагала військовим. Потім змушена була повернутися на роботу. Але контакти залишилися. Їй часто пишуть військові, скидають список потреб. Вона не може їм сказати, що вже на повну силу не займається волонтерством. Тому викручується, як може. Щось збирає, щось сама закриває, постійно у боргах, постійно з почуттям провини, що не взмозі осягнути неосяжне.У стрічці через один допис - «долучайтесь, прочитайте, відгукніться, дуже нагально…»Від безсилля хочеться кричати. Бо відгукуватися на все - абсолютно нереально. При таких реаліях.Будь-який лінк в Інтернеті приносить звернення з різних пригад: - Дорогі українці! Ми така-то бригада, ми вас не підведемо. Але дуже потребуємо…Гризе постійне, нестихаюче почуття провини.. Як долучитися до всіх прохань, коли нічим. Просто нічим.У цей час наша владонька планує збільшити зарплати кому? Тим, більшість з яких давно плутається в нулях своїх доходів. Хто вже не здатен їх порахувати. Кого остаточно поплавило від безкарності при використанні злочинних можливостей, які відкрилися в часі війни.Коли вони нажруться? Тоді, коли нажруться землі. Коли її буде кілька метрів над головою. Не раніше.Під черговим відео «президент і діточки» хтось розчулено пише:- Ми вас не відпустимо! Ви зобовʼязані бути президентом багато років.А не відпускайте! Якщо досі мало, то хай він вас обмолотить так, щоб від вас сухе лушпиння залишилося.

Я от одного в толк не візьму. Ми ж велика країна. Я не про велич, бо всю велич Зеленський всотав, нікому не залишив.Ми кількісно, попри все, велика країна. Добре, значній частині - яка, по суті, тримає країну на плаву - нашим славним ЗСУ не до внутрішніх розбірок.Але ж нас, у тилу, мільйони. Це ж не лише споживачі мівіни з телевізора. Є доста розумних, освічених, досвідчених, розуміючих людей.То як же так відбувається, що така кількість люду - у шоці, у ступорі, у відчаї - не знаю, у чому більше, дивиться, як все сиплеться, і мовчить. Ми ж надіємося на якесь ефемерне диво. На якесь надприродне явище. Це дуже «потужний план», дуже. Такий самий реалістичний, яки «план перемоги» з кількох забаганок найвеличнішого.А сиплеться все з такою швидкістю, що не встигаєш усвідомлювати, лише серце шалено калатає. Невже з ними - із зеленими покидьками - нічого не можна зробити? Агов, розумні, досвідчені, толкові! Ви ж все розумієте. Ви перспективи бачите. То що? Таки нічого?Фільм-катастрофу колись дивилася. Цунамі наближалося - височенна стіна води. Ті, які були трішки далі від пляжу, кинулися врозтіч. А відпочивальники просто застигли з величезними, повними жаху, очима.От і ми зараз так стоїмо соляними стовпами.

Олексій Прокурор:У всіх релігіях прийнято шукати пекло під землею.Але... Це не так. Воно знаходиться поруч... Хіба не в пеклі побували новонароджені цуценята, викинуті в спеку, на смітник, в поліетиленовому пакеті? Ви можете сумніватися, але вони знають як це, коли легені розриває від задухи і серце стукає через раз... Як страшно захлинатися власними випорожненнями... Як жахливо відчувати, коли тремтить в агонії, поруч, маленьке тільце братика... Чи не в пеклі померла собака-мама, що потрапила зі своїми дітьми в службу вилову?! Вона чула крики улюблених малюків і бачила, як спотворюються в передсмертній судомі, їх, настільки дорогі її серцю, мордочки... Вона померла задовго до своєї смерті, повірте.Чи не пекло пізнало маленьке кошеня, якому підлітки, розважаючись, викололи очі і спалили його тільце, що корчилося від болю?! Якщо це не пекло, то що ж тоді, на вашу думку?!В пеклі прожив песик Бобик, на півтораметровому ланцюгу, отримуючи лише тухлі кістки в обід, і битий господарем-садистом ...В пеклі живе бездомна кішечка Мурка, яка гниє заживо після того, як потрапила вночі, холодною осінньою порою, під колеса машини... Пекло воно біля ваших ніг, люди. Подивіться. Побачте. Відчуйте.Пекло - під вашими вікнами. У подвір‎'ях ваших будинків. Воно - по сусідству. Воно зовсім близько. І тут зовсім не потрібно померти, щоб у ньому опинитися...Потрібно лише народитися...Народитися бездомним, нікому не потрібним і поруч з тими, хто душевно сліпий - поруч із людьми...

