𝑺𝒂𝒎𝒂𝒓𝒔𝒌𝒂 🇺🇦

📣 Зберегла собі в галерею це фото - Порох з Тетяною Чорновол. Подобаються люди, подобається контекст, подобається надія, яку вони вселяють - кожен по-своєму.Не пишіть, будь ласка, «я би на його місці рвонув кудись на багаті острови - і, до побачення, мудрий нарід!» Може, я би на його місці також рвонула, але то я, а то він. Просто подумала, як би я себе почувала, якби він дійсно рвонув. І це було вкрай неприємне відчуття. Свідомість того, що хтось дуже сильний, дуже розумний, дуже досвідчений і, слава Богу, дуже забезпечений протистоїть зеленим варʼятам, додає трохи сил…Читаю у себе у коментарях в тіктоці: «що ти його хвалиш, він не ступне, як когось не наіпе».Пишу відповідь - стираю, пишу - стираю, написала - стерла остаточно. Що тут скажеш? У нашої влади виборці, які їй пасують ідеально, створюючи довершену картину важкої форми розумової відсталості.Кого він феноменально наіпав, так це путіна. Якимось абсолютно незбагненним, напівфантастичним способом обвів навколо пальця сатану і, скориставшись паузою, щосили штовхав Україну від заболіття.Мудрий нарід «оцінив» порятунок і, виливши на державника океан бруду, обрав собі за президента розвеселого варʼята, який, на відміну від попередника, путіна не наіпав. А чесно виконав всі його забаганки, перетворивши українські дороги на червоні доріжки під ворожі танки, а величезні території - на українські кладовища.Мудрий нарід оцінив і цього … діяча і, попри очевидну очевидність, досі дає йому якісь рейтинги. От що це, як не повна відсутність розумової діяльності?

📣 Якби я мала хоч якісь ілюзії щодо Пугачової, я би не забороняла сину слухати умовного Моргенштерна чи, прости, Господи, Асті. Я не мала б на це морального права.Бо підліток, в силу незначного життєвого досвіду і браку знань, не може на повну усвідомлювати причини і корені цієї страшної, екзистенційної війни. А я усвідомлюю, розумію, передаю ці знання своїм дітям.Навіщо українцям Пугачова? От правда - от нахіба вона кому здалася? Я не буду стверджувати, що вона найгірша з ₚосіян. По тій простій причині, що вона у моєму мозоку, як казав найвеличніший, закінчилася у лютому 2014 року. Разом з усім цим савєцко-расєйскім мотлохом. Моя внутрішня стіна з ₚосією вища за китайську у кілька разів - без шансу на взаємний перетин довіку.З Пугачовою все буде добре. Вистачить грошей, слави і прихильників до ста років. А у нас? З такою негасимою залежністю від ₚосіян, буде колись добре?- Когда гибнут люди - и наши, и… с той стороны…- Когда война с братьями, когда не понимаешь, что происходит…Немає слів пристойних. А ви точно слухали те інтервʼю? Та ригати хочеться від і до! Для повної детоксикації країни, як виявилося, мало сотень тисяч смертей…

📣 Сергій Кривонос:Не хотів писати пост про роботу за кордоном України, планував написати по поверненню. Але нічний вояж ворожих дронів над країною в складі НАТО прискорив мене. В понеділок виступав в чеському парламенті по тематиці кризового управління і готовності до війни. Слухав уважно, як собі уявляють в Чехії готовність до війни. Мій виступ був в кінці засідання і до нього я зазделегідь добре підготувався. Короткий ролик з фото війни в Україні під музику Мирослава Скорика. Чехи не стримували сліз. Після цього я задав купу практичних питань що до готовності до війни. Для них це був крижаний душ. Наскільки далекі від реалій були виступи в парламенті.При чому слід віддати належне, що вони чітко розуміють ступінь загрози від Китаю але про загрозу з заболоття говорять не конкретно. Чомусь впевнені, що до них не дійде. Я це вже чув в попередні мої візіти до Латвії, Литви, Польщі. Віра в НАТО просто на рівні релігійного фанатизму середньовіччя. Не хочуть вони прозрівати. А НАТО не хоче реально реагувати. Все як було вже в 38 і 39 роках минулого сторіччя. Нічого не змінилось, крім нас. Головне, збільшити допомогу на нашу користь, а фізично вони не готові воювати. Крім нас за нас ніхто воювати не буде. Самі офіцери НАТО завжди жартома розшифровували: No Action, Talk Only (ніяких дій, тільки розмови). Де жарт переходить в фарс? Де та межа?Всім наснаги і завзяття ! Ми маємо спроможності до перемоги над ворогом.

