Статистика telegram channel - @rudabook

- І як тобі тобі книжка?- Не знаю. Тільки передмову прочитала. Але назва бісить…- Ну так чого ж і питаю. Назва бісяча… Випадок, коли назва бісить так, що аж тіпається око. Знаю, 🌟Човен єбалу не буде друкувати, але…Передмова багато чого пояснила, і деякі моменти хочу залишити тут…📌«…Добра література рідко потребує, щоб її втискали у прокрустове ложе жанрів чи журналістських форматів. «Столик.» — добра література…»📌«…в книжці найбільше, — переосмислення російського досвіду автора. Припускаю, що в українських читачів може зʼявитися спокуса швидких висновків.Мовляв, автор був залюблений у російську культуру й хороших росіян, а в час війни прозрів. І на тому слава Богу! Нічого нового.…»📌«…Решку не можна назвати наївним. Він дуже добре вивчив Росію і знає, на що спроможні росіяни. У своїх матеріалах з Росії він описував тоталітарну природу російської держави, концентрування влади в руках офіцерів КГБ, радість великої частини суспільства від кривавих воєн у Чечні чи Грузії...»Факт, про який у книжці не згадано: 2005 року, коли Павел жив у Москві, група чоловіків підстерегли його біля дому й побила так, що він опинився в лікарні. Найімовірніше, це був політичний злочин — помста польському громадянину за побиття росіян у Польщі. Такі «дипломатичні акції відплати» не відбуваються без участі спеціальних служб і без політичного благословення. 📌«…Автор їх знає. Вони приходили в гості, сідали на кухні й вели затяжні бесіди про гуманізм і свободу. Після початку великої війни й оприлюднення масових вбивств, які коїла та коїть російська армія в Україні, виявилося, що цих людей більше немає. А може, ніколи й не було…»Решка починає оповідь з опису жахіть у Бучі — ними й закінчує. Війна, а головно жахливі воєнні злочини росіян і страждання цивільного населення стали тригером і спонукали автора пропрацювати власні уявлення про людей, яких він знав.Руда стерлядь про книжки

🌟Катерина Липа «Сатанів. Тевтонське прокляття»1410 рік. Воїни польського короля та Великого князя Литовського зустрічаються з лицарями Тевтонського ордену в одній з наймасштабніших битв століття.Молодий лицар Василь Крук за порятунок короля на полі Грюнвальдської битви здобуває в подарунок коня з королівської стайні та славу. Але не тільки це привезе він у рідне місто Сатанів на Поділлі. Ще ладанку із загадковими знаками, зняту з переможеного тевтона, і дивовижне бурштинове намисто. Напрочуд швидко та легко читається. І зараз я скажу дуже дивну річ, книжку можно б навіть трохи розширити. Тата, я завжди кажу, що спокійно можна на половину чи третину вкоротити, а тут навпаки💐Коли читаєш, багато моментів начебто переказані, діалогів небагато. Відчуття, що авторка вирішила, що дуже перевантажить книжку, якщо піде в подробиці….Мені сподобалося атмосфера роману. Якихось недолугих діалогів чи речей не характерних для того часу, я не помітила. 💐Правда , я не знаний фахівець з 15 століття 🥵але шкільні знання і трохи іншої літератури з теми, начебто в контри з книжкою не пішли. Все лягло в канву моїх знань про той час Ще тут дуже гарний опис одягу. Детально все… але так, щоб не замахати вкрай цими описами💐Глибина героїв тут не сильна сторона твору, більше авторка зробила ставку на саму атмосферу 15 століття. Описи замків, устрої міста, традиції… Що ще, історія героїв вигадана, тому брати події описані в книжці за історичні факти - завідомо програшна позиція. 💐Історичне тло правдиве, але самі персонажі та їхні дії, здебільшого ні (окрім окремих постатей, про які авторка згадує в післямові). Доречі післямова напрочуд гарна. Дуже ґрунтовний історичний коментарТож це - легкий історичний роман про рицарів. Без надмірного страждання, без надмірних емоцій, без тонкого підтексту 💐Дуже непогано і я б сказала що я #раджу, але з поправкою що ви хочете легкий роман з вайбом 15 століття на теренах України а не грунтовну історичну працю з психологічно складними героямиРуда стерлядь про книжки