Вирішила виділити годину на власне здоровʼя і пішла на консультацію до лікаря. Заходжу у кабінет в розумію, що 500 гривень по одному місцю пішли, вибачте. Бо що би не сказав цей лікар, я не сприйму, не прийму і піду на повторну консультацію до іншого.Розказую передісторію. Ми були друзями у фб. Я його памʼятаю, а він мене ні. Я ж кажу, до 2019-го особливо не відсвічувала.Останній допис, який поклав край нашій «дружбі», датувався сумнозвісною пʼятницею, коли відбувся «стадіон так стадіон». Допис був істерично-радісний. «Після дебатів рейтинг буде 98:2!!!»Ви розумієте, на чию користь. Я мовчки натиснула на видалення з друзів.Сьогодні ми мило поспілкувалися, він похвалив, що я все ж іноді ходжу до лікаря і зауважив, що більшість запущених випадків хвороби - коли пацієнти слухають «профі» з тік-току.І тут мене недоречно починає пробивати на ха-ха. Таке буває. Коли я не можу втримати істеричний сміх зсередини.- А чим вам тікток не подобається?- В сенсі? Тобто ви припускаєте, що можна поставити діагноз через камеру тисячам глядачів і прописати їм універсальне лікування? Ви серйозно?І скажіть, що я сьогодні на зірвала джекпот! :))- Еее.. Ну, у нас президента обрали, довірившись виключно відосам. І його умінню «лікувати» усі сфери держави універсальними обіцянками. То зараз у нас запущена хвороба суспільства? Чи вже летальний кінець?Яка це була пауза! Я посміхаюся і не можу відвести очей, а він все розуміє, і цей процес - розуміння, що й до чого - відбувається у мене на очах.Замʼяв тему, щось там прописав. Я той файлик потім викинула у смітник. Розумію, що ніхто не гарантує мені, що інший лікар буде іншим. Але тут я знала напевно, що цей учений муж - рідкісний… «мудрагель»))———————————Відео просто під руку потрапило - перегукується з дописом)

Дмитро Завражний:У той час, як кожного дня викривають корупцію голів МСЕК типу сімейства Круп, а 50 прокурорів тієї ж самої Хмельницької області, виявляється, мають інвалідність - куплену звісно, розвідника Романа Червінського продовжують судити вже за другою, абсолютно сфабрикованою справою, наші «найчесніші» судді!…Це просто якийсь Орвелівський сценарій!Андрій Йосипов:У радянському союзі, коли судили дисидентів, однією з форм недопущення розголосу і забезпечення гласності процесу була так звана «спеціальна публіка». Коли зали судових засідань наповнювались агентурою КДБ, що фізично не давало можливості бути присутнім в залі сторонніх та журналістів.Навіть у процесах дисидентів намагалися створити видимість гласності процесу перед західними ЗМІ чи внутрішньою публікою.Печерський суд навіть не намагається створити видимість гласності процесу і попросту не впустив до зали судових засідань усіх, хто прийшов підтримати Червінського.Рішення про проведення засідання в закритому режимі не приймалося.

Сумне відкриття щойно зробила - сумне й гірке.Гортала стрічку новин у одній громаді - треба було по роботі. Бачу допис - Герой на щиті. Типовий, як наш страшний час, допис про земляка, який загинув на війні - поховання, побратими, вручення прапора. Але прізвище здалося знайомим, бо незвичне. Дивлюся уважніше фото - впізнаю жінку на них.Це був 2019-й. Вона буквально кричала у мене в коментарях: - Що толку з вашого дипломата ? Мій чоловік на війні! Я хочу щоб це все припинилося! У тебе чоловік на війні?Мої аргументи розбивалися, як об скелю, об її «мій чоловік на війні!». Бо у мене не було чоловіка на війні. І не було чим перекрити її лемент.Я лише запитала, звідкіля у неї впевненість, що розвеселий кандидат владнає криваве питання війни. Якщо він - це очевидно - в гріш не ставить військову справу і дуб зелененький у надскладних питаннях.Але… - Правильно тебе тут всі посилають, - писала мені жінка.Її чоловік воював тоді, коли були ротації, демобілізація тощо. Тоді - коли не було і не могло бути такоі війни. І була повага до військових, буквально культ армії. Її чоловік воював донедавна. Навіть не буду порівнювати і співставляти. Зрозуміла? Нарешті, зрозуміла? Бо чоловіка не повернути, а у нас одного віку сини підростають.Боляче..Героям слава!