Я і брат, якщо за віру говорим то це протестанська революція Йому дуже неподобається, що ще є мотитви церковнослов'янською, та й загалом всі ритуали бо це не про розмову людини з богом, а про ритуалізацію. Мені також не до душі це все і якщо ж я прийшов для діалогу з богом то а) навіщо мені посередник у виді священика, б) навіщо всі ці аксесуари, від усього цього можна відмовитись, бо напряму це ніяк не сприяє у творені власного одкровення. Я звісно розумію чому є священик, яку важливу роль він грає, чому існують ці традиції, ритуали. Але це усе пояснюється цілком матеріальними і земними причинами і аргументами. З теологічної точки зору я не можу знайти причин існуванню всього цього. Хіба, як компроміс, в цьому можу сприйняти роль священика, як людини, що обслуговує процес діалогу, для кого це потрібно. Священик, як на мене в першу чергу - медіатор громади, бо в християнстві роль громади надзвичайно важлива і з практичної і з теологічної сторони. Я не є віруючим, зовсім, скоріш сприймаю християнство, як філосовський напрямок. Мій ж брат глибоко віруюча людина.