📣 Памʼятаєте, я згадувала про дівчину, яка писала коханому записки? Від руки? І його потім ідентифікували за її зізнанням у коханні? У той фатальний бойовий вихід чоловік взяв лише записку від дружини : «я тебе дуже кохаю»…Ось вони - Андрій і Аня Луківські.Якщо я переживу цю ніч - я ще доволі міцна здоров’ям, бо у мене кількагодинний біль у серці і, здається, від сліз облізла шкіра на повіках.Аня не називає себе вдовою. Вона називає себе дружиною Янгола. Я їй пишу, що її Янгол найвродливіший з усіх, яких я бачила. Аня посміхається і каже, що закохалася у нього з напівпогляду. Вони були дуже юними, але дуже відповідальними за свої почуття - завжди поступалися, мирилися, внутрішньо доростали одне до другого. Андрій сказав, що вони не будуть довго зустрічатися- він впевнений, що вона та сама, і що вони проживуть довге і щасливе життя.Він був уже в армії на початку війни, тому перші його бої - оборона Києва. В перші місяці він міг на 20 хвилин вирватись до неї. Потім вона їздила до нього на Запорозький напрямок, стала рідною у його бригаді. У Андрія було важке поранення, тоді він одужав… А потім - несподіване переведення на Донеччину.Господи, як же описати те, що я почула? Як же це склеїти в слова?Андрій напевно знав, що не повернеться з того завдання. Не передбачав, не сумнівався - знав. Напередодні він спокійно озвучив Ані алгоритм іі дій після його загибелі. Або ж після зникнення безвісти. А ще озвучив два прохання. Аби вона прожила життя повноцінно і щасливо - за них обох. І попросив будь-що переправити його тіло додому.Аня пообіцяла. За однієї умови - що він колись відшукає її на тому світі…Неважливо як, але Аня бачила запис, як щось влучило у Андрія, як він перестав дихати. Там, у тому місці, залишилося пʼять загиблих героїв. На територію зайшли орки.І з того часу, впродовж довгих 10 місяців, Аня виконувала обіцянку, яку дала чоловіку. Вона шукала його на орківських сайтах . Знайшла відео, де із загиблих уже зняли амуніцію. Всі тіла були повернуті, а її Андрій дивився просто у камеру. Після загибелі пройшло три тижні.Потім тіла повернули у столицю, і Аня більше півроку їздила по моргах, роздивлялася десятки тіл, шукала найрідніше. Знайшла по опису на нашому сайті. Подзвонила, наполягла на детальному огляді. Потім у неї запитали, чи могла бути при ньому записка. Могла бути. Була: «я тебе дуже кохаю.»Аня розмовляє досконалою українською мовою. Вона пише бездоганно грамотно українською мовою. Вона виглядає, як юна квітка. Квітка у руках свого Янгола.Аня каже буквально таке:- Це геноцид. Найкращі уже загинули. І кращі уже загинули. Про них треба не те, що писати, про них треба кричати на увесь світ! Мій Андрій був таким патріотом! Таким! Він казав: я там, кохана, щоб вони не прийшли до тебе.. Їхнє кохання не скінчилося, воно перервалося тимчасово - про обіцянку, дану Андрієм, памʼятаєте?Розповідайте цю історію, поширюйте, переказуйте. Я її навіть не писала. Я дослівно проплакала те, що почула…10.09.2024

📣 Історію розкажу для натхнення. Сьогодні дізналася.Сім'я ВПО із зони бойових дій. Виїхали з дітьми. Дітей... десятеро. Десять дітей. Десять!Чоловік на уже відносно мирній території помирає від серцевого нападу - всі життєві ресурси забрала та страшна дорога.Жінка облаштувалася, всі діти пішли до школи, вона завела господарство - город і всяку тваринну всячину.Виходять на них волонтери і пропонують участь у фінансовому проєкті - грошова підтримки від закордонних добродіїв. Ще раз - не вона просить, а їй пропонують.Жінка сумніваєтеся, каже, що є ті, кому важче, то дайте їм. Волонтери прямо підофігіли і буквально наполягають, що вона і її діти - саме ті люди, заради яких увесь цей двіж.Жінка дзвонить пізніше і категорично відмовляється. Посилається на наявність кіз-городів і запевняє, що вистоїть. Волонтери оніміли. А жінка каже, що якщо хто потребує справжньої підтримки, не боїться роботи і хоче впоратися самотужки, то вона тій родині подарує одну козу.Я кілька годин не можу впихнути в голову пазли цієї картини - дітей, кіз, гроші, городи і війну. Я намагаюся створити цілісне полотно і поки не можу.Зате я напевно знаю, що ми були б офігенною країною, якби не були такими тупими виборцями.#цілюдискарб06.09.223

