Рогатинська міська рада

Квадрик, «рій» дронів та «БУМБОКСИ»: чергова партія допомоги дісталася фронту Уявіть собі захисний купол, що не дає дістатися великій біді до вашої сім’ї. Насправді вже десять років цивільна Україна живе під таким куполом. Створюють його наші військові. І щоб він продовжував «працювати», роками захисники відкладають власні мрії, можливість бачити як ростуть діти чи просто мати сім’ю … Втрачають здоров’я і, що найболючіше – життя.Втім, цей купол має й другу сторону. Про неї дбаємо ми, цивільні. Наскільки сильною вона буде для військових залежить від простішого – чи не збайдужіємо серцем знову і чи продовжимо активно тримати фронт підтримки.Останнім часом із запитів військових частин постійно чуємо про «необхідність великої кількості дронів та РЕБів у бою». Тож зосереджуємо свої сили, власне, на закупівлі саме такого технічного обладнання.2 вересня представники Рогатинської громади спільно з міським головою Сергієм Насаликом вкотре здійснили поїздку на східний та південний напрямки. Для неї за 2 298 740 грн з місцевого бюджету було закуплено та доставлено на фронт необхідну техніку. Допомогли у мандрівці й наші небайдужі краяни. 🌐Деталі за посиланням - https://rmtg.gov.ua/ua/novyny/44/5634

Військовому медику було лише 48На жаль, знову жахлива новина. Учора Україна втратила лікаря-інфекціоніста від Бога, який віддав порятунку хворих понад 20 років, а у пік ковіду врятував десятки життів. Себе ж, на жаль, не вберіг... Серце старшого лейтенанта Тараса Залипки раптово перестало битися у лікарняній палаті.З розповідей батька дізнаємося, що Тарас Ярославович Залипка народився 18 травня 1976 року в Івано-Франківську, де здобували освіту його мама й тато.Із золотою медаллю закінчив Рогатинську ЗОШ №2. У стінах альма-матер Тараса пам’ятають, як дуже здібного, розумного, «світила» випуску, який вирізнявся зацікавленістю до точних наук.Після закінчення школи продовжив здобувати освіту в Запорізькому медичному університеті на лікувальному факультеті.Відтак робить свої перші професійні кроки лікаря-інфекціоніста у медичному закладі м.Каховки. Як і в школі, працює з великою відповідальністю, тому запам’ятався колегам-медикам неймовірною фаховістю. А за ці непрості роки був і завідувачем поліклініки, і завідувачем ковідного відділення … Та у дні окупації 2022-го не полишав пацієнтів. Переїхавши на Рогатинщину, тривалий час проводив онлайн-консультації для хворих.Водночас Тарас Залипка був добрим батьком для свого сина Владислава, люблячим сином і дбайливим чоловіком. А ще, як згадують рідні та друзі, - великим патріотом. Живучи багато років у Каховці, наш земляк говорив виключно українською. Ставши до лав Збройних Сил України 17 червня 2024 року, обрав псевдо свого дідуся, учасника УПА, «Ліщина». Бо це ім’я і подвиг близької людини давали Тарасу сили та стійкості у непрості дні.При формуванні медичної роти, старший лейтенант Тарас Залипка готувався до бойових завдань. Втім, його життя обірвалося дуже раптово – 27 серпня.Тривалі місяці в окупації, недоспані ночі на медичному «посту», важка робота, переживання за ситуацію в державі, на жаль, не дали нашому земляку зустріти сиву старість.Військовому медику було лише 48.Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині у зв'язку зі смертю близької людини. Жодні слова не можуть загоїти важку рану втрати. Нехай Бог дає Вам сили пережити це горе. А добрий і світлий спомин про покійного залишиться нетлінним у пам’яті найближчих.◾️Зустріч зі старшим лейтенантом Тарасом Залипкою відбудеться завтра, 29 серпня, о 16:00 год.

День Державного Прапора України - не просто святковий день в календарі. Це нагадування про високу ціну свободи, яку виборювали і виборюють сьогодні тисячі справжніх українців.Дві горизонтальні блакитно-жовті смуги нині не тільки головний символ України, а й - оберіг, мужність та повага у всьому світі. Тепер синьо-жовтий прапор – символ вільної країни, яка захищає своє майбутнє.Сьогодні він майорить по всій планеті, займає почесне місце на головних площах європейських міст. З ним виходять на мітинги підтримки британці, його беруть на протести грузини, ним вкутують плечі американці, перед ним схиляють голову японці….Українці рятують його під час окупації росіянами, підіймають в звільнених містах і селах. Часом він обірваний, брудний, в крові наших захисників….А стяг з підписами воїнів з передової, який передають наші земляки – це дорогий подарунок, який нас надихає і мотивує.Наш Державний Прапор - це незламний дух народу, наша історія звитяг й становлення, рідні земля, мова і родина, які так важко відстоюємо у цій кривавій війні. Часто ціною дуже гірких втрат…Дякуємо нашим Збройним силам України, які боронять нашу країну від російських варварів. Вічна пам’ять кожному, хто віддав своє життя за нашу незалежність.З Днем Державного Прапора України! Шануймо те, що нас об’єднує!Слава Україні!З повагою – міський голова Сергій НАСАЛИК.

