Досвітнє вогке тепло затопило стайні,Ні розвідки, ні навали, ні сну, ні герця. Він просить її: «Кохай мене, як востаннє,І я не помру ніколи, бо так ведеться». Біла земля до могил промерзає – лютий. Диханням він зігріває її долоні. В їх поцілунку – темна п’янка отрута ,Та уві сні гонитвою марять коні. Все, що я хочу – це падати проти сонця і проти неба, в білі водойми, розчахнуті, як обійми, в шал весняного яблучного розмаю. Тільки жене мене клята оця потреба. Кажуть, жадаєш миру – то меч не вийми. А я виймаю. Він каже: «Я не загину, бо так ведеться. Тільки триматиму небо і оборону». Його проводжає вона і стара фортецяТа колотнеча запльованого перону,Де продають воякам пироги з грибами,де малюків і старших долає спека. Що з нами буде? Що з нами було? Хіба миМожемо бути поряд і так далеко? Все, що я чую – як тонко співає вітер, і все – ні слова, все, що я бачу – це синє шалене небо, чорне твоє волосся на полотнині. Все, що я знаю – що смерть відімкнула браму, іде на лови, все, що я можу вимовити – про тебе, отак віднині… Летять лелеки…