Моя Яма

Мадзіні один з моїх улюблених "старих" лівих авторів. І чесно, якщо марксизм як доктрина все ще живий, і навіть є частково вписаний в принципи деяких соціал-демократичних і соціалістичних партій, то так само право на життя і певне переродження має і мадзініанізм, навіть якщо не по імені, а доктринально. Основні принципи великого італійця включали:Прогресивний патріотизм та націоналізм: відкидає етнічний націоналізм на користь демократичного, громадянського обов’язку перед своєю спільнотою (patria), який служить ширшому благу людства.Першість обов’язків: стверджує, що надмірний наголос на індивідуальних правах веде до ізоляції та егоїзму; громадянське процвітання потребує колективної відповідальності й моральної дії.Кооперативна економіка: виступає за асоційовану працю та припинення економічних привілеїв, уявляючи суспільство як мережу співпраці, а не як систему конкуруючих класів.Регіональний республіканізм: просуває ідею, що вільні нації мають об’єднатися в кооперативний міжнародний порядок, часто перегукуючись із його баченням «Сполучених Штатів Європи».Інтервенціонізм: мадзинізм зосереджується передусім на підтримці indegenous (місцевих, національно-визвольних) народних революцій і розглядає інтервенцію суто як допоміжний щит проти іноземної тиранії під час активного повстання.

Багато речей я пропускаю через певну дріб'язковість і все таке, тому вибачайте. А тепер більш "аналітична" частина.Ну першим ділом варто сказати за оцей всеохопний страх перед праваками, що йде від мітингувальників і поліції. Сьогодні відбувся "мітинг проти мігрантів". Іпсошка щодо мігрантів почалась пізніше за мою подачу заяви про мітинг, але акція відбулась лиш на три дні пізніш мітингу проти ЦК. Мені "погодження" від ТЦК з тим, що вони "не проти" прийшло за день до події. Я до того, що у мене є великі сумніви, що організатори цього "мітингу" проходили той же шлях, що й я. Скоріш їм сприяли, це ж не якісь там ліваки та педіки. І у підсумку з 20 тіпів, бішість у масках і явно школярі. От і ті старшні "праваки" яких бояться мітингувальники і якими так активно страшить та погрожує поліція. І ясно, що це не уся їх чисельність, але це явно демонструє те, що більшість страхів надумані. І я не маю сумнівів, що ці тіпи на короткій нозі з поліцією. Не стали б розказувати про можливий розгін небажаної акції, якби не контролювали це. Не стали б вони розпитувати мого батька за те чи я є представником квір-спільноти, якби вони не мали тих кому це було б цікаво. Мітинг сьогоднішній показовий ще тим, що він ну пиздець який тупий. "Біла Європа"? Серйозно? Могли б уже і зігувати на камери, нашо ці півміри. Це дійство сильно дискредитує саму практику мітингів, в ці дні для мене було головним болем, щоб це ніяк проасоціювалось з мітингами проти ЦК.І з того, що їх не оточувало з десяток поліцейських дуже красномовно описує ставлення ментури до них. Я явно намагаюсь натякнути вас, що наша поліція у своїх діях проявляє цілком чітку позиці. Люди "які виглядають, як ліваки", квір-спільнота, люди які мають хоч мінімальну громадську позицію - є провокацією, мають ховати прапори, картонки, мітингувати собі пару хвилин і розходитись, а то прийдуть праваки, а поліція буде збоку стояти. Звісно це не секрет усе, що тут сказано. Те що поліція кришує всяке гівно чи те, що могло б бути цілком собі легалізованим, але б тоді не було б сенсу кришувати. Те, що всякі радикальні групи є підсосами місцевих царьків, в тому числі у поліції. Сам був у такій тємі колись. Те що розгон страхів перед іноземцями є гидотним інструментом маніпуляції людьми...Ну, суть картини ви самі розумієте, про це хто тільки не писав уже. Щодо страху перед праваками від поліції сказано, а тепер щодо цього страху від мітингувальників. Як бачите цей страх доволі перебільшений. Хоч я цілком розумію це і сам йому піддався під кінець акції. Тому не мені судити когось за це. Але на етапі організації акції мене надзвичайно бісило те, що цей іраціональний страх стримує багатьох від того, щоб прийти. Це, як раз найкраще, сприяє можливості провокацій. Чим більша група на мітингу, тим менша імовірність, що до неї наважуться підійти. Просто гляньте на ситуацію загалом, як сама думка про напад вплинула на перебіг подій і дії людей. Сама думка, що хтось десь є хто хоче напасти на вас. Загрози в реальності може і не існувати ,але страх перед нею паралізує і цей стан може бути куди небезпечніше самого нападу. Є та частина в мені, яка була б і не проти, якби це сталось. Так, звучить дуже погано, але б це подолало страх багатьох - навіщо боятись коли це уже сталось? І імпульсивно коли поліціянт питав мене "А якщо праві прийдуть?" сказав "супер, хай приходять" чим його трохи сконфузив. Вибачте звісно за факт таких думок ,але що є то є. І тут вернемось до поліції - при такому ставленні яке вони демонстрували, при тих непрямих погрозах нападів (сам факт того, що вони спокійно говорили про перспективу нападу на нас по дорозі додому уже кричущий блять), при явному сприяні агресивним людожерським групам які не цураються сипати погрози, при явному вибірковому "захисті моралі" та правопорядку, ви, поліція, дуже добре даєте зрозуміти, що справа безпеки громадян в першу чергу діло самих громадян.