🌟Сара Різ Бреннан «Лексикон демона»Я і досі думаю, що ця суперобкладинка, це чийсь недолугий стьоб. 🫶Тепер до самої книжки«Нік та його брат, Алан, усе життя криються від магії. Маги та демони вбили їхнього батька та довели матір до божевілля. Маги полюють на сім’ю Райвзів через амулет, який украла Нікова мати — амулет, що підтримує її життя — і потрібен він їм настільки, що лиходії не погребують новим убивством» Це дуже непогане підліткове фентезі. В якійсь момент мені здалося що я повернулась в минуле і на тєлєку дивилась Надзвичайне і все було так радісно Хоча підозрюю що така асоціація, це виключно, що тут є два брати💫Часу читати у мене було обмаль останнім часом, але я реально із задоволенням поверталася до книжки. Підозрюю, що в підлітковому віці я б взагалі пищала від захвату💓Зараз усе не так райдужно, але це дійсно добре.Що потрібно знати перед читанням:💅Тут круті 16 літні діти💅З мечами і ножами творять таке що кмс і не снилось (та потім там є пояснення)💅Дорослі ніц не логічніНа останок додам, що я б з задоволенням почитала що там у 2-й частині, але у продажу її не знайшла а читати електронну не хочу В жанрі підліткового фентезі #раджуРуда стерлядь про книжки

🌟Річард Флорида «Криза урбанізму. Чому міста роблять нас нещасними»Не бачу сенсу це все продовжувати. Читати просто нема сил. 🎀Сенсу з цієї книги жодного, а враховуючи що це нонфікшн то ніякого сюжетного повороту чи ще чогось тут не буде. Тому я не мучу себе, не мучу книжку, ми просто розходимося Книжка, мені так здалося, виключно для читачів з США і може вони для себе тут щось корисне і могли знайти (наприклад порівняння цін на нерухомість)…Автор прописує тут якісь такі геніальні речі, типу: 🟤росте прірва між бідними і багатими, 🟤міста нерівні між собою, 🟤є географічна кластеризація бідності, 🟤є обмеження у мобільності населення Прекрасно це все конєшно, але далі шо? Вот що я маю з цією інформацією робити. Далі була геніальна теза, шо люди живуть за містами тому вони користується розгалуженню системою доріг🎀Далі моє терпіння луснуло і я прогортала книгу. Там Безліч! картинок і табличок по кожному штату. Де міста багаті де ні… щось ще було про політику Трампа, але якесь таке недолуге, що я вже забула що самеТож сенсу я не бачу це читати. Не хочу. Це нудно. Чому люди нещасні в містах не зрозумілоТай таке, перша закинута книга в цьому році Руда стерлядь про книжки

🧡«Імена тих жінок» Ольга ФальЯ бачила безліч відгуків про цю книжку. Мені здається всі, чи майже всі, вже писали щось, щось коментували, щось фотографували… тому буду лаконічною«Це 17 проникливих портретів ув’язнених і працівниць пенітенціарної системи, побачених очима молодої українки, яка провела майже рік за ґратами в Польщі.» 🦋Почну з того, що я а шоці як авторка змогла відкрито про це говорити.Не в плані, що там «ой стидно», а в плані, що вона наважилась ще раз все пережити коли писала книжку. Бо одне це сісти побалакати з друзями/знайомими і зовсім інше заново пірнути з головою в ці всі події. Читати, перечитувати, переписувати, згадувати…Книжка змальовує портрети жінок в Люблінському СІЗО та емоції самої авторки. Правда, я б не відмовилась почитати про саму судову систему в Польщі. Бо коли я читала книжку, я заїба достала всіх доступних в моєму колі юристів на тему: «а ось гіпотетично, є така ситуація, що там могло бути?» ✖️Я опущу всі юридичні деталі, які мені пояснювали, але цікавість свою я задовольнила. Але це лірика і відступ від теми, а ось те що справа йшла аж 6 років (а могло, спокійненько, і більше) Це жесть. 6 років емоційних гойдалок. Людина вийшла з СІЗО під заставу. І ще ШІСТЬ бляха років постійного стресу. 🦩Що ще цікавого сказати? Коли читала книжку, згадала, як колись чула веселі історії на тему: «які круті вʼязниці закордоном». Загалом, ці люди, що подібне глаголять, у мене завжди викликали багато питань…Бо, якщо це ніяк не повʼязано з твоєю професійною діяльністю, то що змушує тебе на повному серйозі дивитися вʼязниці закордоном?! Так ось, авторка в свої 23 роки, молода дівчина з гарної родини, потрапляє в СІЗО в Польщі *знову згадала розмови про те, які класні вʼязниці в Польщі🤨*де стикається з клопами ‼️ наглядачами які перевіряють, як її справи в камері ‼️, відверто поганими умовами життя ‼️, обмеження доступу до ліків ‼️… ну просто капець ситуація. І СІЗО, навіть в Польщі, це аж ніяк не курорт де ти читаєш книжки в кімнаті і періодично ходиш погуляти на подвірʼї Тож, книжку читати цікаво. Мені здається, я раніше нічого подібного не читала. 🦋Такі історії я чула від знайомих, що служать Феміді, але не читала їх у книжках.Руда стерлядь про книжки