ЛОТ НАШОГО АУКЦІОНУ - Бойовий тризуб «Лиса»У його руках «танцює» наждачний папір, підготовляючи гладеньку основу під майбутній шедевр. Поряд - бензопила, яку відправила на фронт дружина, і стандартний набір: молоток, цвяхи, десятки гільз. Здавалося б, не такий набір «пасував» би для майстрування сувенірів. Втім, річ тут далеко не в інструментах, радше – в історії, вмілих руках та локації, де виготовляють тризуби.А з’являються вони на світ в найгарячіших «точках» війни. Саме там наш земляк - військовий з позивним «Лис» після важких бойових завдань творить красу з дерева та патронів, що невдовзі стане лотом благодійного аукціону "Народжені вільними" з нагоди 840-річниці Рогатина. Зауважимо, війна для старшого сержанта «Лиса» розпочалась ще задовго до повномасштабного вторгнення. Дев’ять років житель Рогатинської громади захищає нашу незалежність від окупанта. Нині у складі 10 –ої ОГШБ «Едельвейс» виконує бойові завдання на Донеччині.Про свої роботи захисник розповідає: «На війні важливо знайти собі справу для душі, яка б розвантажувала емоційно. Для мене це – свого роду відпочинок, бо робота з деревом дуже заспокоює, відновлює внутрішньо. Звісно, якби були спеціальні інструменти, то зробив би ще серйозніші речі, а так назбирав гільз, дерево і вийшла непогана подяка для людей, які щоразу підтримують нас».У розмові з нами воїн зауважує, що до російсько-української війни у 2014-му завжди любив майструвати руками та вирощувати щось на землі. Певний час займався облаштуванням дахів. А ось ідея тризубів з гільз виникла у нього раптово. Перший свій сувенір виготовив на Сході для волонтерів, як подяку за техніку, інші потрібні речі. На час розмови з нами з рук «Лиса» вже пішло у світ 15 чудових тризубів. Кожен з них вже історія, бо використані у сувенірі патрони - з поля важких боїв, які проходять «Едельвейси» на сході.А лот, який демонструють на благодійному аукціоні, - військовий з позивним «Лис» подарував міському голові Сергію Насалику під час поїздки на фронт 7 лютого 2024. Це була його вдячність рідній Рогатинській громаді за підтримку.Дізнавшись, що сувенір послужить ще й в корисній справі, воїн «Лис» дуже зрадів. Пообіцяв, додому привезе за добру справу ще один, не менш гарний.#Благодійний_аукціон_ЗСУ_Рогатин #благодійнийаукціон #Рогатин

Сьогодні, 5 серпня, громада зустріне нашого воїна "на щиті" .ℹ️ Захисник мобілізований до лав ЗСУ 2 березня 2022 року. Головний сержант-командир Михайло Кушнір зі своїми побратимами 1 першого стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти бригади провів багато виснажливих битв. Стримували наступ ворога на Запорізькому напрямку. 1 серпня 2024-го воїн вийшов на чергове бойове завдання. Того трагічного дня він не повернувся "на базу", не зателефонував рідним, бо на околицях населеного пункту Гуляйполя Запорізької області  артилерійський обстріл забрав його світле життя. Не стало нашого захисника, та, перш за все, чудового сім'янина, люблячого тата і дідуся,  людини слова і діла.Все, що ми зараз можемо зробити для загиблого захисника - вшанувати  пам'ять молитвою та підтримати його засмучену родину  у горі.◾Траурний кортеж з тілом загиблого воїна Михайла рухатиметься до Рогатина з Івано-Франківська сьогодні, 5 серпня.◾Орієнтовно о 14:00 год на площі Роксолани відбудеться панахида і прощання з захисником.Відтак кортеж попрямує до рідної оселі Героя.◾Церемонія прощання та похорон розпочнуться 6 серпня о 14:00 год у с.Верхня Липиця.🚌Для тих, хто хоче провести військового до місця останнього спочинку, буде організовано автобус. Він відправиться від Рогатинської міської ради о 13:00 год.Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням - вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб живим коридором гідно зустріти нашого Героя.У скорботі низько схиляємо голови перед вічною і світлою пам'яттю Михайла Кушніра.Висловлюємо найщиріші співчуття родині, друзям та побратимам військовослужбовця.Вічна пам'ять, Український Воїне!🇺🇦🕯️