Останнім часом в соцмережах нова хайпова тема: загроза напливу мігрантів в Україну. Натовпи мігрантів на кордоні, індійці, які перуть одяг у Дніпрі, розповіді про жахливі злочини, здійснені "чужаками"... Частина цього контенту, звісно ж, створена ШІ й публікується на сторінках, де повно всілякого інформаційного сміття. Очевидно, що цю тему підживлюють штучно - та все ж її активно обговорюють і живі люди, не тільки боти.То що ж насправді? Скільки мігрантів приїхало в Україну упродовж останніх 10 років? Скільки серед приїжджих були нелегальними мігрантами? Скільки іноземців за цей час залишилися і живуть в Україні? Щоб з'ясувати це, ми перевірили дані Державної міграційної служби за останнє десятиліття. Відповіді вас здивують. Не будемо спойлерити, але відсоток іноземних мігрантів в Україні - мізерний. І на тлі повномасштабного вторгнення РФ він аж ніяк не збільшується. Гаразд, якщо в нас мізерна кількість мігрантів - то звідки тоді хайп? На це запитання у нас теж є відповідь. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117425/velykyj-xajp-z-nichoho-na-foni-straxiv-pro-immihrantiv-yixnij-pryplyv-lyshe-padaye/

Нова реформа зарплат погрожує державному секторові, знищує мінімалку, та змушує вас приховувати вашу зарплату — загрози законопроєкту №14387 ."Стаття 6 проєкту пропонує надати роботодавцю право забороняти працівникам розкривати інформацію про власну заробітну плату третім особам через трудовий договір або правила поведінкиТака норма є прямим порушенням Директиви (ЄС) 2023/970 Європейського парламенту та Ради від 10 травня 2023 року, яка, навпаки, зобов’язує держави-члени забезпечити прозорість оплати праці для подолання гендерного розриву. Найбільш тривожною для кожного українського працівника є стаття 9 законопроєкту, яка де-факто легалізує виплату заробітної плати у розмірі, що є нижчим за мінімально встановлений державою рівень. Проєкт передбачає таку можливість у разі «невиконання норм виробітку, виготовлення браку чи з інших причин, передбачених законодавством, що мали місце з вини працівника».Окрему увагу привертає право президента України своїм указом відносити до відповідного рівня Виконавчого табеля до 34 осіб на посадах публічної служби. Це створює систему прямого фаворитизму, де лояльність до глави держави може бути винагороджена переведенням на вищий рівень оплати праці без жодних об’єктивних критеріївЗаконопроєкт №14387 завдає нищівного удару по принципах децентралізації та автономії місцевого самоврядування. Пропонується встановити, що стороною роботодавця у колективних угодах на державній службі є виключно Кабінет міністрів України. Будь-які доплати, премії чи соціальні пакети, що раніше могли бути предметом переговорів між колективом і керівником установи, тепер залежатимуть від волі КабмінуПрофспілки працівників освіти і науки вже висловили рішучий протест проти законопроєкту №14387. Оскільки проєкт скасовує статтю 98 КЗпП, яка регулює оплату праці працівників установ, що фінансуються з бюджету, вчителі та лікарі втрачають чіткі законодавчі гарантії щодо своїх окладівНавпаки, запровадження граничних розмірів оплати праці та обмеження колективних договорів на місцях можуть призвести до заморожування зарплат освітян на нинішньому низькому рівні, позбавивши їх можливості боротися за кращі умови через галузеві угодиЗаконопроєкт №14387 від 19.01.2026 не є реформою у повному розумінні цього слова. Це спроба системного перегляду суспільного договору в Україні, де держава та великий капітал намагаються мінімізувати свої зобов’язання перед найманими працівниками" — з матеріалу на дзеркалі тижня.https://zn.ua/ukr/reforms/jevrointehratsija-navpaki-zarplatna-reforma-lehalizuje-te-shcho-jes-katehorichno-zaboronjaje.html