Рано вранці хотіла написати привітання і нагадування про день, але пішла різати дереваНагадування від садовода аматора, зараз саме час робити обрізку і кропити сад 🌸А зараз вночі, коротенько розкажу Габріелу Містраль , чилійську поетку, яка у 1945 році стала першою латиноамериканською авторкою, що отримала Нобелівську премію з літератури.Її поезія виростала з дуже особистого досвіду, тексти з’явилися після самогубства її коханого. Водночас її творчість завжди була пов’язана з латиноамериканським контекстом. 🌸Саме тому її Нобелівська премія у 1945 році стала знаком того, що іспаномовна Америка стала видимою для світової літератури.Сьогодні Габріелу Містраль називають феміністкою, хоча сама вона так себе не називала. 🌸Її позицію описують як ранній латиноамериканський гуманістичний фемінізм.💛Вона активно виступала за доступ дівчат до навчання і вважала освіту одним із ключових інструментів. також писала про досвіди, які довгий час майже не були представлені у поезії це самотність жінки, жіночу втрату, складність материнства, життя поза традиційною моделлю шлюбу.🌷її власне життя було досить нетиповим для жінки того часу. Вона не виходила заміж, мала міжнародну дипломатичну кар’єру, багато подорожувала і працювала в різних країнах.У своїх текстах вона часто говорила про материнство як про важливу духовну роль жінки і іноді дистанціювалася від більш радикального політичного активізму феміністок свого часу. Через це дослідники іноді називають її позицію «maternal feminism»🌸Сьогодні ж її читають як складну інтелектуалку, мислительку про освіту і культуру, а також як одну з ключових фігур формування глобальної літературної видимості Латинської Америки.Руда стерлядь про книжки

🌟Наталія Атамась «Птахи в місті»Почну з того, що я нічого не маю проти авторки, вона прекрасна людина, гарний спеціаліст у неї купа наукових праць, вона багато вкладається в популяризацію науки. Є гарні відосіки на ютубіАле саме ця книжка то провал 🔵І проблема не в тому, що авторка щось не знає, а в тому що книга сира. Нас кидає від сов до голубів в одному абзаці, ми бігаємо від студентських років авторки до якихось там спостережень птахів іноземними делегаціями на сміттєзвалищі.. і все це під соусом недолугих жартів про КМДА 🤨Серйозно? Мені не вистачило структури. Тої, за яку виносять мозок у публікаціях. Авторка прекрасно знає той стиль, а тут вона явно експериментувала зробити щось типу веселого допису в фейсбук🔵Я хотіла, як би це не звучало, покінчити з однією пташкою, а потім вже переходити до іншої Я не розумію логіку кью ар кодів на сторінках Нащо і з якою метою. Якщо часто вони просто дублюють інформацію вже написану🔵Сама інформація моментами дуже цікава, що принципі і не дивно, с бекграундом авторки, але її подача - мрак Окремо я спіймала на фігні в генетиці, тому я не знаю наскільки правильно і коректно написано про деякі юридичні аспекти охорони птахів в інших країнах. В цьому я не розуміюся, тому не знаюОсобисто я не раджу. 🔵В новому накладі книжки, я так розумію, змінилась обкладинка (стала ця з дятлом) але я б краще підправила сам текст. Руда стерлядь про книжки