📣 Mariia Semenchenko:На тротуарі навпроти п’ятиповерхівки, де від ракетного удару завалився дах, частково впали перекриття і повилітали всі вікна, нерухомо стоїть жінка.Вона стоїть у смузі світла, і її світле волосся, припорошене скляною крихтою, виблискує на сонці.– Он там моя квартира, на останньому, п’ятому, поверсі, – говорить вона, – там, де немає даху і стелі. Це диво, це диво, що я вижила.Її звати Олена. Розповідає, що перед самим ударом ракети вона вийшла в коридор, бо хотіла ще кілька годин поспати у спокої. Це її і врятувало.– У кімнатах вилетіли вікна, впала стеля, попадали шафи. Весь кришталь у тих шафах розбився – каже, а потім змахує рукою. – Ну його, той кришталь!Олену знайшли і дістали рятувальники. Неушкоджену, не рахуючи кількох порізів. – Я чула, як кричала сусідка, її теж привалило. У неї сильно постраждала нога, але головне, що жива. Здається, в нашому домі ніхто не загинув – і це справжнє диво. Я запитую Олену, чи їй є, де переночувати або хоча б перевести подих, бо раптом що – запрошую до нас. Вона усміхається у відповідь:– Дякую, але все добре. Усе добре.Недалеко від Олени на бордюрі сидить чоловік, вкритий сірим пилом. На шиї в нього військовий жетон, поряд – милиці. За два кроки від нього до ліхтарного стовпа прихилений протез: у чоловіка немає лівої ноги – втратив у бою, каже. Його права нога, взута у шльопок із зображенням Тризуба, посічена склом. Стопа червона від крові. Права рука теж порізана.– Слава богу, що протез цілий, – говорить він, затягуючись сигаретою – де би я ще такий вдруге отримав.Розповідає, що реабілітація була довгою – у різних містах України та за кордоном. – Я вже своє відвоював, – говорить він і дивиться на будинок. – Я везунчик, моя квартира – на третьому поверсі, принаймні, стеля на голову не впала.По іншу сторону вулиці – кав’ярня. У її назві є слово Magic – магія. Усі вікна вилетіли – простір перед закладом і всередині нього вкритий битим склом. На годиннику початок восьмої ранку. Усередині дві жінки готують каву людям, які вже утворили невелику чергу. Усі спокійні й ввічливі. Вся підлога липка – вибуховою хвилею знесло поличку, на якій стояли пляшки з різними сиропами.– То що, сьогодні кава без сиропу? – жартує хтось із черги.– Чого це? – сміється бариста. – У нас не всі пляшки попадали. Он ще скільки є. Карамельний підійде?Сьогодні була дуже страшна ніч і дуже непростий день, гіркий. Але як же я люблю тебе, Києве, і твоїх людей.

📣 Днями була на Майдані Незалежності, засиділася біля прапорів, коли прийшла до тями - сутеніє. А мені ж додому ще якось добиратися…Ледве встигла на останню маршрутку. Десь попереду розмовляли між собою чоловіки. Оскільки всі притихли і заснули, то я мимоволі чула розмову.- Дивись, у містечках і селах людей на вулиці не видно. - Так, у великих містах ще куди не йшло, а в селах ввечері людини не побачиш.- А памʼятаєш різдвяний ярмарок у нас? Тисячі людей на вулиці, тисячі! А зараз… Ти при роботі?- Мушу. По 16 годин вкалую. Коли свою з малим в Польщу відправив, то виявилося, що працедавець не дає койко-місце на малого, тільки дружині. То мушу вкалувать, аби їм там кімнату оплатити. Але куди далі сидіти? Малому 15. Хтозна, що тут буде… А ти?- Перебиваюсь. До війни, ти ж памʼятаєш, як воно було? Нижче Німеччини я ніде не працював. Можна було жити. А зараз… Сиджу…- Бач, як повернулося… А все ця влада. Крадуть, як сумашедші. Що нинішні, що колишні. Однакові..- Та так…Я могла би, звісно, вибухнути, аби дати нехитрим виборцям нинішнього горя безкоштовний пробний урок політології, соціології, а, головне, дебілології. Але я побувала на кладовищі, а потім біля народного меморіалу. Я була вимотана і знесилена. Та й люди в автобусі, в основному, спали.Я в полоні у людиноподібних мавп. Бо, ніби і є щось людське: самі порівнюють тоді і зараз, самі визнають, що тоді жили, працювали, мали плани - міста розвивалися, про війну й не згадували, за кордон моталися, дітей не вивозили, грошей мали доста, а зараз животіють без грошей, без виїзду, без перспектив, зате під ракетами і шахедами - вирок, як він є. І раптом: «всі вони однакові», «а за кого було?», «думали, як краще!»Ні, все-таки мавпи.Я два дні відходила від побаченого, яке видавалося ще страшнішим на тлі почутого…