Артобстріл забрав неймовірну ЛюдинуКоли Михайло повертався у рідне село з поля бою, майже на кожному кроці його зустрічали верхівки затишних будинків. Їх - майстрував власноруч. У Верхній Липиці та на околицях до «великої війни» знали чоловіка, як столяра від Бога, бо любив деревообробну справу і до кожного замовлення підходив з душею, по-господарськи.Повномасштабна війна заставила земляка відставити свій робочий інструмент і взяти до рук зброю. Служив у морфлоті, мав відповідну військову підготовку, думалось у ті страшні дні лютого, тому не вагаючись, пішов у ТрО…Невдовзі Михайло Кушнір мав знову повернутися у відпустку додому. Уявляв як ітиме рідним селом, притулить своїх маленьких Вікторію та Анну, побачить посмішку Надії. Але… 1 серпня. На околицях Гуляйполя Запорізької області продовжуються запеклі бої. Один з артилерійських обстрілів став фатальним, бо приніс у Верхню Липицю нашої громади чергову страшну звістку: «Загинув старший сержант Михайло Кушнір». Люблячий тато, чоловік, дідусь. Людина слова і діла.З розповідей рідних дізнаємося, що Кушнір Михайло Миколайович народився 26 липня 1972 року у с.Верхня Липиця на Рогатинщині. Закінчив школу у рідному селі, а з 1987- го продовжив здобувати освіту в Перемишлянському середньому профтехучилищі №61. Отримав спеціальність столяра-паркетника.З 1990 до 1992 року проходить службу в морському флоті у Севастополі. Відтак робить свої перші професійні кроки на ТОВ «Підвисоцький завод будматеріалів». Згодом чоловік збирає команду фахових людей і займається покрівлею дахів.Але найбільшим досягненням для Михайла Кушніра було щось більше – його сім’я з коханою дружиною Надією. З 1995-го саме вона стала місцем душевної сили. Подружжя подарувало світу нове світле покоління – двох доньок Марію та Христину. Для них батько з усіх сил старався дати найкраще. Як же тішився наш захисник, коли став дідусем. Це сталося у дні повномасштабної війни. Звістки про народження онучок Вікторії і Анни – були найбільшим щастям, яке тримало духовно на полі бою, не давало зневіритися.На захист України воїн став 2 березня 2022-го, вступив до лав Сил ТрО.Далі, вже немолодий за віком, старший сержант, головний сержант-командир Михайло Кушнір зі своїми побратимами 1 першого стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти старався відбити нескінченні напливи ворожих військ на запорізькому напрямку. «Боцман», саме так називали його друзі-військові, робив все, щоб рідні залишалися в безпеці. І таким люблячим, дбайливим чоловік та батько запам’ятався сім’ї назавжди. Та найперше - чудовим сім’янином, другом, побратимом, людиною, яка несла у цей світ тільки світло.Пишеш біографічні рядки Михайла Кушніра і розумієш, скільки у них ще могло бути добрих подій. Планів життєлюбний Воїн мав так багато. Але ця клята війна написала свою страшну історію.Продовжувати жити без рідної людини неймовірно тяжко, бо найбільша мука цього світу - втратити того, кого любиш…Хай добрий спомин про Захисника Михайла стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам'яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів.Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття родині з приводу непоправної втрати.Дякуємо Воїну за захист!🇺🇦Царство Небесне нашому Герою!🕯◾️ Про час зустрічі загиблого Захисника та чин поховання наш сайт повідомить додатково.

Вчора в Івано-Франківську вкотре пролунав «Дзвін пам’яті», як спомин про Героїв, які віддали життя у боротьбі за вільну та незалежну Україну. Традиційний пам’ятний захід зібрав у спільній молитві керівництво області, міста, духовенство, родичів полеглих воїнів, військовослужбовців, громадськість.У молитві згадали кожного, хто віддав своє життя в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.Під час церемонії пошанування рідним полеглих Героїв було вручено посмертні державні нагороди та відзнаки.Указами Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено військовослужбовців Збройних Сил України. За виконання важких бойових завдань нагороди передано рідним наших загиблих на війні Героїв.Нагороджено:Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно):🇺🇦Тараса Луцишина Орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно):🇺🇦Сергія Затерка🇺🇦Володимира Пилипіва🇺🇦Романа Осташа🇺🇦Івана Харишина🇺🇦Любомира Гуменного