Йобабоба ну реально??!!!Просто зрозумійте мене, це нонфікшн про пташок в місті. І ці генетичні і загалом максимально недолугі вставки про генетику бісять. По перше тут помилки по друге де редактор? У мене загалом склалось враження що тут підзабили на красу текста загалом ✖️Тож, перше «Спеціальний шматок ДНК» 🙈Ладно у нонфікшені «шматок ДНК» допустимий, але ну виберіть гарний варіант, зрозумілий, стилістично гарний,… ділянка Днк хоча б, а то шматок. ШМАТОК ✖️Йдемо далі. Поліморфізм Я памʼятаю як я розповідала що таке поліморфізм на роботі молодим колегам, які бляха дотичні до генетики. Просто бо для неспеціаліста, це слово нічого не означає. Абракадабра та і ладушкиНапишіть генетичний варіант і забийте. Коректно? Так коректно. зрозуміло? так зрозуміло ✖️А ось ще перл «Ген, що кодує протеїн SLC6A» 😨SLC6A4 це ген, вірніше ціла бляха родина генівSERT це білок транспортер сератонвну Тобтоген SERT кодує протеїн SLC6A Це дічьКоротше тут переписати легше потрібно було б або не лізти туди взагалі ✖️Ну і моє улюблене«Відповідає за тривожність» Ген особливо один не «відповідає» за поведінку. Вот бляха ніколи Бо поведінка це завжди багато генів + середовище.Напишіть, що цей білок бере участь у регуляції рівня серотоніну в мозку і пов’язаний із такими рисами поведінки, як тривожність і схильність до ризику.Фух ну ось нащо це робити???Ми ж про пташок говоримо. Пару речень вставили про ген відбитих і бестрашних синиць і прекрасно. Нащо прям влізти кудись в дебрі Руда стерлядь про книжки

🌟«Кити на частоті 52 герци» Соноко Мачіда🐳Це було добре. Дійсно затишна книжка яка підіймає важливі і непрості теми, але не дивлячись на це, читається легко і захопливо. Анотацію дублювати не буду. Вона тут, де я обсєраю матеріал… і да, воно не відтирається. 🐳Скажу вам, що мене настільки захопила книжка, що я навіть не гуглила, наскільки це правда про спів китів на певних частотах. Уже коли сіла структурувати свої враження, перевірила і дійсно так, справді існує феномен співу кита на 52 герцах. Вчені припускають, що це може бути фінвал, або навіть плід міжвидової пристрасті❤️, чи просто мутація. Зараз такий спів фіксують частіше.Книжка схожа на типовий японський серіал. Бо тут є всі необхідні атрибути: 🐳головна героїня яка має важке минуле, драми та взагалі заплуталася в житті, 🐳вірна подруга хохотушка, 🐳тяжкі життєві обставини, 🐳пошук себе та друзів…. Ну ви зрозуміли. Набір кліше. пародоксально, але тут це спрацювала в плюсІсторія така добра і людяна, її приємно читати навіть коли на сторінках відбувається якась відверта діч🐳Тож затишна книжка, яка говорить про страшні речі, але змушує вірити в людей. Можу спокійно #радити для приємного вечора з затишною історією Доречі мені цікаво, оця Limited editing чим відрізняється? Тільки кольоровим зрізом? Чи вона не так заляпується?Руда стерлядь про книжки

🌟«Німецький принц Богуслав Радзивіл» Ірина ДаневськаЦеглинка. Кропітка праця, про дитинство та юні роки Богуслава Радзивіла🟡Вікіпедія пише що в основу покладена автобіографія князя, і я скажу, це прям відчутно, бо моментами це вже не історичний роман а куски з автобіографії. Настільки тут детальна розповідь про родину, виховання, політичні настрої, інтриги…Богуслав Радзивіл представник князівського роду Радзивіллів, магнат Речі Посполитої XVII століття, військовий і політичний діяч. Загалом ця постать суперечлива і саме тому я прям свого часу хотіла чогось більше про нього прочитати. Але я знудилася. 🤎Зараз поясню, книга настільки детальна, що є відчуття що ти на факультативі з історії. Я називаю це яскравим прикладом, в даному випадку, історичного занудства. Згодна, авторка виконала просто ❤️❤️❤️титанічну❤️❤️❤️роботу, але можна було б скоротити вдвічі, а то і втричі. Є ще дві такі ж цеглини в серії. Але вже хай князь Радзивіл росте та старіє без менеЧи раджу? Ну якщо ви фанат цієї епохи, чи любите біографії з художньою подачею, думаю так, книга зайде. Якщо ні то не мучтеся, почитайте Вікіпедію там все є🟡Я ж особисто оцінила масштаб роботи, з завумним виглядом покривала головою, типу: «ого оце працяяя», але це не прибрало того, що мені було нудно, просто нудно.Руда стерлядь про книжки