Хотіла написати цей допис на День прапора, бо дуже сподобалося визначення, чим є для нас наш прапор, але такі часи, що не варто відкладати щось ні на день..Навпроти сидить пані з Бердянська. Вік - 80+. Чоловік такого ж віку помер уже на мирній території. Військовий пенсіонер, етнічний росіянин, сказав ще у 2014-у, коли все почалося:- Я их знаю. Увидишь, будет страшная война…Виїжджали драматично.- У нас там військове містечко є. Зрадники якщо не всі, то більшість, це страх Божий! - каже жінка, - нашу родину здали б миттєво. Тому ми рвонули, у чому були..Перевіряли в дорозі чеченці. Жінка розповідає і заливається слізьми. - Слава Богу, нам пощастило - жінок не роздягали, а чоловіків до пояса, шукали татуювання. Чеченець засунув морду в авто і рявкнув до сина: вышел!!! Той вийшов. А він до нього: ты чего вышел??? Ты чего прешь на меня? Убить хочешь?? Син у мене гарячий, бачу, вилиці побіліли, вже закипає… Пронесло.Заблукали сильно - вказівників немає, намагалися оминати небезпеку… Від Оріхова до Запоріжжя їхали 5 годин!!Коли побачили наші прапори… Їх було кілька… Ми не вірили очам! Син каже: тихо всі! Це може бути провокація! Але потім побачили наших військових… Я не можу вам передати… Я ридала на всю вулицю! Наші прапори - це крила! Мені більше 80-и, у мене нічого не залишилося, але я стояла під нашими прапорами! Яке це щастя…—————————————————У жінки чи не всі чоловіки у родині воюють. Просила передати їм вітання і щиру вдячність від себе і земляків…05.08.2024

📣 Зайшла у коментарі під одним дописом і не могла відірватися.. Шедеври))———————————————Тепер незалежність НАБУ і САП - потужне досягнення Найвеличнішого, а не бариги Порошенка!!!Цей наш президент такий умний!Вбивав незалежність НАБУ і САП: - Це гарантії незалежної роботи антикорупційних органів!Встановив знову НАБУ і САП: - Це гарантії незалежної роботи антикорупційних органів. Мабуть, єрмак пояснив…Прям цар Соломон ! Спочатку все поламай, а потім верни, як було, і будеш хорошим пацаном. Всі довольні - всі щасливі, в наших людей пам'ять, як у карасика - щойно з гачка зірвався і знов на той самий гачок…Він заткнеться нарешті? Що ти, сук@, вякаєш?Все, тобі тепер ніхто не те, що повірить, тебе вже ніхто і слухати не буде, гівно ти хрипате!Хороший президент. А отой, поганий, хотів набу і сап поламати, але хороший президент виправив усе! Аве лідору!Сто шагов назад, тихо на пальцах…Ну, чимось займатися потрібно, не все же час з Єрмаком в ліжку валятися…Оце оперативність! З такою швидкістю ти б готувався до війни за півроку до широкомасштабки. Спочатку треба було обісратись, теж попереджали - не роби цього… Вовік, тобі не відмитись.

📣 Хвилинка розчулення)Я готова визнавати, що помилялася, аби лиш приводи були. Я готова. Через передоз вбивчими новинами від наших «керманичів», від усвідомлення, хто вирішує долю держави у найтрагічніший її період, від глибинного розуміння, що це за «фрукти», від, здавалося б, непробивної байдужості згорьованого населення у мене не просто опускалися руки. У мене було стійке відчуття, що, якщо оця шушера надумає якось анулювати Акт проголошення незалежності, то реакція буде … квола.Я помилялася. Я переконалася у цьому впродовж останніх двох днів. Вперше! Потужно! Щось пішло не за сценарієм внутрішнього ворога. Вони ще такого досвіду не мали - щоб ось так зависнути над невідворотністю.Сьогодні вичистила десяток колишніх френдів, які «аналізували вдовгу», що мітинги надто швидкі, надто масові, надто молоді. Хотіла написати: так піди й подивись! Раз у житті - піди! Стань частиною чогось вартісного!Щодо присутності зашкварених осіб і «не таких» гасел, то це, знаєте, як на свайбі: є рідні, є дорогі гості, є друзі, а є приший кобилі хвіст, які намагаються закинути за комір на дурничку. Те саме. Прийшли, засвітилися, бо ж грають вдовгу, хтозна, що там попереду, та й по всьому.Реакція моїх друзів по всій країні була одностайною і миттєвою.Дякую вам! За ваше «ох, не однаково мені!» Дякую.💔