Давно не робив поста де нагадував хто я є і про що цей канал, але бачу, що треба через великий приплив нових підписників. Я - Дмитро, історик двічі відрахований з УКУ, щойно самовідрахований з КНУ, мій науковий інтерес - прометеїзм і всякі державницькі ідеї у східній Європі від партизанських республік до Міжмор'я та різного роду пан-європейських концепцій. Глибоко попаяний на екології, регіональному розвитку та всякого роду прогресивних ідеях. Ці дефініції не застаріли, але крім цього зараз я активно (і трохи неочікувано для себе) залучений в життя Тернополя. Співзасновник українського осередку Вольт. Вольт Європа - це загальноєвропейська партія чиєю головною ідеєю є більша інтеграція Європи, реформування Європейського союзу, зі всім, що з цього виходить - Європейська армія, спільна зовнішня політика, спільна реакція на загрози і проблеми континенту. Як на мене це надзвичайно проукраїнська європейська політична сила з найбільшим розумінням (хоч і далеким від ідеалу) реалій. І їх позиції доволі сильно співпадають з моїми персональними поглядами, з їх програмою можна ознайомитись отут. Вольт Україна - громадська організація. Чому не партія, як в інших країнах Європи? Бо під час війни створення партії є неетичним (привіт всяким Бойкам і іншій гнилі) і юридично не можливим. Тому це невелика громадська організація з великою мережею контактів по Європі- якщо для вас це звучить цікаво чи корисним то кажіть про це. А якщо маєте бажання приєднатись то заявку можна подати за цим посиланням. З поверненням в рідне місто маю намір щось робити для Тернополя, І звісно маю на меті при цьому використати Вольт для цього. Тому я в процесі створення осередку саме в Тернополі, це теж має звучати, як запрошення приєднатись) Якщо виникли питання чи щось я зараз сонним не проговорив нормально - то запрошую до коментарів!

Частина 2Прихильники обмежень часто говорять про демографію: мовляв, треба захищати традиційну сім’ю, народжуваність, майбутнє нації. Але юридична невидимість ЛГБТ-пар не створює жодної додаткової дитини в різностатевій сім’ї. Вона лише робить частину вже наявних домогосподарств менш захищеними.Сила народу, а також і самої держави (capacity) — це не лише кількість населення. Це і довіра між людьми, соціальний капітал, готовність залишатися в країні, служити їй, будувати тут відносини. Організоване суспільство набагато сильніше неорганізованого і подавленого.Дискримінаційне право штовхає людей до еміграції, приховування, недовіри до інших, остраху на абсолютно пустому місці й внутрішнього відчуження.Сім’я — це інститут відповідальності, міцна органічна клітина суспільства, а не біологічний кросворд. Держава не повинна визначати, чи подобається їй стать людей у конкретній сім’ї. Держава має передусім створювати умови для стабільних відносин відповідальності, догляду й взаємної підтримки.Важливо, щоб наша політика все ж віднаходила поняття спільного блага. Його часто неправильно зводять до того, “що подобається більшості” або “що відповідає традиційній моралі”. Але справжнє спільне благо — це умови, за яких усе суспільство стає стабільнішим, відповідальнішим і менш вразливим.Цю дискусію небезпечно перетворювати на інструмент культурної перемоги однієї, більш консервативної частини суспільства над іншою. Нам потрібне суспільство відповідальне, яке захищає слабких і один одного і зменшує хаос. Наразі ж я бачу різні групки, які набивають собі політичний капітал через атаки на незахищені групи.Україна в умовах війни потребує не культурних фронтів усередині суспільства, а максимальної інтеграції всіх громадян у спільну справу. .Окрема проблема — нові норми законопроєкту. Вони розмиті й можуть бути використані як інструмент тиску одного партнера на іншого, а також держави на подружжя. Особливо проблемною є категорія “доброзвичайності”. За критикою правозахисників, така норма створює невизначеність і може відкривати простір для дискримінаційного застосування.Закон має зменшувати свавілля, а не давати йому морально туманну мову. Якщо людина не може передбачити, чи її сімейне життя буде визнане, бо це залежить від “уявлень” про моральність, то людина живе під загрозою свавільності і вибірковості трактування цих розмитих термінів.Цивільний кодекс має бути “конституцією приватного життя”: він повинен давати передбачувані правила для власності, договорів, сімейних і особистих відносин.І це питання не лише ЛГБТ чи “нетипових” сімей. Такі розмиті категорії завтра можуть застосовуватися до самотніх матерів, людей у повторному шлюбі, міжконфесійних родин, людей без дітей, військових пар, нестандартних форм догляду, літніх людей, які живуть разом і ведуть спільне господарство.Якщо закон захищає лише соціально зручні сім’ї, він не моральний, а конформістський.Спільне благо вимагає боротьби проти моральної паніки і гомофобного популізму. Проти цього треба поставити цінності правової визначеності, соціальної довіри й включення всіх громадян у спільний порядок.Краща відповідь — показати, що українська політична нація достатньо зріла, щоб цим всім не займатися — не створювати розлами, які нікому нічого не приносять, не атакувати меншості, а разом будувати країну.