У Рогатинський громаді стартувала програма «ВідНОВА:UA». Ця програма покликана надати молоді можливість зробити свій внесок у відбудову України. Не менш значущою ідеєю програми є знайомство молоді з Україною та однолітками з різних областей. ГО ТиЗміни спільно із Рогатинською територіальною громадою реалізовуватиме її частину у місті Рогатині.20 молодих людей з різних регіонів України приїхали, щоб відновити молодіжний простір у громаді. Вони зібрались, щоб упродовж п’яти днів, зробити свій внесок у відбудову нашої країни та познайомитися з унікальною культурою Рогатинської громади. Разом відновлюють приміщення для молодіжного простору «Без меж», візьмуть участь у різноманітних майстеркласах та відвідають екскурсії краєм. Крім того, що молодь обміняється досвідом та емоціями ще й оновить своє коло спілкування.У понеділок учасники програми спілкувались з міським головою Сергієм Насаликом. Молодим людям з Харківщини, Сум, Черкас та інших областей України було цікаво почути про життя Рогатинської громади. Програму залучення молоді до відновлення України шляхом реалізації молодіжних обмінів «ВідНОВА:UA» впроваджує Міністерство молоді та спорту України, Всеукраїнський молодіжний центр, UNDP в Україні у партнерстві з ГО «Молодіжний центр Волині» за фінансування урядів Данії та Японії.

Рогатинська МТГ завжди була і залишається аграрною громадою. Це зумовлено не лише значними площами чорнозему, а й наполегливою працею наших сільгоспвиробників, які щодня, боронячи український аграрний фронт, хоробро стоять на варті продовольчої безпеки громади, області та країни в цілому. Загальна площа земельного фонду Рогатинської міської територіальної громади становить 63 476,4000 га, із них рілля - 33 553,6447 га. Основу агропромислового комплексу громади складають 105 сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання, з них: 20 товариств з обмеженою відповідальністю та 85 фермерських господарств, які у своїй діяльності використовують сільськогосподарські угіддя громади та спеціалізуються в основному на вирощуванні зернових культур, а також вирощуванні й утриманні ВРХ та свиней. Найпотужнішими агроформуваннями громади є: СГ ТзОВ «Уїзд», ТОВ «Захід-Агро МХП», СФГ «Ігоря Валька», ФГ «Персей Агро», СФГ «Надія», СФГ «Лен-Пром», ФГ «Шиманський», ТОВ «Колос Опілля», ТОВ «Фруктово-Трейд», ТОВ «Бачів Агро», СГВК ім.М.Грушевського», ТОВ «Агрокомпанія «Прикарпаття», ТОВ «Свірж», ТзОВ «Ґудвеллі Україна», СФГ «Бурачок Віктор». Попри війну і багато інших викликів, пов’язаних з агресією росії, місцевий агробізнес продовжує працювати, бо від землі нікуди не втечеш – земля тут. Тож від ранньої весни й до пізньої осені аграрії Рогатинщини невпинно трудяться, щоб забезпечити країну всім необхідним. Цьогоріч у громаді зібрали непоганий урожай пшениці, кукурудзи, соняшника, ріпаку та сої. Понад шість тисяч гектарів озимих зернових посіяно вже під новий врожай. А з 24 лютого місцеві господарства стали потужними донорами для ЗСУ, мешканців прифронтових зон, внутрішньо переміщених українців, які знайшли прихисток у Рогатинській громаді. День працівників сільського господарства України щорічно відзначають у третю неділю листопада. У переддень свята хочеться сказати добре слово про людей, які, не покладаючи рук, працюють на землі, дбають, щоб українці мали хліб і до хліба. Треба мати сміливість бути українським аграрієм, сміливість не залишити рідну землю та професію, незважаючи ні на що. 👇https://rmtg.gov.ua/ua/novyny/44/4103

Державний Гімн України і тривожний сигнал повітряної тривоги…вони звучали одночасно, коли Рогатинська громада на колінах проводжала в останню дорогу загиблого захисника Ігоря Мартиняка зі села Заланова.Війна знову прибула на Рогатинщину зі сльозами й страшним горем. Сини, мати, рідні та побратими, а з ними й уся громада, проводжали в останню дорогу батька, сина, чоловіка, близьку людину та друга, нашого захисника…40-річний Ігор Мартиняк мобілізований до ЗСУ в перші дні повномасштабного вторгнення. Після навчань 26 квітня він вирушив на Запорізький напрямок. Служив молодшим сержантом 1 стрілецької роти 75 батальйону 102 окремої бригади Сил ТрО.Тероборонівець із на псевдо «Тадей» загинув 6 листопада від рашистських куль після слів: «Слава Україні!». Це сталося під час бойових зіткнень з ворогом в районі населеного пункту Гуляйполе Запорізької області.«Я почув тільки, як він вигукнув «Слава Україні!» і три постріли… Це були останні слова в його житті…», – згадує бойовий побратим на псевдо «Вінні».