Останній розділ Тедді присвячує справедливому миру. Звісно, що тут велике місце присвячено критиці псевдопацифізму тих кому сам факт миру є ціннішим вирішення причин та наслідків конфлікту. В кінці одним з абзаців було підсумування критики розброєння, яке відбувалось на протязі усієї книги, тим, що за час його каденції розбудований флот не мав потреби ні разу вступати в бій. Сам факт існування сильного і тренованого флоту створив миротворчий ефект. Як раз Рузвельт ініціював навколосвітнє турне американського флоту, як демонстрації нових можливостей ВМС. В першу чергу на внутрішню аудиторію.Також Тедді отримав нобелівку миру за Портсмунський мирний договір між Російською та Японською імперіями. І він це також згадує, описуючи ситуацію коли обидві сторони не могли досягнути перелому та мали вимоги, які інша сторона не могла ні прийняти, ні виконати. Він тут говорить про те, що без сильного флоту миротворчі зусилля США не мали б такої ваги. І він от роздумує про те, що домігся справедливого компромісного миру, але в той же час він згадує про те, що суспільства обох імперій сприйняли цей мир з великим негативом і цілком розуміє це. Тут у мене є заувага. Опустимо усе те, що ця війна також відбувалась на території безсубєктного Китаю який до уваги навіть не береться, чи то, що Тедді, як вестерн мислить категоріями великих цивілізаційних держав і збереження "їх лиць" та "добрих" відносин з ними, усе цілком відповідає тогочасному загальному світосприйняттю в цій частині світу.Скоріше питання до того, що Тедді вважає умовна справедливий мир хорошим антидотом майбутньому продовженню конфлікту, але в той же час є змінна, і він щодо неї цілком свідомий, як реакція суспільства тих держав які підписують мир. Цей мир може сто раз бути найсправедливішою річчю на Землі, але якщо уряд/влада/відповідальні за підписання миру не можуть донести до громадкості доцільність і виправданість таких дій і такого договору - то це пряма дорога до нової війни. З Японією це цілком ілюстративно у тому яким мілітарним (в поганому сенсі слова) суспільство стало у наступні роки, хоч це далеко не єдиний фактор який до цього вів. Чи обов'язок третьої сторони, яка виступає медіатором/миротворцем доносити до суспільств держав-учасниць війни суть умовного справедливого миру? Та ні, це в першу чергу внутрішні справи і за них відповідає уряд держави. Але якщо є можливість сприяти цьому не порушуючи суверенітет іншої держави - мені це здається не меншим миротворчим актом ніж саме сприяння до мирного договору #думи

Синяк на Руській замалювали сірим — та чи перемога це? 🧐Учора насичений синій фасад магазину OCEAN на Руській, 33 дійсно перефарбували в сірий — мабуть, це і є той раніше обіцяний «фінальний варіант» 👀 Навіть мер Сергій Надал сказав, що фасад «привели до належного вигляду» 🎨Та насправді кам'яниця просто отримала ще один шар фарби поверх синього, а не реставрацію, на яку вона заслуговує. Брами Тернополя написали, що історичні кам'яниці як правило не були сірими, і такий варіант кольору може вказувати на те, що нормальне дослідження так і не провели.В отриманому Брамами Тернополя паспорті опорядження фасаду (3 та 4 картинки) чомусь записані металопластикові вікна та керамічна плитка цоколя, які є сучасними змінами і не відображають автентичного вигляду пам'ятки архітектури. А сірий колір, схоже, просто скопіювали з фасаду сусідньої кам'яниці 😬Із таким недолугим паспортом опорядження фасаду добитися відновлення автентичного вигляду кам'яниці буде вкрай складно, тому потрібен подальший розголос 📢

З отаким маєш справу і якась фрустрація.Якщо Вольт на широкій буде співпрацювати з росіянами і отакі "голуби миру" кермуватимуть то очевидно, що перспективи руху в Україні мертні. І прийдеться думати робити щось окремо, без отаких.First, I’m glad bathing in blood was only quote from song (by the way, I added it to my Ukrainian playlist, I really like it), but you must understand I never heard this song before, and words you used aren’t smth I see in usual conversation. Usually those words are used in Poland about someone bathing is in blood, I won’t go deeper into polish martylology but it has very bad conotation here. Second, Kseniya isn’t only one in Volt. She is only one among Volt Europa team leaders. She doesn’t represent her nation, probably there is a small percentage of Russian as active as her - but there are many who share general idea, and many of those are here, behind Russian cordon. I understand why you don’t want to talk with them, I specially wrote to you to ask about this to ask if I can invite anyone here (before I only invited one Ukrainian to Moя яма, who was clearly pro-Volt and pro-European, he studies European policy in Warsaw). Existence of „good Russian”? Yes. How else you would refer to Kseniya. I know there aren’t many of them, for sure not as many as we would want - there wouldn’t be war if there would be so many of them - but they are hope smth can change. And they are only chance of changing Russia to not be danger to Ukraine in next decades, centuries. Beside nuking whole country.No, I think you rightfully hate invaders, and just automatically expand that hate for whole nation. We in Poland had it too, to this day there are many who, despite never meeting one, hate Germans or Ukrainians since WWII, despite forgetting what we did to you too before. And if possible, I want to fight same hate between you and Russians, because I see how disruptive it is among Poles even decades after, how every day brings us closer to voting after which help from and through Poland could be stopped by politicians thriving on people’s hate. Your wound is fresh, and it is today helping you fight - but you must understand you need to try to heal it, or disease will take you over. In Poland and Europe we fight it with weak medicines, too scared to amputate. And we don’t want you to fall in same mistake. It is dumb you fight war by blood while we fight war by words, but sadly, loss in war of words can lead to you losing war of blood. In Volt we work on pragmatism - we must secure you victory in this war, but we need to secure your and our safety for long time after. This is why we need Russians, especially if they are willing to cooperate. And again, I won’t require you to talk with them - just don’t close any possibility with them in future

Я і брат, якщо за віру говорим то це протестанська революція Йому дуже неподобається, що ще є мотитви церковнослов'янською, та й загалом всі ритуали бо це не про розмову людини з богом, а про ритуалізацію.Мені також не до душі це все і якщо ж я прийшов для діалогу з богом то а) навіщо мені посередник у виді священика, б) навіщо всі ці аксесуари, від усього цього можна відмовитись, бо напряму це ніяк не сприяє у творені власного одкровення.Я звісно розумію чому є священик, яку важливу роль він грає, чому існують ці традиції, ритуали. Але це усе пояснюється цілком матеріальними і земними причинами і аргументами.З теологічної точки зору я не можу знайти причин існуванню всього цього. Хіба, як компроміс, в цьому можу сприйняти роль священика, як людини, що обслуговує процес діалогу, для кого це потрібно. Священик, як на мене в першу чергу - медіатор громади, бо в християнстві роль громади надзвичайно важлива і з практичної і з теологічної сторони.Я не є віруючим, зовсім, скоріш сприймаю християнство, як філосовський напрямок.Мій ж брат глибоко віруюча людина.